Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про залишення позовної заяви без руху
02 липня 2025 року Справа № 520/16983/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Супрун Ю.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) до Демочко Вікторії Миколаївни - начальника відділу соціального захисту населення, депутат Височанської селищної ради (вул. Бульварна, буд.12, с-ще Високий, Харківський р-н, Харківська обл., 62459), Федорової Ольги Володимирівни - спеціаліста 1 категорії, депутата Височанської селищної ради (вул. Бульварна, буд.12, с-ще Високий, Харківський р-н, Харківська обл., 62459), Радченко Олени Вікторівни - провідного спеціаліста, депутата Височанської селищної ради (вул. Бульварна, буд. 12, с-ще Високий, Харківський р-н, Харківська обл., 62459) про визнання недійсним правочин, -
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
1. Визнати недійсним Правочин щодо прийняття депутата Височанської селищної ради Демочко Вікторії Миколаївни на посаду начальника відділу соціального захисту населення Височанської селищної ради так як він суперечить ст. 22 ЗУ "Про запобігання корупції" .
2. Визнати недійсним Правочин щодо прийняття депутата Височанської селищної ради ОСОБА_2 на посаду спеціаліста 1 категорії Височанської селищної ради так як він суперечить ст. 22 ЗУ "Про запобігання корупції" .
3. Визнати недійсним Правочин щодо прийняття депутата Височанської селищної ради Радченко Олени Вікторівни на посаду провідного спеціаліста Височанської селищної ради так як він суперечить ст. 22 ЗУ "Про запобігання корупції".
Відповідно до п.3 ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 169 КАС України зазначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Отже, вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі в порядку ст.171 КАС України, суддя дійшов висновку про те, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 КАС України.
Щодо надання до суду доказів, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.5, 8 ч.5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Відповідно до ч.4 ст. 161 КАС України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
В позовній заяві (ар.2 позову) позивач зазначив, що заявник є мешканцем Височанської територіальної громади Харківської області і його безпосередньо стосується діяльність Висовчанської селищної ради. Також зауважено, що він є головою ХРХОГО "Споживач" основною метою діяльності якої є: задоволення інтересів членів організації спрямованих на розбудову в Україні громадянського суспільства та демократичної держави. Тому, на думку заявника будь яке рішення прийняте Височанською селищною радою, що суперечить законодавству України, а особливо таке що суперечить нормам антикорупційного законодавства стосується позивача - бо це підриває основи демократії.
При цьому, позивачем не надано до суду доказів прийняття Височанською селищною радою таких рішень, які порушували права заявника.
Слід також зауважити, що відповідно до положень п. 10.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 №7, резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.
З аналізу вищезазначених положень слідує, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому. Судом у конкретній справі вирішується спір, предмет якого існує на час розгляду справи, однак суд не може розглядати вимоги на майбутнє у зв'язку із вірогідним настанням певних наслідків.
Таким чином, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Отже, позивач в змісті позову наводить припущення щодо можливих корупційних діянь ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , в майбутньому без зазначення конкретного факту порушення його прав та інтересів на момент подання позову.
Щодо змісту позовних вимог, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.4 ч.5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Згідно частини 1 статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 8) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 8-1) заборону політичної партії та передачу майна, коштів та інших активів політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави; 8-2) припинення релігійної організації, передбаченої статтею 289-9 цього Кодексу, та передачу майна, коштів та інших активів, що перебувають в її власності, крім культового, у власність держави; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; 11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; 12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства; 13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 15) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що неодмінним елементом позовної заяви є позовні вимоги.
Позовні вимоги про оскарження дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, в свою чергу, має дві складові - вимогу про визнання протиправним рішення, дії чи бездіяльності та обраний позивачем спосіб судового захисту (зобов'язання вчинити певні дії, утриматись від їх вчинення, тощо). Односкладова вимога (тільки з вимогою про визнання протиправності акта) передбачена КАС України виключно до вимог про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового або індивідуального акта.
Наведені висновки, окрім викладеного, забезпечені метою адміністративного судочинства, визначено у ст. 2 КАС України надання ефективного захисту прав, свобод та інтересів особи, досягнення якої неможливе без зазначення позивачем в позові про визнання протиправним дій чи бездіяльності особи другої складової - способу судового захисту.
Суд зазначає, що право на судовий захист гарантоване ст. 55 Конституції України.
У розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тобто, для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв'язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача, у тому числі інтереси держави.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №815/219/17, від 22.11.2018 у справі №766/12374/17, від 29.11.2019 у справі №335/2236/15-а (2-а/335/1/2016), від 09.04.2020 по справі №807/150/16.
Натомість, в порушення наведених вимог КАС України, ОСОБА_1 , заявив позов про визнання недійсним Правочин щодо прийняття депутата Височанської селищної ради ОСОБА_3 на посаду начальника відділу соціального захисту населення Височанської селищної ради так як він суперечить ст. 22 ЗУ "Про запобігання корупції"; Правочин щодо прийняття депутата Височанської селищної ради ОСОБА_2 на посаду спеціаліста 1 категорії Височанської селищної ради так як він суперечить ст. 22 ЗУ "Про запобігання корупції"; Правочин щодо прийняття депутата Височанської селищної ради ОСОБА_4 на посаду провідного спеціаліста Височанської селищної ради так як він суперечить ст. 22 ЗУ "Про запобігання корупції",
Тобто, позивачем заявлено вимоги про здійснення певних подій, що не передбачено положеннями Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, не вказавши ані конкретних дій відповідача, якими на думку позивача порушені його права чи законні інтереси, ані індивідуально визначених прав та законних інтересів, які порушені такими діями відповідача, ані способу відновлення порушених прав.
Отже, позивачу слід подати до суду належним чином оформлену позовну заяву із зазначенням в ній статусу сторін, дій відповідача/відповідачів, якими на думку позивача порушені його права чи законні інтереси, обґрунтування порушення оскарженими діями його прав, свобод або інтересів та надати докази наявності в нього порушеного права, за захистом якого Рибалко Євген Опанасович звернувся до суду, а також сформувати позовні вимоги у відповідності до приписів ч. 1 ст. 5 КАС України, обравши спосіб судового захисту.
Щодо сплати судового збору, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 2 статті 132 КАС України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року №3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Згідно зі ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 1 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028 гривень.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Як вбачається з позовних вимог (в даній редакції), предметом позову у цій справі є три вимоги немайнового характеру, а тому позивачем має бути сплачений судовий збір у розмірі 3633.60 грн..(1211.20х3).
Однак, позивач не надав до суду доказів сплати судового збору, що підтверджується переліком додатків до адміністративного позову.
При цьому, у позовній заяві міститься клопотання позивача, в якому він просить суд звільнити його від сплати судового збору за подання даного позову. В обґрунтування клопотання заявником надано довідку ГУ ПФУ в Харківській області від 06.01.2025.
Так, відповідно довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 06.01.2025 встановлено, що у період з січня 2024 по грудень 2024 році позивач отримував пенсію, яка в загальному розмірі за 2024 рік становить 47358,70 грн..
Відповідно до доданої позивачем до позовної заяви копії відомостей з ДРФО - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 24.02.2025 за період з 1 кварталу по 4 квартал 2024 року інформація щодо джерел/сум нарахованого (виплаченого) доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків відсутня.
Позивачем визначено, що за 3 основних позовних вимог немайнового характеру він має сплатити судовий збір у розмірі 3633.60 грн., що є більшим за 5% розміру його річного доходу, що становить 2367,94 грн. (за 2024 рік - 47358,70 грн. х 0,05 = 2367,94 грн).
З цього приводу суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Наведені норми щодо відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру, а також звільнення від сплати судового збору закріплюють дискреційне право, а не обов'язок суду відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати. Реалізація права особи на вказане не може призводити до порушення принципу процесуального рівноправ'я сторін та знаходиться в безпосередній залежності від доведеності за допомогою належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів того, що скрутне майнове становище особи не дозволяє їй сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладену в постанові від 18 липня 2022 року у справі №161/18983/20.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тобто, єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.
Майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір. Отже, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
З огляду на викладене, суд має можливість вирішити у спосіб, визначений наведеними нормами, питання щодо сплати судового збору, в той же час наявність такого майнового стану сторони, який не надає можливості здійснити сплату судового збору на час звернення до суду, підлягає підтвердженню саме з боку цієї сторони.
Враховуючи вищевикладене та з урахуванням письмових доказів на підтвердження рівня доходів позивача, враховуючи характер спірних правовідносин, суд приходить до висновку про часткове задоволення клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору шляхом зменшення позивачу суми судового збору відповідно до приписів ч. 2 ст. ст. 8 Закону України "Про судовий збір" та ч.1 ст. 133 КАС України до 947.17 (47358.70х0.02%), які позивач спроможний сплатити відповідно до рівня його доходів.
Посилання позивача у позовній заяві на рішення Конституційного Суду України, зробленого у справі №1-р/2018 від 27.02.2018, яким, на думку ОСОБА_1 , визначено, що пенсія не є доходом, суд вважає безпідставним, оскільки у рішенні від 27.02.2018 № 1-р/2018 зазначено, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист громадян, яке згідно з частиною другою статті 46 Конституції України гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням і не є заробітком громадян або іншим доходом, пов'язаним з будь-яким видом діяльності.
Наведеним рішенням визнано неконституційним положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.
Тобто, вирішуючи питання щодо неконституційності вказаних положень закону, Конституційним Судом України не вирішувалось питання щодо визначення поняття доходу, а стосувалось висновку в аспекті податкового законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.01.2024 по справі № 520/495/23, яка в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, має бути врахована судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Крім того, аналогічна правова позиція викладена в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 01.05.2025 по справі №520/4034/25.
Отже, твердження позивача, що пенсія не є доходом, спростовується нормами чинного законодавства.
Суд зауважує, що відповідно до Закону України "Про судовий збір" не передбачено звільнення всіх пенсіонерів від сплати судового збору при зверненні до суду, а статтею 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі, право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі і фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Зазначена правова позиція також збігається з висновками Європейського суду з прав людини у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18 жовтня 2005 року (заява № 70297/01) та Верховного Суду України, викладеними в його ухвалі від 28 вересня 2015 року у справі № 21-5496а15.
Таким чином, адміністративний позов поданий з порушенням вимог ст.ст. 160, 161 КАС України.
Згідно ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Для усунення вказаних вище недоліків позивачу необхідно:
- надати до суду оригінал платіжного документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 947,17 грн. на наступні реквізити: отримувач коштів ГУК Харків обл/мХар Основ"ян/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947; банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача UA678999980313141206084020661; код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу *;101; (код платника); судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва платника), Харківський окружний адміністративний суд;
- надати до суду заяви про уточнення позовних вимог (відповідно до кількості учасників справи) у відповідності до пунктів 2, 4, 5, 9 частини 5 статті 160, частини 1 статті 5 КАС України.
Згідно з ч. 2 ст. 293 КАС України оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 241, 243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору за подання даного адміністративного позову - задовольнити частково.
Зменшити розмір судового збору за подання позивачем даного адміністративного позову до розміру 947.14 грн. (дев'ятсот сорок сім гривень 14 копійок)
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) до Демочко Вікторії Миколаївни - начальника відділу соціального захисту населення, депутат Височанської селищної ради (вул. Бульварна, буд.12, с-ще Високий, Харківський р-н, Харківська обл., 62459), Федорової Ольги Володимирівни - спеціаліста 1 категорії, депутата Височанської селищної ради (вул. Бульварна, буд.12, с-ще Високий, Харківський р-н, Харківська обл., 62459), Радченко Олени Вікторівни - провідного спеціаліста, депутата Височанської селищної ради (вул. Бульварна, буд. 12, с-ще Високий, Харківський р-н, Харківська обл., 62459) про визнання недійсним правочин - залишити без руху.
Встановити позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви - протягом п'яти календарних днів з моменту отримання даної ухвали.
Невідкладно повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки протягом п'яти календарних днів з моменту отримання даної ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання ухвали суду у зазначений строк заява буде вважатися неподаною та повернута заявнику з усіма доданими до неї документами.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Супрун Ю.О.