Справа № 420/34098/24
02 липня 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Вікторія ХОМ'ЯКОВА, розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Голови Вищої ради правосуддя Усика Григорія Івановича про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває справа за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до Голови Вищої ради правосуддя Усика Григорія Івановича, в якій позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність Голови Вищої ради правосуддя Усика Григорія Івановича по загальному керівництву Секретаріатом ВРП, який у порушення ст.11 Закону України "Про інформацію", ст. 40 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" 28.10.2024 на офіційному сайті ВРП та на YouTube каналі ВРП, під час засідання 28.10.2024 Першої Дисциплінарної палати ВРП, поширив стосовно позивача, без його згоди, конфіденційну інформацію, а саме доповідь члена ВРП ОСОБА_2 , яка з метою не розгляду заяви про відвід з підстав незастосування строку притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності встановленого ч. 11 ст.109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" публічно повідомила про його діагноз хвороби і захворювання,
зобов'язати Голову Вищої ради правосуддя вжити заходи до видалення із офіційного сайту Вищої ради правосуддя та YouTube каналу Вищої ради правосуддя конфіденційну інформацію стосовно позивача поширену 28.10.2024 року ВРП, без згоди позивача та розгляду заяви від 11.10.2024 про відвід з підстав незастосування строку притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності встановленого ч. 11 ст. 109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Ухвалою від 06.11.2024 відкрито провадження у справі, суд вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою від 17.12.2024 відмовлено в задоволенні клопотання позивача про призначення розгляду справи в загальному позовному провадженні.
Ухвалою від 07.01.2025 зупинено провадження у справі №420/11678/24 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 420/33564/24.
30.06.2025 суддя Хом'якова В.В. подала заяву про самовідвід.Ухвалою суду від 30.06.2025 поновлено провадження по справі.
При вирішенні питання про наявність підстав для самовідводу судді, суд зазначає наступне.
Кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом (стаття 6 Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод).
Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. (Закон України «Про судоустрій і статус суддів»).
Судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення.
Незалежність судів є прерогативою (привілеєм), що надається не на користь власних інтересів суддів, а на користь забезпечення верховенства закону та в інтересах тих осіб, що покладають надію на правосуддя.
За змістом Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об'єктивності суду є право відводу (самовідводу).
Підстави для відводу (самовідводу) судді наведені у статті 36 КАС України.
В силу пункту 4 частини 1 статті 36 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу (частина 3 статті 39 КАС України).
23.06.2025 від позивача надійшла заява позивача про відвід судді Хом'якової В.В. в іншій справі №420/33362/24. де позивачем є ОСОБА_1 . У заяві від 23.06.2025 про відвід судді у справі №420/33362/24 Аблов Є.В. зазначив, що подав дисциплінарну скаргу на дії судді Хом'якової В.В. З Реєстру автоматизованого розподілу матеріалів Вищої ради правосуддя вбачається, що 23.06.2025 було зареєстровано матеріали дисциплінарного провадження № 1101/4/6-25 (провадження № 116400) за заявою ОСОБА_1 .
Вказані обставини слугували підставою для подання суддею Хом'яковою В.В. 30.06.2025 заяви про самовідвід у вказаній справі.
Інститут відводу (самовідводу) є однією з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Самовідвід дозволяє виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду.
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.
Статтею 15 Кодексу суддівської етики передбачено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.
Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
У рішенні у справі "Castillo Algaro v. Spain" (постанова від 28 жовтня 1998 року, збірник 1998-VIII, с. 3116, параграф 45) зазначено, що дійсно навіть припущення про факти, які ставлять під сумнів безсторонність суду, можуть мати певне значення; йдеться про довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні викликати у людей.
При оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності . Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду.
У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного .
У контексті об'єктивного критерію у цій справі окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими .
З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть бути важливими або, іншими словами, правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться .
Згідно п.2.5. Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених резолюцією № 2006/23 Економічної та Соціальної ради ООН від 27.07.2006 р. суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді, у тому числі , коли у судді склалося реальне упереджене ставлення до якоїсь зі сторін або судді з його власних джерел стали відомі певні докази чи факти стосовно справи, яка розглядається.
У Основних принципах незалежності судових органів, схвалених резолюціями № 40/32 та № 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, зазначено: Судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів і відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонуки, тиску, погроз або втручання, прямого чи непрямого, з будь-якого боку і з яких би то не було причин.
Враховуючи роз'яснення, надані рішенням Ради суддів України від 04 березня 2019 року № 13 «Про внесення змін до рішення Ради суддів України від 08 червня 2017 року № 34», подання учасником судового провадження скарги на дії судді до Вищої ради правосуддя до закінчення судового розгляду справи може свідчити про вплив на суд, у разі, коли це здійснюється, як тиск на суддю з метою, зокрема, перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення, тощо, що може мати ознаки кримінального правопорушення, передбаченого статтею 376 Кримінального кодексу України.
Так, суддя зауважує, що презюмуючи особисту безсторонність судді, поки не доведено протилежного, як у разі вирішення Вищою радою правосуддя питання щодо наявності підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності судді, так і у разі відмови у притягненні до дисциплінарної відповідальності, із доведеністю факту тиску на суддю - вищезазначене може викликати у стороннього, законослухняного та обізнаного спостерігача сумніви у безсторонності та неупередженості судді, так як рішення прийняте під тиском і рішення прийняте із дисциплінарним правопорушенням - не можуть вважатись прийнятими із додержанням Конвенційних гарантій права на справедливий суд та вселяти в громадськість довіру до суду.
Аналізуючи вищевикладене, суд вважає, що така обставина як подання позивачем дисциплінарної скарги на суддю до Вищої ради правосуддя, виключає можливість участі в справі судді, так як, кінцевою метою законодавця було досягнення максимальної впевненості в тому, що у учасників процесу не повинно виникати сумнівів у неупередженості судді.
Відтак, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та практику Європейського суду з прав людини, необхідність дотримання гарантій права на справедливий суд та зміцнення довіри громадськості до суду та з метою виключення у позивача внутрішнього переконання у розгляді його справи неупередженим судом, суддя дійшов висновку щодо наявності правових підстав для задоволення заяви судді Хом'якової В.В. про самовідвід.
Керуючись статтями 36, 39-41, 256, 294 КАС України, суд,-
Заяву судді Хом'якової В.В. про самовідвід задовольнити.
Відвести головуючого суддю Хом'якову В.В. від розгляду адміністративної справи №420/34098/24.
Передати справу №420/34098/24 для визначення складу суду в порядку, встановленому частиною 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вікторія ХОМ'ЯКОВА