з питань забезпечення адміністративного позову
Справа № 500/3949/25
02 липня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі судді Грицюка Р.П., розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття ОСОБА_1 на військовий облік, як особи раніше визнаної непридатною та виключеної з військового обліку за станом здоров'я;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 зняти ОСОБА_1 з військового обліку і внести відповідні зміни в Єдиний електронний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» щодо виключення з військового обліку ОСОБА_1 .
Разом з позовом 01.07.2025 представник позивача звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить суд заборонити ІНФОРМАЦІЯ_3 вчиняти дії, пов'язані з призовом ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації: приймати наказ про призов на військову службу під час мобілізації, видавати мобілізаційні розпорядження, вручати повістки, звертатися до правоохоронних органів про розшук, затримувати і здійснювати доставлення, а також вчиняти інші дії, спрямовані на мобілізацію до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.
В обґрунтування поданої заяви зазначає, що позивач 20.06.2008 ВЛК визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Оновивши застосунок «Резерв+» ОСОБА_1 виявив, що має статус військовозобов'язаного та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , що було зазначено в його електронному військово-обліковому документі. Отже, зазначає, що якщо позивача буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію його права на виключення з військового обліку та звільнення з військової служби, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, у зв'язку із чим просить забезпечити позов.
Розглянувши заяву про забезпечення позову та перевіривши додані до неї матеріали, суд зазначає таке.
Згідно з частиною першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною першою та другою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Наведеною вище нормою процесуального закону передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову і суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Водночас будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам (роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову").
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, які суд враховує в силу частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналіз змісту поданої заяви про забезпечення позову дає підстави для висновку про не наведення заявником обґрунтованих та переконливих доводів й, відповідно, не надання належних доказів, які б у своїй сукупності могли свідчити про те, що невжиття заходів, про які просить позивач, може істотно ускладнити чи унеможливити: 1) виконання рішення суду, прийнятого за результатом розгляду адміністративної справи; 2) ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся; 3) поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Отже, застосування інституту забезпечення позову є дискреційним правом суду, а не його обов'язком, яке він реалізує залежно від обставин справи. Крім того, спосіб у який вживаються заходи забезпечення адміністративного позову не може бути причиною порушення чи звуження прав інших осіб.
Предметом спору у цій справі є визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття ОСОБА_1 на військовий облік, як особи раніше визнаної непридатною та виключеної з військового обліку за станом здоров'я та зобов'язання відповідача внести відповідні зміни в Єдиний електронний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» щодо виключення з військового обліку.
У заяві про забезпечення позову заявник просить до набранням законної сили рішенням суду у справі заборонити ІНФОРМАЦІЯ_3 вчиняти дії, пов'язані з призовом ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації: приймати наказ про призов на військову службу під час мобілізації, видавати мобілізаційні розпорядження, вручати повістки, звертатися до правоохоронних органів про розшук, затримувати і здійснювати доставлення, а також вчиняти інші дії, спрямовані на мобілізацію до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення, оскільки позивачем не наведено підстав наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, не вказано також підстави, які б свідчили про ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.
Суд звертає увагу на те, що обставини, на які посилається позивач у заяві про забезпечення позову, можуть бути встановлені судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за наслідком розгляду справи по суті.
Отже, заявником не наведено переконливих підстав для забезпечення позову, передбачених пунктом 1 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Доводи позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову у цій справі фактично ґрунтуються на припущеннях щодо можливого призову його на військову службу під час мобілізації.
Однак, застосування судом обраних заявником заходів забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на доводах заявника про ймовірність порушення у майбутньому його прав та інтересів можливими діями посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Разом з тим, суд звертає увагу, що заявником не надано доказів щодо вчинення ІНФОРМАЦІЯ_2 по відношенню до позивача дій, спрямованих на вручення повістки для уточнення даних, проходження військово-лікарської комісії чи відправлення до військової частини та спрямованих на призов його на військову службу за мобілізацією станом на час звернення до суду із заявою про забезпечення позову.
Сама лише незгода заявника із рішенням суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання такого рішення протиправним ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Твердження у поданій заяві про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення як підстави для вжиття заходів забезпечення позову (пункт 2 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України) наразі є передчасними тому, що наведення в ухвалі суду про забезпечення позову очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення відповідача буде фактично означати вирішення спору по суті до ухвалення рішення в адміністративній справі, що в даному випадку є неприпустимим та порушуватиме такі визначальні принципи адміністративного судочинства як змагальність сторін, диспозитивність та офіційність з'ясування всіх обставин у справі (стаття 9 Кодексу адміністративного судочинства України).
Отже, під час розгляду заяви про забезпечення позову судом не встановлено існування очевидної небезпеки порушення прав та інтересів заявника до прийняття у відповідній справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника.
На переконання суду, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
До того ж, забезпечивши позов у зазначений заявником спосіб, судом фактично вирішується спір без проведення правового аналізу та розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Представником позивача ні до позову, ні до заяви про забезпечення позову не додано достатніх доказів на підтвердження того, що відповідач вживає активних заходів щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації.
Твердження представника позивача про те, що застосування заявлених ним заходів забезпечення позову сприятиме збереженню існуючого становища у спірних правовідносинах до розгляду справи по суті, оскільки відповідач може прийняти рішення про направлення для проходження військової служби, що може унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав у разі задоволення його позову, суд відхиляє як такі, що не підтверджуються жодними належними і допустимими, у розумінні ст. ст. 73, 74 КАС України, доказами.
Твердження у поданій заяві про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення як підстави для вжиття заходів забезпечення позову (пункт 2 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України) наразі є передчасними тому, що наведення в ухвалі суду про забезпечення позову очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення відповідача буде фактично означати вирішення спору по суті до ухвалення рішення в адміністративній справі, що в даному випадку є неприпустимим та порушуватиме такі визначальні принципи адміністративного судочинства як змагальність сторін, диспозитивність та офіційність з'ясування всіх обставин у справі (стаття 9 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відтак, представник позивача у заяві не навів та до неї не додав жодного конкретного доказу на підтвердження того, що саме у цій справі, за заявленими позовними вимогами:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду;
- очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, за наведених обставин, у заяві про забезпечення позову відсутнє обґрунтування доцільності забезпечення позову в спосіб, визначений заявником, в цьому випадку заходи забезпечення позову не відповідають суті спору, в площині захисту в адміністративних правовідносинах. Відтак, наявність підстав, зазначених в ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, для забезпечення позову суд на даний час не вбачає.
Враховуючи зазначене, виходячи із змісту поданої заяви та доводів наведених позивачем в обґрунтування останньої, суд дійшов висновку про її необґрунтованість та не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, в зв'язку з чим відмовляє у її задоволенні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Суд, згідно ч. 1 ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд оцінює з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог.
Суд має переконатися в тому, чи існує реальна загроза невиконання, чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник, позовним вимогам. Суд також враховує співмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
У ході розгляду поданої заяви судом не виявлено фактів існування, на час постановлення даної ухвали, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Дослідивши вказані обставини, суд встановив, що такі заходи забезпечення позову, про які просить позивач є неспівмірними. Окрім того, суд наголошує на тому, що порушене право позивача буде відновлене з моменту його порушення, якщо таке буде судом встановлено при розгляді справи по суті.
За таких обставин, враховуючи викладене вище, приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні докази про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів, суд дійшов до висновку, що заява позивача про забезпечення позову є необґрунтованою та передчасною, у зв'язку з чим, остання задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 150, 154, 156, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 про забезпечення адміністративного позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 02 липня 2025 року.
Головуючий суддя Грицюк Р.П.