02 липня 2025 рокуСправа №160/15370/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі заяву представника Міністерства юстиції України - Торбинської Оксани Миколаївни про зміну способу порядку виконання судового рішення у справі №160/15370/20 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
23.06.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду на адресу суду від представника Міністерства юстиції України - Торбинської Оксани Миколаївни надійшла заява, в якій заявник просить суд змінити спосіб та порядок виконання виконавчого листа № 160/15370/20 від 22.11.2021 року, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом про зобов'язати Дніпровський апеляційний суд провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_1 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України перерахованої суддівської винагороди, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів у розмірі 570513,46 грн з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845.
В обґрунтування вказаної заяви заявник зазначила, що виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється згідно із законодавством України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів", головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, .у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період. З огляду на зазначене рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.11.2021 року у справі № 160/15370/20 можливо виконати лише шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України суми коштів з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів" Державною виконавчою службою. На підставі викладеного, заявник просить суд задовольнити вимоги викладені у заяві.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 року заяву призначено до розгляду у судовому засіданні на 02.07.2025 року о 13:30 год.
Від відповідачів та третьої особи письмові пояснення щодо заяви на адресу суду не надходили.
Сторони у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Враховуючи особливості розгляду справи, передбачені ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути дану заяву без участі сторін в письмовому провадженні.
З урахуванням положень ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання по справі не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2021 року позовну заяву задоволено частково:
- визнано протиправними дії Дніпровського апеляційного суду щодо нарахування та виплати судді Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застосуванням обмеження нарахування у сумі 570513,46 грн.;
- зобов'язано Дніпровський апеляційний суд провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_1 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року;
- в задоволенні решти позовних вимог відмовлено;
- допущено до негайного виконання рішення суду в частині виплати суддівської винагороди за один місяць.
Не погодившись із рішенням суду від 23.02.2021 року Дніпровський апеляційний суд та Державна судова адміністрація України звернулися до суду із апеляційною скаргою.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.06.2021 року апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України повернуто скаржнику.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.06.2021 року апеляційну скаргу Дніпровського апеляційного суду задоволено частково: рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року у справі №160/15370/20 в частині задоволених вимог щодо визнання протиправними дій Дніпровського апеляційного суду щодо нарахування та виплати судді Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 із застосуванням обмеження в сумі 570513,46 грн. - скасовано та в цій частині прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову, в іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року по справі №160/15370/20 - залишено без змін.
Не погодившись із постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.06.2021 року ОСОБА_1 та Державна судова адміністрація України звернулися до суду із касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 26.07.2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року у справі №160/15370/20 повернуто скаржнику.
Ухвалою Верховного Суду від 30.08.2021 року касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року у справі №160/15370/20 повернуто особі, яка її подала.
В подальшому, ОСОБА_1 повторно звернулася до суду із касаційною скаргою на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року.
Постановою Верховного Суду від 29.09.2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року у справі №160/15370/20 - скасовано, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року - залишено в силі.
Отже, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2021 року набрало законної сили 29.09.2021 року.
На виконання вказаного рішення суду Дніпропетровським окружним адміністративним судом 22.11.2021 року направлено позивачу виконавчий лист по даній справі щодо зобов'язання Дніпровського апеляційного суду провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_1 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати суддівської винагороди за один місяць.
Вищезазначений виконавчий лист позивачем було подано для примусового виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
31.01.2022 року постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинською Оксаною Миколаївною було відкрито виконавче провадження №68410349 з примусового виконання виконавчого листа №160/15370/20, виданого 22.11.2021 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом.
Дніпровський апеляційний суд листом від 02.06.2025 року № 04.2-33/362/2025 повідомив головного державного виконавця про неможливість виконання вимог виконавчого листа №160/15370/20 від 22.11.2021 року, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом, зазначаючи, що виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється згідно з чинним законодавством Державною судовою адміністрацією України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 “Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів» у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період.
Вважаючи, що виникла необхідність у зміні способу та порядку виконання судового рішення, заявник звернувся до суду із цією заявою.
Дослідивши подані письмові докази у справі, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1, 3 ст.378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом.
Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено КАС України. Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти вжиття адміністративним судом нових заходів для реалізації рішення. Ці заходи повинні забезпечити виконання конкретного судового рішення і не поширюватися на відносини, які виникли після його ухвалення.
Водночас, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті, торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду, а також змінювати обраний судом при ухваленні цього рішення спосіб відновлення порушеного права позивача.
Суд зазначає, що заявник у своїй заяві просить суд змінити спосіб та порядок виконання виконавчого листа в даній справі шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України відповідної суми коштів з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, у порядку, передбаченому Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845.
Суд зазначає, що за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів, суд в порядку ст.378 КАС може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, або ж відмовити по даному питанню, але не змінюючи при цьому змісту резолютивної частини рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2021 року.
Згідно із частиною 2 статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову як про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (п. 4), так і про стягнення з відповідача суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (п. 6).
Отже, зобов'язання відповідача вчинити певні дії і стягнення з відповідача грошових коштів є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом при ухваленні рішення.
Суд зазначає, що позивач у позовній заяві заявляв вимогу про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року та судом 23.02.2021 року прийнято рішення відновити порушені права позивача саме шляхом зобов'язання відповідача - Дніпровський апеляційний суд вчинити певні дії.
Відтак недопустимим є зміна способу і порядку виконання рішення суду із зобов'язання Дніпровського апеляційного суду провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_1 на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року - на безспірне списання Державною казначейською службою України перерахованої суддівської винагороди, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів у розмірі 570513,46 грн з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, у порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845, що фактично є стягненням.
У даному спірному випадку, задоволення вимоги заявника фактично призведе до зміни змісту та суті раніше ухваленого по справі судового рішення.
Отже, заява заявника фактично містить вимогу про зміну рішення суду по суті.
Окремо слід зазначити, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» № 4094-IX від 21.11.2024 року частину 3 статті 378 КАС України доповнено абзацом другим, згідно якого визначено, що невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Фактично вказаним абзацом процесуальний закон не надає суду розсуду щодо задоволення/відмови у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду відносно обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, невиконання суб'єктом владних повноважень такого рішення протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Поряд з цим, суд наголошує, що рішенням суду у цій справі визначено зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу саме суддівської винагороди, а не пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг.
Враховуючи викладене, а також з урахуванням того, що змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті, суд вважає, що заява представника Міністерства юстиції України - Торбинської Оксани Миколаївни про зміну способу порядку виконання судового рішення у цій справі є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись статтями 243, 248, 256, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви представника Міністерства юстиції України - Торбинської Оксани Миколаївни про зміну способу порядку виконання судового рішення у справі №160/15370/20 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського апеляційного суду, Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна