01 липня 2025 року м. Житомир справа № 240/34005/23
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Нагірняк М.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, ухваленого в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинення дій,
встановив:
У провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинення дій.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19.01.2024 у задоволені позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 січня 2025 року у справі № 240/34005/23 Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19.01.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2024 у справі №240/34005/23 скасувано. Ухвалено нове рішення:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 як особі з інвалідністю 3 групи, пов'язаною з наслідками аварії на ЧАЕС, пенсії відповідно до частини третьої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком з 01.11.2023.
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії по інвалідності 3 групи, щодо якої встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, у розмірі, встановленому частиною третьою статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює 6 мінімальним пенсіям за віком, визначених Законом України «Про Державний бюджет України на відповідний рік» з 01.11.2023, з урахуванням раніше виплачених сум та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі не нижче шести мінімальних пенсій за віком.
25 березня 2025 року Позивачу видано виконавчий лист у справі №240/34005/23.
02 травня 2025 до суду надійшла заява Позивача, подана нею в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України про визнання протиправними дій, вчинених Відповідачем Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області на виконання постанови Верховного Суду від 14.01.2025 року у справі № 240/34005/23. Позивач зазначає про те, що Відповідачем не виконується рішення суду у відповідності до його резолютивної частини, а саме не нараховується та не виплачується пенсія згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)/2021 відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком, як це визначено в рішенні суду від 14.01.2025. Зокрема зазначив, що виконуючи рішення суду, Відповідач був зобов'язаний застосовувати встановлені Законами України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік розміри прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність на рівні 2361,00 грн. Дії Відповідача в частині застосування для обчислення пенсії по інвалідності розміру прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність на рівні 2093,00 грн суперечить як положенням чинного законодавства, так і встановленим у справі обставинам.
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надіслало до суду заперечення на подану Позивачем заяву.
Враховуючи вимоги ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає можливе розглянути подану заяву у письмовому провадженні.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання судового рішення, суд зазначає таке.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Таким чином право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
За правилами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-Позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 звертав увагу, що статті 382 і 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Суд наголошує на тому, що постановою Верховного Суду від 14.01.2025 року у справі № 240/34005/23 вже визначено за Позивачем право на нарахування та виплату пенсії згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)/2021 відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком, а відтак вказане рішення суду повинне виконуватись Відповідачем відповідно до його резолютивної частини.
В Рішенні Конституційного Суду України №4-р(І)/2024 від 03.04.2024 констатовано, що на виконання імперативних вимог статей 3, 16, 50 Конституції України парламент у частині четвертій статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР зазначив, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду Верховного суду у постанові від 10.12.2024 у справі №240/1121/24 не знайшла підстав для відступлення від правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, а також констатувала, що внесеними Законом №1584-IX змінами до статті 54 Закону №796-XII встановлено менші розміри пенсії, аніж ті, які було передбачено зазначеною статтею в редакції Закону №230/96-ВР, а тому законодавець вчергове порушив право на належний рівень соціального захисту та засадничий обов'язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв'язку з чим до спірних правовідносин у цій справі слід застосувати норми Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР.
Вирішуючи спір по суті, суд у судовому рішенні в цій справі зазначив, що до спірних правовідносин слід застосувати норми частини 4 статті 54 Закону №796-XII в редакції Закону №230/96-ВР, якими передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;
по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;
по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;
дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
Постановою Верховного Суду від 14.01.2025 року зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії по інвалідності 3 групи, щодо якої встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, у розмірі, встановленому частиною третьою статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює 6 мінімальним пенсіям за віком, визначених Законом України «Про Державний бюджет України на відповідний рік» з 01.11.2023, з урахуванням раніше виплачених сум та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі не нижче шести мінімальних пенсій за віком.
За приписами частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 №966-XIV (далі Закон №966-XIV), прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Статтю 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX, установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.
Отже, нарахування Позивачу пенсії із застосуванням прожиткового мінімуму на рівні 2093,00 грн до 01.03.2024 є неправомірним.
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем здійснено нарахування пенсії із застосуванням прожиткового мінімуму у розмірі 2093,00 грн і після 01.03.2024, що суперечить нормам чинного законодавства та постановленому у цій справі судовому рішенню, оскільки після 01.03.2024 при нарахуванні пенсії Відповідач повинен застосовувати розміри прожиткових мінімумів на рівні 2361,00 грн. Враховуючи зміну розміру прожиткового мінімуму у кожному році, відповідач має обов'язок перераховувати та виплачувати пенсію відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ з урахуванням таких змін.
Оскільки у цій справі №240/34005/23 Відповідачем нараховується та виплачується пенсія Позивачу у зменшеному розмірі, суд дійшов до висновку про те, що рішення суду не виконується Відповідачем.
За правилами статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Відповідно до частини першої статті 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про порушення відповідачем норм чинного законодавства при виконанні рішення суду, а тому у даному випадку наявні усі правові підстави для застосування заходів судового контролю у порядку статті 383 КАС України.
Тому, заява про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 248, 249, 256, 294, 295, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду у справі №240/34005/23 задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на виконання постанови Верховного Суду від 14.01.2025 у справі №240/34005/23 щодо обчислення основного розміру пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.03.2024, виходячи з величини прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» - 2093,00 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення, та забезпечити виконання судового рішення в повному обсязі.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя М.Ф. Нагірняк