Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
02 липня 2025 р. справа № 520/6876/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16-Б, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61005, код ЄДРПОУ 44017626) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці, в якому просить суд скасувати рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 04.03.2025 №UA807000/2025/000103/2.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі без виклику сторін.
В обґрунтування позову та у відповіді на відзив позивач вказав, що надані до митного оформлення документи містять повні і достовірні відомості про митну вартість товару і не містять жодних розбіжностей, тому виключають будь-які які сумніви у заявленій митній вартості.
Відповідачем у відзиві на позов зазначено, що спрацювання ризиків АСАУР вже свідчить про наявність обґрунтованого сумніву та є підставою для витребування додаткових документів, то логічно послідовним є твердження про те, що неподання декларантом на запит митного органу жодних додаткових документів свідчить про те, що обґрунтований сумнів митниці у правильності обрання методу визначення митної вартості та правильності її обчислення не був усунутий, що, в свою чергу, виключає можливість для митного органу визнати заявлену декларантом митну вартість.
Інші заяви по суті спору учасники не подавали.
Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що 06.10.2024 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) та Hong Kong Yick Sai Tat Trading Limited (Продавець) було укладено контракт №0610/2023.
Відповідно до п. 1.2 Контракту продавець зобов'язується передати товар у власність покупцю в асортименті, кількості та строках, погоджених у додатках (специфікаціях) на товар, а покупець зобов'язується купити цей товар та сплатити його вартість (ціну) за період, зазначений у Контракті.
Відповідно до п. 2.1 Контракту передбачено, що ціни за товар, що продається за цим контрактом, зазначені у додатках (специфікаціях) до цього Контракту та встановлюються в доларах США на умовах FOB - Guangzhou (Інкотермс 2010), якщо інше не обумовлено в додатках (специфікаціях).
Згідно специфікації №7 від 05.11.2024 до Договору, погоджено поставку товару на загальну суму 7721,53 доларів США.
Згідно Комерційного інвойсу від 26.11.2024 №OMJD241126 умови оплати за товар у сумі 7721,53 доларів США - 100% оплата до приходу в порт.
Покупцем виконано свої зобов'язання щодо оплати товару згідно специфікації №7 від 05.11.2024 до Контракту на суму 7721,53 доларів США, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №93 на суму 42563,05.
27.05.2024 продавцем на адресу покупця виставлено комерційний інвойс №202403190503 на поставку: акустичний фетр (чорний) 1220*2800*9, у кількості 650 шт., ціна за штуку 4,39 доларів США, на суму 2 853,50 доларів США.
Поставка товару здійснювалась за допомогою послуг експедитора на підставі договору про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів №К150623-32 від 15.06.2023, укладеного між позивачем (замовник) та ТОВ «ІНТЕРНЕШНЛ КАРГО СЕРВІС ЕЙЧ.ДІ» (виконавець/експедитор).
Відповідно до п.1.1 Договору у відповідності з цим договором , виконавець зобов'язується за відповідну плату та за рахунок замовника надати транспортно- експедиторські послуги з організації перевезення вантажів морським, автомобільним, залізничним, авіаційним транспортом, а також перевезення у великотоннажних контейнерах і додаткові послуги, необхідні для організації таких перевезень вантажу.
Відповідно до п.2.1.1 Договору виконавець за дорученням замовника, організовує перевезення вантажів замовника морським, залізничним, автомобільним, авіаційним транспортом, включаючи організацію перевалки і зберігання вантажів і контейнерів та інші операції, необхідні для виконання доручення замовника.
Відповідно до п.3.3 Договору оплата робіт та послуг здійснюється замовником протягом двох календарних днів з часу пред'явлення рахунку.
ТОВ «ІНТЕРНЕШНЛ КАРГО СЕРВІС ЕЙЧ.ДІ» виставлено рахунок позивачу на оплату № 162 від 10.02.2025 на суму 229 762,09 грн, який був оплачений позивачем згідно з платіжною інструкцією №13751 від 19.02.2025.
Згідно з листа ТОВ «ІНТЕРНЕШНЛ КАРГО СЕРВІС ЕЙЧ. ДІ» №1103/18 від 11.03.2025 експедитором вказано, що рахунок від 10.02.2025 №162, довідка від 10.02.2025 №1002/1 та розширена довідка від 11.03.2025 №1103/17 відображають всі витрати за межами території України на умовах FOB Шанхай (Китай)- Гданськ (Польща).
04.03.2025 року до митного поста «Барабашово» Харківської митниці ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) була подана митна декларація за № 25UA807200003017U8 від 04.03.2025 (№UA807200/2025/003017) на товар: «Декоративна плівка ПВХ товщиною до 1мм вміст пластифікатора 5%, у рулонах...» код товару 3920491000, що надійшов від Hong Kong Yick Sai Tat Trading Limited, 54-62 Lockhart Road, Wanchai, Hong Kong, Unit 04-05, 16th Floor Bohui Building на адресу ФОП ОСОБА_1 .
На підтвердження заявленої митній декларації № 25UA807200003017U8 від 04.03.2025зокрема, митної вартості товару, декларантом зазначені відомості про наступні документи: Пакувальний лист (Packing list) б/н від 26.11.2024; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) OMJD241126 від 26.11.2024; Коносамент (Bill of lading) ZH241100229L від 04.12.2024; Накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) 31514717 від 15.02.2025; Супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) 25PL322080NS8KQBK4 від 10.02.2025; Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) 25С661991306/00538 від 16.01.2025; Банківський платіжний документ, що стосується товару пд.93 від 29.11.2024; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги тр рахунок162 від 10.02.2025; Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно- експедиційних послуг 13751 від 19.02.2025; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару 1002/1 від 10.02.2025; Прейскурант (прайс-лист) виробника товару прайс-лист від 25.06.2024; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) дод 1 від 23.04.2024; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) доп.7 від 05.11.2024; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів 0610/2023 від 06.10.2023; Договір (контракт) про перевезення К150623-32 від 15.06.2023; Інші некласифіковані документи опис крайки 0,4 від 21.02.2022; Інші некласифіковані документи опис крайки 1 від 21.02.2022; Інші некласифіковані документи опис плівки 0,15 від 21.02.2022, Копія митної декларації країни відправлення 223120240004708901 від 04.12.2024.
Під час здійснення співробітником підрозділу митного оформлення митного контролю ЕМД №25UA807200003017U8 від 04.03.2025, спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів (додаються), зокрема за кодом: 105-2 (Контроль правильності визначення митної вартості); 106-2 (Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів), за кодом 101-1, 103-1 - (Перевірка поданих документів та відомостей (у тому числі наданих на вимогу митного органу) на предмет розбіжностей (невідповідностей) у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи інших документах (їх електронних копіях).
04.03.2025 Харківська митниця запропонувала надати позивачу додаткові документи по ЕМД №25UA807200003017U8 від 04.03.2025.
Позивачем подано до відповідача лист № б/н від 04.03.2025 на адресу останньої, в якому просив випустити товари, що декларуються, у вільний обіг і що відсутня можливість надати до митниці необхідні додаткові документи
У зв'язку з тим, що подані документи не спростовували в повній мірі сумнівів митниці щодо дійсності задекларованої найнижчої митної вартості оцінюваних товарів та ненаданням позивачем всіх витребовуваних додаткових документів, відповідачем прийнято рішення про неможливість визначення митної вартості за першим методом (за ціною угоди), та прийнято рішення про коригування митної вартості оцінюваних товарів UA807000/2025/000103/2 від 04.03.2025.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, позивач звернувся до суду з цим позовом.
По суті спірних правовідносин суд зазначає таке.
Відповідно до статті 246 Митного кодексу України (далі - МКУ) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.
Для виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення застосовується автоматизована система митного оформлення (далі - АСМО “Інспектор»).
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МКУ), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Вказані положення МКУ кореспондуються з положеннями частини 2 статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року про те, що оцінка імпортованого товару повинна ґрунтуватися на “дійсній вартості» імпортованого товару, вартості.
Згідно з Угодою про застосування статті VII ГАТТ первинною основою для митної вартості за цією Угодою є "контрактна вартість", визначена в статті 1.
При цьому статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.
Частиною 2 статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГАТТ) визначено, що оцінка імпортованого товару повинна ґрунтуватися на “дійсній вартості» імпортованого товару, під якою слід розуміти ціну за якою такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умови повної конкуренції.
Згідно із статтею 51 МКУ, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МКУ. Загальні положення щодо митної вартості товарів та методів її визначення встановлені в розділі III МКУ.
Відповідно до частини 4 статті 58 МКУ митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України - є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Згідно з частиною 10 статті 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, серед інших: витрати, понесені покупцем: комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту , порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.
Статтею 52 МКУ декларанта або уповноважену ним особу, які заявляють митну вартість товару, зобов'язано в тому числі подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
У випадках, передбачених МКУ, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МКУ).
Частиною 2 статті 53 МКУ передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом у відповідності до ст. 54 МКУ, під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Процедура контролю за правильністю визначення митної вартості товарів здійснюється відповідно до Угоди про застосування статті VII ЕАТТ, розділу III Митного кодексу України, Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 01.07.2021 № 476 (далі - Методичних рекомендацій №476), та поданих до митного оформлення документів.
За результатами оцінки ризику у конкретному випадку переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України, в тому числі за результатами контролю із застосуванням системи управління ризиками, що здійснюється відповідно до статті 337 МКУ, митні органи обирають форми та обсяг митного контролю. При цьому формується перелік митних формальностей, визначених за результатами застосування інструментів з управління ризиками. Форми та обсяги контролю, визначені в Переліку митних формальностей за результатами застосування СУР, виконуються посадовими особами митниці (митних постів) при проведенні митного контролю з урахуванням виду митної формальності та повідомлення до митної формальності, а також відповідно до вимог нормативно-правових актів, що регулюють порядок проведення митного контролю та/або митного оформлення товарів, транспортних засобів.
Відповідно до частини 4 статті 320 МКУ форми та обсяги митного контролю, визначені відповідно до пункту 2 частини першої цієї статті, є обов'язковими для виконання посадовими особами митних органів. Прийняття цими посадовими особами рішення щодо нездійснення митного контролю у зазначених формах та обсягах не допускається.
У частині контролю за митною вартістю товарів такими митними формальностями є різні форми перевірки документів та матеріалів.
Відповідно до глави 2 Методичних рекомендацій № 476 робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється, серед іншого, шляхом: перевірки повноти інформації, що міститься у документах, які подаються до митного оформлення; перевірки товаросупровідних документів щодо наявності достатнього опису товарів, що декларується, їх кількості, ціни за одиницю товару та загальної вартості; ідентифікації цих даних з товарами, що подаються до митного оформлення; перевірки документів, що місять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування; перевірка документів, що містять відомості про страхування; перевірки включення/не включення складових митної вартості; перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість; вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; перевірки та аналізу документів, додатково поданих митному органу декларантом або уповноваженою ним особою відповідно до ст.53 МКУ; порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення “Інспектор».
При цьому, згідно глави 5 Методичних рекомендацій № 476 спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби та інформація, отримана з мережі Інтернет, можуть використовуватися як джерела інформації під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків.
Системний аналіз вищенаведених норм права свідчить про те, що виявлені митницею розбіжності у поданих до митного оформлення документів правомірно зумовили початок процедури митних консультацій.
Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 1) у випадках, встановлених МКУ, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
2) у випадках, встановлених МКУ, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.
Оскільки документи, подані на виконання частини 2 та 3 статті 53 МКУ містили розбіжності, декларанта було зобов'язано надати додаткові документи на виконання частини 3 та 4 статті 53 МКУ.
Оцінюючи підстави для прийняття оскаржуваних рішень, суд встановив таке.
Щодо прайс-листа, суд зазначає, що прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд. Водночас наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів) не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.
Щодо зауважень митниці до заповнення графи 21 ДМВ, а, саме витрат на навантаження, вивантаження та обробку, суд зазначає таке.
Щодо зауважень митного органу стосовно того, що сума у платіжному документі №93 від 29.11.2024 відрізняється від суми, зазначеної в інвойсі від 26.11.2024 №OMJD241126, поданому до митного оформлення.
Згідно з поданою заявою від 17.03.2025, позивач зазначив, що відповідно до платіжної інструкції від 29.11.2024 №93 на суму 42 563,05 долара США у призначенні платежу було вказано, що оплата здійснюється за контрактом від 06.10.2023 №0610/2023 згідно зі специфікацією від 01.11.2024 №6 та специфікацією від 05.11.2024 №7.
