02 липня 2025 року Справа № 280/3951/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
15 травня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач 2), в якому позивач просить суд:
визнати протиправними відмови Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до загального стажу період навчання 01.09.1983 по 05.06.1989 року згідно диплому від 05.06.1989 року НОМЕР_1 в Донецькому політехнічному інституті;
визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу період з 01.01.2001 року по 31.12.2003 року та з 01.01.2004 по 31.12.2004 року здійснення нею підприємницької діяльності;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу період навчання 01.09.1983 по 05.06.1989 року згідно диплому від 05.06.1989 року НОМЕР_1 в Донецькому політехнічному інституті та зарахувати до страхового стажу період з 01.01.2001 року по 31.12.2003 року та з 01.01.2004 по 31.12.2004 року здійснення нею підприємницької діяльності, повторно розглянути заяву подану 25.02.2025 року через фронт-офіс Шевченківського відділу обслуговування громадян в м. Львові (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області Ткачук Лариси Віталіївни про призначення пенсії за віком у встановленому порядку відповідно до вимог законодавства.
Ухвалою суду від 19.05.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка посилається на те, що під час розгляду її заяв щодо призначення пенсії відповідачами протиправно відмовлено у зарахуванні до її страхового стажу періоду навчання 01.09.1983 по 05.06.1989, а також періодів з 01.01.2001 по 31.12.2003 та з 01.01.2004 по 31.12.2004 - здійснення нею підприємницької діяльності. Позивач вважає, що наявними документами підтверджується право на зарахування спірних періодів до страхового стажу, у зв'язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідачі проти задоволення позовних вимог заперечили. В обґрунтування заперечень зазначено, що Згідно п.3-1 розділу XV Закону №1058, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску). Зазначено, що спірний період здійснення підприємницької діяльності не може бути зарахованих до страхового стажу, оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків. Також, вказано на те, що період навчання з 01.09.1983 по 05.06.1989 згідно диплома від 05.06.1989 НОМЕР_1 , не може бути зарахований до страхового стажу, оскільки тривалість зазначеного періоду навчання не відповідає строку підготовки здобувача вищої освіти відповідного ступеня. З урахуванням викладеного у відзивах, відповідачі просили відмовити у задоволенні позовних вимог.
На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.
Судом встановлено, що 25.02.2025 ОСОБА_1 звернулася до органів ПФУ з заявою про призначення їй пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням ГУ ПФУ в Житомирській області від 04.03.2025 №084050018493, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу та витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання.
Також, у зазначеному рішення вказано про те, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано:
період навчання з 01.09.1983 по 05.06.1989 згідно диплома від 05.06.1989 НОМЕР_1 , оскільки тривалість зазначеного періоду навчання не відповідає строку підготовки здобувача вищої освіти відповідного ступеня;
період здійснення підприємницької діяльності згідно свідоцтва №436909 з 01.01.2001 по 31.12.2003, оскільки відсутня інформація про систему оподаткування та сплата страхових внесків;
періоди ведення підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.12.2004, згідно свідоцтва №436909, оскільки даний період відсутній в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про сплату страхових внесків;
періоди трудової діяльності з 01.01.2001 по 01.02.2001, з 17.02.2014 по 13.03.2014, згідно трудової книжки від 21.09.1981 НОМЕР_2 , оскільки відсутні відомості згідно Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про нарахування та сплату страхових внесків.
Позивачка, не погодившись з відмовою у зарахуванні спірних періодів до страхового стажу, звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що згідно приписів статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно приписів статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно ч.1 ст.24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Відмовляючи позивачці у призначенні пенсії за віком ГУ ПФУ в Житомирській області вказало на те, що її страховий стаж становить 21 рік 11 місяців та 19 днів, що є недостатнім для призначення пенсії.
При цьому, органом Пенсійного фонду не зараховано до страхового стажу період навчання в Донецькому політехнічному інституті з 01.09.1983 по 05.06.1989 та періоди здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2001 по 31.12.2003 та з 01.01.2004 по 31.12.2004.
Суд зазначає, що згідно з ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, чинним законодавством передбачено підтвердження трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у разі коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Суд зазначає, що відповідно до п.«д» ч.3 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Згідно пункту 8 Порядку №637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Суд зазначає, що факт навчання позивачки в Донецькому політехнічному інституті з 01.09.1983 по 05.06.1989 підтверджується дипломом від 05.07.1989 НОМЕР_1 , а також відомостями з трудової книжки НОМЕР_2 .
При цьому, суд звертає увагу на те, що як відомості з диплому, так і відомості трудової книжки, не містять недоліків, неточностей або розбіжностей, які б могли бути перешкодою у зарахуванні до страхового стажу періоду навчання.
Разом з тим, позивач у позовній заяві самостійно зазначає про те, що протягом навчання в Донецькому політехнічному інституті вона перебувала в академічній відпустці у період з 01.09.1984 по 31.08.1985 (а.с.29, додаткові пояснення представника позивача від 20.06.2025).
Суд зазначає, що за приписами частини 3 статті 46 Закону України «Про вищу освіту» здобувач вищої освіти має право на перерву у навчанні у зв'язку з обставинами, які унеможливлюють виконання освітньої (наукової) програми (за станом здоров'я, призовом на строкову військову службу у разі втрати права на відстрочку від неї, сімейними обставинами тощо). Таким особам надається академічна відпустка в установленому порядку.
Академічна відпустка - це перерва в навчанні, право на яку студент отримує в разі зниження працездатності внаслідок порушень функцій організму, зумовлених гострими захворюваннями, що потребують тривалого відновлювального лікування; загостреннями хронічних захворювань або частими захворюваннями (понад один місяць за семестр); анатомічними дефектами, які не дають змоги провести відновлювальне лікування під час навчання.
З наведеного вбачається, що надання студенту академічної відпустки не припиняє його взаємин із відповідним вищим навчальним закладом, а призупиняє їх на певний строк. Тобто, в період академічної відпустки особа не проходить навчання у відповідному навчальному закладі та не отримує стипендію.
Тобто, проаналізувавши вищезазначене, суд дійшов висновку, що підстав для зарахування до страхового стажу періоду, коли особа не навчалася і не працювала, немає.
Перебування в академічній відпустці (перерва в навчанні) не зараховується до страхового стажу, оскільки це не передбачено законодавством.
Відтак, зарахуванню до страхового стажу позивачки підлягає період її навчання у Донецькому політехнічному інституті з 01.09.1983 по 05.06.1989 за виключенням періоду академічної відпустки з 01.09.1984 по 31.08.1985.
Щодо зарахування до страхового стажу спірних періодів здійснення підприємницької діяльності, суд зазначає наступне.
Згідно п.3-1 розділу XV Закону №1058, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Судом встановлено, що позивачці не зараховано до страхового стажу періоди здійснення підприємницької діяльності згідно свідоцтва № НОМЕР_3 з 01.01.2001 по 31.12.2003, оскільки відсутня інформація про систему оподаткування та сплата страхових внесків; періоди ведення підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.12.2004, згідно свідоцтва №436909, оскільки даний період відсутній в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про сплату страхових внесків.
За змістом підпункту 2 пункту 2.1 Порядку №22-1, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
Згідно з пунктом 4 Порядку №637 періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, обов'язковою умовою для зарахування до страхового стажу періоду здійснення особою підприємницької діяльності є наявність документів про сплату страхових внесків (платіжні доручення, квитанції установ банків, документи, що підтверджують поштовий переказ, інформація Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності) або дані індивідуальних відомостей про застраховану особу. В разі провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту, такі періоди підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту.
Суд зазначає, що позивачем не надано ані до органів ПФУ, ані до суду, доказів на підтвердження сплати нею страхових внесків за період з 01.01.2001 по 31.12.2003 та з 01.01.2004 по 31.12.2004.
Також, відповідно до відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, судом встановлено, що за даними зазначеного Реєстру підтверджується сплата позивачем, як підприємцем, страхових внесків за березень - грудень 2000 року, а також вибірково у 2005 році.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачу у зарахуванні до страхового стажу періодів з 01.01.2001 по 31.12.2003 та з 01.01.2004 по 31.12.2004 відповідачі діяли правомірно, оскільки позивачем не надано доказів сплати страхових внесків за спірний період.
Будь-які докази, якими б спростовувались відомості з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування матеріали справи не містять.
Також, суд вважає не обґрунтованими позовні вимоги до ГУ ПФУ в Львівській області, оскільки останнім заяву позивача про призначення пенсії розглядало ГУ ПФУ в Житомирській області.
Суд зазначає, що наступне звернення особи до органів ПФУ з заявою про призначення пенсії навіює юридичну силу попереднього рішення органу ПФУ, а тому предметом судового оскарження має бути саме останнє прийняте рішення щодо звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м.Житомир, вул. Ольжича, 7, код ЄДРПОУ 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 04.03.2025 №084050018493 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її навчання у Донецькому політехнічному інституті з 01.09.1983 по 05.06.1989, за виключенням періоду академічної відпустки з 01.09.1984 по 31.08.1985, у зв'язку з чим повторно розглянути її заяву про призначення пенсії за віком від 25.02.2025.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Новікова