02 липня 2025 року м. Чернігів Справа № 620/15179/24
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Бородавкіної С.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву позивача про встановлення судового контролю у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду із заявою, у порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України та просить встановити контроль за виконанням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду по справі №620/15179/24.
Заява мотивована тим що, на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду, з врахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду, розмір пенсії позивача зменшується.
Ухвалою суду від 23.06.2025 розгляд заяви призначено у порядку письмового провадження, установлено відповідачу строк для надання пояснень щодо наведених у заяві обставин.
Відповідач в установлений судом строк пояснення не надав.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 по справі №620/15179/24, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести ОСОБА_1 індексацію пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» шляхом застосування коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796, у зв'язку з чим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.03.2022 (а.с. 41-44).
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2025, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, за період з 01.03.2022 по 18.05.2024 включно та ухвалено постанову, якою адміністративний позов у цій частині - залишено без розгляду. В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року - залишити без змін (а.с.67-78).
На виконання рішення суду, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду, відповідач провів позивачу перерахунок пенсії, проте із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки (3764,40 грн) з урахуванням коефіцієнта збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, замість врахування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 9118,81 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14, 1,197 та 1,0796.
Враховуючи наведене, позивач звернувся до суду з відповідною заявою.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно із частиною першою статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
За змістом статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.
Відповідно до частин другої та третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (частина друга статті 382-1 Кодексу).
У Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (пункт 40).
З огляду на викладене, суд акцентує увагу на тому, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб'єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов'язковості судового рішення.
З набранням чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України, законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов'язковості судового рішення. При цьому, слід зважати на те, що встановлення судового контролю є правом суду, а не його обов'язком.
Суд зазначає, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду по справі №620/15179/24, з врахуванням Постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2025 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зобов'язано провести ОСОБА_1 індексацію пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» шляхом застосування коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796.
Разом з тим, незважаючи на викладене, всупереч положень чинного законодавства України та вимог рішення суду, відповідач здійснив перерахунок пенсії позивачу із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки (3764,40 грн) з урахуванням коефіцієнта збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, замість врахування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 9118,81 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14, 1,197 та 1,0796.
Суд звертає увагу, що розмір, підстави, порядок виплати пенсії можуть змінюватися, зокрема у зв'язку з проведенням перерахунку на підставі додатково поданих документів самим одержувачем пенсії.
Водночас суд наголошує, що при проведенні наступних перерахунків пенсії мають враховуватись рішення судів, прийняті у справах, що стосуються пенсії особи, в тому числі щодо врахування розмірів основного та додаткового видів грошового забезпечення.
При цьому, відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб зобов'язано діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до статті 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.
Згідно із частиною першою статті 1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожній фізичній або юридичній особі забезпечується право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (п.32)), а також право на певні суми соціальних виплат, у тому числі, у разі їх невиплати є втручанням у право на мирне володіння майном (п.34. рішення ЄСПЛ по справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви №68385/10 та №71378/10).
У даному випадку позивач мав обґрунтовані та розумні сподівання на обчислення його пенсії з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.
Виплачуючи позивачу пенсію у зменшеному розмірі, після покладеного рішенням суду обов'язку, відповідач невиправдано втручається у його право на мирне володіння належними грошовими коштами (пенсією).
Такі дії свідчать про порушення відповідачем не лише частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а й розцінюються як недобросовісні, оскільки полягають у порушенні Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області процесуального обов'язку, передбаченого статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суперечать завданню адміністративного судочинства та мають наслідком породження нових спорів у сфері соціального захисту населення, зокрема пенсійного забезпечення.
Враховуючи наведене, та зважаючи на те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, всупереч вимог статті 129-1 Конституції України, статей 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконано рішення Чернігівського окружного адміністративного суду, яке набрало законної сили, суд вважає за необхідне заяву про встановлення судового контролю задовольнити.
Керуючись статтями 14, 241, 248, 370, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по справі №620/15179/24 - задовольнити.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області протягом тридцяти днів з дня отримання цієї ухвали подати до Чернігівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду по справі №620/15179/24.
Попередити Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про можливість застосування заходів, передбачених статтею 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала суду про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 382-3 цього Кодексу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя С.В. Бородавкіна