Справа № 500/1769/25
02 липня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Дерех Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (надалі, відповідач), в якому, з урахуванням уточненої редакції позовної заяви, просить визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 17.01.2025 №192550007431 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до страхового стажу періоди з січня 1987р. по січень 1999р. - робота у ТзОВ «Галичина» (селянська спілка «Галичина», ТзОВ «Агрофірма Галичина») та врахувати періоди трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_1 , зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з моменту звернення - з 17.01.2025 року.
Позов обґрунтований тим, що позивач не погоджується з рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком. Вважає, що позивач належними та допустимими доказами підтвердив спірні періоди роботи, які відповідачами не були зараховані до страхового стажу позивача. Просить врахувати, що неправильне зазначення прізвища, імені та по батькові у архівних довідках, неправильний запис у трудовій книжці не повинні покладати надмірного тягаря та обов'язку на позивача, оскільки у зазначені періоди позивач дійсно працювала, і даний стаж повинен бути зарахований ОСОБА_1 для призначення пенсії.
Ухвалою суду від 22.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Вважає, що позивач звернулась з позовом про зарахування до страхового стажу відповідного період, а фактично вимоги є цивільними правовідносинами про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для прав та інтересів особи. На думку представника відповідача, права на призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону № 1058, з урахуванням наявних документів, гр. ОСОБА_1 не має.
Судом встановлено, що 10.01.2025 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком у відповідності до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком №192550007431 від 17.01.2024. Зокрема, відповідач вказав, що до страхового стажу роботи не враховано періоди трудової діяльності згідно трудової книжки ( НОМЕР_1 ), яку не прийнято до уваги при обчисленні страхового стажу, оскільки на титульному аркуші відсутня дата заповнення трудової книжки та підпис особи відповідальної за видачу трудових книжок. Також, не прийнято до уваги архівну довідку - виписку від 22.06.2023 №73 за період роботи в колгоспі протягом січня 1987 року - січня 1999 року, оскільки зазначено ім'я « ОСОБА_2 », та або скорочено по батькові « ОСОБА_3 », « ОСОБА_4 », « ОСОБА_5 », « ОСОБА_5 », що не відповідає паспортним даним особи.
Не погоджуючись з рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі - Закон №1788-XII) та від 09.07.2003 року № 1058-IV Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до положень ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону № 1058-IV за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Закону № 1058-IV.
Так, згідно з ст. 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю (ч. 2 ст. 56 Закону № 1788-XII).
Статтею 62 Закону № 1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
На виконання зазначеної норми Закону, постановою Кабінету міністрів України №637 від 12.08.1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній (далі - Порядок).
Пунктом 1 Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Також згідно із ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. А необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Подібний висновок відображений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 року у справі № 588/647/17.
Суд звертає увагу на тому, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому їх не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірних періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком, доводи відповідача загалом зводяться до відсутності на титульному аркуші дати заповнення трудової книжки та підпису особи відповідальної за видачу трудових книжок, а також невідповідності паспортним даним в архівній довідці - виписці від 22.06.2023 №73 імені та по батькові позивача.
Як слідує з архівної довідки - виписки, виданої Комунальною Установою "Центр надання послуг Васильковецької сільської ради" Чорткіського району Тернопільської області (трудовий архів) №73 від 22.06.22023, така довідка містить відомості про роботу позивача у період з жовтня 1987 по листопад 2004.
Суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Подібна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 року у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 року у справі № 638/18467/15-а.
Відтак, на думку суду, дії відповідача щодо не зарахування стажу лише через формальні неточності, а саме покликання відповідача на невірне зазначення імені та по батькові позивача, є протиправними.
Крім цього, у спірному випадку відповідач не перевірив записи у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 , натомість не зарахував спірні періоди роботи позивача без обґрунтованих підстав, пославшись лише на формальні неточності у записах (на титульному аркуші відсутня дата заповнення трудової книжки та підпис особи, відповідальної за видачу трудових книжок).
Однак, суд не уповноважений встановлювати наявність чи відсутність всіх підстав для призначення чи відмови у призначенні пенсії, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.
Крім цього, на підтвердження роботи у спірні періоди позивач також долучила до позовної заяви архівну довідку про заробітку плату №373 від 05.03.2020, архівну довідку про людино-дні №374 від 05.03.2020, архівну довідку про трудовий стаж №375 від 05.03.2020, архівну виписку №372 від 05.03.2020, архівну довідку про трудовий стаж №371 від 05.03.2020, архівну виписку №376 від 05.03.2020.
Суд звертає увагу на тому, що частиною 3 ст. 44 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV органам Пенсійного фонду України надано право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Однак, як свідчать матеріали справи, вказаних дій відповідач не вчинив, тим самим не дотримався вимог п. 4.7. Порядку №22-1 щодо встановлення права особи на зарахування спірних періодів до страхового стажу на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів.
У сукупності наведених обставин, суд вважає, що відповідач формально та без детального з'ясування обставин та документів поданих позивачем для призначення пенсії, прийняв рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії, що у контексті частини другої ст.2 КАС України свідчить про протиправність оскаржуваного рішення та необхідність його скасування.
Крім цього, вирішуючи даний спір по суті, суд звертає увагу на тому, що призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.
Відповідно до частини першої статті 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій.
Питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
За таких обставин адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Відтак, у сукупності наведених вище обставин, на переконання суду, у спірному випадку належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву позивача від 10.01.2025 про призначення пенсії за віком, прийнявши відповідне рішення, з врахування правових висновків, зазначених судом у рішенні.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
Сплачений судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень в порядку частини третьої ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №192550007431 від 17.01.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.01.2025 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено та підписано 02 липня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: с. Нижбірок, Чортківський р-н, Тернопільська обл.,48255, РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (місцезнаходження: вул. Соборна, 7А, м. Кропивницький, Кропивницький р-н, Кіровоградська обл., 25001, код ЄДРПОУ:20632802).
Головуюча суддя Дерех Н.В.