Справа № 420/6280/25
01 липня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРЕНДАБУД-ПІВДЕНЬ» до Одеської митниці, про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,
встановив:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРЕНДАБУД-ПІВДЕНЬ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000062/2 від 10.02.2025.
В обґрунтування позову вказує на протиправність прийнятого митницею рішення. Позивач зазначає, що митницею порушено вимоги статей 53, 54, 55, 57, 58, 64 Митного кодексу України. При здійсненні митного оформлення для підтвердження митної вартості та її визначення за основним методом Одеській митниці було надано всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Ухвалою суду від 07.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позову та стверджує, що при прийнятті картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів та рішення про коригування митної вартості діяв у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України.
У своїх доводах відповідач зазначає, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. Однак, за результатом розгляду поданих декларантом позивача до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № 25UA500020001064U8 від 06.02.2025 документів було встановлено, що в таких містились розбіжності, та вони не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів. Також, декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, та зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ. Заявлену за основним методом визначену митну вартість ввезеного на територію України товару підтверджено не було. Відтак, у митниці були наявні підстави для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Також відповідачем до суду було надано клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Ухвалою суду від 01 липня 2025 в його задоволені відмовлено.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
17 жовтня 2024 року ПРОДАВЕЦЬ ZIBO HONGWEI PLASTIC CO.,LTD, D в особі Fan Zhiheng, з однієї сторони та ПОКУПЕЦЬ ТОВ «ОРЕНДАБУД-ПІВДЕНЬ», в особі директора Самборік Юрій Миколайович, що діє на підставі Статуту, з іншої сторони, разом - Сторони, уклали контракт № 20241017.
Згідно п. 1.1. Контракту ПРОДАВЕЦЬ продає, а ПОКУПЕЦЬ купляє продукцію, вказану у специфікаціях чи інвойсах, яка надалі зветься «Товар».
Найменування товару: Пластикові листи ПП, Розмір 3000х1500х15 мм, кількість - 700 шт., ціна за одиницю - 41,19 дол. США, загальна вартість 30 068,70 дол. США.
У п. 2.1. Контракту вказано, що загальна ціна Контракту складає - 30 068,70 дол. США.
Згідно п 2.2. Контракту Умови оплати: предоплата 9020,00 дол. США, залишок платежу 21048,70 дол.США
На виконання умов Контракту №20241017 від 17.10.2024 року, ПРОДАВЦЕМ був наданий інвойс №HWCI-2412 на суму 30068,7 дол.США. З умовами оплати предоплата 9020,00 дол. США, залишок платежу 21048,70 дол.США.
Згідно платіжною інструкцією №1 від 25 жовтня 2024 року Позивачем на виконання умов Контракту № 20241017 від 17.10.2024 року було сплачено 9020,00 дол. США, згідно платіжної інструкції №3 від 08 листопада 2024 року було сплачено 21048,70 дол.США.
З метою здійснення митного оформлення імпортованого за вказаним вище договором товару до Одеської митниці подана митна декларація 5UA500020001064U8 від 06.02.2025, відповідно до якої за умовами поставки FOB на митну територію України надійшов товар ТОВ «ОРЕНДАБУД-ПІВДЕНЬ», а саме: - товар № 1 Листи непористі, неармовані, нешаруваті та без підкладки і не поєднанні паралельно з іншими матеріалами, завтовшки більш як 0,10 мм, з полімерів пропілену, прямокутної форми розміром 3000мм*1500мм*15мм. - 730шт. Торгівельна марка - немає даних Виробник - ZIBO HONGWEI PLASTIC CO.,LTD Країна виробництва - CN.
