02 липня 2025 р. Справа № 591/892/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ральченка І.М.
суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В.
за участю секретаря судового засідання Кіт Т.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02.05.2025, суддя Клименко А.Я., по справі № 591/892/25
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліціїї
про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив скасувати постанову поліцейського 2 взводу 3 роти 3 батальйону 1 полку управління патрульної поліції в місті Києві лейтенанта поліції Довгополого І.І. серії ЕНА № 3881267 від 18.01.2025 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 02.05.2025 відмовлено у задоволенні позову.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати оскаржуване рішення, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що факт вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП не визнає, зауважував, що при спілкуванні з поліцейським заперечував вчинення ним правопорушення, посилаючись на те, що на вказаному перехресті відсутні дорожні знаки, які забороняють рух.
Вказував, що відповідачем не надано належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, так як постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не містить посилання на відеозапис, наданий відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, у зв'язку з чим зазначений відеозапис не може бути взятий судом до уваги.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як встановлено судовим розглядом, 18.01.2025 поліцейським 2 взводу 3 роти 3 батальйону 1 полку управління патрульної поліції в місті Києві лейтенантом поліції Довгополим І.І. винесена постанова про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 3881267 від 18.01.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачене ч. 1ст. 122 КУпАП та застосоване стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
За даними оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 18.01.2025 о 09 год. 13 хв. в м. Київ, Шосе Набережне, керуючи транспортним засобом Volvo V90CC державний номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 3.21, порушив п. 8.4 «в» ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Не погодившись із зазначеною постановою позивач звернувся до суду із даним позовом.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з доведеності вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про дорожній рух» № 3353-XII.
Згідно зі ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, ПДР України та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють ПДР України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001.
Відповідно до вимог пункту 8.4 «в» ПДР України дорожні знаки(додаток 1) поділяються на групи, зокрема, заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
Розділом 33 ПДР України передбачено наявність заборонних знаків, зокрема, 3.21 «В'їзд заборонено», який забороняє в'їзд усіх транспортних засобів з метою: запобігання зустрічному руху транспортних засобів на ділянках доріг з одностороннім рухом; запобігання виїзду транспортних засобів назустріч загальному потоку на дорогах, позначених знаком 5.8; організації відокремленого в'їзду і виїзду на майданчиках, що використовуються для стоянки транспортних засобів, майданчиках відпочинку, автозаправних станцій тощо; запобігання в'їзду на окрему смугу руху, при цьому, знак 3.21 повинен застосовуватись разом з табличкою 7.9; запобігання в'їзду на дороги, що безпосередньо простягаються у межах прикордонної смуги до державного кордону і не забезпечують пересування до встановлених пунктів пропуску через державний кордон (крім сільськогосподарської техніки, інших транспортних засобів і механізмів, задіяних у провадженні відповідно до законодавства і за наявності відповідних на те законних підстав сільськогосподарської діяльності або інших робіт, ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків, а також транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Держприкордонслужби, ДМС, ДФС, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції і органів прокуратури під час виконання оперативних та службових завдань).
Зона дії знаків 3.1-3.15, 3.19-3.21, 3.25, 3.27, 3.29, 3.33-3.37 - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знаків не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.
Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачено, серед іншого, що порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У ході судового розгляду встановлено, що підставою для винесення поліцейським 2 взводу 3 роти 3 батальйону 1 полку управління патрульної поліції в місті Києві лейтенантом поліції Довгополим І.І. оскаржуваної постанови стало встановлення в діях ОСОБА_1 обставин невиконання вимоги дорожнього знаку 3.21 «В'їзд заборонено».
На підтвердження правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідачем до суду першої інстанції було надано фотознімки, на яких зафіксовано наявність знаку 3.21 «В'їзд заборонено» на узбіччі дороги, якою рухався позивач.
Зі знімків, наданих відповідачем, на яких зафіксовано заїзд на вул. Миколи Міхновського з Набережного шосе, вбачається, що на ділянці автомобільної дороги, якою здійснював рух позивач, встановлений дорожній знак 3.21 «В'їзд заборонено» з інформуванням про заборону руху транспортних засобів по зазначеній ділянці дороги з 7.00 год. до 10.00 год, що спростовує доводи позивача стосовно відсутності дорожніх знаків на вказаній ділянці дороги.
При цьому, позивач ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі не заперечує перебування в зазначений час на вказаній ділянці дороги, зазначаючи при цьому, що рухався по маршруту, прокладеному навігатором, на якому відсутні дорожні знаки які забороняють рух.
Проте посилання позивача на відсутність дорожніх знаків на вказаній ділянці дороги спростовуються наведеними вище доказами.
Доводи позивача про те, що оскаржувана постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, у зв'язку з чим такий запис, на думку позивача, не може вважатися належним доказом, колегія суддів вважає такими, що не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки зазначений відеофайл містить фрагмент запису розгляду адміністративного правопорушення, у зв'язку з чим не розглядається судом, як доказ вчинення адміністративного правопорушення.
За наведених обставин колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, з огляду на що оскаржувана постанова є правомірною та скасуванню не підлягає.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02.05.2025 по справі № 591/892/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов