Україна
Донецький окружний адміністративний суд
01 липня 2025 року Справа№640/37168/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головного управління Національної поліції у м. Києві, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
У грудні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області (далі - відповідачі) про:
- визнання протиправним та скасування рішення від 01.02.2021 року №28 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Ірак ОСОБА_1 про скасування дозволу на імміграцію в Україні, виданого 02.10.2014 року та посвідки на постійне місце проживання серії НОМЕР_1 від 03.10.2014, серії НОМЕР_2 від 11.05.2016, серії НОМЕР_3 від 13.09.2017;
- поновлення дозволу на імміграцію в Україну, виданого 02.10.2014 року громадянину Республіки Ірак ОСОБА_1 та посвідки на постійне місце проживання серії НОМЕР_1 від 03.10.2014, серії НОМЕР_2 від 11.05.2016, серії НОМЕР_3 від 13.09.2017;
- стягнення судових витрат за надані послуги правничої допомоги 16500,00 грн та сплаченого судового збору 908 грн.
Позов обґрунтований тим, що 02.09.2021 року при зверненні до відділу з питань реєстрації місця проживання Дарницької РДА з заявою про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини позивачу стало відомо про скасування відповідачем дозволу на імміграцію в Україну позивачу. Відповідно до отриманої на запити інформації встановлено, що 01.02.2021 року відповідачем прийнято рішення № 28 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Ірак ОСОБА_1 , яким скасовано дозвіл на імміграцію в Україні, виданий 02.10.2014 року та посвідки на постійне місце проживання серії НОМЕР_1 від 03.10.2014, серії НОМЕР_2 від 11.05.2016, серії НОМЕР_3 від 13.09.2017. Спірне рішення прийняте на підставі подання «Про скасування посвідки на постійне проживання громадянину Іраку» відділу боротьби із злочинами пов'язаними з торгівлею людьми ГУ НП у м. Києві. В зазначеному поданні повідомлялось про відкриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР №12020105020001824 від 01.11.2020, за фактом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України (Хуліганство). Однак, ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 27.05.2021 в справі №753/1921/20 позивача звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України у зв'язку з примиренням сторін, а кримінальне провадження закрито. Позивач не погоджується з прийнятим відповідачем рішенням про скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданого 02.10.2014 року, посвідок на постійне місце проживання серії НОМЕР_1 від 03.10.2014, серії НОМЕР_2 від 11.05.2016, серії НОМЕР_3 від 13.09.2017 та вважає прийняте рішення протиправним та таким, що прийняте без законних на те підстав.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/37168/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Національної поліції у м. Києві.
У відзиві на позов представник відповідача зазначив, що інформація, викладена у поданні Відділу боротьби зі злочинами пов'язаними з торгівлею людьми Головного управління Національної поліції у м. Києві є підставою для скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну на підставі п.п. 3 та 4 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію». Згідно з пп. 4 п. 72 Порядку оформлення, посвідка вилучається, визнається недійсною та знищується у разі скасування посвідки. Отже, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області правомірно прийнято рішення від 01.02.2021 № 28 про скасування дозволу на імміграцію в Україну позивачу. Враховуючи викладене, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року прийнято до провадження адміністративну справу № 640/37168/21 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
23 квітня 2025 року до суду надійшли пояснення представника третьої особи, в яких зазначено, що ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 27.05.2021 в справі № 753/1921/20, на підставі ст. 46 КК України позивача було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, у зв'язку з примиренням сторін, а кримінальне провадження закрито. Але звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням сторін не є реабілітуючою підставою. ГУНП у м. Києві діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством, тому не здійснило жодних порушень законних прав та інтересів позивача, а відтак, позовна заява є безпідставною, необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , 10.09.2014 звернувся до Макарівського РВ УДМС України в Київській області із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну на підставі п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону, як особі, яка є чоловіком іммігрантки (дружина - громадянка Грузії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_4 від 17.07.2014, паспорт посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_5 , видана 02.11.2010 ГУМВС України в Дніпропетровській області).
02.10.2014 УДМС України в Київській області прийнято рішення про надання вказаному іноземцю дозволу на імміграцію в Україну на підставі п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про імміграцію».
Позивача вперше було документовано посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 03.10.2014, орган видачі 3201 та в подальшому посвідками на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 11.05.2016, орган видачі 3201 та серії НОМЕР_3 від 13.09.2017, орган видачі 3201.
17.11.2020 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області надійшло подання Відділу боротьби зі злочинами пов'язаними з торгівлею людьми Головного управління Національної поліції у м. Києві від 16.11.2020 №1271/125/20/01-2020 про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання Позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до інформації зазначеної у поданні Відділу боротьби зі злочинами пов'язаними з торгівлею людьми Головного управління Національної поліції у м. Києві, 01.11.2020 близько 16:25 за адресою: м. Київ, вул. Драгоманова, буд 2, автомобіль марки «Хюндай Соната», д.н.з. НОМЕР_6 , під керуванням позивача, рухаючись проїжджою частиною у дворі житлового будинку допустив наїзд на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка з двома малолітніми дітьми рухалась тим же шляхом. В подальшому, внаслідок конфліктної ситуації, яка виникла внаслідок вищевказаної події, ОСОБА_1 наніс ОСОБА_3 удар правою рукою в обличчя, чим спричинив тілесні ушкодження. За даним фактом СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві відкрито кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12020105020001824 від 01.11.2020 за частиною першою ст. 296 Кримінального кодексу України. Позивач був затриманий в порядку ст. 208 КПК України.
01.02.2021 року на підставі п.3, 4 ч.1 ст.12 Закону України «Про імміграцію» відповідачем прийнято Рішення № 28 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, яким скасовано дозвіл на імміграцію в Україну громадянину республіки Ірак, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю Іраку (паспорт № НОМЕР_7 від 06.12.2015) та посвідки на постійне місце проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 03.10.2014, серії НОМЕР_2 від 11.05.2016, серії НОМЕР_3 від 13.09.2017.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 27.05.2021 в справі 753/1921/20, ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, у зв'язку з примиренням сторін, а кримінальне провадження - закрито.
Не погоджуючись із такими діями, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Згідно п.6 ч.1 ст.1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року №3773-VI (далі - Закон №3773-VI) іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Положеннями ч.1 ст.4 Закону №3773-VI визначають, що іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання.
Як слідує з ч.1 ст.1 Закону України "Про імміграцію" від 07 червня 2001 року №2491-III (далі - Закон №2491-III), імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.
За приписами статті 12 Закону №2491-III дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо:
1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;
2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;
3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;
4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України;
5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;
6) в інших випадках, передбачених законами України.
Згідно з пунктом 1 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322 (далі - Порядок № 322), посвідка на постійне проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.
Підпунктом 4 п.63, п.64-66 Порядку №322 визначено, що посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.
Рішення про скасування посвідки приймається керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п'яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування.
Копія рішення про скасування посвідки видається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства під розписку або надсилається такій особі і приймаючій стороні рекомендованим листом не пізніше ніж через п'ять робочих днів з дня його прийняття.
Територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС протягом п'яти робочих днів з дня прийняття рішення про скасування посвідки інформує про це ДМС та Адміністрацію Держприкордонслужби.
З матеріалів справи встановлено, що відповідно до інформації зазначеної у поданні Відділу боротьби зі злочинами пов'язаними з торгівлею людьми Головного управління Національної поліції у м. Києві, 01.11.2020 близько 16:25 за адресою: м. Київ, вул. Драгоманова, буд 2, автомобіль марки «Хюндай Соната», д.н.з. НОМЕР_6 , під керуванням позивача, рухаючись проїжджою частиною у дворі житлового будинку допустив наїзд на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка з двома малолітніми дітьми рухалась тим же шляхом. В подальшому, внаслідок конфліктної ситуації, яка виникла внаслідок вищевказаної події, ОСОБА_1 наніс ОСОБА_3 удар правою рукою в обличчя, чим спричинив тілесні ушкодження. За даним фактом СВ Дарницького УП ГУНП у м. Києві відкрито кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12020105020001824 від 01.11.2020 за частиною першою ст. 296 Кримінального кодексу України.
Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області скасовано дозвіл на імміграцію в Україну та посвідок на постійне проживання позивача на підставі п.3, 4 ч.1 ст.12 Закону №2491-III (дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України).
Отже, за результатами розгляду вказаного подання відповідач, як уповноважений орган державної влади, дійшов висновку про наявність у діях позивача загрози національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, й ухвалив спірне рішення.