Сума контракту у розмірі 30 068,70 дол. США була зазначена у митній декларації ІМ40АА UA500020 у графі ціна товару п.42.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) №5UA500020001064U8 від 06.02.2025 позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД, а саме: - Пакувальний лист (Packing list) б/н від 01.11.2024; - Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) HWCI-2412 від 17.10.2024; - Коносамент (Bill of lading) BW24110220 від 15.11.2024; - Навантажувальний документ (Bordereau) №DOL00003827 від 05.02.2025; - Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) №HWCI-2412 від 17.10.2024; - Банківський платіжний документ, що стосується товару №1 від 25.10.2024; - Банківський платіжний документ, що стосується товару №3 від 08.11.2024; - Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №7597 від 20.01.2025; - Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 02.11.202; - Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №20241017 від 17.10.2024; - Договір про надання послуг митного брокера №МБ-1/21 від 28.04.2021; - Договір (контракт) про перевезення №00103/20 від 01.07.2020.
Втім, під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого по зазначеній митій декларації, відповідач встановив, що в поданих документах містяться розбіжності, наявні ознаки підробки та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2025/000062/2 від 01.02.2025, а саме:
1) п. 1 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) відповідно до вимог розділу ІІІ «Правил…», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 № 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:-рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; -калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Вказані документи для підтвердження числового значення вказаної складової митної вартості до митного оформлення не надано. У наданому коносаменті від 15.11.2024 № BW24110220 зазначено «Freight collect», тобто фрахт сплачується в порту призначення вантажоодержувачем, про що відсутня інформація. Тобто зазначені документи не можуть розглядатись для підтвердження транспортних витрат на партію що розглядається.
З огляду на вищевикладене, відповідно до п.5 ст. 54, ч.3 ст.53 МК України для підтвердження заявленої митної вартості декларант або уповноважена ним особа зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову відповідно до статті 254 МКУ. У відповідності до частини 6 статті 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Додатково декларанта повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів.
У відповідь на повідомлення митниці, 10.02.2025 № б/н Товариство надало листа на про надання додаткових документів, а саме прайс-листа, комерційну пропозицію, та повідомлено, що інших документів надано не буде.
Відповідач у спірному рішенні також зазначив, що прайс-лист, комерційна пропозиція не можуть бути використані для підтвердження заявленої митної вартості так, як не відображають всієї калькуляції митної вартості, а просто зазначають загальні розрахунки. Таким чином, вони не є змістовними та не можуть братись до уваги. Також декларантом не надано інші документи (страховий поліс або інше свідоцтво обсягу страхової відповідальності, платіжні документи) та не спростовано доводи митниці.
Також, за даними спірного рішення, за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний: резервний. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз цінової інформації, яка міститься в АСМО «Інспектор», враховуючи інформацію по товарах, митне оформлення яких вже здійснено (у максимально наближений до цього час та з урахуванням торгівельної країни, країни відправника, «прямих контрактів», партії товару) встановлено що рівень митної вартості є більшим та становить по товару №1- 1.80 дол США/кг нетто, ніж заявлено декларантом 1,28 дол США/кг нетто, (МД №UA205180/2024/018738 від 23.12.2024).
Також, Одеською митницею була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2025/000090 від 10.02.2025 року та роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Відтак, товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (МД) № 25UA500020001250U1 від 10.02.2025 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МКУ. Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 155 617,31 грн. шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.
Не погоджуючись із прийнятими відповідачем рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови, вважаючи їх протиправними та такими, що порушують його права і законні інтереси, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та оскаржуваним рішенню й картці відмови, суд виходить з наступного.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до приписів ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено в ч. 1, 2 ст.52 МУ України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані зокрема подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до вимог ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частина друга статті 53 МК України визначає перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, серед яких: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (за переліком наведеним у цій нормі).
При цьому, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1 ст. 54 МК України).
У відповідності до ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у частині другій статті 53 цього Кодексу) та неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
При цьому, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (ч.2 ст. 58 МК України).
Відповідно до приписів ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно п.п.1-4 ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.03.2019 по справі №815/5791/17.