У специфікації від 05.11.2024 №7 зазначена сума 7 721,53 долара США, а в специфікації від 01.11.2024 №6 - 34 841,52 долара США. Загальна сума згідно з платіжною інструкцією (42 563,05 долара США) повністю відповідає загальній сумі за цими двома специфікаціями (7 721,53 + 34 841,52 = 42 563,05 долара США).
Таким чином, у зв'язку з оплатою товару за двома окремими специфікаціями, сума у платіжному документі від 29.11.2024 №93 є більшою, ніж сума, вказана в інвойсі від 26.11.2024 №OMJD241126, саме на 7 721,53 долара США - тобто на вартість товару за специфікацією №7.
При цьому, декларант зазначає, що товар за специфікацією від 01.11.2024 №6 оформлений Харківською митницею (митна декларація від 12.02.2025 №25UA807200001920U7)
Наведені документи та пояснення підтверджують, що сума у платіжному документі від 29.11.2024 №93 на загальну суму 42 563,05 долара США є обґрунтованою та відповідає сумі за двома окремими специфікаціями: від 01.11.2024 №6 (34 841,52 долара США) та від 05.11.2024 №7 (7 721,53 долара США). Розбіжність із сумою в інвойсі від 26.11.2024 №OMJD241126 пояснюється тим, що платіж охоплював також товар, оформлений раніше за іншою митною декларацією. Таким чином, підстав вважати, що платіжний документ не відповідає фактичному обсягу поставленого товару, - немає.
Щодо відсутності інформації про розвантажувальні роботи, передбачені умовами поставки FOB згідно з Інкотермс 2020 (відповідно до яких з моменту завантаження товару на судно покупець несе всі ризики та витрати, включно з розвантаженням у місці призначення).
Відповідно до матеріалів справи, судом встановлено, що, декларант додатково надав розширену довідку про транспортні витрати від 11.03.2025 №1103/17, видану експедитором ТОВ «ІНТЕРНЕШНЛ КАРГО СЕРВІС ЕЙЧ.ДІ».
У розділі 12 цієї довідки прямо зазначено витрати на вивантаження товару в місці призначення. Ці витрати виникли у зв'язку з тим, що у збірному контейнері №MRKU3203875 перевозилися 13 різних товарів від різних постачальників, і декларант подавав митні декларації окремо по кожному товару, включно з товаром, що є предметом цього спору.
Таким чином, надані матеріали підтверджують наявність витрат на розвантаження товару, що відповідає умовам поставки FOB відповідно до Інкотермс 2020. Витрати, пов'язані з вивантаженням у місці призначення, були понесені покупцем, що узгоджується з визначеним розподілом відповідальності та витрат між сторонами. Твердження про відсутність інформації щодо розвантажувальних робіт є безпідставним.
Щодо відсутності договору про морське перевезення відповідно до коносаменту №ZH241100229L від 04.12.2024, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що експедитор ТОВ «ІНТЕРНЕШНЛ КАРГО СЕРВІС ЕЙЧ.ДІ» - листом від 11.03.2025 повідомив наступне: «Повідомляємо, що компанія ТОВ "ІНТЕРНЕШНЛ КАРГО СЕРВІС ЕЙЧ.ДІ" не може надати Вам договір щодо морського перевезення згідно коносаменту ZH241100229L, оскільки сторони умовами договору передбачили зобов'язання про нерозголошення інформації будь-якій третій стороні без попередньої письмової згоди іншої сторони за цим договором. За наданою інформацією, така згода від контрагента не надана».
Разом із цим, рахунок від 10.02.2025 №162, довідка від 10.02.2025 №1002/1 та розширена довідка від 11.03.2025 №1103/17 відображають усі необхідні для митного оформлення транспортні витрати, понесені за маршрутом FOB Шанхай (Китай) - Гданськ (Польща), тобто за межами території України.
Відсутність договору про морське перевезення з коносаментом №ZH241100229L зумовлена об'єктивними обставинами - договірними обмеженнями щодо конфіденційності, встановленими між сторонами договору перевезення. Водночас, надані документи (рахунок, довідки) містять повну інформацію про фактичні транспортні витрати, що підтверджує факт перевезення вантажу та відповідає вимогам митного законодавства України.
