02 липня 2025 року Справа № 480/8348/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Кравченка Є.Д.,розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/8348/24 за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати протокол засідання штатної військово- лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 27.05.2024 року № 4307;
- зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України Міністерства оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.04.2024 року в частині встановлення причинного зв'язку його захворювання та тяжкості отриманої травми, з прийняттям постанови відповідно до підпунктів 2.3.3 - 2.3.5 глави 2 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402.
Позовні вимоги мотивовані незгодою позивача із постанової штатної військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 27.05.2024 № 4307, яка відповідно до абз. 2 п. 2.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008, оформлена протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
Так, за наслідками розгляду заяви позивача від 17.04.2024 щодо перегляду постанови про причинний зв'язок діагностованих у нього захворювань, оформлених свідоцтвом про хворобу гарнізонної військово-лікарської комісії Національного військово-медичного клінічного центру “Головний військовий клінічний госпіталь» від 15.11.2023 № 21489, штатна військово-лікарська комісія Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України винесла постанову № 4307 від 27.05.2024 року, оформлену протоколом засідання, про відмову у прийнятті постанови про причинний зв'язок його захворювань у формулюванні: «Захворювання, ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини» за результатами розгляду наданих ним копій медичних та військово-облікових документів.
Позивач вважає зазначений протокол засідання та висновки, викладені в ній неправильними, прийнятими із порушеннями та такими, що не відповідають вимогам Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008 року.
Позивач вважає, що зазначені в протоколі висновки є помилковими та були зроблені без врахування всіх результатів попередніх медичних досліджень. Зазначає, що у період з 03.07.2019 по 05.12.2019 брав участь у здійсненні заходів з забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, що підтверджено довідкою від 09.12.2019.
Начальником медичної служби в/ч НОМЕР_1 було складено довідку, що позивач отримував лікування відповідно до його скарг.
Під час медичного огляду 22.10.2018 року, як кандидата на військову службу за контрактом ніяких захворювань у позивача не виявили і його було визнано придатним до військової служби, що підтверджено відповідними документами (копії додаються).
Отже позивач вважає, що захворювання виникло саме під час виконання обов'язків проведення ООС на території Донецької та Луганської області.
Надалі лікування по своєму захворюванню позивач отримував у КНП СОР СОКГВВ, що підтверджено випискою із медичної карти амбулаторного хворого № 215 від 03.02.2020.
В подальшому, на початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, а саме: 05.03.2022 року, перебуваючи в н.п. Дмитрівка, Київська область, Бучанський район та приймаючи безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, позивач отримав травму правого колінного суглоба.
Після повернення позивач ОСОБА_1 проходив лікування по його захворюванню і травмі правого колінного суглоба, отриманій під час виконання бойових завдань, приймаючи безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджено виписками з медичної карти, виписним епікризом та висновком травматолога.
Довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України від 15.03.2024 № 702 підтверджено, що в цей час, тобто саме під час захисту Батьківщини, виконуючи бойове завдання, позивач перебував в зоні бойових дій (н.п. Дмитрівка Бучанського району Київської області).
14 лютого 2024 року Обласною медико-соціальною експертною комісією № 2 було проведено огляд позивача ОСОБА_1 та встановлено 3-ю групу інвалідності з ураженням ОРА, вкзавши причиною інвалідності захворювання, травма, так пов'язані з проходженням військової служби, про що 06.03.2024 року видано довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААг № 277657.
Таким чином позивач вважає, що враховуючи те, що захворювання розвивалося саме з 2019 року і по сьогоднішній день, а також було отримане саме під час виконання бойового завдання, пов'язаного із захистом Батьківщини, можна зробити висновок, що воно підпадає під формулювання саме такого причинного зв'язку: «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини».
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.
Представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні, зокрема, зазначивши, що згідно протоколу засідання військово-лікарської комісії ЦВЛК ЗС України від 17.04.2024 № 2785, було розглянуто заяву (вх. № В-4442 від 24.04.2024) штаб-сержанта ОСОБА_2 , 1964 року народження, щодо встановлення причинного зв'язку його захворювань, з військовою службою, разом із доданими медичними та військово-обліковими документами.
Розглянуто встановлений Позивачу діагноз та постанови ВЛК та під час розгляду встановлено, що штаб-сержант ОСОБА_3 , 1964 року народження, проходив військову службу з 19.10.2018 по 04.01.2024 - в/сл. за контрактом, приймав безпосередню участь у бойових діях з 03.07.2019 по 05.12.2019, з 24.02.2022 по 07.04.2022.
Згідно Виписок із медичних карток стаціонарного хворого закладів охорони здоров'я, лікувався з приводу відповідних захворювань.
Заявником не надано медичних документів, а саме: виписок із медичних карток стаціонарного хворого закладів охорони здоров'я до призову на військову службу, картки амбулаторного хворого.
За результатами розгляду звернення ОСОБА_1 та наданих до ЦВЛК ЗС України копій медичних та військово-облікових документів, ВЛК ЦВЛК ЗС України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення його вимог, викладених у заяві від 17.04.2024 щодо перегляду постанови про причинний зв'язок діагностованих у нього захворювань, оформлених свідоцтвом про хворобу гарнізонної ВЛК НВМКЦ “ГВКГ» від 15.11.2023 № 21489 із прийняттям постанови про причинний зв'язок цих захворювань у формулюванні: “Захворювання, ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини».
Таким чином, ВЛК ЦВЛК ЗС України прийнято постанови у наступних формулюваннях: “Наслідки травми (05.03.2022) правого колінного суглоба, лікованого оперативно (13.06.2023 - артроскопічна парціальна резекція заднього рога та тіла латерального та медіального менісків) у вигляді посттравматичного гонартрозу І стадії з больовим синдромом при незначному порушенні функцій» штаб- сержанта ОСОБА_2 , 1964 року народження, що підтверджується військово-обліковою та медичною документацією - ТРАВМА, ТАК, ПОВ'ЯЗАНА З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ (довідка про обставини травми не надана).
Захворювання: “Поширений міжхребцевий остеохондроз, деформуючий спондильоз всіх відділів хребта, нефіксований правобічний сколіоз поперекового відділу хребта І ступеня, функціональна нестабільність сегменту С3-С4 ІІІ ступеня та С5-С6 І ступеня, з вираженим больовим синдромом, проявами вертебро-базилярної недостатності при значному порушенні функцій хребта. Деформуючий артроз лівого колінного суглоба І стадії з больовим синдромом при незначному порушенні функцій. Набута поздовжня плоскостопість стоп ІІ ступеня, двобічний плантарний фасціїт з больовим синдромом без порушення функцій. Синдром хребцевої артерії з недостатністю кровообігу у вертебро-базилярному басейні на тлі антилістезу С3-С4, спондильозу. Дисциркуляторна енцефалопатія ІІ ст. зі стійким цефалгічним синдромом, статокоординаторними порушеннями, пірамідною недостатністю. Гіпертонічна хвороба ІІ ст. ІХС. Дифузний кардіосклероз. Атеросклероз аорти. Недостатність МК, ТК з регургітацією І ст. СН І ст. Кіста печінки без порушення функції. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість зі сприйняттям шепітної мови 1,3 м на праве вухо, 1,5 м на ліве вухо. Поширена форма вітіліго. Далекозорість правого ока в 1,0Д та лівого ока в 0,75Д», що підтверджується військово-обліковою та медичною документацією - ЗАХВОРЮВАННЯ, ТАК, ПОВ'ЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ».
Представник відповідача зазначає, що ВЛК надано виключне право встановлення причинного зв'язку захворювань, травм, поранень, контузій, травм, каліцтв, у тому числі тих, що призвели до смерті, у військовослужбовців та вибір формулювань в яких приймаються постанови ВЛК. Жоден інший орган влади не може брати на себе відповідні повноваження.
З огляду на правові норми Положення № 402, визначення причинного зв'язку захворювання, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців та вибір формулювань в яких приймаються постанови ВЛК, визначені пунктами 21.5 та 21.6 глави 21 розділу II Положення № 402, відноситься до дискреційних повноважень відповідної ВЛК.
Таким чином, відповідач вважає, що ЦВЛК ЗС України не було допущено жодних протиправних дій/ бездіяльності або порушення процедури під час розгляду заяви позивача.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У період з 03.07.2019 по 05.12.2019 позивач брав участь у здійсненні заходів з забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, перебуваючи у м. Часів Яр що підтверджено довідкою від 09.12.2019 № 504.
Згідно з довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України № 702 від 15.03.2024, позивач в період з 24.02.2022 по 07.04.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в н.п. Дмитрівка, Бучанського району Київської області.
За результатами медичного огляду, проведеного гарнізонною військово-лікарською комісію НВМКЦ «ГВКГ» та на підставі статті 64-а, графи II Розкладу хвороб, позивача ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, що підтверджується довідкою ВЛК, оформленою свідоцтвом про хворобу від 15.11.2023 № 21489.
Згідно витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії ЦВЛК ЗС України від 17.04.2024 № 2785, було розглянуто заяву (вх. № В-4442 від 24.04.2024) штаб-сержанта ОСОБА_2 , 1964 року народження, щодо встановлення причинного зв'язку його захворювань, з військовою службою, разом із доданими медичними та військово-обліковими документами останнього, розглянуто встановлений Позивачу діагноз та постанови ВЛК у наступних формулюваннях: “Поширений міжхребцевий остеохондроз, деформуючий спондильоз всіх відділів хребта, нефіксований правобічний сколіоз поперекового відділу хребта І ступеня, функціональна нестабільність сегменту С3-С4 ІІІ ступеня та С5-С6 І ступеня, з вираженим больовим синдромом, проявами вертебро-базилярної недостатності при значному порушенні функцій хребта. Деформуючий артроз лівого колінного суглоба І стадії з больовим синдромом при незначному порушенні функцій. Набута поздовжня плоскостопість стоп ІІ ступеня, двобічний плантарний фасції з больовим синдромом без порушення функцій. Синдром хребцевої артерії з недостатністю кровообігу у вертебро-базилярному басейні на тлі антилістезу С3-С4, спондильозу. Дисциркуляторна енцефалопатія ІІ ст. зі стійким цефалгічним синдромом, статокоординаторними порушеннями, пірамідною недостатністю. Гіпертонічна хвороба ІІ ст. ІХС. Дифузний кардіосклероз. Атеросклероз аорти. Недостатність МК, ТК з регургітацією І ст. СН І ст. Кіста печінки без порушення функції. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість зі сприйняттям шепітної мови 1,3 м на праве вухо, 1,5 м на ліве вухо. Поширена форма вітіліго. Далекозорість правого ока в 1,0Д та лівого ока в 0,75Д»- ЗАХВОРЮВАННЯ, ТАК, ПОВ'ЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ, “Наслідки травми (05.03.2022) правого колінного суглоба, лікованого оперативно (13.06.2023 - артроскопічна парціальна резекція заднього рога та тіла латерального та медіального менісків) у вигляді посттравматичного гонартроз І стадії з больовим синдромом при незначному порушенні функцій. Травма легка»- ТРАВМА, ТАК, ПОВ'ЯЗАНА З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.
За результатами розгляду звернення ОСОБА_1 та наданих до ЦВЛК ЗС України копій медичних та військово-облікових документів, ВЛК ЦВЛК ЗС України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення його вимог, викладених у заяві від 17.04.2024 щодо перегляду постанови про причинний зв'язок діагностованих у нього захворювань, оформлених свідоцтвом про хворобу гарнізонної ВЛК НВМКЦ “ГВКГ» від 15.11.2023 № 21489 із прийняттям постанови про причинний зв'язок цих захворювань у формулюванні: “Захворювання, ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини».
Не погоджуючись з протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 27.05.2024 № 4307, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» № 2801-XII законодавство України про охорону здоров'я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров'я.
Згідно зі статтею 70 Закону № 2801-XII визначено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, а також при закладах охорони здоров'я Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, за потреби - інших органів або військових формувань сектору безпеки і оборони, визначених частиною другою статті 12 Закону України "Про національну безпеку України".
Військово-лікарські комісії також можуть створюватися при державних та комунальних закладах охорони здоров'я.
Порядок організації та проведення військово-лікарської експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Положення про військово-лікарську експертизу у ЗСУ затверджене наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800 визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями, визначеними у главі 2 цього розділу.
Відповідно до підпункту глави 2 розділу І Положення № 402 п. 2.3.1. ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.
2.3.3. На ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також:
-організація медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних та резервістів (кандидатів у резервісти);
розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи;
-прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України;
2.3.4. ЦВЛК має право:
-оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення;
-перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи;
перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у закладах охорони здоров'я (установах), військових частинах;
-перевіряти організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у закладах охорони здоров'я (установах), медичних підрозділах військових частин та ВВНЗ у цілях військово-лікарської експертизи;
-запитувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв'язок,
-розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України;
надавати роз'яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК).
2.3.5. Рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Постановою ВС від 10 лютого 2022 року у справі № 160/7153/20 суд наголосив, що перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду.
Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність лише в межах дотримання процедури прийняття таких. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суд не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка висновку ВЛК виходить за межі необхідності дослідження в контексті застосування норм матеріального права. (постанова ВС від 26 лютого 2025 року по справі № 240/13173/22).
Це означає, що суд фактично не може переоцінювати вмотивованість рішення органу ВЛК в частині постановки особі конкретного діагнозу, правильності або неправильності визначення захворювань, причинного зв'язку захворювання або інших суттєвих понять, які перебувають в площині спеціальних медичних знань тощо.
У своєму позові позивач не ставить під сумнів законність процедури прийняття відповідачем спірного рішення.
Оскільки позивач не оскаржує дії та рішення відповідача в частині порушення процедури проведення переогляду рішення ВЛК, а питання визначення причинного зв'язку захворювання належить до дискреційних повноважень ВЛК-спеціальних медичних знань, тому позов задоволенню не підлягає.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Д. Кравченко