Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
02 липня 2025 р. №520/8516/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонько А.В., розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Командира військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України полковника ОСОБА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Командира військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України полковника ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу, в якому просить суд:
1. Визнати протиправним та скасовано наказ №275/нод від 01.09.2024 комісара військової частини НОМЕР_2 (з особової діяльності) про підсумки стану військової дисципліни у серпні 2024 року та заходи щодо її зміцнення.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ № 318/нод від 02.10.2024 командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) про підсумки стану військової дисципліни у вересні 2024 року та заходи щодо її зміцнення.
3. Стягнути з Відповідача кошти на відшкодування матеріальної шкоди в якості невиплаченої додаткової грошової винагороди за серпень 2024 року на користь Позивача.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що наказ №275/нод від 01.09.2024 комісара військової частини НОМЕР_2 (з особової діяльності) про підсумки стану військової дисципліни у серпні 2024 року та заходи щодо її зміцнення та наказ № 318/нод від 02.10.2024 командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) про підсумки стану військової дисципліни у вересні 2024 року та заходи щодо її зміцнення в частині що стосується притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді "сувора догана" є необґрунтованим, а факт вчинення дисциплінарного проступку не доведеним.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2025 року по справі відкрито спрощене провадження.
Від, Командира військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України полковника ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши, що позивач усвідомлював, що перебуває на відповідальній посаді, а саме водій-заправник, тобто своїми діями через вживання алкоголю міг припуститися помилки та нашкодити як собі так і нанести шкоду військовій частині. Тому користуючись військовою владою командир військової частини наклав стягнення відповідно до діючих статутів Збройних Сил України у вигляді «сувора догана».
Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Судом з матеріалів справи встановлено, що Сержант ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді водія-заправника автомобільного відділення підвозу пального та мастильного матеріалів автомобільного взводу роти логістики військової частини № НОМЕР_2 , що підтверджується копією військового квитка.
07.08.2024 року о 14 год. 00 хв. ОСОБА_1 за місцем проходження служби на території тимчасової дислокації в/ч НОМЕР_2 був виявлений з явними ознаками алкогольного сп?яніння. ОСОБА_1 було доставлено до стаціонарного відділення №2 КНП «Лозівське ТМО» Лозівської міської ради Харківської області, де останній відмовився від проходження освідчення на встановлення стану алкогольного сп?яніння, алкогольне сп?яніння -клінічно.
У зв'язку із чим, 07.08.2024 офіцером відділення ППП військової частини НОМЕР_2 майором ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 було складено протокол А7039 № 34 за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП через розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів.
Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння №363 від 07.08.2024 р. - ОСОБА_1 07.08.2024 року о 16:50 год. від освідування належним чином на апараті “Алкофор 307» відмовився, алкогольне сп'яніння- клінічно.
Відповідно до наказу №275/нод від 01.09.2024 водію-заправнику автомобільного взводу роти логістики військової частини НОМЕР_2 сержанту ОСОБА_1 за порушення вимог статтей 11, 16 Статуту внутрішньої служби та статті 4 Дисциплінарного статуту ЗС України, що виразилося у перебуванні на службі в стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння, оголошено «сувору догану».
У наказі також визначено, що врахувати факт притягнення до дисциплінарної та адміністративної відповідальності вирішено не включати до наказу про виплату додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 ОСОБА_1 за серпень 2024 року.
В подальшому, Постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області у справі № 629/4803/24 (провадження 3/629/1279/24) від 14.10.2024, яка набрала законної 25.10.2024 року, провадження відносно ОСОБА_1 було закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Крім того судом встановлено, що 20.09.2024p. 19 год. 00 сержант ОСОБА_1 був виявлений у тимчасовому розташуванні військової частини НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2 , його було виявлено представниками військової частини НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп яніня, під час виконання службових обов?язків. В подальшому сержанта ОСОБА_4 було доставлено до КНП «Лозівське ТМО» Комунальне некомерційне підприсмство «Лозівське територіальне медичне об?єднання» де йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп?яніння.
Під час проходження огляду на стан алкогольного сп?яніння сержант ОСОБА_4 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп?яніння про що було складено висновок №442.