Щодо відсутності посередницького договору з підприємством, зазначеним у графі 26 залізничної накладної №31514717 від 15.02.2025.
Листом від 11.03.2025 ТОВ «ІНТЕРНЕШНЛ КАРГО СЕРВІС ЕЙЧ.ДІ» повідомив, що не може надати договір із підприємством, зазначеним у графі 26 вищезгаданої накладної, через умову договору про конфіденційність, яка забороняє розголошення інформації без письмової згоди іншої сторони.
Незважаючи на це, декларантом було надано підтверджуючі документи - рахунок від 10.02.2025 №162, довідку від 10.02.2025 №1002/1 та розширену довідку від 11.03.2025 №1103/17, які чітко відображають обсяг транспортних витрат на маршруті FOB Шанхай (Китай) - Гданськ (Польща), що є ключовим для визначення митної вартості.
Відсутність посередницького договору з підприємством, зазначеним у графі 26 залізничної накладної, пояснюється договірною конфіденційністю між сторонами, і не може бути підставою для сумнівів у достовірності заявленої митної вартості.
Щодо відсутності інформації про страхування вантажу та неврахованої експедиторської винагороди за межами митної території України, суд зазначає таке.
Відповідно до митної декларації від 04.03.2025 №25UA807200003045U3, поданої з кодом документа D3007, декларант надав довідку про транспортні витрати від 10.02.2025 №1002/1 (додаток 10 до позову), в якій зазначено: «Експедиторська винагорода нараховується на території України з урахуванням ПДВ, а не за її межами. Страхування вантажу на момент перевезення не здійснювалося».
Обставини щодо страхування вантажу та експедиторської винагороди були повністю розкриті у відповідних документах, і ці витрати не впливали на митну вартість, оскільки: страхування не здійснювалося, експедиторська винагорода була нарахована на території України.
Таким чином, заявлена митна вартість підтверджена належними доказами, а будь-які сумніви щодо її обґрунтованості є необґрунтованими.
Згідно з частиною 6 ст.54 МКУ митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.
Досліджуючи аргументи учасників справи щодо виявлених розбіжностей, суд зазначає, що виявлення розбіжностей у наданих до митного оформлення документів має наслідком початок процедури митних консультацій, утім, якщо внаслідок ретельної перевірки числових значень складових митної вартості перевірки митним органом не буде виявлено недоліків стосовно визначення митної вартості товарів за ціною контракту, рішення про коригування митної вартості не приймається.
Існування у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти необхідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналіз положень ч. 3 ст. 53, частин першої, другої та п'ятої ст. 54, ст.58 Митного кодексу України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.
Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.
В означеному контексті суд враховує правову позицію Верховного Суду України від 21 березня 2023 року по справі №815/5817/17: митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості і може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Зазначені митницею розбіжності та недоліки документів на підтвердження митної вартості товару у своїй сукупності не можуть свідчити про неможливість застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, внаслідок помилкового тлумачення відповідачем норм митного законодавства та неуважного вивчення документів, зокрема, щодо зазначення умов оплати товару, умов його поставки, деталей заповнення обов'язкових документів в частині зазначення номеру контейнера, тощо, що призвело до надмірного формалізму та прийняття необґрунтованих рішень.
З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що митницею протиправно прийнято рішення про неможливість визначення митної вартості за першим методом (за ціною угоди) та рішення про коригування митної вартості оцінюваного товару за другорядним (резервним) методом визначення митної вартості, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі “Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі “Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Щодо посилань учасників справи на правові позиції Верховного Суду суд зазначає, що учасниками справи не наведено обґрунтувань стосовно тотожності правовідносин у цьому спорі та у вказаних постановах, зокрема, щодо подібності договірних умов та імпортованих товарів, самостійно судом такої тотожності не встановлено, що виключає можливість їх застосування до спірних правовідносин за умови врегулювання цього спору нормами права, що не допускають множинності тлумачення.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України з урахуванням ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Задовольнити позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16-Б, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61005, код ЄДРПОУ 44017626) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Скасувати рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 04.03.2025 №UA807000/2025/000103/2.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі виготовлено 02 липня 2025 року.
Суддя Олексій КОТЕНЬОВ