26 червня 2025 року м. Ужгород№ 260/3325/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої - судді Маєцької Н.Д.
при секретарі судового засідання - Симканич Ю.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
представник відповідача 1 - не з'явився,
представник відповідача 2 - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Господарського суду Закарпатської області, Державної судової адміністрації України про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії, -
У відповідності до ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26 червня 2025 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 02 липня 2025 року.
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Господарського суду Закарпатської області, Державної судової адміністрації України, в якій просить: 1) Визнати протиправними дії Господарського суду Закарпатської області щодо нарахування та виплати судді Господарського суду Закарпатської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період роботи з лютого по квітень 2025 року включно, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 гривень; 2) Зобов'язати Господарський суд Закарпатської області здійснити перерахунок та виплату належної судді ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з лютого по квітень 2025 року включно зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань та доплат, регіонального коефіцієнту та допомоги на оздоровлення, яку суддя отримував в цей період, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2025 році в розмірі 3028,00 грн та з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті, і з урахуванням розміру раніше виплаченої суддівської винагороди за вказаний період; 3) Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення фінансування виплати належної судді Господарського суду Закарпатської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з період з лютого по квітень 2025 року включно для здійснення всіх передбачених законодавством нарахувань та допомоги на оздоровлення, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в 2025 році у розмірі 3028,00 грн.; 4) Зобов'язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування (забезпечити Господарський суд Закарпатської області бюджетними асигнуваннями) для здійснення видатків з виплати належної судді Господарського суду Закарпатської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з лютого по квітень 2025 року включно зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань та доплат, регіонального коефіцієнту та допомоги на оздоровлення, яку суддя отримував в цей період, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2025 році - 3028,00 грн з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті, і з урахуванням розміру раніше виплаченої суддівської винагороди за вказаний період.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за період з лютого по квітень 2025 року обчислення суддівської винагороди позивача було проведено з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, що встановлений в абзаці 5 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», на рівні 2102,00 грн. На переконання позивача, проведений відповідачами розрахунок є протиправним, оскільки при обчисленні розміру суддівської винагороди слід виходити з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом на 01 січня 2025 року в розмірі 3028,00 грн.
Відповідачі відзиви на позовну заяву не подали.
11.06.2025 року позивачем подано до суду додаткові пояснення, згідно яких зазначає, що будь-які обмеження судової винагороди не можуть бути застосовані до позивача іншими нормативно-правовими актами, окрім Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII, а тому просив позов задовольнити.
В судовому засіданні позивач підтримав вимоги позовної заяви, з підстав, що наведені у позовній заяві та додаткових поясненнях, просив позов задовольнити.
Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце його проведення.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.
Судом встановлено, що Указом Президента України «Про призначення судді» від 08.05.2024 року № 306/2021 позивача призначено на посаду судді Господарського суду Закарпатської області.
Наказом в.о. голови Господарського суду Закарпатської області «Про зарахування судді Д. Мірошниченка до штату Господарського суду Закарпатської області» від 15.05.2024 року № 02.4-06/8-к, з 16 травня 2024 року позивача зараховано до штату Господарського суду Закарпатської області.
Наказом голови Господарського суду Закарпатської області від 05.09.2024 року № 02.4-06/58-к, позивачу встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 20% посадового окладу. Окрім того, додатково застосовано до базового розміру посадового окладу судді регіональний коефіцієнт 1,1 як судді, що здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб, з 05 вересня 2024 року.
За період з лютого по квітень 2025 року обчислення суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення позивачу було проведено відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, на рівні 2102,00 грн.
Вказані обставини підтверджуються відомостями довідок, виданих Господарським судом Закарпатської області.
Поряд з цим, позивач вважає, що його суддівську винагороду за спірний період слід було обчислювати, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 року, у розмірі 3028,00 грн.
Не погоджуючись з правомірністю зазначених дій відповідачів, вважаючи, що такі порушують його право на належний рівень оплати праці, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402).
Частиною 1 ст. 4 Закону №1402 встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 135 Закону №1402, суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:
1) вислугу років;
2) перебування на адміністративній посаді в суді;
3) науковий ступінь;
4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Ч. 3 ст. 135 Закону №1402 визначено, що базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 55 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Відповідно до ч. 4 ст. 135 Закону №1402, до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:
1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;
2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб;
3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу (ч. 5 ст. 135 Закону №1402).
Водночас пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 6 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2017 року, встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій.
До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян врегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року №966-XIV (далі - Закон №966-XIV).
Прожитковий мінімум в розумінні ст. 1 вказаного законодавчого акту це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
Частиною 3 ст. 4 Закону №966-XIV визначено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Так, згідно абз. 4 ст. 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX у 2025 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня становить 3028,00 грн.
Приписами Закону №966-XIV, судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Разом з тим, абз. 5 цієї статті прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, встановлено у розмірі 2102,00 грн.
З цього приводу суд зауважує, що законодавець, починаючи з 2021 року, у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб, для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн.
Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
З метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів, починаючи із 2021 року, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24 відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі №280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі №620/4971/23, і зазначила про те, що починаючи з 2021 року, у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено, що суддівську винагороду за спірний період позивачу обчислено, виходячи з приписів статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» із розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.
Отже, з урахуванням правових висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24, суд зазначає, що відповідач, здійснюючи нарахування та виплату позивачу суддівської винагороди із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн, діяв правомірно.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Господарського суду Закарпатської області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, буд. 2А, код ЄДРПОУ 03499922), Державної судової адміністрації України (м. Київ, вул. Липська, буд. 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяН.Д. Маєцька