20.09.2024 головним сержантом ІНФОРМАЦІЯ_1 майстром-сержантом ОСОБА_5 відносно ОСОБА_1 було складено протокол ДНХ-2/7885 про військове адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП через відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Також, за порушення вимог статтей 11, 16 Статуту внутрішньої служби та статті 4 Дисциплінарного статуту ЗС України, що виразилось у перебуванні на службі в стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння, водію-заправнику автомобільного відділення підвозу пального та мастильних матеріалів 1 автомобільного взводу роти логістики військової частини НОМЕР_4 сержанту ОСОБА_1 згідно Витягу із Наказу №318/нод від 02.10.2024 повторно оголошено «сувору догану» та вирішено не включати до наказу про виплату додаткової грошової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022, за серпень 2024 року ОСОБА_1 .
Постановою Лозівського міськрайонного суду у справі № 629/5808/24 від 28.11.2024, яке набрало законної сили 29.01.2025, залишеною без змін Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2025, ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-20 ч.3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Не погоджуючись з наказами №275/нод від 01.09.2024 та № 318/нод від 02.10.2024 командира військової частини НОМЕР_2 , позивач звернувся до суду з цим позовом.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII).
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут), згідно з преамбулою якого, цей Статут визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.
Дія цього Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України (ст. 1 Дисциплінарного статуту).
Статтею 2 Дисциплінарного статуту встановлено, що військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів (ст. 4 Дисциплінарного статуту).
Як встановлено ч. ч. 1, 3, 4, 5 ст. 5 Дисциплінарного статуту, за стан дисципліни у військовому з'єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов'язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни
Кожний військовослужбовець зобов'язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни.
Згідно ч. 1 ст. 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Відповідно до ст. 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення, зокрема "сувора догана".
Відповідно до ст. 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Частина 1, частина 3 статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до якої на військовослужбовця покладено обов'язок свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок та беззастережно виконувати накази командирів.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначені Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 1 Розділу II Порядку, службове розслідування може призначатися у разі:
невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду;
невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань;
неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті;
дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця;
втрати або викрадення зброї чи боєприпасів;
порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки;
недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів;
внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення;
повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення;
скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Відповідно до пункту 1 Розділу III Порядку рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Пунктом 1 Розділу V Порядку визначено, що за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Згідно з пунктами 1-3 Розділу VI Порядку за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Отже, вирішуючи спір, необхідно виходити з обставин, встановлених службовим розслідуванням, характеру проступку, мотивів, за яких його вчинено.
Судом встановлено, що згідно п.3 оскаржуваних наказів №275/нод від 01.09.2024 та № 318/нод від 02.10.2024 позивача, притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани за порушення вимог статтей 11, 16 Статуту внутрішньої служби та статті 4 Дисциплінарного статуту ЗС України, що виразилося у перебуванні на службі в стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння.
Щодо наказу №275/нод від 01.09.2024, суд зазначає наступне.
Так, підставою для прийняття вказаного наказу слугували обставини, що 07.08.2024 року о 14 год. 00 хв. ОСОБА_1 за місцем проходження служби на території тимчасової дислокації в/ч НОМЕР_2 був виявлений з явними ознаками алкогольного сп?яніння.
У зв'язку із чим, 07.08.2024 офіцером відділення ППП військової частини НОМЕР_2 майором ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 було складено протокол А7039 № 34 за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП через розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів.
Разом із тим, Постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області у справі № 629/4803/24 (провадження 3/629/1279/24) від 14.10.2024, яка набрала законної сили 25.10.2024 року, провадження відносно ОСОБА_1 було закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Згідно з ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи вказану постанову суд приходить до висновку, що перебування позивача на службі в стані алкогольного не може бути підтверджене вказаним протоколом.
На думку суду, такий доказ не можна вважати належними, допустимими та достатніми для встановлення факту перебування позивача у стані алкогольного сп'яніння.
Суд погоджується з аргументами відповідача про те, що перебування військовослужбовця на службі в стані наркотичного сп'яніння є порушенням Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а отже створює склад дисциплінарного проступку та може бути підставою для застосування до військовослужбовця дисциплінарного стягнення.
В той же час, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності можливо лише у випадку доведення вини військовослужбовця, однак відповідачем, враховуючи закриття провадження відносно позивача Постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області у справі № 629/4803/24 (провадження 3/629/1279/24) від 14.10.2024, інших належних та допустимих доказів перебування позивача на службі (07.08.2024 року) в стані сп'яніння не надано.
