Справа № 420/6925/25
30 червня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо не проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020р., інших виплат, а також належних їй при звільненні (одноразову грошову допомогу при звільненні, грошову допомогу на оздоровлення за 2020, 2021 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021 роки, грошову компенсацію за частину щорічної основної та невикористану додаткову відпустку), у відповідності до вимог відновленої початкової редакції п. 4 Постанови № 704, статті 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням решти положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 , здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення грошового забезпечення з 29.01.2020р., інших виплат, а також належних їй при звільненні (одноразову грошову допомогу при звільненні, грошову допомогу на оздоровлення за 2020, 2021 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціальнопобутових питань за 2020, 2021 роки, грошову компенсацію за частину щорічної основної та невикористану додаткову відпустку), у відповідності до вимог відновленої початкової редакції п. 4 Постанови № 704, статті 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням решти положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач протиправно, починаючи з 29.01.2020 року, розраховував грошове забезпечення позивача із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, що призвело до порушення майнових прав позивача, а саме, гарантованого статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» отримання грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі та до зменшення грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, окрім того не видав довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії заявника, з урахуванням перерахунку грошового забезпечення, відповідно до вимог ст. 43 і 63 Закону №2262-XII, ст. 9 Закону України від 20.12.1991 р. №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №704, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, в тому числі процентної надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби), доплати, підвищення)) та премії у відсотках, встановлених станом на день звільнення за відповідною або аналогічною посадою, з якої його було звільнено з військової служби із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом за 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт за відповідною або аналогічною посадою, з якої його було звільнено з військової служби, для здійснення обчислення та перерахунку з дня звільнення пенсії.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/6925/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Відзиву від відповідача - Військової частини НОМЕР_1 не надходило.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 05.10.2021р. (по стройовій частині) № 231 позивач виключена зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.
Військовою частиною було видано грошовий атестат № 235 від 05.10.2021р. та довідку від 17.11.2021р. про розміри щомісячних додаткових видів забезпечення, з яких вбачається, що протягом 2019-2020 р.р. при розрахунку розміру грошового забезпечення позивача її посадовий оклад та оклад за військовим званням та, відповідно, додаткові види грошового забезпечення та премія були обчисленні шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 на відповідний тарифний коефіцієнт.
Також відповідно до вищезазначеного наказу позивачу було виплачено виплати, належні при звільненні, а саме одноразову грошову допомогу при звільненні, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, грошову компенсацію за частину щорічної основної відпустки та невикористану додаткову відпустку, також виходячи із множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018р. на відповідний тарифний коефіцієнт.
У зв'язку з визнанням 29.01.2020р. протиправними та скасуванням п. 1, п. 2 та п. 6 Постанови КМУ № 103, а відповідно відновленням попередньої редакції пункту 4 Постанови КМУ № 704 та п. 5 і додатку 2 Порядку № 45, тобто у зв'язку зі змінами в законодавстві, з 29.01.2020 року у Відповідача виник обов'язок у перерахунку ОСОБА_1 грошового забезпечення.
Не погоджуючись із такою бездіяльністю, позивач звернувся з позовом до Одеського окружного адміністративного суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі - Закон), відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Положеннями статті 9 Закону передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Наказом МО України від 07.06.2018 року № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок), п.1 якого передбачено, що цей Порядок визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Цей Порядок розроблено відповідно до Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і «Про донорство крові та її компонентів» та Постанов КМУ від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей», від 15 червня 1994 року № 414 Про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, від 11 серпня 1995 року № 648 Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах, від 22 грудня 1995 року № 1037 Про надбавки до посадових окладів осіб, зайнятих на шифрувальній роботі, від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб.
Відповідно до п.2 Порядку грошове забезпечення включає:
щомісячні основні види грошового забезпечення;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення;
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать:
винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту);
допомоги.
Згідно п.1 Розділу XXIII Порядку виплата грошової допомоги для оздоровлення, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до п.1 Розділу XXIV Порядку виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Крім того, статтею 9 Закону визначено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою КМУ Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 року № 704 (далі - Постанова №704) затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, додаткові види грошового забезпечення та розміри надбавки за вислугу років, у тому числі військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу.
Постановою № 704 зокрема затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14; розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу згідно з додатком 16.
Пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції станом до 24.02.2018 року) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
З наведеного вбачається, що положеннями пункту 4 Постанови №704 передбачено порядок (формулу) визначення розміру посадового окладу, окладу за військовими (спеціальними) званнями, складовою частиною якої (формули) може бути мінімальна заробітна плата.
Водночас, Постановою № 103 (набрала чинності 24.02.2018 року) до Постанови № 704 внесено зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови № 704 викладено в наступній редакції: Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
З наведеного вбачається, що Постановою № 103 до пункту 4 Постанови № 704 внесені зміни, якими встановлено залежність розмірів посадового окладу і окладу за військовим (спеціальним) званням від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01.01.2018 року.
