02 липня 2025 року м. Чернігів Справа № 620/5708/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 16.05.2025 (відповідно до відбитку штампу на конверті) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУПФ України в Чернігівській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУПФ України в Запорізькій області, відповідач 2), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФУ в Запорізькій області від 29.04.2025 №253450003773;
- зобов'язати ГУПФУ в Чернігівській області призначити та виплатити йому пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку на 5 років згідно зі статтею 55 Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи'' з 22.04.2025, зарахувавши до страхового стажу період навчання з 01.09.1990 по 22.06.1992.
Позов мотивовано тим, що належним чином оформленими документами підтверджується його право на призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Ухвалою судді від 23.05.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, установлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі на надання відзиву на позов.
Відповідач 1 подав відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, зазначив, що до страхового стажу позивача не зарахований період роботи з 05.11.1991 по 22.06.1992, оскільки даний період перетинається з навчанням в росії.
Відповідач 2 у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надав.
Розглянувши подані документи і матеріали, суд враховує такі обставини.
ОСОБА_1 є потерпілим від Чорнобильської катастрофи (категорія 4), про що йому видано посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с. 10).
По досягненню 55 років, ОСОБА_1 звернувся до ГУПФУ в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Вказана заява розглянута за екстериторіальним принципом ГУПФУ в Запорізькій області, яке 29.04.2025 прийняло рішення №253450003773 про відмову у призначенні пенсії відповідно до пункту 2 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зазначило, що ОСОБА_1 проживав та працював у зоні посиленого радіологічного контролю з 26.04.1986 по 01.12.1987, з 30.11.1989 по 31.08.1990, з 23.06.1992 по 31.12.1992 рік, що становить на 01.01.1993 рік 02 роки 10 місяців 17 днів. Не зараховано до періоду проживання або роботи у зоні посиленого радіологічного контролю період роботи з 05.11.1991 по 22.06.1992 рік, оскільки даний період роботи перетинається з навчанням в росії. Надати уточнюючі довідки про стаж роботи, реорганізацію та про заробітну плату за весь період роботи з 05.11.1991 по 31.01.1995 рік. Також період строкової служби, оскільки не вказано місце проходження строкової служби (а.с. 8).
Вважаючи вказане рішення протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг, врегульовано Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 9 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 9 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є, зокрема потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Перелік категорій осіб, які належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, визначений статтею 11 Закону №796-ХІІ, серед яких особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Статтею 49 Закону №796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються, в тому числі, у вигляді державної пенсії.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону 1058-IV.
Зокрема, частиною першою статті 26 Закону №1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного (обов'язкового) відселення мають право на призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років (4 роки та додатково 1 рік за кожний рік проживання, роботи, але не більше 9 років; початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період).
Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.
Частиною 1 статті 24 Закону №1058- ІV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону №1058- ІV).
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України Про оборону України, зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Основним документом, що підтверджує пільговий стаж роботи працівника з огляду на положення статті 48 Кодексу законів про працю України, статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ є трудова книжка.
Згідно з пунктом "д" частини 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до пункту 8 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Вимоги щодо порядку ведення трудових книжок визначені Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993.
Відповідно до пункту 2.16 Інструкції №58 для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів, та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів.
Відповідач відмовив у призначенні пенсії відповідно до пункту 2 статті 55 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв'язку з відсутністю у позивача 4 років проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 та з відсутністю необхідного страхового стажу.
Відповідно до довідки від 22.04.2025 №4051/11-07, виданої виконавчим комітетом Семенівської міської ради, у період з 26.04.1986 по 31.07.1986, з 01.08.1986 по 01.12.1987, з 23.11.1989 по теперішній час позивач проживає у м. Семенівка, Новгород-Сіверського району, Чернігівської області. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 вказаний населений пункт по 31.12.2014 відносився до 4 зони радіоактивного забруднення - зони посиленого радіологічного контролю (а.с.11).
Щодо незарахування до страхового стажу періоду навчання.
Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 з 01.09.1990 по 22.06.1992 навчався в ПТУ №24, м.Клинці, Брянської області (а.с.13).
Згідно з дипломом від 22.06.1992 НОМЕР_2 ОСОБА_1 здобув спеціальність радіомеханіка по ремонту та обслуговуванню радіотелеапаратури (а.с.14).
Відповідач 2 зазначає, що періоди роботи/навчання позивача з 01.01.1992 не зараховано до страхового стажу оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, проте суд не погоджується з такими доводами відповідача виходячи з наступного.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв'язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У подальшому Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану продовжувався.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві.
У той же час, на переконання суду, наявні в особи первинні документи, які стосуються її роботи, служби або навчання не можуть бути невизнані суб'єктом влади або позбавляти особу права на отримання пенсії тільки з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України було припинено співробітництво з країною-агресором. У цьому випадку право позивача на призначення пенсії ніяк не пов'язується з такими обставинами, як припинення дипломатичних відносин з вказаною державою та обмін поштою.
Таким чином, оскільки належним чином оформленою трудовою книжкою підтверджується спірний період навчання, висновки пенсійного органу про відмову у їх зарахуванні до страхового стажу є неправомірними.
Разом з тим, щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача 1 призначити пенсію, суд зазначає таке.
Розглядаючи заяву ОСОБА_1 , ГУПФУ в Запорізькій області, з урахуванням наданих позивачем документів, надало правову оцінку можливості призначення йому пенсії зі зменшенням пенсійного віку як особі, яка постійно проживала/працювала в зоні посиленого радіологічного контролю, а не в зоні безумовного (обов'язкового) відселення.
Відповідно до Положення про управління пенсійного фонду України в районах, містах та районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах покладено функції по призначенню (перерахунку) і виплаті пенсії.
У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати дискреційні повноваження, користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, ефективний засіб правового захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Таким чином, суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам.
З огляду на зазначене та положення Порядку №22-1, враховуючи, що відповідачем 2 не проводився розрахунок зменшеного пенсійного віку позивача як особи, яка проживала в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, необхідного для призначення спірної пенсії, з урахуванням висновків суду, суд вважає за необхідне зобов'язати ГУПФУ в Запорізькій області повторно розглянути заяву позивача від 22.04.2025 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення адміністративного позову.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 29.04.2025 №253450003773.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.04.2025 про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, зарахувавши до страхового стажу період навчання з 01.09.1990 по 22.06.1992.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 02 липня 2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, вул. П'ятницька, 83А, м. Чернігів, 14005).
Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, просп. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69061).
Суддя С.В. Бородавкіна