Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
02 липня 2025 року, м. Харків справа № 520/19726/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ширант А.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач через представника - адвоката Меламеда Вадима звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у не врахуванні отриманої від ІНФОРМАЦІЯ_1 довідки про розмір грошового забезпечення на 01.03.2018 для перерахунку пенсії з 01.01.2018.
- зобов'язати відповідача здійснити розрахунок пенсії з 01.05.2011 року по сьогоднішній день з урахуванням отриманої від ІНФОРМАЦІЯ_1 довідки про розмір грошового забезпечення на 01.03.2018 для перерахунку пенсії з 01.01.2018, що враховується для перерахунку пенсії станом на теперішній час, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з повною інформацією за формою, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», для перерахунку та виплати пенсії з 1 січня 2018 року на підставі статей 8, 10, 43, та 63 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням індексації на момент виплати та компенсації втрати частини доходів, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Процесуальні дії у справі, заяви та клопотання
Згідно зі ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. При цьому вказані справи, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, а заявами по суті справи є позов та відзив.
Ухвалою суду від 19.07.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, які він усунув.
Ухвалою суду від 13.08.2024 відкрито спрощене провадження та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Вказану ухвалу надіслано відповідачу до його Електронного кабінету в системі "Електронний суд" та ним отримано, що підтверджено довідкою про доставку електронного листа.
Через систему "Електронний суд" 09.10.2024 відповідачем подано пояснення по справі із низкою документів, якими він заперечував позовні вимоги.
Через систему "Електронний суд" 29.10.2024 суд отримав від позивача заперечення на пояснення відповідача.
Оскільки у період з 18.09.2024 по 20.09.2024, 25.09.2024 по 28.09.2024, з 14.11.2024 по 15.11.2024 суддя перебувала у відрядженні, з 23.09.2024 по 24.09.2024, 13.11.2024, 31.12.2024, з 24.02.2024 по 09.03.2025, з 11.03.2025 по 16.03.2025, з 31.03.2025 по 02.04.2025, з 07.04.2025 по 18.04.2025, з 02.06.2025 по 10.06.2025 суддя перебувала у щорічній відпустці, з 07.10.2024 по 11.10.2024, 27.01.2025, з 10.02.2025 по 14.02.2025, 28.02.2025 суддя перебувала на навчанні, у період з 02.12.2024 по 06.12.2024, з 02.12.2024 по 06.12.2024, з 25.02.2025 по 28.02.2025 та з 01.03.2025 по 10.03.2025, 17.03.2025 по 19.03.2025, з 07.04.2025 по 25.04.2025 суддя перебувала на лікуванні - розгляд справи здійснюється з урахуванням днів відрядження, відпустки, навчання та лікування.
Позиція позивача
Позивач зазначає про наявність достатніх правових підстав та наявність у відповідача довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.03.2018, а тому у відповідача відсутні підстави для відмови в проведенні перерахунку пенсії позивача на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення № ФХ85209/ від 23.03.2018, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з повною інформацією за формою, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», для перерахунку та виплати пенсії з 1 січня 2018 року на підставі статей 8, 10, 43, та 63 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням індексації на момент виплати та компенсації втрати частини доходів, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Заперечення відповідача
Відповідач із поданим позовом не погодився та надав суду пояснення, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на таке.
Зазначає, що 10.06.2019 Харківський окружний адміністративний суд по справі №520/3367/19 частково задовольнив адміністративний позов позивача та зобов'язав відповідача провести поновлення та виплату пенсії за вислугу років позивачу, починаючи з 05.04.2018, з її одночасним перерахунком, відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2019 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2019 року по справі №520/3367/19, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання головного управління провести поновлення та виплату пенсії за вислугу років з її одночасним перерахунком, відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за період з 07.10.2009 року но 04.04.2018 року - скасовано.
Зокрема, позовні вимоги про зобов'язання здійснити поновлення виплати пенсії з її одночасним перерахунком, відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за період з 07.10.2009 року по 04.04.2018 року - залишено без розгляду.
З 05.04.2018 позивачу поновлено виплату пенсії на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/3367/19, яке набрало законної сили 02.10.2019.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2021 по справі № 520/16442/2020, головним управлінням добровільно проведено нарахування недоотриманої пенсії позивача за період з 01.05.2011 по 04.04.2018 та нараховано компенсацію втрати частини доходів.
Отже, для проведення перерахунку пенсії позивачу з 01.05.2011 року, тобто раніше ніж ця пенсія була поновлена (05.04.2018 року) згідно рішення суду, підстав немає.
Обставини, встановлені судом та зміст правовідносин
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років (відповідно до Закону № 2262-XII), Т.1, а.с. 15-18.
Представник Позивача 14.09.2018 подав до відповідача заяву про поновлення виплати пенсії, необхідними для поновлення виплати пенсії, Т.1, а.с. Т.1, а.с. 19-21.
Як зазначено у позовній заяві 19.11.2018, представника позивача отримано відмову в поновленні виплати пенсії від 30 жовтня 2018 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2019 по справі №520/3367/19 зобов'язано відповідача провести поновлення та виплату пенсії за вислугу років позивачу, починаючи з дня звернення із відповідною заявою, тобто, з 05.04.2018, з її одночасним перерахунком, відповідно до норм Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Т.1, а.с. 23-30.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2019 апеляційну скаргу позивача задоволено частково. Позовні вимоги про зобов'язання здійснити поновлення виплати пенсії з її одночасним перерахунком, відповідно до норм Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за період з 07.10.2009 по 04.04.2018 залишено без розгляду, Т.1, а.с. 31-30.
Як зазначено позивачем у позовній заяві виплата пенсії позивача надходила на його банківський рахунок відкритий в АТ “Ощадбанк» в розмірі - 3 972.93 грн щомісячний платіж.
Після цього позивач звернувся до суд з позовом у справі №520/16442/2020.
Харківським окружним адміністративним судом винесено рішення від 12.05.2021 у справі № 520/16442/2020 в якому зобов'язано відповідачу виплатити недоотриману пенсію позивачу за період з 01.05.2011 по 04.04.2018, відповідно до норм Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нарахуванням компенсації втрати частини доходів».
Представник позивача 13.12.2023 направив відповідачу лист про добровільне виконання рішення суду та надання розрахунків, Т,1, а.с. 37-38.
Представник позивача 13.12.2023 направив запит в ІНФОРМАЦІЯ_1 про надання довідки позивача про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, Т.1, а.с.41-42.
ІНФОРМАЦІЯ_1 в своєму листі від 25.12.2023 № ФХ-85209/12841/с повідомив, що 23.03.2018 позивачу проведено перерахунок грошового забезпечення осіб звільнених з військової служби за відповідними посадами станом на 01.03.2018, для перерахунку пенсій органами пенсійного фонду з 01.01.2018. Про що складена відповідна довідка, яка направлена до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Т.1, а.с. 44.
Відповідач в своєму листі від 12.01.2024 повідомив, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2021 по справі № 520/16442/2020, головним управлінням здійснено нарахування недоотриманої пенсії позивача за період з 01.05.2011 по 04.04.2018 та нараховано компенсацію втрати частини доходів, Т.1, а.с. 45.
Зі змісту пояснень відповідача вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 видана довідка №ФХ85209/ від 23.03.2018 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, у порядку, визначену рішенням Кабінету Міністрів України позивача, за посадою заст. ком. по тех. частині - начальник технічної часті в/ч. та містить наступні складові: Посадовий оклад - 5360,00 грн; Оклад за військ. Званням (підполковник) - 1410, 00 грн; Надбавка за вислугу років (45%) - 3046, 50 грн; Всього - 9816, 50 грн.
Як вказано позивачем у позовній заяві відповідачем перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки не здійснено.
Вищевказані обставини сторонами не заперечуються, а спір виник стосовно порядку застосування постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з повною інформацією за формою, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст.ст. 43, 63 Закон України №2262-ХІІ (в частині перерахунку пенсій позивача).
Норми права, які застосовує суд: процесуальні та процедурні положення
У Кодексі адміністративного судочинства України визначені завдання та основні засади адміністративного судочинства, зокрема вказано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ст. 2 КАС України).
У ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У ч.1 ст. 90 КАС України зазначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Закон України "Про адміністративну процедуру" № 2073-IX від 17.02. 2022 (далі Закон № 2073-IX) регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб'єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.
Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час: 1) розгляду звернень осіб, що містять пропозиції, рекомендації щодо формування державної політики, вирішення питань місцевого значення, а також щодо врегулювання суспільних відносин; 2)конституційного провадження, кримінального провадження, судового провадження, виконавчого провадження (крім виконання адміністративних актів), оперативно-розшукової діяльності, розвідувальної діяльності, контррозвідувальної діяльності, вчинення нотаріальних дій, виконання покарань, застосування законодавства про національну безпеку і оборону, громадянство, надання притулку в Україні, захист економічної конкуренції, 3)державної служби, дипломатичної та військової служби, служби в органах місцевого самоврядування, служби в поліції, а також іншої публічної служби; 4) реалізації конституційного права громадян брати участь у всеукраїнському та місцевих референдумах, обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування; 5) оскарження процедур публічних закупівель; 6) нагородження державними нагородами та відзнаками; 7) здійснення помилування; 8) здійснення оцінки впливу на довкілля (ст. 1 Закону № 2073-IX ).
Принципи адміністративної процедури є: 1) верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності; 2) рівність перед законом; 3) обґрунтованість; 4)безсторонність (неупередженість) адміністративного органу; 5) добросовісність і розсудливість; 6) пропорційність; 7) відкритість; 8) своєчасність і розумний строк; 9)ефективність; 10) презумпція правомірності дій та вимог особи; 11) офіційність; 12)гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні; 13) гарантування ефективних засобів правового захисту (ст. 4 Закону № 2073-IX).
Адміністративний орган зобов'язаний діяти добросовісно для досягнення мети, визначеної законом. Адміністративний орган при здійсненні адміністративного провадження повинен діяти, керуючись здоровим глуздом, логікою та загальноприйнятими нормами моралі, з дотриманням вимог законодавства (ст. 10 Закону № 2073-IX).
Норми права, які застосовує суд: Конституція та закони
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України ( п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України).
Основний Закон України закріплює основоположні засади права громадян на соціальний захист і відносить до законодавчого регулювання механізм реалізації цього права (абз. 7 п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.06.2001 №10-рп/2001).
За Конституцією України Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Конституції та законів України, в тому числі у сфері соціального захисту.
У ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон № 2262-ХІІ. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно з ч. 3 ст. 43 Закону №2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 4 ст.63 Закону № 2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України 30.08.2017 прийняв постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), яка набрала чинності 01.03.2018 та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.
Разом з цим, 21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийнято постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», відповідно до пункту 1 якої вирішено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» .
У п. 2 Постанови № 103 встановлено проводити виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) з 1 січня 2018 р. у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45(далі Порядок №45).
У абз. 1 п. 5 Порядку №45 (в редакції Постанови №103) передбачено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
У додатку 2 до Порядку № 45 міститься форма довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, яку Постановою № 103 було викладено в новій редакції та у якій відсутні такі складові грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення).
Рішенням окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45.
Оскільки зміни, внесені Постановою № 103, зокрема, до додатка 2 Порядку № 45, у якому визначено форму довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, були визнані судом протиправними та нечинними, то з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/3858/18 діє редакція додатка 2 до Порядку № 45 до зазначених змін.
При цьому відповідно до п. 4 Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені ч.ч. 2 і 3 ст. 51 Закону.
Згідно із ч. 2 ст. 51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.
Висновки суду
Судом встановлено, що право позивача на отримання пенсії з 01.05.2011 підтверджено рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 у справі №520/16442/2020, отже аргумент відповідача, що позивачу не може бути перерахована пенсія з 2011 року не відповідає фактичним обставинам, а тому судом не приймається.
Суд використовує висновки Верховного Суду щодо правомірності неврахування у довідці про розмір грошового забезпечення станом на 01.03.2018 додаткових складових (надбавок, доплат, підвищень та премії) було предметом судового аналізу у справі №520/2098/19:
"Обмеження виплати пенсії, нарахованої особі в порядку, передбаченому Законом №2262-XII, не може бути встановлено постановою Кабінету Міністрів України.
Юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов'язує з ними принцип захисту "законних очікувань" (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід'ємними елементами принципу правової держави та верховенства права.
Відповідно до статті 7 КАС суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, оскаржувані пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку № 45 є протиправними й такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили.
Аналогічну правову позицію висловлювала і Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 13 січня 2021 року у зразковій справі № 440/2722/20 (Пз/9901/14/20).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).
Така ж правова позиція була неодноразово викладена й у постановах Верховного Суду України, зокрема у постанові від 10 лютого 2016 року у справі № 537/5837/14-а, де суд зазначив, що, керуючись принципом законності та виходячи із визначених у частині четвертій статті 9 КАС (у редакції, чинній на час прийняття судових рішень) загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2014 році слід застосовувати не постанову Кабінету Міністрів України, а закон.
Отже, з урахуванням вимог статті 7 КАС, а також того, що Верховний Суд постановою від 12 листопада 2019 року у справі № 826/3858/18 встановив, що пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку № 45 є протиправними й такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили, суди у період чинності цих норм постанови Кабінету Міністрів України повинні застосовувати Закон № 2262-ХІІ (безвідносно до того, чи скасовані ці норми судом), хоч ці норми й не були скасовані на момент спірних правовідносин.".
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, довідка про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.03.2018 є підставою для перерахунку його пенсії.
Відносно позовних вимог щодо зобов'язання відповідача здійснити виплату компенсації втрати частини доходів суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ від 19.10.2000 (надалі - Закон №2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі ст. 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством).
У ст. 3 та 4 Закону № 2050-ІІІ встановлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" Кабінетом Міністрів України 21 лютого 2001 року прийнято постанову №159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (надалі - Порядок №159).
У п. 1 Порядку № 159 визначено, що дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
У п. 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Відповідно до п. 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством).
Із наведеного слідує, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів.
Основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 06 лютого 2018 року у справі №681/423/15-а, від 21 червня 2018 року у справі №523/1124/17, від 05 жовтня 2018 року у справі №127/829/17, від 12 лютого 2019 року у справі №814/1428/18 та від 08 серпня 2019 року у справі №638/19990/16-а.
Беручи до уваги те, що сума пенсія, яка нарахована на виконання судового рішення, вчасно не виплачена, суд доходить висновку про наявність у позивача права на одержання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати такої пенсії.
При цьому суд враховує, що питання щодо нарахування та виплати пенсій законодавством віднесено до компетенції пенсійного органу, а отже, у разі несвоєчасної виплати пенсії обов'язок щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу покладається також на пенсійний орган.
В своїх рішеннях Верховний Суд України неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22 червня 2010 року у справі № 21-399во10, від 07 грудня 2012 року у справі №21-977во10, від 03 грудня 2010 року у справі № 21- 44а10).
Компенсація втрати частини доходу є спеціальним видом юридичної відповідальності, який застосовується до органу, що здійснює нарахування та виплату пенсії з метою захисту майнових інтересів пенсіонера та є прямим правовим наслідком невиконання обов'язку своєчасно нарахувати та виплатити пенсію. При цьому основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії).
Отже, позов у цій частині позовних вимог підлягає задоволенню.
За таких обставин, суд вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку пенсії позивачу на підставі довідки.
При цьому протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Тобто бездіяльність суб'єкта владних повноважень є такою, що порушує права та інтереси особи в тому разі, якщо такий суб'єкт повинен був вчинити, але не вчинив певних дій на реалізацію покладеної на нього компетенції.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача провести з 01.05.2011 перерахунок та виплату пенсії позивачу на підставі довідки з урахуванням та компенсації втрати частини доходів.
З урахуванням вищенаведеного позовні вимоги слід задовольнити частково.
Судові витрати
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України до судових витрат належить судовий збір, який сплачений позивачем у розмірі 968,96 грн., що підтверджується відповідною квитанцією.
У ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 6-9,14,73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 263 КАС України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, (майдан Свободи, 5, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, що полягає у не врахуванні отриманої від Харківський обласний ТЦК довідки про розмір грошового забезпечення на 01.03.2018 для перерахунку пенсії з 01.01.2018.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити розрахунок пенсії з 01.05.2011 року по сьогоднішній день з урахуванням отриманої від ІНФОРМАЦІЯ_1 довідки про розмір грошового забезпечення на 01.03.2018 для перерахунку пенсії з 01.01.2018, що враховується для перерахунку пенсії станом на теперішній час, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з повною інформацією за формою, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», для перерахунку та виплати пенсії з 1 січня 2018 року на підставі статей 8, 10, 43, та 63 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням індексації на момент виплати та компенсації втрати частини доходів, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області судові витрати у вигляді судового збору, а саме 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 30 днів з дати складання повного судового рішення) та набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.
Cуддя А.А. Ширант