02 липня 2025 року Справа № 480/817/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Кравченка Є.Д., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/817/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-
ОСОБА_1 (далі - позивач), звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області (далі - відповідач), третя особа - Ковпаківський відділ Державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у якій просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) від 16.09.2024 № Ф-3323-1828-У.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у січні 2025 року у ході ознайомлення в органі державної виконавчої служби із матеріалами виконавчого провадження дізнався про наявність оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 18276,72 грн. Підтверджує, що не є платником єдиного внеску, так як не належить до жодної з категорій платників, визначених у ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Зокрема, не є ні суб'єктом підприємницької діяльності, ні самозайнятою особою і не бере добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Позивач зазначає, що раніше була зареєстрована як фізична особа-підприємець, але вказана діяльність була припинена ще 7 березня 2019 року і після припинення підприємницької діяльності на її адресу жодних податкових вимог не надходило, як і не повідомлялося про наявність заборгованості якимось іншим способом.
Виходячи з цього на момент формування вищевказаної податкової вимоги відсутні будь-які підстави для нарахування позивачу податкового боргу з єдиного внеску і виходячи з цього податкова вимога є безпідставною, неправомірною та протиправною.
Окрім того, позивач зазначає, що не було дотримано встановлену законодавством процедуру повідомлення платника про наявність боргу. Як випливає зі змісту самої вимоги та документів виконавчого провадження вимога була надіслана за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із тим, у 2019 році позивач проживала за іншою адресою.
На думку позивача, це свідчить про недотримання процедури узгодження, так як позивачу не було надано строку для оскарження її в адміністративному та судовому порядку.
Враховуючи вищезазначене, позивач вважає, що податкова вимога № Ф-3323-1828-У є неузгодженою, чинності не набрала і у примусовому порядку виконанню не підлягає.
Від Головного управління Державної податкової служби у Сумській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що позивач з 07.09.2011 була зареєстрована фізичною особою-підприємцем, з 2017 по 07.03.2019 перебувала на загальній системі оподаткування, але з 2017 року єдиний соціальний внесок не сплачула. З 2015 року по дату припинення підприємницької діяльності позивачем до податкового органу звітність по єдиному внеску не подано. Підприємницька діяльність позивача була припинена 07.03.2019. Відповідно до інтегрованої картки платника, який обрав спрощену систему оподаткування та осіб, за позивачем за спірний період обліковується недоїмка з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 18276,72 грн.
У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем.
Слід зазначити, що ОСОБА_1 не виконала свій обов'язок, передбачений статтею 70 ПК України щодо подання контролюючим органам відомостей про зміну даних, у зв'язку з чим позовна заява була направлена за внесеним в інформаційну систему органів ДПС місцем реєстрації.
Таким чином, представник відповідача припускає, що відповідач умисно не змінював податкову адресу з метою ухилення від сплати податків, передбачених Конституцією України та законами України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом встановлено та визнається сторонами, що позивач з 07.09.2011 по 07.03.2019 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем.
Відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 4 Закону N 2464-VI протягом вказаного періоду позивач був платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Судом встановлено, що відповідачем прийнята оскаржувана податкова вимога від 16.09.2024 №Ф-3323-1828-У про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 18276,72 грн.
Відповідно до досліджених судом облікових даних з інформаційної системи "Податковий блок" (інтегрованої картки платника) та доводів відповідача, наведених у відзиві, спірна недоїмка зумовлена несплатою позивачем єдиного соціального внеску на загальну суму 18276,72 грн.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно доводів відповідача, наведених у відзиві, така заборгованість виникла в результаті того, що позивач кошти на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за спірний період взагалі не сплачував хоча був зобов'язаний щоквартально сплачувати відповідний внесок, а тому такі нарахування позивачу проводилися автоматично.
Такі доводи податкового органу відповідають обставинам справи, та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, з огляду на наступне.
Безспірно, за приписами ч.2 ст.6 Закону N 2464-VI позивач як платник єдиного внеску зобов'язаний, окрім іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, та подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.
Відповідно до абзацу третього пункту 2 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року N 435, позивач формує та подає до органів доходів і зборів Звіт сам за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік. Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску подається за формою N Д5 згідно з додатком 5 до цього Порядку. Фізичні особи - підприємці, які обрали загальну систему оподаткування до вказаного звіту долучають таблицю "2.Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами - підприємцями, які обрали загальну систему оподаткування".
