Справа № 560/10716/25
іменем України
02 липня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі судді Гнап Д.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, в якому просить:
- визнати протиправними дії Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо несвоєчасної виплати ОСОБА_1 належних йому сум грошового забезпечення військовослужбовця при звільненні з військової служби, а саме компенсації відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2017 рр.;
- стягнути з Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасну виплату належних йому сум грошового забезпечення військовослужбовця при звільненні з військової служби, а саме компенсації відпустки як учаснику бойових дій за 2015 - 2017 рр., за період з 30.09.2017 року по 19.01.2023 року в розмірі 1 120 883 (один мільйон сто двадцять тисяч вісімсот вісімдесят три) грн 79 коп.
Ухвалою від 23.06.2025 суд залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху. Надав позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
30.06.2025 від представника позивача до суду надійшла заява про поновлення процесуального строку, в якій вказує, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, працівник не обмежується будь-яким строком звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, яка включає усі виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. Також зазначає, що через повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України та введення по всій території України воєнного стану, який продовжено та який діє і на сьогоднішній день, позбавлений можливості вчасно вчинити дії щодо з'ясування обставин виплати грошового забезпечення та інших виплат. Просить поновити строк та відкрити провадження.
Надаючи оцінку доводам представника позивача, суд враховує наступне.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
З урахуванням наведеного за загальним правилом спірні відносини, які виникли між сторонами у цій справі, пов'язані зі звільненням з публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норм спеціального процесуального закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Указана правова позиція судді узгоджується в висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.02.2021 у справі № 240/532/20.
За усталеною судовою практикою вказаний місячний строк обчислюється з моменту проведення остаточного розрахунку із звільненою особою.
У цій справі позивач просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.09.2017 по 19.01.2023.
Конституційний Суд України в рішенні від 22.02.2022 № 4-рп/2012 (у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП у взаємозв'язку з положеннями ст.ст. 117, 237-1 цього Кодексу), серед іншого, зазначив, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.
Отже, звернення до суду з позовом про стягнення середнього грошового забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ст. 117 КЗпП України) обмежене строком, який, з уваги також на постанову Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 240/532/20 у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби визначений у ч. 5 ст. 122 КАС України і становить один місяць (з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів).
Ураховуючи зазначене, суд вказує на те, що після фактичного розрахунку за зобов'язаннями з виплати належних при звільненні коштів, позивач мав право звернутися до суду з вимогами про стягнення середнього грошового забезпечення на підставі ст. 117 КЗпП України, але реалізувати це право він міг протягом одного місяця, відколи відбувся фактичний розрахунок за кожною з означених складових частин грошового забезпечення.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.06.2023 у справі № 560/11489/22.
З матеріалів справи суд з'ясував, що згідно з наказом №666 від 22.09.2017 року позивача звільнено з військової служби у відставку. З 30.09.2017 позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Кошти в розмірі 15211,61 грн були виплачені позивачу на його картковий рахунок 18.04.2024.
З цим позовом до суду позивач звернувся 19.06.2025.
Отже, позивач пропустив місячний строк звернення до суду з дня фактичного розрахунку (18.04.2024), який сплив 18.05.2024.
Щодо посилання на воєнний стан та активні бойові дії, суд зазначає, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку у всіх абсолютно випадках.
Оскільки суд та всі учасники заявленого спору діють в однакових умовах воєнного стану, сам по собі факт дії такого стану не свідчить про поважність пропуску строку для звернення до суду. Поновлення строків це виняток, а воєнний стан - загальна умова для всіх. При цьому, Хмельницький окружний адміністративний суд не припиняв роботи у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану, безперервно здійснював свою діяльність, забезпечував усім особам, у тому числі й позивачу у цій справі, можливість реалізації права на судовий захист. Тому позивач міг безперешкодно реалізувати своє право на звернення до суду в межах встановленого законом строку звернення.
Зі змісту поданої заяви не слідує, що позивач мав обмеження для пересування, роботи поштового та електронного зв'язку, тощо, які б унеможливили чи ускладнили звернення до суду в межах законодавчо встановленого строку. Зазначені позивачем обставини не є наведенням конкретних обставин, які впливають на своєчасність реалізації прав позивача, та, відповідно, вказують на те, що між пропуском строку звернення до суду і введенням воєнного стану відсутній безпосередній та прямий причинний зв'язок.
Суддя зауважує, що зазначена заява обґрунтована лише загальними підставами неможливості звернення до суду у відведений час, та не містить доказів неможливості вчинення процесуальної дії та необхідність більшого часу.
Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 640/20314/20 (постанова від 02.12.2021) досліджуючи питання щодо поважності причин пропуску процесуального строку зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, при цьому такі обставини повинні бути підтверджені належним чином.
Правова позиція аналогічного змісту наведена у постанові Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 120/5780/20-а.
Також, Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 по справі №500/1912/22 зазначив, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зважаючи на це, наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом не можуть вважатися поважними, адже вони непідтверджені належними доказами.
Враховуючи вищевикладене, позивач не навів достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об'єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до адміністративного суду протягом встановленого законодавством строку. Наведені позивачем обставини носять суб'єктивний характер та не свідчать про наявність поважних підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, позовну заяву слід повернути позивачу.
Керуючись частиною 2 статті 123, статтями 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з цим позовом.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - повернути позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвалу може бути оскаржено до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Головуюча суддяД.Д. Гнап