Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про повернення позовної заяви
02 липня 2025 р. Справа № 520/16044/25
Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Панов М.М., розглянувши адміністративний позов НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про стягнення суми, -
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) з адміністративним позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) суму в розмірі 27 537,80 грн (двадцять сім тисяч п'ятсот тридцять сім гривень 80 копійок).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали позовної заяви, суд встановив, що вона не відповідає вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позов подано з пропуском передбаченого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України тримісячного строку звернення до суду та позивачем не надано до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та не надано будь-яких доказів поважності причин його пропуску.
Ухвалою суду від 23.06.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків, а саме - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням обґрунтованих та поважних причин його пропуску та доказів на підтвердження поважності таких причин.
Від представника позивача 27.06.2025 до суду надійшла заява про поновлення строку на подання позовної заяви на виконання ухвали суду від 23.06.2025.
В обґрунтування поданої заяви представником позивача зазначено, що позивач вважає що вчасно подав позов до Ковельського міськрайонного суду Волинської області. Ухвалою Ковельського міськрайонного суду від 30 грудня 2024 року по справі № 159/8669/24, передано для розгляду Червонозаводському районному суду міста Харкова цивільну справу № 159/8669/24 за позовом військової частини НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України, від імені якого діє представник Луцик Богдан Володимирович, до ОСОБА_1 про повернення безпідставно отриманого грошового забезпечення військовослужбовця, в зв'язку з належністю справи до територіальної юрисдикції (підсудності) Червонозаводському районному суду міста Харкова.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2025 року по справі №159/8669/24, вирішено: «Відмовити у відкритті провадження. Роз'яснити, що розгляд заявлених вимог віднесено до адміністративної юрисдикції в порядку КАС України.»
Отже, представник позивача зазначає, що позовна заява була подана вчасно відповідно до позову поданого в Ковельського міськрайонного суду Волинської області, у зв'язку з чим зазначає, що строк був пропущений з поважних причин.
Також, представником позивача зазначено, що на момент спливу строку подання позовної заяви військова частина брала (та продовжує по цей день) безпосередню участь у заходах з оборони держави в умовах збройної агресії російської федерації проти України, відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» та Указів Президента України про воєнний стан.
Дослідивши вказану заяву, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною першою вказаної статті визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Суд звертає увагу, що поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До таких обставин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексу адміністративного судочинства України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).
Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Підстави пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання позовної заяви.
Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас обов'язок доведення обставин, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась до суду.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, в ході роботи аудиторської групи ІНФОРМАЦІЯ_1 в НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) було виявлено незаконне отримання коштів ОСОБА_1 , який 01.04.2024 вчинив правопорушення відповідно до частини 4 статті 409 Кримінального кодексу України.
З метою реагування на вищезазначене, комісією НОМЕР_1 прикордонного загону було проведено службове розслідування, за результатами якого складено висновок від 11.10.2024 та встановлено, що відповідно до ухвали слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24.04.2024 по справі № 175/5564/24, ОСОБА_1 , як підозрюваному у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти військової служби правопорядку строком до 22.06.2024 включно.
Відповідно до вироку Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19.06.2024 по справі № 175/7838/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України, та призначено покарання тримання у дисциплінарному батальйоні на строк 2 роки.
Проте, ОСОБА_1 було виплачено грошове забезпечення за період не виконання ним обов'язків військової служби, а саме з 24.04.2024 по 30.04.2024.
У зв'язку з чим виплачена сума грошового забезпечення підлягає поверненню як борг з ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткової винагороди за час перебування на гауптвахті на загальну суму 27 537,80 грн, яка включає в себе:
- грошове забезпечення за період з 24.04.2024 по 30.04.2024 - 5 669,86 грн;
- компенсація ПДФО 18% від суми грошового забезпечення 5 850,11 грн за період з 24.04.2024 по 30.04.2024 - 1020,57 грн;
- ЄСВ 22% суми грошового забезпечення 5 850,11 грн за період з 24.04.2024 по 30.04.2024 - 1247,37 грн;
- додаткова винагорода, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за квітень - 14 000,00 грн;
- компенсація ПДФО 18% від суми додаткової винагороди 14 000,00 грн за квітень - 2 520,00 грн;
- ЄСВ 22% від суми додаткової винагороди 14 000,00 грн за квітень - 3 080,00 грн.
Позивач зазначає, що шкода, завдана відповідачем державі в особі НОМЕР_1 прикордонного загону, внаслідок отримання відповідачем коштів грошового забезпечення, право на яке він втратив, у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язків військової служби, підлягає відшкодуванню як неправомірно отримані кошти.
Як вбачається з висновку службового розслідування №09/411/24-ВН від 11.10.2024 за фактом перевірки інформації, зазначеної в Аудиторському звіті від 20 серпня 2024 року №3, затвердженого начальником НОМЕР_1 прикордонного загону, копія якого додана до позову, стало відомо, що перевіркою питань виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, стосовно яких у кримінальному провадженні застосовано запобіжні заходи у вигляді домашнього арешту чи триманням під вартою встановлено, в порушення р. V п 5.4 наказу АДПСУ від 25.06.2018 № 558 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», факт виплати грошового забезпечення та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» військовослужбовцям стосовно яких застосовано запобіжний захід тримання під вартою, а саме:
штаб - сержант ОСОБА_1 (ПКШР №1) згідно ухвали суду знаходився на гауптвахті 60 діб з 24.04.2024, наказ 11 ПРИКЗ від 30.04.2024 №394-ОС, отримав неналежне грошове забезпечення з 24 по 30.04.2024 в сумі 5669,86 грн. (24299,40 : 30 х 7) та винагороду в розмірі 14000 грн. Разом 19669,86 грн., порушення з урахуванням компенсованого податку 18% та нарахованого ЄСВ 22% становить 27537,80 грн.