Відповідно до пп. 3, 6, 9 та 10 ч. 1 статті 1 Закону України "Про національну безпеку України" від 21.06.2018 №2469-VIII (далі по тексту -Закон №2469-VIII):
громадська безпека і порядок - захищеність життєво важливих для суспільства та особи інтересів, прав і свобод людини і громадянина, забезпечення яких є пріоритетним завданням діяльності сил безпеки, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та громадськості, які здійснюють узгоджені заходи щодо реалізації і захисту національних інтересів від впливу загроз;
загрози національній безпеці України - явища, тенденції і чинники, що унеможливлюють чи ускладнюють або можуть унеможливити чи ускладнити реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України;
національна безпека України - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз;
національні інтереси України - життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян.
Статтею 5 Закону №2469-VIII визначено, що державна політика у сферах національної безпеки і оборони спрямована на захист: людини і громадянина - їхніх життя і гідності, конституційних прав і свобод, безпечних умов життєдіяльності; суспільства - його демократичних цінностей, добробуту та умов для сталого розвитку; держави - її конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності; території, навколишнього природного середовища - від надзвичайних ситуацій.
Відповідно до ч. 2 статті 12 Закону №2469-VIII до складу сектору безпеки і оборони входить, зокрема, Міністерство внутрішніх справ України, Державна міграційна служба України.
Згідно з ч. 4 ст. 18 Закону №2469-VIII Національна поліція України є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує громадську безпеку і порядок, охорону прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидію злочинності, а також надає визначені законом послуги з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
На виконання приписів ч.1 статті 7 Закону України «Про Національну поліцію» під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
Статтею 2 Закону України «Про Національну поліцію» на Національну поліцію покладено завдання забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидії злочинності.
Підпунктами 1-4 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення.
Тобто, суд вважає, що подання Відділу боротьби зі злочинами пов'язаними з торгівлею людьми Головного управління Національної поліції у м. Києві від 16.11.2020 №1271/125/20/01-2020 про скасування посвідки на тимчасове проживання громадянину Республіки Ірак ОСОБА_1 , підготовлено органами поліції в межах компетенції, визначеної Законом України «Про Національну поліцію».
У свою чергу, відповідач, отримавши відомості щодо вчинення або можливості вчинення саме позивачем конкретних протиправних дій на шкоду державній безпеці України, громадському порядку в Україні, для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України, ухвалив спірне рішення.
Отже, враховуючи встановлені відповідачем обставини, є підстави вважати, що перебування згаданого іноземця на території України становить загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні, здоров'ю, правам і законним інтересам громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, а також з урахуванням відсутності обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин, суд вважає, що ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області правомірно прийняло рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання позивачу.
Отже, при винесенні оскаржуваного рішення, відповідач діяв у спосіб, визначений законодавством та в межах наявних повноважень.
Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 20.06.2018 у справі №825/1340/16, у постанові від 03.08.2018 у справі №200/484/17-а, у постанові від 23 жовтня 2019 у справі №818/406/17.
Крім того, судом встановлено з відомостей ЄДРСР, що позивач був фігурантом кримінального провадження №120201050200001824, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України (хуліганство).
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 27.05.2021 в справі 753/1921/20, Аль-Санеля ОСОБА_4 було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, у зв'язку з примиренням сторін, а кримінальне провадження - закрито.
Отже, за умови встановленої судом загрози національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні з боку позивача про що зазначено в поданні Відділу боротьби зі злочинами пов'язаними з торгівлею людьми Головного управління Національної поліції у м. Києві від 16.11.2020 №1271/125/20/01-2020, враховуючи, що позивача було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, у зв'язку з примиренням сторін, що не є реабілітуючою підставою, а також з урахуванням відсутності обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин, то суд погоджується з висновком відповідача щодо наявності підстав для прийняття рішення про скасування позивачу посвідки на тимчасове проживання в Україні.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Приписами ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що відповідач діяв у межах повноважень, на підставі та у спосіб передбачений законодавством, що спростовує вимоги адміністративного позову, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати, у відповідності до статті 139 КАС України, не підлягають розподілу.
Керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головного управління Національної поліції у м. Києві, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Судове рішення складене 01 липня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.М. Чучко