02 липня 2025 року Справа №160/12952/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
01.05.2025р. (згідно штемпеля поштового зв'язку) ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та, з урахуванням уточненої позовної заяви від 27.05.2025р., просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні індексації пенсії позивачеві із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі: - 1,17 з 01.03.2019, - 1,11 з 01.03.2020, - 1,11 з 01.03.2021, - 1,14 з 01.03.2022, - 1,197 з 01.03.2023, - 1,0796 з 01.03.2024, - 1,115 з 01.03.2025;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок (індексацію) пенсії позивачеві відповідно до частини другої статті 42 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 6188,89 грн. на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,17 з 2019 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 "Про індексацію пенсій в 2019 році", у розмірі 1,11 з 2020 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 №251 "Про індексацію пенсій у 2020 році", у розмірі 1,11 з 2021 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 №127 "Про індексацію пенсій в 2021 році", у розмірі 1,14 з 01.03.2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсій у 2022 році", у розмірі 1,197 з 01.03.2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсій у 2023 році", у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №185 від 23.02.2024 "Про індексацію пенсій у 2024 році", у розмірі 1,115 з 01.03.2025 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 "Про індексацію пенсій у 2025 році" та у зв'язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 20.02.2019.
Зазначений позов ухвалою суду від 12.05.2025р. було залишено без руху на підставі ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язано позивача у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду:
- адміністративного позову, оформленого відповідно до вимог ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням вимог ч.1 ст.161, а саме: із зазначенням у прохальній частині позовної заяви вірних назв постанов Кабінету Міністрів України на підставі яких позивач просить провести індексацію його пенсії, у відповідності до вимог п.4 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України;
- заяви про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та доказів поважності причин його пропуску у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
- оригіналу документу про сплату судового збору в сумі 7267,20 грн. (з урахуванням сплаченої частини судового збору) у відповідності до вимог ст.ст. 4, 6 Закону України “Про судовий збір», ч.3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
29.05.2025р. засобами поштового зв'язку, на виконання вимог ухвали суду від 12.05.2025р., від позивача на адресу суду надійшла заява щодо усунення недоліків позову, в якій останній просить, зокрема, поновити йому строк звернення до суду з даним позовом посилаючись на те, що він довідався про порушення своїх прав тільки після отримання відповіді відповідача від 04.04.2025р. та до вказаного моменту він не володів інформацією про невиконання відповідачем норм Закону.
Ухвалою суду від 05.06.2025р. у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду у цій справі було відмовлено, зазначена позовна заява була залишена без руху на підставі ч.1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язано позивача у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали, усунути недоліки адміністративного позову шляхом надання до канцелярії суду:
- заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, вказавши інші підстави для поновлення строку, та надати докази поважності причин його пропуску з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у його постановах від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23, від 27 січня 2025 року у справі № 620/7211/24, у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
23.06.2025р. засобами поштового зв'язку, на виконання вимог ухвали суду від 05.06.2025р., від позивача на адресу суду надійшла заява щодо усунення недоліків позову, в якій останній просить поновити йому строк звернення до суду з даним позовом посилаючись на те, що він довідався про порушення своїх прав тільки після отримання відповіді відповідача від 04.04.2025р. та до вказаного моменту він не володів інформацією про невиконання відповідачем норм Закону.
Розглянувши наведену заяви позивача та додані до неї докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду з даним позовом за період з 20.02.2019р. по 31.10.2024р. включно, слід відмовити, оскільки у ній не наведено причин поважності пропуску цього строку та відповідних доказів до неї не додано.
Частинами 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття “дізнався» та “повинен був дізнатись».
Так, під поняттям “дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття “повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Так, розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
Поряд із цим, частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Наведений висновок узгоджується з неодноразово викладеною правовою позицією Верховного Суду, зокрема у постановах від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19 та від 14.07.2021 у справі № 560/964/17.
Таким чином, за загальним правилом, поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
В заяві від 23.06.2025р. позивач повторно просить поновити йому строк звернення до суду з даним з тих підстав, що він довідався про порушення своїх прав лише після отримання відповіді відповідача від 04.04.2025р.
Разом з тим, наведені підстави, викладені позивачем, вже досліджувалися судом в ухвалі суду від 05.06.2025р. про залишення даної позовної заяви без рух та вищенаведені викладені позивачем підстави для поновлення строку звернення до суду з цим позовом у період з 19.02.2019р. по 31.10.2024р. було визнано судом неповажними, оскільки, отримуючи пенсію щомісячно відповідно до вимог пенсійного законодавства, позивач не міг не знати про розмір пенсійних виплат.
В той же час, отримання позивачем відповіді від відповідача 04.04.2025р. не може бути визнано поважною причиною пропуску строку звернення до суду з урахуванням того, що невжиття відповідних заходів та зволікання у зверненні до суду з цим позовом не може бути визнано судом поважними причинами, а подання заяв та отримання на них відповідей не змінює початку перебігу строку його звернення до суду, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Також, відповідний висновок щодо початку перебігу строків звернення до суду з позовом узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022р. у справі №990/115/22.
Жодних інших доказів неможливості звернення позивача з цим позовом в частині позовних вимог за період з 20.02.2019р. по 31.10.2024р. включно у поданій заяві не наведено та доказів поважності пропуску строку звернення за наведений період до такої заяви не додано.
З наведеного, суд приходить до висновку, що вищенаведені досліджені судом підстави не є поважними, а відповідно, не можуть бути обрані судом обґрунтованими підставами для поновлення позивачеві пропущеного строку звернення до суду з цим позовом.
Суд також враховує і те, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 380/14933/22, від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23 та від 27.01.2025 у справі №620/7211/24.
Отже, під час вирішення питання про достатність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, суд звертає увагу, що обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності обставин, на які посилається позивач у заяві про поновлення процесуального строку звернення до суду, покладається саме на позивача.
За викладеного, суд не находить обґрунтованих підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом в частині позовних вимог за період з 20.02.2019р. по 31.10.2024р. включно, які досліджені вище, відповідно, такі підстави поважності пропуску строку звернення до суду, визнаються судом неповажними, тому у задоволенні заяви позивача щодо поновлення строку звернення з цим позовом від 23.06.2025р., слід відмовити згідно ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, ч.2 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених ч.2 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України.
За викладеного, враховуючи, що підстави, викладені позивачем у заяві від 23.06.2025р., визнані судом неповажними, даний позов в частині позовних вимог за період з 20.02.2019р. по 31.10.2024р. включно слід повернути позивачеві згідно до вимог ч.2 ст.123, п.9 ч. 4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ч.2 ст.123, п.9 ч.4 ст.169, ст.ст. 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду у справі №160/12952/25 - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог за період з 20.02.2019р. по 31.10.2024р. включно - повернути позивачеві.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
У відповідності до ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва