Справа № 560/10771/25
іменем України
02 липня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Драновського Я.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на примусовому виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження №74975716, проте оскаржуваною постановою державного виконавця останнє закінчено відповідно до пункту 11 частини 1 статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Разом з тим, рішення суду в адміністративній справі №580/16721/23 залишилося не виконаним в повному обсязі, тому позивач вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі та призначив судове засідання.
Відповідач подав відзив та витребувані матеріали виконавчого провадження. У відзиві позов не визнає, вказує на правомірність постанови державного виконавця.
Сторони в судове засідання не з'явились, про розгляд справи повідомлені належним чином. Зважаючи на це, розгляд здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних доказів.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив таке.
На виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження №74975716 з примусового виконання виконавчого листа №560/16721/23, виданого 01.05.2024 Хмельницьким окружним адміністративним судом про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 1977 року по 1979 рік в колгоспі ім. Тімірязєва.
10.05.2024 відповідачем відкрито виконавче провадження №74975716 щодо примусового виконання рішення суду від 26.02.2024 у справі №560/16721/23.
25.06.2024 на адресу Головного управління ПФУ у Хмельницькій області направлено вимогу державного виконавця, якою зобов'язано боржника до 02.07.2024 повідомити державного виконавця про стан виконання рішення суду та постанови про відкриття виконавчого провадження.
11.07.2024 на адресу відповідача надійшла відповідь пенсійного органу від 05.07.2024, де повідомлено про те, що на виконання рішення суду у справі №560/16721/23 було зараховано ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 1977 року по 1979 рік в колгоспі ім. Тімірязєва та здійснено з 01.07.2023 перерахунок її пенсії з врахуванням при обчисленні страхового стажу періоду роботи з 1977 року по 1979 рік в колгоспі ім. Тімірязєва.
Розмір пенсії після перерахунку станом на 01.07.2023 склав 2760,00 грн. Розмір пенсії ОСОБА_1 після перерахунку на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.02.2024 у справі №560/16721/23 не змінився, тому доплата до пенсії відсутня.
05.09.2024 та 08.10.2024 державним виконавцем до боржника застосовано штрафи, крім того, боржника попереджено про кримінальну відповідальність за невиконання судового рішення.
09.06.2025 відповідач надіслав повідомлення до Хмельницького ВП ГУНП у Хмельницькій області про вчинення службовими особами Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області кримінального правопорушення передбаченого ст.382 Кримінального кодексу України.
09.06.2025, державний виконавець прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини 1 статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Також стягувачу було роз'яснено, що остання вправі відповідно до змісту ст. 382, 383 КАС України звернутись до суду щодо встановлення судового контролю про виконання судового рішення.
Вважаючи постанову про закінчення виконавчого провадження від 09.06.2025 протиправною позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на таке.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).
Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (пункт 1 частини третьої, частина четверта статті 18 Закону №1404-VIII).
За приписами пункту 11 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 41 Закону №1404-VIII у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Частиною першою статті 63 Закону №1404-VIII встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону №1404-VIII).
Відповідно до частини третьої статті 63 Закону №1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Суд зазначає, що даний спір стосується повноти заходів, вжитих державним виконавцем з виконання виконавчого листа у справі №560/16721/23, а також правомірності постанови про закінчення виконавчого провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем закінчено виконавче провадження у зв'язку з тим, що він прийшов до висновку про неможливість виконати виконавчий документ без участі боржника.
Разом з тим, судом встановлено, що станом на дату розгляду даної справи рішення суду у справі №560/16721/23 в повному обсязі відповідачем залишається невиконаним.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 18 червня 2019 року у справі №826/14580/16 (пункти 40-43) підтримав правову позицію, відповідно до якої накладення на боржника повторного штрафу і звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.
За цією позицією, накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.
Отже, звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання. Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов'язкового рішення суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.12.2021 у справі №520/6495/2020.
Отже, розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця, суд має враховувати, що Законом України "Про виконавче провадження" на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов'язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.
Крім того, суд звертає увагу, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним в повному обсязі, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.
Частиною третьою статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (пункт 10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункт 22).
Разом з цим, матеріалами справи не підтверджено виконання державним виконавцем вказаних приписів чинного законодавства.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»).
У справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання.
Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів №13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень» КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов'язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх. Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.
Отже, якщо у держаного виконавця залишаються засоби, способи і можливість, визначені Законом України "Про виконавче провадження" для продовження вчинення виконавчих дій щодо виконання рішення суду, провадження не може бути закінченим.
Формальний підхід до виконання судового рішення, як-то ведення переписки між державними органами та/або іншими юридичними та/або фізичними особами, яка не забезпечує реальне виконання рішення суду, не можуть вважатися достатніми та вичерпними заходами для його повного та фактичного виконання.
Зазначене відповідає висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 31.07.2019 по справі №0240/3698/18-а.
При цьому, за приписами ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, винесення оскаржуваної постанови за обставин встановлених у даній справі, з позбавленням права стягувача у виконавчому провадженні повторно звернутись з цим же виконавчим листом з приводу примусового виконання рішення суду, повністю нівельовано гарантії держави щодо виконання судових рішень, а також гарантії, надані статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та не може відповідати суті приписів ст. 129-1 Конституції України, ст.ст. 370, 372 Кодексу адміністративного судочинства України .
Таким чином суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно та за відсутності доказів, які б підтверджували саме факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.
Відповідно до ст. 139 КАС України понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 268-272, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому проваджені ВП №74975716 щодо закінчення виконавчого провадження.
Визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 09.06.2025 про закінчення виконавчого провадження ВП №74975716.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 02 липня 2025 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул.Тернопільська, 13/2, м. Хмельницький, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., 29018 , код ЄДРПОУ - 43315602)
Головуючий суддя Я.В. Драновський