Відсутність таких доказів, свідчить про необґрунтованість наказу №275/нод від 01.09.2024 комісара військової частини НОМЕР_2 (з особової діяльності), а тому позовні вимоги в частині скасування вказаного наказу є правомірними та такими, що підлягають скасуванню.
Крім того, відповідно до п. 4 вказаного наказу Начальнику адміністративної групи відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_5 відповідно розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України №260 від 07.06.2018 року щодо врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022, врахувати факт притягнення до дисциплінарної та адміністративної відповідальності військовослужбовців зазначених в наказі та відповідно наказано не включати до наказу про виплату додаткової грошової винагороди за серпень 2024 року відповідних категорій військовослужбовців.
Відповідно до пунктів 1 - 3 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року № 260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260), передбачено, що командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.
Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби.
Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов'язків.
Водночас абзацом 2 пункту 5 Порядку № 260 установлено, що військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
Передбачена пунктом 1 Постанови № 168 додаткова винагорода має заохочувальний характер для визначених осіб, зокрема військовослужбовців.
Згідно зі статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;
З огляду на викладене, суд зазначає, що передбачена пунктом 1 Постанови № 168 додаткова винагорода спрямована на заохочення, зокрема, військовослужбовців, які виконують військовий обов'язок із додержанням військової дисципліни в умовах воєнного часу. Іншого обґрунтування, яке б зумовило відмову у виплаті позивачу додаткової винагороди відповідачем не наведено.
Таким чином, з огляду на висновки суду у цій справи щодо протиправності зазначеного наказу та його скасування, враховуючи відсутність з боку відповідача заперечень щодо наявності у позивача права на отримання вказаних виплат, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню і в цій частині.
Однак, відповідно до змісту позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача кошти на відшкодування матеріальної шкоди в якості невиплаченої додаткової грошової винагороди за серпень 2024 року на користь позивача.
Разом із тим, суд наголошує, що стягненню підлягають лише ті суми, які були нараховані, але не виплачені.
Оскільки відповідачем не було нараховано позивачу додаткову грошову винагороди за серпень 2024 року, тому належним способом захисту прав позивача буде саме зобов'язання Командира військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України полковника ОСОБА_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову допомогу за серпень 2024 року.
Щодо наказу № 318/нод від 02.10.2024, суд зазначає наступне.
Так, підставою для прийняття вказаного наказу слугували обставини, що 20.09.2024p. 19 год. 00 сержант ОСОБА_1 був виявлений у тимчасовому розташуванні військової частини НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2 , його було виявлено представниками військової частини НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп яніня, під час виконання службових обов?язків. В подальшому сержанта ОСОБА_4 було доставлено до КНП «Лозівське ТМО» Комунальне некомерційне підприсмство «Лозівське територіальне медичне об?єднання» де йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп?яніння.
Під час проходження огляду на стан алкогольного сп?яніння сержант ОСОБА_4 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп?яніння про що було складено висновок №442.
20.09.2024 головним сержантом ІНФОРМАЦІЯ_1 майстром-сержантом ОСОБА_5 відносно ОСОБА_1 було складено протокол ДНХ-2/7885 про військове адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП через відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Постановою Лозівського міськрайонного суду у справі № 629/5808/24 від 28.11.2024, яке набрало законної сили 29.01.2025, залишеною без змін Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2025, ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-20 ч.3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Отже, на підтвердження того факту, що позивач перебував на службі в стані алкогольного сп'яніння через що вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відповідач надав протокол про адміністративне правопорушення ДНХ-2/7885 від 20.09.2024.
У вказаному протоколі про адміністративне правопорушення підтверджено, що позивач маючи ознаки алкогольного сп'яніння, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
В протоколі вказано, що позивачу роз'яснено його права; повідомлено про дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення; вказано, що у присутності свідків позивач відмовився від підпису та отримання другого примірника протоколу; зауважень та клопотань позивач не заявляв.
Суд вважає протокол належним і допустимим доказом, оскільки при складанні останнього були присутні двоє свідків.
Поряд з цим, в постанові КЦС ВС від 07.06.2023 року по справі № 464/801/21 було зазначено, що: «Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку (постанови Верховного Суду від 25 липня 2018 року в справі №333/5649/16-ц, від 04 грудня 2019 року в справі №447/1236/18, від 15 березня 2021 року в справі №404/345/19, від 10 вересня 2021 року в справі №486/1186/20).
