Справа № 560/8093/25
02 липня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 13.05.2025 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
" - визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо повторного взяття на військовий облік військовозобов'язаних громадянина України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення з військового обліку військовозобов'язаних ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до інформації, яка міститься у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_1 .
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести відомості про виключення з військового обліку військовозобов'язаних ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відповідно до інформації, яка міститься у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_1 ".
Ухвалою від 14.05.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
01 липня 2025 року до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить забезпечити позов шляхом заборони посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) та його структурним підрозділам вчиняти будь-які дії щодо призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на військову службу під час мобілізації (в т.ч. і звернення до правоохоронних органів із вимогами, щодо розшуку, затримання та доставлення знятого з військового обліку позивача до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) до набрання законної сили рішення у справі № 560/8093/24.
Обґрунтовуючи вказану заяву, позивач зазначає, що предметом позову у справі є неправомірні дії, на думку заявника, які полягають у не виключенні з військового обліку ОСОБА_1 на підставі заяви, яка була подана останнім особисто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
23.04.2025 року, як вказує позивач, він повторно надіслав відповідний запит за допомогою застосунку Резерв+ , проте, 24.04.2025 року в застосунок Резерв+ надійшла відповідь: «Не змогли виправити дані. Ваш запит відхилили. Причина: {_reason}}».
Більш того, з 19.04.2025 року в застосунку Резерв+ почала відображатись інформація про порушення Позивачем правил військового обліку.
Окрім того, заявник зазначає, що наявність у державному реєстрі некоректної інформації щодо позивача дозволяє органам ТЦК, поліції або прикордонної служби: вручати повістки, затримувати з метою доставлення до ТЦК; ініціювати примусову мобілізацію.
Також заявник вказує, що невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до вчинення відповідачами дій по мобілізації, і як наслідок змінить статус позивача з військовозобов'язаного на військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, а також виконання рішення суду.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, матеріали справи, суд виходить із такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
За таких обставин і правових підстав, суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, необхідно зазначити про таке.
Відповідно до частини 1- 2 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно із ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено:1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
На підставі ч. 2 ст. 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Із системного аналізу вимог наведених норм випливає, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову.
Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.
Законодавець встановив три підстави для постановляння ухвали про забезпечення позову у справі, зокрема такими є:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
- наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності;
- наявні ознаки очевидного порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.
Під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Верховний Суд в постанові від 28.03.2018 по справі № 800/521/17 вказав, що для вжиття заходів забезпечення позову необхідні поважні підстави та обґрунтування таких підстав належними доказами.
Отже, із аналізу наведеного видно, що обов'язковою передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, є обґрунтована заява сторони в тому рахунку й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення та неможливість в подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи.
Із цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Судом встановлено, що у заяві про забезпечення позову, позивач посилається на ймовірний ризик його подальшої мобілізації.
Існування обставин для забезпечення позову, на які посилається позивач, останнім обґрунтоване, серед іншого, тим, що відповідачем не розглянуто заяву про виключення його з військового обліку на підставі заяви, яка була подана останнім особисто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Вказане вище, на думку позивача, дозволяє органам ТЦК, поліції або прикордонної служби, зокрема, вручати повістки, затримувати з метою доставлення до ТЦК, ініціювати примусову мобілізацію.
Надаючи оцінку аргументам заявника, суд виходить з того, що сукупність вказаних заявником обставин, матеріали справи, не дають достатніх підстав для висновку про те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 вживаються заходи, спрямовані на мобілізацію ОСОБА_1 , як і нема підтвердження того факту, що заявник в подальшому буде призваний для проходження військової служби за мобілізацією.
Суд враховує, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. У свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
При вирішенні заяви про забезпечення позову судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки таке рішення суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.
Як наслідок, відсутні підстави і для висновку про те, що невжиття заходів забезпечення зумовить незворотні зміни в правовому становищі позивача, оскільки не підтверджено достатню ймовірність існування ризику, у зв'язку з яким і мали б вживатися заходи забезпечення позову.
З огляду на викладене вище, подані ОСОБА_1 докази не підтверджують доводи заявника про вірогідність набуття ним у подальшому статусу військовослужбовця, у зв'язку з призовом на військову службу, а отже, й факту очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам такими діями відповідача наразі судом не встановлено.
Інших доказів у розумінні статей 73, 76 КАС України на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду надано не було.
Отже, станом на день постановлення цієї ухвали відсутні підстави для висновку щодо неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову, як і неможливість відновлення таких прав в майбутньому. Тим більше, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.09.2019 у справі № 826/13306/18.
За таких обставин і правових підстав, наведені заявником доводи й аргументи не є достатніми та переконливими для висновку про необхідність застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України.
Враховуючи викладене, суд вважає що підстави для забезпечення позову відсутні.
Керуючись статтями 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Повне судове рішення складене 02 липня 2025 року
Головуючий суддя Є.В. Печений