Відносно штаб-сержанта ОСОБА_1 , відповідно до ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24.04.2024 по справі №175/7838/24, підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст.409 КК України, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти військової служби правопорядку строком до 18.06.2024 включно та, відповідно до вироку Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19.06.2024 по справі № 175/7838/24, визнано винним за ч. 4 ст.409 КК України та призначено покарання у виді двох років позбавлення волі. На підставі статті 62 КК України замінено покарання у виді двох років позбавлення волі на два роки тримання у дисциплінарному батальйоні.
Відповідно до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 30.04.2024 № 394-ОС «Про особовий склад» на підставі листа начальника НОМЕР_5 прикордонного загону від 26.04.2024 № 03.2/4645-24-Вих «Про надання інформації» штаб-сержанта ОСОБА_1 зараховано у розпорядження начальника НОМЕР_1 прикордонного загону та припинено виплату грошового забезпечення з 24.04.2024.
Згідно архівної відомості штаб-сержанта ОСОБА_2 здійснено виплату грошового забезпечення за період з 01.04.2024 по 30.04.2024 в сумі 24 299,40 грн (ЄСВ 22% - 5 345,87 грн, компенсація ПДФО 18% - 4 373,89 грн), що, в свою чергу, порушує вимоги підпункту 4 пункту 5 Глави V наказу Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за № 854/32306 (далі - Інструкція 558) «Військовослужбовцям, стосовно яких у кримінальному провадженні застосовано запобіжні заходи у вигляді цілодобового домашнього арешту чи тримання під вартою, виплата грошового забезпечення припиняється з дня фактичного направлення під цілодобовий домашній арешт або взяття під варту».
Відповідно, зайво виплачене грошове забезпечення за період з 24.04.2024 по 30.04.2024 складає 5 669,86 грн, ЄСВ 22% - 1247,37 грн, компенсація ПДФО - 1020,57 грн, разом з податками - 7 937,80 грн.
Отже, суб'єкт владних повноважень - НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) - дізнався про факт вчинення кримінального правопорушення військовослужбовцем ОСОБА_1 передбаченого ч. 4 ст.409 КК України - 30.04.2024.
Таким чином, у спірних правовідносинах календарною датою, коли суб'єкт владних повноважень достеменно довідався про факт вчинення кримінального правопорушення військовослужбовцем ОСОБА_1 , є 30.04.2024.
Проте, навіть враховуючи звернення позивача з позовом до Ковельського міськрайонного суду Волинської області у грудні 2024 року, позивачем пропущено строк звернення до суду.
Разом з тим, до Харківського окружного адміністративного суду з даним позовом про стягнення з ОСОБА_1 на користь НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) суму в розмірі 27 537,80 грн. позивач звернувся лише 18.06.2025 (згідно відтиску штампу канцелярії Харківського окружного адміністративного суду на позовній заяві, яка була сформована та подана до суду через підсистему "Елктронний суд"), тобто з пропуском передбаченого частиною другою статті 122 КАС України тримісячного строку звернення до суду з позовом.
Як зазначалось судом раніше, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, обов'язок доведення обставин, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась до суду.
Щодо посилань представника позивача на запровадження на території України воєнного стану у зв'язку із збройною агресією російської федерації суд зазначає наступне.
Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22 зазначив, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи застосування правового інституту строків звернення до адміністративного суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі №9901/405/19, зазначила, що закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин пропуску такого строку. Вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Таким чином, суд приходить до висновку, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 10 січня 2024 року у справі №420/1782/23, де зазначено, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущений; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду, та оцінювати їх в сукупності.
При оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об'єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.
Вказане узгоджується з правовою позицією постанови Верховного Суду від 10.01.2023 у справі №640/3489/21.
Отже, введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об'єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тобто, посилання представника позивача у заяві про поновлення строку звернення до суду на введення воєнного стану на території України не можуть бути поважними причинами для поновлення відповідного строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду, та без надання позивачем відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на нього, що, в свою чергу, обумовило пропуск строку звернення до суду.
Судом встановлено, що на підтвердження зазначеного представником позивача, що на момент спливу строку подання позовної заява військова частина брала (та продовжує по цей день) безпосередню участь у заходах з оборони держави в умовах збройної агресії російської федерації проти України, відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» та Указів Президента України про воєнний стан, до суду не наданого жодного доказу, який би підтверджував вказані обставини.
Отже, суд вважає неповажними наведені представником позивача у заяві про поновлення процесуального строку обставини в обґрунтування пропущеного строку звернення до суду, оскільки вони не містять переконливих доводів поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, а також не містять жодного доказу поважності причин пропуску строку звернення.
Наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду мають суб'єктивний характер та не позбавляли останнього можливості звернутись до суду з даним позовом у встановлені КАС України строки.
Жодних інших доказів у підтвердження поважності причин пропуску строку на звернення із цим позовом позивач до суду не надав.
Таким чином, позивач так і не навів достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об'єктивних, непереборних та істотних перешкод для звернення позивача до суду, які б завадили йому звернутися з цим позовом протягом встановленого законом строку, а тому наведені представником позивача обставини суд визнає недостатніми для висновку про те, що позивачем з поважних причин пропущено строк звернення до суду.
Отже, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду із цим позовом, належних обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом позивачем не наведено та не доведено, з огляду на що суд робить висновок про відсутність підстав для поновлення строку звернення позивача до суду.
Частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ч.ч. 5, 6, 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 5, 123, 169, 293, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 про стягнення суми - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається, згідно ч. 6 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя Панов М.М.