Відповідно до вимог частини першої статті 7 Закону N 2464-VI для платників, зазначених в частині першій статті 4 цього Закону, які обрали загальну систему оподаткування, нарахування єдиного внеску здійснюється на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
В розумінні вимог ч. 8 ст. 9 Закону N 2464-VI позивач з 01.01.2016 року був зобов'язаний сплачувати такий нарахований єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Невиконання позивачем вказаних вимог призводило до автоматичного щоквартального донарахування єдиного внеску.
Як зазначено в дослідженій судом інтегрованій картці позивача як платника єдиного внеску, та у відзиві відповідача на позов, така заборгованість позивача з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 2017-2018 рр. становила в загальному розмірі 18276, 72 грн.
За приписами ч. 4 ст. 25 Закону N 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску вимогу лише на суму недоїмки.
Порядок стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 N 449 (далі - Інструкція N 449).
Одночасно суд враховує, що відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції N 449 фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), окрім іншого, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.
За змістом пункту 4 розділу VI Інструкції N 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.
Тобто, аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.
Зняття з обліку фізичної особи - підприємця в контролюючому органі здійснюється у порядку, встановленому п. 65.10 ст. 65, ст. 67 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі - ПКУ), розд. XI Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» від 09.12.2011 № 1588 обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (далі - Порядок № 1588).
Згідно з розд. XI Порядку № 1588 підставою для зняття ФОП як платника податків з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП за її рішенням.
Дані про зняття з обліку ФОП передаються контролюючим органом за основним місцем обліку такого платника податків до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) із зазначенням: дати та номера запису про зняття з обліку, назви та ідентифікаційного коду контролюючого органу, у якому платника податків знято з обліку.
Після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності.
Підпунктом 4 п. 11.18 розділу XI Порядку N 1588 визначено, що державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування штрафних санкцій і нарахування пені за їх невиконання.
Відповідно до пп. 6 п. 11.18 розділу XI Порядку N 1588 після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності.
Згідно із абз. 2 п.п. 65.10.4 п. 65.10 ст. 65 ПК України державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування штрафних санкцій і нарахування пені за їх невиконання.
Законом України від 06.12.2016 № 1774 - VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону № 2464, що діють з 01.01.2017, зокрема щодо обов'язку визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст.7 Закону № 2464)
Тобто граничний термін сплати єдиного внеску для таких платників - 19 число місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Відповідно до п. 6 розд. IV Інструкції № 449, у разі якщо останній день строків сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків сплати Єдиного внеску вважається перший робочий день, що настає за вихідним, святковим або неробочим днем. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята ст. 9 Закону № 2464).
Нарахування єдиного внеску до 01.01.2021 в інтегрованих картках платників єдиного внеску проводилися автоматично на центральному рівні у розмірі мінімального страхового внеску за кожний місяць звітного періоду.
Законом України від 06.12.2016 № 1774 - VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (далі Закон № 2464) , шо діють з 01.01.2017, зокрема щодо обов'язку визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.2 ч. 1 ст.7 Закону № 2464). Дана норма закону діяла до 31.12.2020 року.
Згідно з ч.5 ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для вищезазначених платників встановлено у розмірі 22 відсотки до бази нарахування єдиного внеску.
Фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац третій частини 8 ст. 9 Закону № 2464).
Тобто граничний термін сплати єдиного внеску для таких платників - 19 число місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Відповідно до п. 6 розд. IV Інструкції № 449, у разі якщо останній день строків сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків сплати єдиного внеску вважається перший робочий день, що настає за вихідним, святковим або неробочим днем. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 9 Закону № 2464).
Нарахування єдиного внеску до 01.01.2021 в інтегрованих картках платників єдиного внеску проводилися автоматично на центральному рівні у розмірі мінімального страхового внеску за кожний місяць звітного періоду.
При цьому суд враховує, що оскільки до відповідача надійшли від Державного реєстратора відомості про припинення реєстрації підприємницької діяльності, а нарахування автоматично на центральному рівні проводяться в ІКП щоквартально по терміну сплати, відповідно вимог чинного законодавства, то після 07.03.2019 (припинення підприємницької діяльності) по терміну сплати за І квартал 2019 року 19.04.2019 нарахування в ІКП платника ОСОБА_1 за січень - березень у сумі 2754,18 грн. не проведені.