Нетверезий стан працівника може бути підтверджений медичним висновком чи іншими видами доказів (письмові, речові та електронні; висновки експертів; показання свідків). Проведення медичного огляду з метою виявлення нетверезого стану (зокрема, стану алкогольного сп'яніння) за ініціативи роботодавця можливе виключно у добровільному порядку.
У вказаній постанові суд дійшов до висновку, що перебування особи в стані алкогольного сп'яніння може бути встановлено як за допомогою спеціалізованого пристрою чи у відповідному медичному закладі, так і на підставі інших належних та допустимих доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Так, згідно змісту протоколу про адміністративне правопорушення ДНХ-2/7885 від 20.09.2024 сержант ОСОБА_1 знаходився з ознаками алкогольного сп'яніння на території тимчасового розташування військової частини, зазначеної у протоколі про адміністративне правопорушення, яка знаходиться за адресою, зазначеною в протоколі про адміністративне правопорушення.
Суд зауважує, що Постановою Лозівського міськрайонного суду у справі № 629/5808/24 від 28.11.2024, яка набрала законної сили 29.01.2025, ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-20 ч.3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
У вказаній постанові судом встановлено обставини, що висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №442 від 20.09.2024 року (який також наявний в матеріалах справи) встановлено, що сержант ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, під час виконання службових обов'язків в умовах особливого періоду.
Обставини встановлені за цим судовим рішенням враховано судом при розгляд цієї справи з огляду на положення ч.4 ст.78 КАС України.
Поряд з цим, на підтвердження своєї позиції позивачем не було надано жодних доказів, свідчень осіб, тощо. На думку суду, позивач мав змогу за власною ініціативою та в приватному порядку або шляхом подання відповідного клопотання безпосередньому начальнику, звернутись до медичної установи з метою спростування доводів щодо перебування його в стані алкогольного сп'яніння, чого, однак, ним зроблено не було.
Суд вважає необхідним враховувати правову позицію ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), п. 43 (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey). Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Крім того, судом враховано, що згідно Інструкції «Про порядок оформлення і складання матеріалів про військові адміністративні правопорушення, передбачені статтею 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення» у разі виявлення факту або виникнення підозри у розпиванні алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вживанні наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцем на території місця проходження військової служби, військових об'єктів, або появи військовослужбовця на території місця проходження військової служби, військових об'єктів у нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння для підтвердження ознак військового адміністративного правопорушення (стаття 172-20 КУпАП) такого військовослужбовця направляють до закладу охорони здоров'я на підставі письмового направлення військовослужбовця на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння уповноваженої посадової особи.
Військовослужбовець направляється до закладу охорони здоров'я з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння у супроводі військовослужбовців підрозділу власної безпеки СЗРУ.
У разі відмови військовослужбовця від направлення до закладу охорони здоров'я з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння уповноважена посадова особа робить про це відповідний запис у протоколі та засвідчує факт відмови своїм підписом і підписами двох свідків.
Відмовляючись від проходження медичного огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, військовослужбовець, військовозобов'язаний чи резервіст вже вчиняє військове адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, та відповідно несе відповідальність за відмову від проходження огляду, яка за санкцією статті прирівнюється до відповідальності у разі перебування осіб у вказаних станах сп'яніння.
Тобто, відмовляючись від огляду особа визнає правопорушення, яке їй інкримінують.
Отже, враховуючи все вищезазначене у сукупності, суд приходить до висновку про доведеність поза розумним сумнівом перебування позивача 20.09.2024 року на службі з явними ознаками алкогольного сп'яніння, за що позивачу обґрунтовано оголошено "сувору догану" та позбавлення додаткової винагороди.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині скасування наказу № 318/нод від 02.10.2024 командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) про підсумки стану військової дисципліни у вересні 2024 року та заходи щодо її зміцнення.
Щодо стягнення моральної шкоди в якості невиплаченої додаткової грошової допомоги, суд зазначає, що оскільки судом встановлена відсутність підстав для скасування наказу № 318/нод від 02.10.2024, тому відсутні підстави для стягнення моральної шкоди як похідної вимоги.
У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовної заяви.
Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Командира військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України полковника ОСОБА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасовано Наказ №275/нод від 01.09.2024 Командира військової частини НОМЕР_2 (з особової діяльності) про підсумки стану військової дисципліни у серпні 2024 року та заходи щодо її зміцнення.
Зобов'язати Командира військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України полковника ОСОБА_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову допомогу за серпень 2024 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Командира військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України полковника ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 968 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Бідонько А.В.