Справа № 420/12771/25
02 липня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання розглянути заяву
До Одеського окружного адміністративного суду 25.04.2025 позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 02.04.2025 та внесення актуальних даних про виключення Позивача з військового обліку згідно з п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку з визнанням непридатним до військової служби) до Єдиного державного Реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів у відповідності до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» й Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559;
2. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.04.2025 та внести актуальні дані про виключення Позивача з військового обліку згідно з п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку з визнанням непридатним до військової служби) до Єдиного державного Реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів у відповідності до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» й Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559.
Обгрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що 22.01.2023 він прибув для постановки на військовий облік та проходження військово-лікарської до ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв'язку із вимушеною зміною місця проживання з міста Херсон на місто Одеса в силу ведення бойових дій на території міста Херсон та Херсонської області. 24.01.2023 військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 ., Позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі ст. 40 а Графи ІІ Розкладу хвороб до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (Розклад хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби), затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України», що підтверджується тимчасовим посвідченням військовозобов'язаного від 24.01.2023 серії НОМЕР_1 та Довідкою військово-лікарської комісії від 24.01.2023 № 39/816. Надалі, під час додаткового (повторного) уточнення Позивачем своїх облікових даних через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста «Резерв +» відповідно до вимог аб. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», аб. 4 п. 1 ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633- IX та аб. 4 п.п. 101 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, стало відомо, що в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів міститься неактуальна інформація в розрізі відсутності статусу «невійськовозобов'язаний» і щодо неперебування на військовому обліку за місцем реєстрації (проживання), а не виключення з військового обліку на підставі вказаних вище документів. У зв'язку з викладеним вище та з метою виправлення недостовірної інформації в Реєстрі 02.04.2025 позивач звернувся за останнім місцем перебування на військовому обліку й проходження військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , який отримано відповідачем 10.04.2025, що підтверджується копією накладної від 02.04.2025 № та роздруківкою руху поштового відправлення з трек-номером 6780500284347. Таким чином, відповідачем, в порушення вимог низки нормативно-правових актів, не тільки не вчинено жодних дій, направлених на внесення актуальних відомостей до Реєстру про виключення позивача з військового обліку на підставі чинного військово-облікового документа та рішення військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 24.01.2023 № 39/816 відповідно до якого позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, а й взагалі не надано жодної відповіді на звернення останнього, що підтверджується роздруківкою інформації з мобільного додатку «Резерв+».
29.04.2025 суддя ухвалив позовну заяву залишити без руху.
07.05.2025 ухвалою судді прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи відповідно до ст.262 КАС України.
Копія ухвали від 07.05.2025 була доставлена до електронного кабінету відповідача 07.05.2025, проте, ані у визначений в ухвалі строк, ані на момент розгляду справи відповідач своїм правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 скерував на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 звернення від 02.04.2025 (а.с.24-26), у якій зазначав, що 24.01.2023 військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 ., йогг визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі ст. 40 а Графи ІІ Розкладу хвороб до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (Розклад хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби), затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України» (далі - Положення № 402), що підтверджується тимчасовим посвідченням військовозобов'язаного від 24.01.2023 серії НОМЕР_1 (Додаток 1) та Довідкою військово-лікарської комісії від 24.01.2023 № 39/816 (Додаток 2),
Надалі, під час додаткового (повторного) уточнення своїх облікових даних через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста (застосунок від Міністерства оборони України «Резерв +» відповідно до вимог аб. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», аб. 4 п. 1 ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-IX та аб. 4 п.п. 101 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок)) ОСОБА_1 , стало відомо, що в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) міститься неактуальна інформація в розрізі відсутності статусу «невійськовозобов'язаний» і щодо неперебування на військовому обліку за місцем реєстрації (проживання) (тобто невключення до Реєстру), а не виключення з військового обліку на підставі вказаних вище документів.
До вказаної заяви адресант додав копію тимчасового посвідчення (а.с.19-20) та довідку військово-лікарської комісії (а.с.21).
Заяву позивача отримано адресатом 10.04.2025 (а.с.30).
Доказів розгляду вказаної заяви матеріали справи не містять.
Вважаючи спірну бездіяльність відповідача протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Проаналізувавши положення чинного законодавства, обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню частково, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Згідно з ч. 5 цієї статті Закону, військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ч. 1 ст. 34 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16 березня 2017 року № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України;2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку (ч. 1 ст. 2 Закону № 1951-VIII).
Права та обов'язки призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначені статтею 9 Закону № 1951-VIII, до яких віднесено, що призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право: 1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; 2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
Надання громадянам України інформації відповідно до статті 9 цього Закону здійснюється згідно з Порядком ведення Реєстру, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та/або шляхом електронної інформаційної взаємодії через інформаційні (інформаційно-комунікаційні) системи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цифровізації, відповідно до законодавства про електронну інформаційну взаємодію (ч. 4 ст. 14 Закону № 1951-VIII).
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку від 11.04.2024 року № 3633-ІХ установлено, що під час дії Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 3 березня 2022 року № 2105-IX: громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності); у разі перебування за кордоном - шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Відповідно до п. 1 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 (далі,- Порядок), який набрав чинності 18 травня 2024 року, військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа.
Згідно з п. 4 цього Порядку, у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:
у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;
в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.
Зміни вносяться протягом п'яти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Суд встановив, що 02.04.2025 позивач направив рекомендованим листом до відповідача заяву про внесення актуальних даних про виключення позивача з військового обліку у реєстр «Оберіг».
Відповідно до трекінг відправлень АТ Укрпошта поштове повідомлення вручено адресату 10.04.2025.
Разом з цим вказана заява не була розглянута відповідачем.
З наведених вище встановлених судом обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги є частково правомірними та належать задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльністю відповідача щодо розгляду заяви позивача від 02.04.2025 про внесення актуальних даних про виключення позивача з військового обліку згідно з п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку з визнанням непридатним до військової служби) до Єдиного державного Реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів у відповідності до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» й Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559.
Також з метою забезпечення ефективного способу захисту прав позивача, суд вважає необхідним зобов'язати відповідача розглянути заяву позивача від 02.04.2025 про внесення актуальних даних про виключення позивача з військового обліку згідно з п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку з визнанням непридатним до військової служби) до Єдиного державного Реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів у відповідності до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» й Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559..
Разом із цим, суд звертає увагу на поняття дискреційних повноважень, яке наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яку прийняв Комітет Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Згідно із позицією Верховного Суду, яка сформована, зокрема, у постановах від 13.02.2018 у справі № 361/7567/15-а, від 07.03.2018 у справі № 569/15527/16-а, від 20.03.2018 у справі № 461/2579/17, від 20.03.2018 у справі № 820/4554/17, від 03.04.2018 у справі №569/16681/16-а, від 12.04.2018 справі № 826/8803/15, від 21.06.2018 у справі № 274/1717/17, від 14.08.2018 у справі № 820/5134/17, від 17.10.2019 у справі № 826/521/16, від 30.03.2021 у справі № 400/1825/20, від 14.09.2021 у справі № 320/5007/20 та від 27.09.2021 у справі №380/8727/20, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.
Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Позиція Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 245 КАС України, а саме, щодо можливості зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, висловлена у постановах від 04.09.2021 у справі № 320/5007/20, від 14.09.2021 у справі №320/5007/20, від 23.12.2021 у справі № 480/4737/19 та від 13.10.2022 у справі №380/13558/21.
Також суд враховує правову позицію, що міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 806/965/17 та від 27.09.2021 у справі № 380/8727/20, відповідно до якої у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому особою дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання особою усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Таким чином, у випадку коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд може зобов'язати відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення, та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.
Варто наголосити, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Зобов'язання позивача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. Дійсно, у випадку невиконання обов'язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов'язання прийняти рішення.
Однак, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов'язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Зважаючи на те, що до суду не надано доказів надання відповіді на заяву позивача про внесення відомостей, суд вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги позивача частково шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви позивача щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та зобов'язання відповідача розглянути цю заяву та надати йому відповідь по суті.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).
Суд вважає, що у даній справі ним було надано вичерпну відповідь на всі питання, які входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і в процесуальному аспектах.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами. Разом із цим, обов'язок суду обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 29 рішення ЄСПЛ від 9 грудня 2009 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).
Матеріали справи містять квитанцію від 24.04.2025 про сплату позивачем судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Відповідно до приписів ст.139 КАС України слід стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання розглянути заяву - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 02.04.2025 про внесення актуальних даних про виключення його з військового обліку згідно з п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку з визнанням непридатним до військової служби) до Єдиного державного Реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів у відповідності до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» й Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.04.2025 про внесення актуальних даних про виключення його з військового обліку згідно з п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку з визнанням непридатним до військової служби) до Єдиного державного Реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів у відповідності до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» й Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559 та надати відповідь по суті.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА