з питань забезпечення адміністративного позову
Справа № 500/3872/25
01 липня 2025 рокум.Тернопіль
Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Дерех Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви,
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вживати заходів з мобілізації (в т.ч. вручення повісток, затримання, направлення до ВЛК, направлення до військової частини тощо) щодо позивача - ОСОБА_1 , до моменту набрання законної сили судовим рішенням у справі. Вказану заяву заявник просить розглянути невідкладно, без повідомлення сторін.
В обґрунтування вказаної заяви заявник зазначає, що підставою для звернення до суду стала протиправна відмова відповідача у наданні відстрочки від мобілізації, незважаючи на наявність у позивача передбачених законом підстав - пункту 3) частини 1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці. Заявник вказує, що 25.06.2025 позивач отримав повідомлення, що за результатами розгляду протоколом від 17.06.2025 №84 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах.
З метою забезпечення ефективності судового захисту, передбаченого ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви про оскарження протиправних дій ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно із частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України), заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Таким чином, суд розглядає заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви в порядку письмового провадження.
Відповідно до частин першої, другої ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що для вжиття заходів забезпечення позову необхідні поважні підстави та обґрунтування таких підстав належними доказами.
Поважними підставами забезпечення позову є існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, за захистом яких він звернувся до суду, до ухвалення рішення в адміністративній справі.
Обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є достатнє обґрунтування того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача. У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Суд враховує, що забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту заявнику до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Аналіз змісту поданої заяви про забезпечення позову дає підстави для висновку про не наведення заявником обґрунтованих та переконливих доводів й, відповідно, не надання належних доказів, які б у своїй сукупності могли свідчити про те, що невжиття заходів, про які просить позивач, може істотно ускладнити чи унеможливити: 1) виконання рішення суду, прийнятого за результатом розгляду адміністративної справи; 2) ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся; 3) поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Отже, заявником не наведено переконливих підстав для забезпечення позову, передбачених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України.
Крім того, статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язок громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 №389-VIII "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і до сьогодні.
Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, оголошено проведення загальної мобілізації.
Суд вважає за необхідне першочергово зазначити, що настання певних негативних наслідків для особи, ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення позову, позаяк чинне законодавство передбачає захист саме "порушеного права", в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб'єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде підтверджено за результатами вирішення спору по суті.
При цьому суд окремо наголошує, що заборона вживати заходи з мобілізації відповідно Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", не входить до повноважень адміністративного суду та не може бути реалізовано у межах розгляду заяви про забезпечення позову. Така заборона повинна стосуватись конкретно визначених дій та заходів, а не "будь-яких".
Суд враховує, що правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу", частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною третьою статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
В свою чергу, пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
У відповідності до вимог Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та згідно Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №560, набуттю статусу військовослужбовця передує низка юридично значимих дій/рішень, щонайменше (1) виклик до ТЦК та СП, (2) проходження ВЛК та визнання особи придатною до проходження військової служби, (3) прийняття керівником ТЦК та СП рішення про призов особи на військову службу з огляду на доцільність прийняття такого рішення (з урахуванням військово-облікової спеціальності особи, віку, стану здоров'я тощо) та скерування до військової частини, (4) прийняття командиром військової частини рішення про зарахування особи до списків особового складу. Слід додатково відмітити, що саме військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів.
Суд також зауважує, що правомірність та оцінка дій ІНФОРМАЦІЯ_1 підлягає з'ясуванню під час розгляду справи по суті про їх оскарження, та буде надана судом за результатами розгляду адміністративної справи у випадку надходження позовної заяви.
З огляду на наведене суд резюмує, що представником заявника не наведено аргументованих доводів та не подано доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, виходячи з предмету позову.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви.
Керуючись 150, 151, 241, 243, 248 КАС України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 01 липня 2025 року.
Суддя Дерех Н.В.