При цьому, положення, що вказаний розрахунок повинен (може) проводиться в тому числі з урахуванням розміру мінімальної зарплати, встановленого законом на 1 січня календарного року, з вказаного пункту була вилучена, водночас, зміст приміток до додатків 1 та 14 до Постанови № 704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови.
Поряд з цим, пунктом 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 року №1774-VIII (далі Закон № 1774), який набрав чинності 01.01.2017 року, установлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
З аналізу наведеного вбачається, що згідно Постанови № 704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням (а також для проведення перерахунку пенсії), як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а мінімальна заробітна плата (як база) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Крім того, вказаним Законом № 1774 передбачено, що до внесення змін до законів України щодо не застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини, вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Отже, враховуючи все вищезазначене у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для застосування (в тому числі при перерахунку пенсії) як розрахункової величини для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням мінімальної заробітної плати (чи її частини).
Поряд з цим, суд зазначає, що станом на час виникнення спірних правовідносин пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Тому при визначенні розміру видів грошового забезпечення позивача, посадовий оклад та оклад за військовим (спеціальним) званням визначались шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт. Розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018р. становив 1762 грн.
Водночас, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. по справі № 826/6453/18 за наслідками апеляційного перегляду справи було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою позов до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови - задоволено.
Судом, визнано протиправним та скасовано п.6 Постанови КМУ від 21.02.2018 року № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб. У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 залишено без змін.
Отже, з 29.01.2020 року, тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18, пункт 6 Постанови КМУ № 103 втратив чинність та була відновлена дія п.4 Постанови № 704 у первісній редакції, тобто в редакції, що передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт (вказаний п.4 Постанови №704 у первісній редакції також містив посилання і щодо застосування величини мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, однак, про неможливість такого застосування апеляційний суд зазначив вище).
Суд зазначає, що розмір прожиткового мінімуму встановлюється законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, а тому не є сталим (постійним), в тому числі, оскільки за своєю сутністю є вартісною оцінкою споживчого кошика, у якому мінімальний набір продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг, необхідних для забезпечення здоров'я людини та життєдіяльності.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 № 294-IX прожитковий мінімум для працездатних осіб складав 2102,00 грн, а мінімальна заробітна плата - 4723,00 грн. Отже, 50 відсотків мінімальної заробітної плати буде складати 2361,50 грн, що більше за розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тому саме ця величина повинна бути враховувана при обчисленні посадового окладу, окладу за військовим званням та похідних від них процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
Однак, у зв'язку з тим, що на момент виникнення спірних правовідносин норма пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VІІІ не втратила чинність і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови КМУ № 704 у редакції до внесення змін Постановою КМУ № 103, а також додатків 1,12,13,14 Постанови № 704, для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, правові підстави відсутні.
Тому перерахунок грошового забезпечення з 29.01.2020р., у відповідності до вимог відновленої початкової редакції п.4 Постанови №704, статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з врахуванням решти положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, слід
Таким чином, на підставі викладеного, суд приходить до висновку, що саме з 29.01.2020 року, тобто з дня набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі № 826/6453/18, у позивача (з урахуванням обставини не застосування при розрахунку посадових окладів мінімальної заробітної плати) виникли правові підстави для перерахунку грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Крім того, відповідно до п.14 Розділу 1 Порядку грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що бездіяльність відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 29.10.2022 року по 20.05.2023р., а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової премії, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01.01.2020 року та станом на 01.01.2021р., є протиправною позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог зобов'язального характеру про необхідність перерахунку та виплати грошового забезпечення, а також всіх інших належних за період з 29.01.2020 по день звільнення 05.10.2021р., а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової премії, то такі вимоги є похідними та підлягають задоволенню в цій частині, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01.01.2020 року та станом на 01.01.2021 року.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, підлягають задоволенню, з вище окреслених підстав.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, ст.ст.241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020р., інших виплат, а також належних їй при звільненні (одноразову грошову допомогу при звільненні, грошову допомогу на оздоровлення за 2020, 2021 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021 роки, грошову компенсацію за частину щорічної основної та невикористану додаткову відпустку), у відповідності до вимог відновленої початкової редакції п. 4 Постанови № 704, статті 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням решти положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 , здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення грошового забезпечення з 29.01.2020р., інших виплат, а також належних їй при звільненні (одноразову грошову допомогу при звільненні, грошову допомогу на оздоровлення за 2020, 2021 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціальнопобутових питань за 2020, 2021 роки, грошову компенсацію за частину щорічної основної та невикористану додаткову відпустку), у відповідності до вимог відновленої початкової редакції п. 4 Постанови № 704, статті 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням решти положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення складено 30.06.2025 року, з урахуванням знаходження судді Харченко Ю. В. у відпустці, у період з 30.05.2025 року по 27.06.2025 року, включно.
Суддя Ю. В. Харченко
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
30.06.2025 року