Справа № 420/19972/25
01 липня 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Білостоцький О.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України про стягнення недоотриманої суми соціальної допомоги та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, в якому позивач просить суд:
- стягнути з Міністерства соціальної політики України:
недоотримані суми соціальної допомоги - 5 654,50 грн.;
суму індексації - 1 358,84 грн.;
компенсацію моральної шкоди - 236 100 грн.;
- зобов'язати Міністерство соціальної політики України надати довідку про призначення та виплату соціальної допомоги позивачу як особи, яка не має достатнього страхового стажу, за період з лютого 2020 по лютий 2025 року.
Відповідно до ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (частина 2 ст. 171 КАС України).
Розглянувши зміст позовної заяви та доданих до неї матеріалів, суд встановив наявність підстав для залишення позову без руху, оскільки позов поданий із порушенням вимог, встановлених КАС України.
Відповідно до п.п.5 та 9 ч.5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, із зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, а у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Судом встановлено, що позивач просить суд, зокрема, але не виключно, стягнути з Міністерства соціальної політики України: недоотримані суми соціальної допомоги - 5654,50 грн.; суму індексації - 1 358,84 грн., а також зобов'язати Міністерство соціальної політики України надати довідку про призначення та виплату соціальної допомоги позивачу як особи, яка немає достатнього страхового стажу, за період з лютого 2020 по лютий 2025 року.
Водночас, в адміністративному позові взагалі відсутнє нормативно-правове обґрунтування позовних вимог та посилання на правові норми, що можуть бути застосовані до спірних правовідносин. Позивачем не наведено жодної норми законодавства, порушення яких відповідачем свідчило б про наявність підстав для визнання рішень, дій чи бездіяльності відповідача протиправними в частині державної соціальної допомоги як особі, яка досягла пенсійного віку, але не має достатнього страхового стажу для призначення пенсії.
Позивач у мотивувальній частині зазначає, що індексація виплат також не проводилася, хоча відповідно до нормативних актів мала бути здійснена. Водночас, позивач не конкретизує виплату та відповідні нормативно-правові акти, на виконання яких мала індексуватися вказана грошова допомога.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.п.5 та 9 ч.5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, із зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, а у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно ч.1 ст.5 КАС України, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.
Так відповідно до ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Повноваження адміністративного суду у разі задоволення адміністративного позову визначені частиною 2 ст. 245 КАС України, згідно якої суд може прийняти рішення, зокрема про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до п.23 ч.1 ст.4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
При цьому суд зазначає, що під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло, що повинно сприяти ефективному захисту порушених прав та інтересів, у тому числі з огляду на виконання рішення суду.
Як вбачається з адміністративного позову позивач просить суд, зокрема,
- стягнути з Міністерства соціальної політики України недоотримані суми соціальної допомоги, суму індексації та компенсацію моральної шкоди:
- зобов'язати Міністерство соціальної політики України надати довідку про призначення та виплату соціальної допомоги позивачу як особи, яка не має достатнього страхового стажу, за період з лютого 2020 по лютий 2025 року.
При цьому, заявляючи похідні позовні вимоги зобов'язального характеру, позивач не заявляє до суду основних вимог про:
- визнання протиправними дії щодо ненарахування позивачу недоотриманих сум соціальної допомоги, сум індексації та компенсації моральної шкоди;
- про визнання протиправними дій відповідача щодо ненадання йому довідки про призначення та виплату соціальної допомоги позивачу як особи, яка не має достатнього страхового стажу, за період з лютого 2020 по лютий 2025 року.
Тобто позивачем заявлено лише вимоги про зобов'язання відповідача вчинити дії, що є способом захисту порушеного права, проте не визначено, внаслідок яких рішень, дій чи бездіяльності були порушені права та інтереси позивача, що не відповідає вимогам ч.1 ст.5 КАС України. Відсутність конкретних вимог позивача у резолютивній частині позбавляє суд, за наявності на те підстав, застосувати ефективний спосіб судового захисту.
З цього приводу суд зазначає, що адміністративне судочинство здійснюється з метою захисту конкретного порушеного права, що належить особі, а тому зміст позовних вимог не може бути неконкретним, нечітким або незрозумілим.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно ч. 10 ст. 169 КАС України заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України. Правила цієї частини не застосовуються до заяв про забезпечення доказів або позову.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.9 Закону №3674-VI судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 1 та пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону №3674-VI встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно пп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору у сумі 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 року №4059-IX, з 01 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум працездатних осіб на місяць у розмірі 3 028,00 гривень.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Суд не вбачає кількість основних позовних вимог, що повинні бути розглянуті за зверненням позивача, оскільки позивач виклав у позові лише похідні вимоги, що, у свою чергу, унеможливлює визначення розміру судового збору, який підлягає сплаті за подання даного адміністративного позову до суду з урахуванням кількості основних позовних вимог.
Разом з тим, позивачем при зверненні до адміністративного суду з адміністративним позовом у справі №420/19972/25 було заявлено клопотання про звільнення його від сплати судового збору за подання даної позовної заяви.
Відповідно до ч.1 ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно ст.8 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI (далі Закон №3674-VI), враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Отже, суд наділений повноваженнями зменшити тягар судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення тягаря судових витрат, якого зазнає сторона, є не обов'язком суду, а знаходиться у межах суддівського розсуду, який може бути реалізований тільки за наявності певних обставин (доведеності заінтересованою особою на підставі достатніх та допустимих фактичних даних наявності обставин, що можуть слугувати підставою для звільнення від сплати судового збору).
До того ж стосовно сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря тих судових витрат, яких зазнає сторона.
Зокрема, особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, у якому навести обставини щодо її майнового стану, за наявності підстав, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом повноважень зменшити тягар судових витрат стосовно сплати судового збору. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.
Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі №9901/67/20.
Невмотивоване звільнення від сплати судового збору, на думку суду, може утворювати умови для дискримінаційного становища інших суб'єктів звернення до суду.
У свою чергу, Європейський суд з прав людини (рішення у справі «Креуз проти Польщі», заява №28249/95) виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
З аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може...», визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5 вказаного Закону, або у справах із предметом спору, не охопленим статею 5, є правом, а не обов'язком суду, навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Зазначений висновок викладено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 27.08.2024 року у справі №120/6998/24 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення у справах «Княт проти Польщі», «Єдамскі та Єдамска проти Польщі», від 26.07.2005).
В обґрунтування скрутного майнового становища, який не дозволяє сплатити судовий збір за подання позовної заяви до адміністративного суду у справі №420/19972/25, позивач надав довідку про фінансовий стан для заповнення декларації з АТ «Ощадбанк».
Водночас, надані заявником матеріали не містять повної інформації про дійсний майновий стан позивача, зокрема, про отримання чи неотримання інших видів доходів, з яких не утримуються суми податків), наявність у нього рухомого чи нерухомого майна, що унеможливлює задоволення клопотання про звільнення його від сплати судового збору.
Інших підстав для звільнення позивача від сплати судового збору за подання даного адміністративного позову зазначено не було.
Водночас, позивачу належить подати докази на підтвердження майнового стану, який не дозволяє останньому сплатити судовий збір. Такими доказами може бути довідка податкового органу (відомості з ДРФО-платників податків) про розмір нарахованого та виплаченого доходу, довідка органу Пенсійного фонду України про розмір пенсії. Зазначені докази дозволять оцінити майновий стан позивача на предмет можливості звільнення від сплати судового збору.
За таких обставин, наразі у суду відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору.
Згідно частини 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі вищевикладеного суд зазначає, що недоліки адміністративного позову повинні бути усунені шляхом надання до суду:
1) уточненого адміністративного позову із чітким та коректним викладенням фактичних обставин у справі та позовних вимог (основних та похідних, майнових чи немайнових) відповідно до таких обставин, із доказами надіслання уточненого адміністративного позову відповідачу в електронний кабінет в системі «Електронний суд»;
2) сплати позивачем судового збору в повному обсязі відповідно до кількості позовних вимог або надання доказів, які підтверджують підстави для звільнення позивача від сплати судового збору за подання вказаного адміністративного позову.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу (ч. ч. 2 та 3 ст. 169).
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що у разі своєчасного виконання ухвали суду та направлення необхідних документів засобами поштового зв'язку, позивачу, з метою попередження повернення судом позовної заяви позивачеві з підстав невиконання вимог ухвали суду про залишення адміністративного позову без руху, необхідно завчасно повідомити суд відповідними засобами зв'язку (телефон, факс, електронна пошта, тощо) про надіслання матеріалів, оскільки згідно з п.1 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28 листопада 2013 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 року за №173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) складають: місцевої - Д+2; у межах області та між обласними центрами України - Д+3, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3 кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.
Керуючись приписами ст.ст. 5-12, 122, 123, 160, 161, 169, 171, 241, 243, 248, 256, 294 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України про стягнення недоотриманої суми соціальної допомоги та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити позивачу для усунення недоліків позовної заяви 10-денний строк з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у разі неусунення у визначений судом строк недоліків, позов буде повернуто відповідно до приписів ч. 4 п. 1 ст. 169 КАС України.
Ухвалу суду окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України.
Головуючий суддя Білостоцький О.В.