Відповідно до встановлених судом обставин справи, що підтверджуються наявними у матеріалах справи письмовими доказами, відповідно до поданої митної декларації, розрахунок митної вартості товару здійснювався позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Для митного оформлення товару та на вимогу митного органу декларантом було надано ряд документів, які містили числові показники ціни товару, подання яких не заперечує й відповідач Одеська митниця, проте вважає, що вони не підтверджують митну вартість імпортованого товару та містять розбіжності.
Втім, на думку суду такі доводи відповідача є хибними, та спростовуються матеріалами справи, виходячи з такого.
Як вбачається із матеріалів справи та було встановлено судом, для митного оформлення товару, що надійшов від ZIBO HONGWEI PLASTIC CO.,LTD Країна виробництва - CN за зовнішньоекономічним договором (контрактом) купівлі-продажу №20241017 від 17.10.2024, позивачем надано Одеській митниці митну декларацію (МД) № 25UA500020001064U8 від 06.02.2025 та ряд документів на підтвердження виду, кількості та ціни поставленого товару, зокрема: Пакувальний лист (Packing list) б/н від 01.11.2024; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) HWCI-2412 від 17.10.2024; Коносамент (Bill of lading) BW24110220 від 15.11.2024; Навантажувальний документ (Bordereau) №DOL00003827 від 05.02.2025; Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) №HWCI-2412 від 17.10.2024; Банківський платіжний документ, що стосується товару №1 від 25.10.2024; Банківський платіжний документ, що стосується товару №3 від 08.11.2024; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №7597 від 20.01.2025; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 02.11.202; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №20241017 від 17.10.2024; Договір про надання послуг митного брокера №МБ-1/21 від 28.04.2021; Договір (контракт) про перевезення №00103/20 від 01.07.2020.
Вказані документи, які надавались разом з митною декларацію №25UA500020001064U8 від 06.02.2025, містять чіткі числові значення складових вартості поставленого товару, узгоджуються між собою та не містять розбіжностей.
Додатково, на пропозицію митного органу було також надано прайс-лист та комерційну пропозицію.
На думку суду, твердження відповідача про те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару (вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням), внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, є хибним.
Стосовно зауважень митниці про відсутність даних щодо такої складової митної вартості як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням, суд враховує, що у наданих до митниці Товариством поясненнях вих.№0602 від 06.02.2025 року повідомлялось, що товар, який прибув в ОМТП за коносаментом BW 24110220 від 15.11.2024 року, являє собою листи з непористого поліпропілену розміром 3000*1500*15 мм, не армовані, нешаруваті, без підкладки та не є поєднані з іншими матеріалами. Країна походження CN, виробник ZIBO HONGWEI PLASTIC CO.,LTD. Таким чином витрати щодо пакування не передбачались та не здійснювались.
Окрім того, згідно повідомлення Одеської митниці від 06.02.2025 року, відправник А500.ЕТ, було проведено митний огляд з розкриттям до 20 відсотків пакувальних місць та поглибленим обстеженням транспортного засобу. Таким чином, Одеська митниця мала відомості про відсутність пакування товару.
Стосовно зауважень митниці щодо витрат на транспортування, суд зазначає, що 01.07.2020 року між ТОВ «ГЛОБАЛ ОУШЕН ЛІНК» та ТОВ «ОРЕНДАБУД-ПІВДЕНЬ» був укладений Договір № 00103/20 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення у контейнерах експортно-імпортних та транзитних вантажів.
Згідно п.1.1 Договору Експедитор зобов'язується за відповідну плату та за рахунок Клієнта надати транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів у великотоннажних контейнерах морським, автомобільним, залізничним транспортом, а також додаткові послуги, необхідні для організації доставки вантажу.
На підтвердження транспортних витрат ТОВ «ГЛОБАЛ ОУШЕН ЛІНК» надало довідку від 20.01.2025 року № 7597, у якій вказано, що вартість транспортування без ПДВ становить 238 929,81 грн. Компенсація переведенням морським транспортом Qingdao-Оdessa - 238 052,33 грн., плата експедитору за межами України - 877,48 грн.
20 січня 2025 року Експедитор ТОВ «ГЛОБАЛ ОУШЕН ЛІНК» надав ТОВ «ОРЕНДАБУД-ПІВДЕНЬ» рахунок №053338 на оплату експедиторських послуг згідно договору № 00103/20 від 01.07.2020 року.
Платіжною інструкцією №170 від 14.02.2025 року ТОВ «ОРЕНДАБУД-ПІВДЕНЬ» оплатило послуги згідно рах. № 053338 від 20.01.2025 року.
Згідно п.6 ч.2 ст.53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Наведене положення не містить вичерпного переліку документів, які можуть подаватися декларантом на підтвердження вартості транспортування товару. Тому, суд вважає, що такими, зокрема, можуть бути договір про надання транспортно-експедиторських послуг і довідка про транспортні витрати, які подавалися декларантом разом із митною декларацією.
Таким чином, Позивачем були подані документи, які містять відомості про вартість перевезення. Позивачем у митній декларації 25UA50002001250U1 була задекларована достовірна сума вартості товару та витрат на транспортне перевезення (що сумарно відображена у графі 12 митної декларації). Окрім того, Митним органом не роз'яснено, яким чином зазначення «Freight collect» у коносаменті від 15.11.2024 № BW24110220, вносить розбіжності в числові значення складових митної вартості товарів. Твердження митного органу про відсутність включення всіх складових митної вартості належним чином не обгрунтоване та спростовується викладеним.
Отже, позивачем ТОВ «ОРЕНДАБУД-ПІВДЕНЬ» під час декларування митної вартості товарів, які поставлялись на митну територію України, з метою підтвердження митної вартості товару та обраного методу її визначення («за ціною договору») подавався повний перелік документів.
Суд також зауважує, що відповідно до ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Виходячи із вищенаведеного положення МК України, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості. Проте ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Такі сумніви можуть бути зумовлені зокрема наявністю розбіжностей між окремими документами, наявністю ознак підробки певних документів, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, відсутністю достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, тощо.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.10.2020 у справі №820/3231/16, обов'язок доведення митної ціни товару належить позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
З урахуванням вищевикладеного, очевидним є висновок, що у митного органу повинні бути наявними обґрунтовані причини для витребування додаткових документів, ненадання яких унеможливлювало б визначення саме митної вартості товару, що ввозиться, за ціною договору (основний метод) відповідно до ст.58 МК України.
На думку суду, подані разом із митною декларацією документи були достатніми для ідентифікації товару та давали можливість визначити його митну вартість за основним методом (ціною договору) з метою сплати митних платежів.
З урахуванням того, що позивачем надані документи, які підтверджують, на думку суду митну вартість товару, що заявлена у митній декларації, вимога щодо надання додаткових документів і посилання на ненадання таких документів, як на підставу для відмови у митному оформленні товару, за заявленою позивачем митною вартістю, є безпідставними.
Суд також зауважує, що вищезазначені документи, що були надані декларантом на вимогу митного органу, не є основними документами, які визначають митну вартість товару. Вони надаються декларантом додатково з метою уточнення та доповнення певних відомостей, що необхідні для здійснення митного оформлення, і можуть бути оцінені митним органом на предмет перевірки (контролю) заявлених декларантом числових значень митної вартості лише у випадку, якщо подані документи, що зазначені у ч. 2 ст. 53 МКУ, містять розбіжності. Тому недоліки у таких документах не мають визначального значення за умови, що основні документи (договір, специфікації, інвойси) давали можливість ідентифікувати товар та містили достатньо відомостей для визначення його митної вартості за основним методом.
Окрім того, у ч.3 ст.53 МКУ передбачено виключно три підстави витребування додаткових документів у декларанта: наявність розбіжностей у документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; наявність ознак підробки документів; відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У спірному ж випадку, митний орган не обґрунтував підстав для витребування додаткових документів, оскільки в наданих при митному оформленні документах не було розбіжностей, а ті, на які вказав відповідач, поза розумним сумнівом, не впливають на числові значення складових митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з врахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально.
Також суд зауважує, що відповідач ні у оскаржуваному рішенні ні у відзиві не посилається на невідповідність характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, що свідчить про те, що для митного оформлення фактично були надані товари, які за описом відповідали тим товарам, що зазначені у супровідних документах.
У розглядуваному випадку, позивачем доведено, що усі надані до митного органу разом із митною декларацією документи, поза розумним сумнівом, підтверджували вартість товару, який ввозиться, визначену за основним методом, є достатніми та містять усю необхідну повну інформацію про митну вартість та її складові.
Натомість, контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.
Також суд вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості є не обґрунтованим в частині наявності підстав для застосування другорядного методу визначення митної вартості -резервного.
Відповідно до ч.1 ст.64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Згідно з п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» має містити також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.
В той же час, у графі 33 оскаржуваного рішення міститься лише посилання на номер, дату митної декларації, яка була взята митницею з метою коригування митної вартості, заявленої декларантом, а також на вартість за одиницю товару. Всупереч вимог Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та ст. 55 МК України, рішення не містить пояснень щодо зроблених коригувань на комерційні умови, умови поставки, вид товару, виробника. Загалом з оскаржуваного рішення не зрозуміло чому саме ці товари та митна декларація були обрані з метою коригування митної вартості товарів позивача, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом. Адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Суд наголошує, що критерій прийняття обґрунтованого рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами.
Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації баз даних, зокрема, АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС Держмитслужби України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Наведена позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду в аналогічних (подібних) правовідносинах, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 280/1824/19, тощо.
Відтак, рішення Одеської митниці про коригування митної вартості від 10.02.2025 №UA500020/2025/000062/2 не відповідає критеріям обґрунтованості.
Підсумовуючи усе викладене вище у сукупності, суд приходить висновку, що позивачем, при здійсненні імпортування товару на митну територію України, його вартість була визначена вірно за основним методом на підставі документів, визначених ч.2 ст.53 МК України. А відтак, така митна вартість є об'єктивно визначеною та документально підтвердженою, що свідчить про протиправність застосування митним органом другорядного методу визначення митної вартості. В свою чергу, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Отже, за наслідком розгляду справи суд приходить висновку про недоведеність відповідачем правомірності оскаржуваного рішення, ним не спростовано дійсність поданих до митного оформлення документів, достовірність і об'єктивність зазначених відомостей, не доведено наявності підстав для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів, а також застосування другорядного методу визначення митної вартості товарів, не надано доказів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не дотримано передбаченого ст.57 МК України порядку визначення митної вартості товару.
Згідно із ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Підсумовуючи викладене у сукупності, за результатами розгляду даної справи, суд приходить висновку про наявність підстав для задоволення позову ТОВ “ОРЕНДАБУД-ПІВДЕНЬ».
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
З огляду на викладене, оскільки судом прийнято рішення про задоволення вимог позивача, суд вважає за доцільне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого за подання цього позову судового збору у сумі 3028,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.242-246, 295 КАС України, суд,
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРЕНДАБУД-ПІВДЕНЬ» - задовольнити повністю.
Визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000062/2 від 10.02.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРЕНДАБУД-ПІВДЕНЬ» 3028,00 грн. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОРЕНДАБУД-ПІВДЕНЬ» код ЄДРПОУ 39663418, адреса: вул.Промислова, 35, м.Одеса, 65031.
Відповідач: Одеська митниця, код ЄДРПОУ 44005631, адреса: вул.Лип Івана та Юрія, 21-А, м.Одеса, 65078.
Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА