Справа № 560/19774/24
іменем України
02 липня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати протокольне рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25 жовтня 2024 року №30, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову за мобілізацією на особливий період під час дії правового режиму воєнного стану на підставі абз. 1 п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», згідно його заяви від 23.05.2024 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути подану ОСОБА_1 заяву на відстрочку від призову за мобілізацією на особливий період на підставі абз. 1 п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з долученими додатками та надати ОСОБА_1 , відстрочку від призову за мобілізацією на особливий період під час дії правового режиму воєнного стану на підставі абз. 1 п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та видати довідку за встановленою формою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 1 п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 1 п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543-XII), оскільки його брат загинув під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану. Проте отримав протиправну відмову, мотивовану тим, що відповідно до додатку №5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560), відсутні документи, які підтверджують право на відстрочку. При цьому, за повідомленою у телефонному режимі інформацією, відмова пов'язана з відсутністю у додатках до заяви про відстрочку витягу із Єдиного державного реєстру ветеранів війни, але вказаний витяг не є обов'язковим документом для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідач правом подати відзив не скористався, а тому, відповідно до вимог частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній матеріалами.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.01.2025 відкрито провадження у справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Відповідно до свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є неповнорідними братами.
Згідно з сповіщенням про смерть (загибель), наданим Військовою частиною НОМЕР_3 21.09.2024 за №3418/2024, солдат ОСОБА_2 , призваний на військову службу 14.02.2023 ІНФОРМАЦІЯ_3 , 16.03.2024 загинув у н.п. П'ятихатки, Василівського району, Запорізької області під час виконання бойового завдання, вірний присязі.
У наказі командира Військової частини НОМЕР_4 (з адміністративно-господарської діяльності) від 12.04.2024 №85-ОД «Про результати спеціального службового розслідування» зазначено, що стрілець 2 відділення 2 взводу 2 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_3 солдат ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 під час виконання обов'язків військової служби за обставин безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини, а саме - виконання обов'язків військової служби в АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 02.07.2024 №376, виданої Військовою частиною НОМЕР_4 , солдат ОСОБА_2 15.03.2024 одержав гостре інгаляційне отруєння чадним газом, що призвело до смерті. Поранення (травмування), ТАК, пов'язане з захистом Батьківщини.
Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_5 , звернувся до відповідача з заявою від 16.10.2024, в якій повідомив, що є особою, яка на підставі абзацу 1 пункту 4 частини 3 статті 23 Закону №3543-XII не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Просив розглянути його заяву та оформити йому у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
У додатках до заяви зазначено: завірена секретарем Ленковецької сільської ради копія паспорту громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; завірена секретарем Ленковецької сільської ради копія картки платника податків ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; роздрукований військово-обліковий документ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в електронній формі; завірена секретарем Ленковецької сільської ради копія свідоцтва про народження громадянина ОСОБА_2 серія НОМЕР_2 ; завірена секретарем Ленковецької сільської ради копія свідоцтва про народження громадянина ОСОБА_1 , серія НОМЕР_1 ; засвідчена начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 копія сповіщення про смерть (загибель) від 21.09.2024 р. № 3418/2024; копія наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 12.04.2024 р.; копія довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 02.07.2024 р. № 376; лист-обґрунтування щодо наявності підстав для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно з повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.10.2024 №10/9557 позивача повідомлено, що протоколом від 20.10.2024 №30 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Зазначено, що позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Причина відмови: відповідно до додатку №5 Постанови КМУ №560 від 16.05.24р. відсутні документи, які підтверджують право на відстрочку.
Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.
IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який триває до цього часу.
Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 "Про загальну мобілізацію" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, оголошено загальну мобілізацію.
Закон №3543-XII встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Приписами статті 1 Закону №3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 23 Закону №3543-XII визначені категорії громадян, для яких встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до абзацу 1 пункту 4 частини 3 статті 23 Закону №3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Згідно з частинами 7, 8 статті 23 Закону №3543-XII перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до абзацу 9 пункту 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Згідно з пунктом 1 Порядку №560 він, зокрема, визначає процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Положеннями пунктів 56, 57 Порядку №560 визначено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Приписами пункту 58 Порядку №560 встановлено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Додаток 5 Порядку №560 визначає Перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з додатком 5 Порядку №560 документами, що підтверджують право на відстрочку відповідно до пункту 4 частини 3 статті 23 Закону №3543-XII, є:
документи, що підтверджують родинні зв'язки (у тому числі посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці або посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, в якому проставляється відмітка про норму Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на підставі якої особі надано статус, або витяг із Єдиного державного реєстру ветеранів війни), рішення суду про визнання особи зниклою безвісти за особливих обставин;
документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях або забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану.
З огляду на системне тлумачення положень Закону №3543-XII та Порядку №560, та відповідно до безпосереднього змісту пунктів 1, 56 Порядку №560 підстави для відстрочки визначаються законом, в той час як постановою Кабінету Міністрів України визначено процедуру її надання.
Таке співвідношення цих нормативно-правових актів відповідає правилам врегулювання суспільних відносин, оскільки Порядок №560 прийнято саме на виконання положень Закону №3543-XII. При цьому, з цієї ж підстави Порядок №560 повинен повністю відповідати нормам Закону №3543-XII та узгоджуватися з ними.
Суд звертає увагу, що в Законі №3543-XII немає, не конкретизовано підстав для відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Водночас, спірним в цій справі є передусім спосіб, яким уряд передбачив порядок підтвердження наявності родинних зв'язків, а саме, надання для такого підтвердження, зокрема, посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці або посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, в якому проставляється відмітка про норму Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на підставі якої особі надано статус, або витяг із Єдиного державного реєстру ветеранів війни.
При цьому суттєво, що пункт 4 частини 3 статті 23 Закону №3543-XII при формулюванні правила поведінки використовує саме і лише статус особи, без конкретизації порядку підтвердження наявності в особи такого статусу.
Отже, для відповідності нормі саме закону необхідно підтвердити статус як такий, незалежно від способу підтвердження.
Наведені норми Порядку №560 містять лише орієнтовний перелік документів, які повинен надати заявник для отримання відстрочки. Тому, відсутність одного з наведених документів не є підставою для відмови в наданні відстрочки. Це підтверджує доводи позивача про не обов'язковість надання Витягу з Єдиного державного реєстру ветеранів війни.
Відповідно до відомостей, які містяться в матеріалах справи позивач ( ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 є неповнорідними братами, оскільки походять від однієї матері ( ОСОБА_3 ), що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 .
Крім того, на підтвердження факту загибелі ОСОБА_2 під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях або забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану позивачем до заяви долучено: засвідчену начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 копію сповіщення про смерть (загибель) від 21.09.2024 №3418/2024; копію наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 12.04.2024; копію довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 02.07.2024 №376.
Отже, на дату подання заяви про відстрочку від 16.10.2024 неповнорідний брат позивача ОСОБА_2 , є особою, яка загинула під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Однак, комісія за результатами розгляду заяви позивача прийняла рішення, яким відмовила у наданні відстрочки, оскільки відповідно до додатку №5 Постанови КМУ №560 від 16.05.24р. відсутні документи, які підтверджують право на відстрочку.
Суд звертає увагу на те, що відповідач у своєму повідомленні №10/9557 від 28.10.2024 не зазначив, які саме документи, передбачені Порядком №560, не було надано позивачем.
З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 25.10.2024 №30, про відмову позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини 3 статті 23 Закону №3543-XII.
Відповідно до частини 9 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Відповідач не виконав вимоги суду та не надав документи, що витребовувалися ухвалою від 03.01.2025 у справі №560/19774/24, зокрема, рішення, оформленого протоколом про відмову у наданні відстрочки від 25.10.2024 №30. Разом з тим, суд враховує, що ідентифікуючі ознаки спірного рішення (дата та час - від 25.10.2024 №30), зазначені в повідомленні від 28.10.2024 №10/9557, направленому позивачу відповідачем за результатами розгляду заяви позивача щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Оскільки відповідачем належним чином не надано оцінки наданими позивачем документам, а також не зазначено (не конкретизовано), які саме документи, передбачені Порядком №560 позивач не надав, суд вважає, що необхідно зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 16.10.2024 про надання відстрочки, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
При цьому, суд вважає помилковим зазначення в позовних вимогах 23.05.2024 датою заяви, оскільки до позовної заяви додано копію заяви від 16.10.2024.
Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведене свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає та враховує таке.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Предметом позову є одна вимога немайнового характеру, яка хоч і задоволена частково, але розмір компенсації за сплачений судовий збір суд визначає, виходячи з кількості (а не з розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог. Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16.06.2020 у справі №620/1116/20.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн, а тому, ці витрати слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У позові позивач зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок судом суми судових витрат складається, зокрема, з витрат на професійну правничу допомогу у сумі 30000,00 грн.
Згідно з частинами 1 - 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже, стосовно вирішення питання про стягнення з відповідачів судових витрат на професійну правничу допомогу позивач скористався своїм правом, визначеним частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне встановити позивачу строк для надання доказів розміру судових витрат на професійну правничу допомогу - 5 днів з дня ухвалення рішення по справі.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 25.10.2024 №30, про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.10.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановити ОСОБА_1 строк для надання відповідної заяви та доказів про розмір судових витрат на професійну правничу допомогу - 5 днів з дня ухвалення цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 )
Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_6 )
Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк