Справа № 420/20958/25
02 липня 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Скупінська О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби (65045, м. Одеса, вул. Преображенська, 44, код ЄДРПОУ 37811384), Подільського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (66300, Одеська область, м. Подільськ, вул. Соборна, 74, код ЄДРПОУ 37811384) про визнання відмови протиправною щодо видачі паспорта у формі книжечки
До Одеського окружного адміністративного суду 30.06.2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби, Подільського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправними дії Подільського відділу Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області (відповідь № В-18/6/5136- 25/5136/349-25 від 18.06.2025) щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
2. Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ознайомившись зі змістом позовної заяви, суддя дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам ст.ст.160, 161 КАС України.
Відповідно до п.11 ч.5 ст.160 КАС України, в позовній заяві зазначаються: 11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Проте, у позовній заяві адреса позивача, відсутнє власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Згідно ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
До позовної заяви ОСОБА_1 не додано доказів сплати судового збору та в прохальній частині позову остання зазначає про звільнення її від такої сплати на підставі п.7 ч.1 ст.5, п. 14 ч.2 ст. 3, 8 Закону України «Про судовий збір».
Надаючи правову оцінку наведеним вище обставинам, суддя виходить з наступного.
Частиною 2 статті 132 КАС України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Так, даний адміністративний позов містить дві вимоги немайнового характеру (визнати протиправними дії щодо відмови в оформленні та видачі паспорта у формі книжечки) та похідну позовну вимогу про зобов'язання оформити і видати паспорт книжечку.
За змістом ст. 7 Закону України від 19 листопада 2024 року № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 01 січня 2025 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб - 3028 грн.
Згідно із ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову фізичною особою ставка судового збору позовних вимог немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028*0,4 = 1211,20).
Отже, за подачу адміністративного позову з однією вимогою немайнового характеру позивачці необхідно надати до суду докази сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
При цьому, позивач у позовній заяві посилається на п.7 ч.1 ст.5 та п.14 ч.2 ст.8 Закону України «Про судовий збір».
Суддя вважає необґрунтованими доводи позивача щодо наявності підстав для звільнення від сплати судового збору відповідно до п.7 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» з огляду на наступне.
За статтею 2 Закону України «Про судовий збір» платники судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації міністрів Ради Європи державам - членам щодо заході, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року № R (81) 7: «У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.
У частині другій статті 3 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік об'єктів - заяв до суду, за подання яких судовий збір не справляється, а в статті 5 цього закону - вичерпний перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг та за видачу судами документів, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.
Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.
Зазначену норму слід враховувати в системному зв'язку зі статтею 53 КАС України, яка визначає участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з частиною першою статті 53 КАС України у випадках, встановлених законом, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб і брати участь у цих справах.
Натомість, в силу частини 1 статті 56 КАС України права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.
Тобто, в контексті КАС України особи, які можуть звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб та законні представники не є тотожними, перша категорія не включає в себе другу.
Таким чином, звертаючись з позовом в інтересах неповнолітньої дитини, її батьки діють як законні представники неповнолітнього в розумінні частини першої статті 56 КАС, а не як фізичні особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб відповідно до частини 1 статті 53 КАС України.
Законом України «Про судовий збір» не передбачено пільги щодо сплати судового збору законного представника, який звертається в інтересах неповнолітнього, крім законних представників дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю (пункт 9 частини першої статті 5).
Таким чином, чинне законодавство України не звільняє позивачку від сплати судового збору за подання даної позовної заяви в інтересах її дитини.
Вказані висновки узгоджуються з висновками, викладеними в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 16 квітня 2020 року по справі №640/109/19.
Суддя також вважає необґрунтованими доводи позивача щодо наявності підстав для звільнення від сплати судового збору відповідно до пункту 14 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір» з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Зі змісту наведеної статті 3 вищевказаного закону вбачається, що законодавець розрізняє позовні заяви та інші заяви, які можуть бути об'єктом сплати судового збору.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про судовий збір» платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Згідно з п.14 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.
Однак, вказана норма не передбачає звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви до адміністративного суду в інтересах зазначених осіб.
При цьому, пункт 14 вказаної норми звільняє від сплати судового збору осіб, які в інтересах малолітніх подають саме заяви, а не позовні заяви.
Також вказана норма передбачає звільнення від сплати судового збору за подачу заяви про захист прав дітей, а не звільнення від сплати судового збору за подачу позовної заяви в інтересах дітей.
Отже, позивачці необхідно надати до суду докази сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Згідно ч. 1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене, вважаю за необхідне залишити адміністративний позов без руху, встановивши позивачу 10-денний строк для усунення недоліків.
Виявлені недоліки повинні бути усунені, шляхом надання до суду належним чином оформленої позовної заяви у відповідності до п.11 ч.5 ст.160 КАС України, а також доказів сплати 1211,20 грн судового збору або доказів про звільнення позивача від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст.160, 161, 169 КАС України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби, Подільського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Олена СКУПІНСЬКА