Справа № 560/3076/25
іменем України
01 липня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючої-судді Ковальчук О.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення з військової служби відповідно до абзацу 4 підпункту г пункту 2 частини 4 cтатті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 звільнити з військової служби відповідно до абзацу 4 підпункту г пункту 2 частини 4 cтатті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
В обґрунтування позовних вимог вказує, що у січні 2025 року подав рапорт про звільнення з військової служби відповідно до абзацу 4 підпункту г пункту 2 частини 4 cтатті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Листом від 04.02.2025 відповідач відмовив у задоволенні рапорту через відсутність висновку медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, що підтверджує потребу постійного догляду за матір'ю. Вважає протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення з військової служби, оскільки не взяла до уваги довідка ЛКККНП "ЦПМД Хмельницького району" від 30.08.2024 № 815 щодо необхідності постійного догляду за хворою матір'ю. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 28.02.2025 Хмельницький окружний адміністративний суд позовну заяву залишив без руху.
Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
До Хмельницького окружного адміністративного суду надійшов відзив військової частини НОМЕР_1 на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що довідка, надана позивачем до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 01.06.2024 серії 12ААГ № 933910 підтверджує, що його матір, ОСОБА_2 , є особою з інвалідністю ІІ групи, інвалідність якої встановлена до 01.07.2027 і не містить згадок про необхідність постійного стороннього догляду. Довідка ЛКК від 30.08.2024 № 815, видана КНП "Центр первинної медичної допомоги Хмельницького району" не відповідає жодній з затверджених форм, а тому не може розглядатися як документ, що підтверджує потребу у постійному сторонньому догляді. Просить відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх взаємному зв'язку та сукупності, суд встановив таке.
Позивач - ОСОБА_1 проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 .
У січні 2025 року позивач подав до військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби відповідно до абзацу 4 підпункту г пункту 2 частини 4 cтатті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку з необхідністю постійного стороннього догляду за матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.
Листом від 04.02.2025 №813/5046 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для звільнення з військової служби відповідно до абзацу 4 підпункту г пункту 2 частини 4 cтатті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", оскільки надані документи не підтверджують потребу у постійному сторонньому догляді матері.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо звільнення з військової служби, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-XII) .
Відповідно до частини п'ятої статті 1 Закону № 2232-XII від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-XII.
За змістом абзацу 4 підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
За змістом абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої
статті 26 Закону № 2232-XII під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 N 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення N 1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку (пункт 1).
Відповідно до пункту 233 Положення N 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Суд встановив, що одночасно з рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII позивач подав, зокрема, довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 01.06.2024 Серії 12ААГ № 933910 про встановлення ОСОБА_2 інвалідності ІІ групи на строк до 01.01.2027, довідку ЛКК КНП "Центр первинної медичної допомоги Хмельницького району від 30.08.2024 № 815Ю про потребу постійного стороннього догляду, висновок ЛКК від 29.08.2024 № 815 за формою 080-4/о, виданий КНП "Центр первинної медичної допомоги Хмельницького району", про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують надання соціальної допомоги з догляду на професійній основі, який містить рекомендацію щодо отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Відповідно до пункту 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України "Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я" від 18.09.2020 N 2136, медичний висновок - це електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров'я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.
Отже, медичний висновок це документ, який містить дані про стан здоров'я особи та видається з питань, пов'язаних з таким станом здоров'я.
Форма Висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують надання соціальної допомоги з догляду на професійній основі (№080-4/0), поданого позивачем до рапорту про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII, та Інструкція з його заповнення затверджені Наказом Міністерства охорони здоров'я «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» №407 від 09.03.2021, на виконання Закону України "Про соціальні послуги» та Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року N 859 (далі - Порядок №859).
Згідно з пунктом 9 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації N 080-4/о Висновок призначений для надання до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчих органів міської, міста обласного значення, районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, або до структурного підрозділу, що визначений договором про співробітництво територіальних громад для вирішення питання призначення особі соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
За змістом пункту 1 Порядку №859 цей Порядок встановлює механізм призначення і виплати компенсації за догляд, що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг особам із числа членів своєї сім'ї, які спільно з нею проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки та є, зокрема: особами з інвалідністю I групи; дітьми з інвалідністю; громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями; невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися.
За визначененням статті 1 Закону України «Про соціальні послуги» базові соціальні послуги - соціальні послуги, надання яких отримувачам соціальних послуг відповідно до цього Закону забезпечується Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, районними, районними у містах державними адміністраціями, виконавчими органами міських рад міст обласного значення, а також виконавчими органами сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад, створених згідно із законом та перспективним планом формування територій громад і визнаних Кабінетом Міністрів України спроможними в порядку, встановленому законом. (далі - ради об'єднаних територіальних громад); соціальні послуги - дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім'ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.
Соціальні послуги надаються для досягнення таких цілей; 1) профілактика складних життєвих обставин; 2) подолання складних життєвих обставин; 3) мінімізація негативних наслідків складних життєвих обставин (частина 1 статті 2 Закону України «Про соціальні послуги»).
Отже, прийнятий на виконання Закону України «Про соціальні послуги» Порядок №407, яким затверджена форма Висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують надання соціальної допомоги з догляду на професійній основі (№080-4/0), поданий позивачем, не застосовується у правовідносинах щодо оцінки стану особи з метою встановлення потреби у її постійному догляді для цілей підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII.
Зазначене підтверджується самим Висновком від 29.08.2024 №815 за формою №080-4/0, у якому відсутній висновок комісії про визнання матері позивача - ОСОБА_2 такою, що потребує постійного догляду. Цим Висновком ЛКК рекомендувала надання ОСОБА_2 соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Водночас, поняття "сторонній догляд" не є тотожним поняттю "постійний догляд", необхідність здійснення якого відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII є підставою для дострокового звільнення з військової служби .
У постанові від 21 лютого 2024 року у справі N 120/1909/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що саме по собі поняття "догляд вдома" є не є тотожним поняттю "постійний догляд", позаяк останнє передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.
Відповідно до частини 7 статті 17 Закону України «Про соціальні послуги» перелік та порядок надання соціальних послуг за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування регулюються законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Визначення поняття «постійний сторонній догляд» надане у пункті 2.1 Положення про фінансування витрат на спеціальний медичний, постійний сторонній догляд та побутове обслуговування потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування України 25 лютого 2021 року N 8, і у пункті 1 Порядку організації надання деяких соціальних та медичних послуг потерпілим внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2023 року N 438 «Деякі питання організації забезпечення соціальними та медичними послугами потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які їх потребують».
Цими нормами передбачено, що постійний сторонній догляд - вид догляду, яким забезпечуються особи з інвалідністю із значно вираженою важкістю, функціональними порушеннями в організмі, обумовленими професійним захворюванням, травмою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності, надзвичайною залежністю від постійного стороннього догляду, допомоги або нагляду інших осіб, неспроможні до самообслуговування (не можуть самостійно вживати їжу, користуватися туалетом, потребують допомоги під час прогулянок тощо).
Відповідно до пункту 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. N 1317 «Питання медико-соціальної експертизи», чинного до 01.01.2025, підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.
Довідка до Акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 01.06.2024 Серії 12ААГ № 933910 про встановлення ОСОБА_2 інвалідності ІІ групи на строк до 01.01.2027 не містить висновку МСЕК про необхідність постійного стороннього догляду за ОСОБА_2 .
На підтвердження потреби матері позивача - ОСОБА_2 у постійному догляді позивач надав довідку ЛКК КНП "Центр первинної медичної допомоги Хмельницького району від 30.08.2024 № 815Ю, яка містить рекомендацію про потребу постійного стороннього догляду.
Разом з тим, на час існування спірних правовідносин та розгляду спору єдиним діючим нормативно - правовим актом, який визначає повноваження лікарських консультативних комісій закладів охорони здоров'я щодо складання висновку щодо необхідності постійного стороннього догляду за особами, старшими 16 років, є Наказ Міністерства охорони здоров'я України 31.07.2013 № 667 «Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 вересня 2013 р. за N 1666/24198.
Відповідно до пунктів 1 - 3 Інструкції про порядок надання висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу, затвердженої зазначеним Наказом, висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу видається лікарською консультативною комісією закладу охорони здоров'я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю. Склад ЛКК затверджується наказом керівника закладу охорони здоров'я, який надає психіатричну допомогу (психоневрологічного диспансеру, центру, кабінету). Висновок ЛКК видається протягом одного робочого дня за наявності заяви особи, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу та здійснює за ним постійний сторонній догляд, у довільній формі, а також медичної карти амбулаторного хворого за формою N 025/0, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 лютого 2012 року N 110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за N 661/20974 (далі - форма 025/о).
Водночас, діючим законодавством не передбачені повноваження лікарських консультативних комісій закладів охорони здоров'я щодо складання висновку про необхідність постійного стороннього догляду за особами з інвалідністю І і ІІ груп, які не належать до осіб з інвалідністю І чи II груп внаслідок психічного розладу.
Тому, складена в довільній формі довідка ЛКК КНП "Центр первинної медичної допомоги Хмельницького району від 30.08.2024 № 815Ю про потребу постійного стороннього догляду ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок загального захворювання (Довідка до Акту огляду МСЕК від 01.06.2024 Серії 12ААГ № 933910) ані за своїм змістом, ані за формою, ані за обсягом повноважень установи, яка склала зазначену довідку, не може слугувати підставою для звільнення позивача з військової служби на підставі підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем доведена правомірність відмови щодо звільнення позивача з військової служби відповідно до підпункту г пункту 2 частини 4 cтатті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Тому у задоволенні позову слід відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо звільнення з військової служби відповідно до абзацу 4 підпункту г пункту 2 частини 4 cтатті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )
Головуючий суддя О.К. Ковальчук