Справа № 500/3197/25
02 липня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у письмовому провадженні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області (далі - Головне управління, відповідач), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління, яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті позивачу за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 індексації грошового забезпечення в повному розмірі відповідно до вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабміну України від 17.07.2003 № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року та березень 2018 року.
зобов'язати Головне управління нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базовий місяць) - січень 2008 року та березень 2018 року відповідно до вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабміну України від 17.07.2003 № 1078.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово.
Представник відповідача 13.06.2025 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити у позові.
13.06.2025 до суду надійшло клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду. В обґрунтування клопотання вказано, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом. Вважає, що з дня отримання грошового забезпечення особою рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, він вважається таким, що повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. А тому в спірному випадку слід застосовувати місячний строк звернення до суду, який в свою чергу позивачем пропущено в результаті триваючої пасивної поведінки, адже з даним позовом звернувся до суду 27.05.2025. З огляду на вказане просить позовну заяву залишити без розгляду.
Вирішуючи питання дотримання позивачем строку звернення до суду та клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, суд керується таким.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звільнено зі служби в Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільської області та знято з усіх видів забезпечення 14.03.2025 відповідно до наказу Головного управління від 14.03.2025 №133-НК/64.
Відповідач на заяву представника позивача листом від 04.04.2025 надав відомості про нараховане та виплачене при звільненні ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, з 01.01.2017 по 31.12.2017 та з 01.01.2018 по 31.12.2018. З'ясувавши питання неповного розрахунку при звільненні зі служби, зокрема, ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базовий місяць) - січень 2008 року, березень 2018, позивач 27.05.2025 звернувся до суду цим позовом.
Відповідно до вимог статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Водночас у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.
Вирішуючи питання застосування норм КАС України та КЗпП України, Верховний Суд у постанові від 03.08.2023 у справі №280/6779/22 зазначив, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Отже, спірні правовідносини регулюються положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України (далі -КЗпП України), зокрема, частиною другою цієї статті. Так, відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
“Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
На момент виникнення спірних правовідносин, частина другої статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (рішення від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), рішення від 13.05.1997 № 1-зп, від 05.04.2001 № 3-рп/2001), тобто закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
З огляду на вказане, суд приходить до переконання, що за обставин цієї справи право позивача на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19.07.2022) не обмежене будь-яким строком. Крім того, позивач звернувся в межах трьох місяців після звільнення зі служби.
З наведеного слідує, що вказаний позов подано з дотриманням установленого законом строку звернення до суду, тому в задоволенні клопотання Головного управління про залишення позову без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду слід відмовити. Висновок суду в ухвалі від 30.05.2025 про відкриття провадження у цій справі про дотримання позивачем строку звернення до суду не був передчасним.
Керуючись статтями 122, 248, 256 КАС, суд
У задоволенні клопотання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області про залишення позову без розгляду відмовити.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 02 липня 2025 року.
Суддя Чепенюк О.В.