Справа № 420/16220/25
02 липня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови,
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови ВП № 77795909 від 12.05.2025 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 по справі № 420/37914/24, яке набрало законної сили 03.04.2025, ОСОБА_1 15.05.2025 проведено перерахунок пенсії з 01.02.2023. Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2025 становитиме 16358,43 грн. Сума доплати за період з 01.02.2023 по 31.05.2025 з урахуванням фактично виплачених сум склала 65776,42 грн. та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.
Станом на 21.04.2025 за рахунок виділеного Пенсійним фондом України фінансування Головним управлінням здійснено погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду з датою набрання рішеннями законної сили по 19.11.2020 включно.
Кабінетом Міністрів України бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік не затверджено. Тому Головне управління на сьогодні діє на підставі тимчасового розпису доходів і видатків Пенсійного фонду України на 2 квартал 2025 року, яким не передбачені кошти на виплати за рішенням суду.
Щодо надання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області інформації про потребу в коштах відносно позивача ОСОБА_1 для виконання рішення суду у справі № 420/31914/24, позивач вказав, що облік фінансових зобов'язань, що виникають внаслідок нарахування коштів на виконання судових рішень, здійснюється органами Пенсійного фонду України в автоматизованих системах обробки пенсійної документації (електронних пенсійних справах) та на їх підставі - в автоматизованій базі даних у підсистемі “Реєстр судових рішень» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України.
З огляду на те, що Головним управлінням включено нараховані суми пенсії до реєстру судових рішень та поставлено у відповідну чергу на безпосередню виплату пенсії (станом на 21.04.2025 за № 585367), необхідно дійти висновку, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Ухвалою від 16.06.2024 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 01.07.2025 року о 12:00 год. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 . Витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 77795909.
У судове засідання, призначене на 01.07.2025 року о 12:00 год., учасники справи не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, згідно приписів ч.ч. 1, 2 ст.268 КАС України, про причини неявки суд не повідомили.
Частиною 3 ст.268 КАС України визначено, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у порядку письмового провадження.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 року у справі № 420/37914/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні з 01.02.2023 року перерахунку та виплати пенсії відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення №ЮО97075 від 24.10.2024 року, станом на 01.01.2023 року, з урахуванням проведених виплат. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.02.2023 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення №ЮО97075 від 24.10.2024 року, станом на 01.01.2023 року, з урахуванням проведених виплат.
11.04.2025 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пхіденком О.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №77795909 за виконавчим листом Одеського окружного адміністративного суду № 420/37914/24, виданим 03.04.2025 року, про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.02.2023 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення №ЮО97075 від 24.10.2024 року, станом на 01.01.2023 року, з урахуванням проведених виплат.
Боржника зобов'язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів з моменту винесення постанови.
Цією ж постановою стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 32000 грн.
12.05.2025 року постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пхіденка О.С. за невиконання рішення суду без поважних причин у встановлений виконавцем строк на ГУ ПФУ в Одеській області було накладено штраф у розмірі 5100 грн.
Листом від 22.05.2025 року за вих. №1500-0405-5/95616 “Про виконання рішення» ГУ ПФУ в Одеській області повідомило Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), зокрема, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 по справі № 420/37914/24, яке набрало законної сили 03.04.2025, ОСОБА_1 15.05.2025 проведено перерахунок пенсії з 01.02.2023. Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2025 становитиме 16358,43 грн. Сума доплати за період з 01.02.2023 по 31.05.2025 з урахуванням фактично виплачених сум склала 65776,42 грн та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації. Додатково повідомлено, що Кабінетом Міністрів України бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік не затверджено. Тому Головне управління на сьогодні діє на підставі тимчасового розпису доходів і видатків Пенсійного фонду України на 2 квартал 2025 року, яким не передбачені кошти на виплати за рішенням суду (копія додається). Станом на 22.05.2025 за рахунок виділеного Пенсійним фондом України фінансування Головним управлінням здійснено погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду з датою набрання рішеннями законної сили по 19.11.2020 включно. Таким чином, покладені судом зобов'язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління. Виплата нарахованої доплати до пенсії за період з 01.02.2023 по 31.05.2025 в сумі 65776,42 грн. буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ч.ч. 1-2 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч.2 та ч.4 ст.372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регламентовані Законом України №1404-VIII від 02.06.2016 року “Про виконавче провадження» (далі за текстом - Закон №1404-VIII).
Так, статтею 1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі ст.5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України “Про виконавче провадження», підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно частин 1, 2 статті 15 Закону №1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Статтею 18 Закону №1404-VIII встановлені обов'язки і права виконавців. Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до абз.1 ч.6 ст.26 Закону України №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Згідно з ч.1 ст.63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ч.2 вказаної статті у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Частиною 3 ст.63 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до частини 1 статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Суд бере до уваги доводи позивача, що виконання судового рішення в повному обсязі можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.
Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 8 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.
Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.
З процитованої норми права випливає, що виплати пенсій здійснюються територіальними управліннями Пенсійного фонду України області виключно за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та інших джерел, визначених законодавством.
Тобто, інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління Пенсійного фонду не має.
Окрім того слід акцентувати увагу, що відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
За такого правового регулювання випливає висновок, що негативні наслідки для боржника за невиконання рішення суду наступають лише у випадку, якщо це пов'язано з неповажними причин, а відтак державний виконавець, на час прийняття рішення про накладення штрафу, має встановити такий факт.
Суд враховує, що існує усталена практика Верховного Суду з вирішення подібних судових спорів.
Так, в постанові від 31.03.2021 у справі №360/3573/20 Верховний Суд пояснив, що поважними, в розумінні норм Закону №1404 VIII, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 31.05.2021 у справі №560/594/20 зауважив, що невиконання пенсійним органом рішення суду дозволяє державному виконавцю вжити заходи реагування у вигляді накладення штрафу, проте необхідно встановити, що послугувало причиною до невиконання рішення суду на момент накладення штрафу. Якщо встановлено, що невиконання відбулось без поважних причин, то наявні підстави для накладення штрафу, а у протилежному випадку (наявні реальні обставини, що є перешкодою до виконання), необхідно враховувати їх поважність та у кожному конкретному випадку виходити з цих обставин.
Також суд враховує, що Верховний Суд в постановах від 07.11.2019 у справі №420/70/19, від 23.04.2020 у справі №560/523/19 та від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 13.10.2021 у справі №360/4708/20 та від 13.10.2021 у справі № 360/4705/20 зазначав, що невиконання пенсійним органом судового рішення, в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
У наведених рішеннях, суд касаційної інстанції наголошував на тому, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.
Це, на думку Верховного Суду, не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Аналіз фактичних обставини справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що невиплата боржником у повному обсязі перерахованої пенсії не зумовлена його недбалістю чи неналежним виконанням своїх обов'язків.
Варто також відзначити, що відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, в постановах від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а та від 21.08.2019 у справі №754/3105/17, невиконання судового рішення позивачем в частині виплати грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Узагальнюючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова державного виконавця про накладення на ГУ ПФУ в Одеській області штрафу за невиконання судового рішення є протиправною та підлягає скасуванню.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат у справі не здійснюється, оскільки за правилами статті 139 КАС України всі судові витрати відшкодовуються лише при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.
Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 139, ч.9 ст.205, ч.4 ст.229, ст.ст. 241-246, 268, 269, 287 КАС України, суд,
Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (адреса: вул. Разумовська, буд. 37, м. Одеса, 65091, код ЄДРПОУ 43315529), за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пхіденка О.С. від 12.05.2025 року ВП №77795909 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Андрухів