про відмову у забезпеченні позову
02 липня 2025 року Справа № 480/5214/25
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Осіпова О.О., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариствп з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування припису,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон", звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, в якій просить:
1. Визнати протиправним та скасувати акт від 19.06.2025 року №ПНС/СМ/13985/АА024649, складений інспектором відділу з питань праці південного регіону управління інспекційної діяльності у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Димитровою Тетяною Олександрівною за результатами проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері праці.
2. Визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених орушень законодавства про працю № ПНС/СМ/13985/АА024649/П від 19.06.2025 року, винесений відповідачем - Північно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці.
Ухвалою суду від 02.07.2025 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» до Північно-східноміжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправними та скасування акту перевірки та припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування акту перевірки від 19 червня 2025 року №ПНС/СМ/13985/АА024649.
Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в частині визнання протиправним та скасування припису про усунення виявлених орушень законодавства про працю № ПНС/СМ/13985/АА024649/П від 19.06.2025 року, винесений відповідачем - Північно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Разом із позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю №ПНС/СМ/13985/АА024649/П від 19.06.2025 року до винесення рішення по суті розгляду заявлених позовних вимог.
Заява обґрунтована тим, що інспектором відділу з питань праці південного регіону управління інспекційної діяльності у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Димитровою Тетяною Олександрівною під час проходження перевірки необхідно було з'ясовувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом від 16.05.2025 року ТОВ «Авіакон» №1440 « Про звільнення ОСОБА_1 » та чи можливо було проведення звільнення ОСОБА_1 згідно зі ст. 38 КЗпП України, що зроблено не було.
Крім того, державним інспектором відділу з питань праці південного регіону управління інспекційної діяльності у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Димитровою Тетяною Олександрівною не досліджено та не надано обґрунтування правомірності звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 14 частини 1 ст. 4 КЗпП України, не відібрано від ТОВ « Авіакон». Також, ні до призначення та проведення позапланового заходу ОСОБА_1 не викликавсь у Міжрегіональне управління для надання додаткових пояснень.
Але з невідомих причин інспектором зроблено висновок про неправомірне звільнення працівника на підставі п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України.
На думку представника позивача, оскаржуваний припис не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акту індивідуальної дії, що породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку позивачем виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень, оскільки у ньому не вказано, які саме норм, в який спосіб та у яких саме правовідносинах він має виконуватися, а тому він має бути визнаний протиправним та скасованим.
Згідно з ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
При вирішенні заяви про забезпечення позову суд керується ч. 1 ст. 2 КАС України, відповідно до якої завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Забезпечення позову згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; необхідності у зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.
Заявник обов'язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Для можливості застосування судом вищезазначених форм забезпечення позову, про які просить позивач у заяві про забезпечення позову, необхідна наявність певних підстав, передбачених чинним законодавством України.
Предметом дослідження у межах спірних правовідносин є правомірність винесення Північно-східним міжрегіональним управлінням Державної служби України з питань праці припису про усунення виявлених порушень від 19 червня 2025 року №ПНС/СМ/13985/АА024649/П.
Дослідивши подану представником позивача заяву про забезпечення позову, суд зауважує, що забезпечуючи позов шляхом зупинення дії припису про усунення виявлених порушень до винесення рішення по суті розгляду заявлених позовних вимог, і якому ще не надано офіційну правову оцінку в межах оскарження та без застосування принципів адміністративного судочинства, зокрема, таких як гласності і відкритості, змагальності тощо, суд фактично ухвалює рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Оцінку зазначеному у заяві оскаржуваному припису відповідача буде надано при розгляді справи по суті заявлених позовних вимог, а не на стадії розгляду заяви про забезпечення позову. При цьому, якщо таке порушення прав позивача буде встановлене при розгляді справи по суті, порушене право позивача буде відновлено з моменту його порушення.
Сам факт подання адміністративного позову не може бути підставою для забезпечення адміністративного позову, а при розгляді відповідної заяви питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті не вирішується.
Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 (реєстраційний номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 73082059) зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 826/13306/18, від 10.04.2019 (справа № 826/16509/18) та від 13.05.2020 (справа № 640/16714/19).
Звертаючись до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, заявник фактично лише допускає можливість вчинення відповідачем дій із проведення перевірки стану виконання ним припису від 19 червня 2025 року №ПНС/СМ/13985/АА024649/П.
Заявником також не підтверджено неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Суд також враховує, що рішення суду за такими позовами не потребують виконання. Їх значення полягає у констатації факту неправомірності оскаржуваного припису і позбавлення його правових наслідків шляхом скасування. Тому у справі за таким позовом не може бути ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду. Отже, і заходів забезпечення позову вони не потребують.
Таким чином, задоволення заяви позивача про забезпечення позову не відповідає критеріям обґрунтованості, збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин та не відповідає інституту забезпечення позову, а відтак задоволенню не підлягає.
При цьому, суд роз'яснює, що позивач не позбавлений можливості ініціювати питання перед судом про доцільність забезпечення його позову на будь-якій стадії розгляду справи у разі встановлення відповідних підстав для цього.
Керуючись ст.ст. 150, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон»» про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п'ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.
Суддя О.О. Осіпова