Відповідно до ч.8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних - підприємців та громадських формувань» фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цієї фізичної особи.
У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем.
Відповідно до абзацу сьомого ч. 1 ст.5 Закону № 2464 зняття з обліку платників єдиного внеску, зокрема фізичних осіб - підприємців здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей, з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку.
Таким чином, суд погоджується із твердженням відповідача, що у зв'язку з здійсненням державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 07.03.2019, не припиняються його зобов'язання, що виникли під нас провадження підприємницької діяльності, та не змінюються строки та порядок виконання таких зобов'язань і застосування штрафних санкцій і нарахування пені за їх невиконання.
Щодо твердження позивача, про те, що вимога була надіслана не за місцем проживання позивача суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 25 Закону № 2464 рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Згідно із п. 4 ст. 25 Закону № 2464 податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
Відповідно до п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно абз. 2 п. 42.5 ст. 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Відповідно до п. 45.1 ст.45 ПК України платник податків - фізична особа зобов'язана визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї адреси.
Відповідно до пункту 70.1 статі 70 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).
Наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 №822 затверджено Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.10.2017 за № 1306/31174) (далі - Положення № 822).
Відповідно до пункту 1 розділу VI Положення №822 фізична особа - платник податків зобов'язана подати до відповідного контролюючого органу Облікову картку/Повідомлення для реєстрації у Державному реєстрі відповідно до вимог цього Положення.
Судом встановлено, що при постановці на облік до контролюючого органу ОСОБА_1 вказала адресу реєстрації - АДРЕСА_1 , що підтверджується обліковими даними платника.
Відповідно до пункту 70.7 статті 70 ПК України фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Судом встановлено, що позивач не виконала свій обов'язок, передбачений статтею 70 ПК України, у зв'язку з чим позовна заява була направлена за внесеним в інформаційну систему органів ДПС місцем реєстрації.
Відповідно до абзацу 2 пункту І розділу VI Положення №822 фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до Облікової картки/Повідомлення, протягом місяця з дня виникнення таких змін у порядку, визначеному цим Положенням.
Згідно з пунктом 1 розділу IX Положення № 822 фізичці особи - платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають, відмітку у паспорті) - протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання заяви за формою № 5ДР або заяви за формою № 5ДРП відповідно.
З огляду на викладене, процедура внесення змін до Державного реєстру та даних облікової картки пов'язується саме з виконанням фізичною особою як платником податків свого обов'язку щодо звернення до контролюючого органу із відповідною заявою за формою № 5ДР.
Судом встановлено, що відповідно до п. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI та п. 3 розділу VI Інструкція № 449 на підставі даних інформаційної системи, Головного управління ДПС у Сумській області сформовано та направлено поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення вимогу від 16.09.2024 № Ф-3323-1828-У про сплату боргу (недоїмки) у сумі 18276,72 грн. по ОСОБА_1 за адресою місцезнаходження боржника.
Згідно з поштовим повідомленням, рекомендований лист був повернутий у зв'язку з закінченням терміну зберігання.
За таких обставин, суд дійшов виснвоку, що вимога від 16.09.2024 № Ф-3323-1828-У вважається врученою 03.10.2024 відповідно до п. 4 розділу VI Інструкції № 449.
Враховуючи викладене, суд не приймає твердження позивача стосовно того, що податкова вимога від 16.09.2024 № Ф-3323-1828-У є неузгодженою.
Таким чином, оскаржувана вимога Головного управління ДПС у Сумській області Державної податкової служби України Головного управління ДПС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) від 16.09.2024 № Ф-3323-1828-У про сплату позивачем боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 18276,72 грн. винесена із врахування всіх обставин у справі, на підставі вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування та задоволення позову відсутні.
Натомість, суд погоджується з доводами позивача, що про оскаржувану вимогу йому стало відомо лише у січні 2025 року.
По цій причині суд робить висновок, що позивачем не порушено строків звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані відповідачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні у зв'язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області, третя особа - Ковпаківський відділ Державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування вимоги - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Д. Кравченко