01 липня 2025 року Справа № 160/31560/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
27 листопада 2024 року ОСОБА_1 в особі представника Меламеда Вадима Борисовича, через систему "Електронний Суд" звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з вимогами:
Визнати: ситуацію відсутності нормативного механізму щодо здійснення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, в країну, з якою не укладено міжнародного договору, та ситуацію, за якої внаслідок застосування правових норм Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596, для громадян України, які постійно проживають в Ізраїлі, виникають менш сприятливі умови та становище, в сенсі об'єктивної неможливості для них виконати умови Порядку стосовно подання заяв через електронний кабінет ПФУ з використанням електронного підпису або особистого звернення до УПФУ чи до банку на території України, в порівнянні з іншими громадянами України, та за якої представники дискримінованої групи, на відміну від інших громадян України, для отримання пенсії на їх банківські рахунки змушені докладати значних зусиль, витрачати значний період часу та нести значні витрати, а саме звертатися до суду з позовами, вимагаючи визнати протиправними дії, рішення та бездіяльність органів Пенсійного фонду, пов'язані з відмовою у визнанні інших способів подання заяви про виплату пенсії на банківський рахунок, таких як заяви про виплату пенсії на банківський рахунок через уповноважених адвокатів або осіб за довіреністю, або надсилати заяви з нотаріально засвідченим підписом, легалізованим апостилем в Ізраїлі, дискримінацією, що призводить до обмеження прав цієї групи громадян, до якої належить позивач, у реалізації та користуванні їх правом на отримання пенсії, а бездіяльність відповідача щодо недотримання принципу недискримінації у своїй діяльності - протиправною.
- зобов'язати відповідача:
- Як тимчасовий захід, до внесення відповідних змін у законодавство, з метою усунення юридичної та фактичної нерівності у можливостях позивача, як представника групи громадян України, які постійно проживають в Ізраїлі, реалізовувати на рівних правах і свободах, гарантованих Конституцією та законами України, право на отримання пенсії, вважати заяву представника позивача від 17.06.2024, якій діє на підставі ордера, поданою разом з довіреністю та особистою апостильованою нотаріально посвідченою заявою Позивача від 12.05.2024, додатковим способом подання до відповідача заяви про виплату пенсії на банківський рахунок, поряд із визначеними у Порядку №1596.
- здійснювати виплату поточної пенсії Позивача, в тому числі суму недоотриманої пенсії з 01.04.2021 року з урахуванням масових перерахунків та з компенсацією втрати частини доходів, на визначений нею/ним банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ “Ощадбанк», МФО банку 305482, код ЄДРПОУ банку 09305480.
- співпрацювати з адвокатом Вадимом Меламедом, представником осіб із дискримінованої групи, з метою усунення перешкод для дотримання принципу недискримінації стосовно громадян України, які постійно проживають в Ізраїлі;
- провести просвітницьку діяльність з робітниками відповідача з питань запобігання та протидії вказаної вище дискримінації.
В обгрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.03.2020 року у справі №160/10886/19 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 19 березня 2018 року. Проте, Відповідач листом №40434-28054/М-01/8-0400/24 від 15.07.2024 року відмовив у виплаті пенсійних коштів Позивача на визначений ним банківський рахунок. Позивач вважає такі дії Відповідача протиправними у зв'язку з чим звертається з цим позовом до суду.
Ухвалою суду від 14.01.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії було повернуто позивачу.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.04.2025 ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 у справі №160/31560/24 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 29.04.2025.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.05.2025 відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачу було направлено копію ухвали суду від 01.05.2025 про відкриття провадження у справі в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою відповідального працівника суду від 01.05.2025; правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 . Місце проживання - АДРЕСА_1 .
20.07.1999 р. позивач виїхав з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль. Перед виїздом за кордон позивач проживав за адресою: АДРЕСА_2 .
Оскільки Відповідач відмовив Позивачу в поновленні виплати пенсії, Позивач змушений був звернутися до суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2018 р. по справі № 0440/6987/18, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, а саме: визнано неправомірними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 726/02-06/21 від 30.03.2018 року та рішення №234/03-05/26 від 27.04.2018 року про відмову призначити ОСОБА_1 пенсію за віком та зобов'язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 2323 від 19.03.2018 р. про призначення йому пенсії за віком в порядку, передбаченому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 р. № 22-1.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2018 р. по справі № 0440/6987/18 набрало законної сили 06.11.2018р., однак, призначення та виплата пенсії позивачу так і не відбулися, оскільки відповідач повторно відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.03.2020 року у справі №160/10886/19 - визнано протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , що викладені в листах Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 900/03.8-15 від 22.11.2018р. та № 11218/20 від 12.06.2019 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 19 березня 2018 року у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.
Позивач відкрив рахунок у ТВБВ №10003/0310 ОПЧ м Дніпро, Філія Дніпропетровське ОУ АТ “Ощадбанк» № НОМЕР_1 . 17.06.2024 року.
Представник Позивача звернувся до Відповідача з заявою про виплату пенсії на банківський рахунок. До заяви додано довіреність та особиста апостильована нотаріально посвідчена заява Позивача від 12.05.2024 року про виплату пенсії на його банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ “Ощадбанк», МФОбанку305482, код ЄДРПОУ банку 09305480.
02.08.2024 року був отриманий лист Відповідача №40434-28054/М-01/8-0400/24 від 15.07.2024 року, яким відмовлено у виплаті пенсійних коштів Позивача на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ “Ощадбанк», оскільки для виплати пенсії через поточні рахунки в банках Позивачу/ці необхідно особисто подати Відповідачу заяву про виплату пенсії на її банківський рахунок та зазначено, що виплата пенсії ОСОБА_1 здійснювалась через підприємство поштового зв'язку та з 01.11.2021 виплату пенсії припинено в зв'язку з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд.
Позивач вважає, що відповідач протиправно ухилився від виплати недоотриманої пенсії позивачу та звертається з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
За змістом статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової чи тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створення мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Статтею 25 Конституції України визначено, що Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.
Згідно із частиною 2 статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Статтею 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.
Таким чином, кожен громадянин України має право на вільний вибір свого місця проживання, в тому числі й за кордоном зі збереженням всіх конституційних прав, в тому числі й право на соціальний захист, що включає право на забезпечення громадянина у старості.
Відповідно до преамбули Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі Закон №1058-ІV) цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Стаття 5 Закону №1058-ІV визначає, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до приписів статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з ст. 51 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним).
В своєму Рішенні №25-рп/2009 Конституційний Суд України вказав, що оспорюваними нормами Закону №1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 07.10.2009 порядок виплати пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, регулюється нормами Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009 щодо неконституційності положень п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Після прийняття Конституційним Судом України вищевказаного рішення і до часу розгляду справи судом, інші закони, що регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, не прийняті.
Отже, проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, позивач має право на пенсію.
З матеріалів справи вбачається, що Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2018 р. по справі № 0440/6987/18, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, а саме: визнано неправомірними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 726/02-06/21 від 30.03.2018 року та рішення №234/03-05/26 від 27.04.2018 року про відмову призначити ОСОБА_1 пенсію за віком та зобов'язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 2323 від 19.03.2018 р. про призначення йому пенсії за віком в порядку, передбаченому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 р. № 22-1.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2018 р. по справі № 0440/6987/18 набрало законної сили 06.11.2018р., однак, призначення та виплата пенсії позивачу так і не відбулися, оскільки відповідач повторно відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.03.2020 року у справі №160/10886/19 - визнано протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , що викладені в листах Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 900/03.8-15 від 22.11.2018р. та № 11218/20 від 12.06.2019 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 19 березня 2018 року у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.
Позивач відкрив рахунок у ТВБВ №10003/0310 ОПЧ м Дніпро, Філія Дніпропетровське ОУ АТ “Ощадбанк» № НОМЕР_1 . 17.06.2024 року.
Представник Позивача звернувся до Відповідача з заявою про виплату пенсії на банківський рахунок. До заяви додано довіреність та особиста апостильована нотаріально посвідчена заява Позивача від 12.05.2024 року про виплату пенсії на його банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ “Ощадбанк», МФОбанку305482, код ЄДРПОУ банку 09305480.
02.08.2024 року був отриманий лист Відповідача №40434-28054/М-01/8-0400/24 від 15.07.2024 року, яким відмовлено у виплаті пенсійних коштів Позивача на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ “Ощадбанк», оскільки для виплати пенсії через поточні рахунки в банках Позивачу/ці необхідно особисто подати Відповідачу заяву про виплату пенсії на її банківський рахунок та зазначено, що виплата пенсії ОСОБА_1 здійснювалась через підприємство поштового зв'язку та з 01.11.2021 виплату пенсії припинено в зв'язку з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд.
Проте суд вважає відмову відповідача щодо виплати пенсійних коштів Позивача на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ “Ощадбанк» - протиправною з урахуванням того, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.03.2020 року у справі №160/10886/19 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 19 березня 2018 року у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів, а тому доводи Відповідача викладені в листі №40434-28054/М-01/8-0400/24 від 15.07.2024 року судом відхиляються.
Щодо компенсації втрати частини доходів, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Водночас, ч. 2 ст. 46 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV, до якої відсилає ч. 2 ст. 49 цього Закону, передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (далі - Закон від 19.10.2000 № 2050-III) та Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати" (далі - Порядок № 159).
Статтями 1, 2 Закону від 19.10.2000 № 2050-III передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Статтею 3 Закону від 19.10.2000 № 2050-III встановлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Під доходами в Законі № 2050-III слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі й пенсії.
Відповідно до п. 1, 2 Порядку № 159 дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Згідно з п. 3 Порядку № 159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру як, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Суд зазначає, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у тому числі, пенсії.
Таким чином, позовна вимога в частині виплати компенсації втрати частини доходів підлягає задоволенню (висновок узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 815/1226/18).
Тому, належним захистом порушених прав позивача буде зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити виплату поточної пенсії Позивача, в тому числі суму недоотриманої пенсії з 01.04.2021 року з урахуванням перерахунків та з компенсацією втрати частини доходів, на визначений нею/ним банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ “Ощадбанк», МФО банку 305482, код ЄДРПОУ банку 09305480.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 968,96 грн., що документально підтверджується квитанцією від 12.12.2024.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду з урахуванням часткового задоволення позову в сумі 484,48 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; ПН НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н,49094; ІК в ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області викладену в листі №40434-28054/М-01/8-0400/24 від 15.07.2024 року щодо виплати пенсійних коштів ОСОБА_1 на визначений ним банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ “Ощадбанк» .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити виплату поточної пенсії ОСОБА_1 , в тому числі суму недоотриманої пенсії з 01.04.2021 року з урахуванням перерахунків та з компенсацією втрати частини доходів, на визначений нею/ним банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ “Ощадбанк», МФО банку 305482, код ЄДРПОУ банку 09305480.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; ПН НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, 49094; ІК в ЄДРПОУ 21910427) понесені витрати з оплати судового збору в сумі 484,48 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 01 липня 2025 року.
Суддя Е.О. Юрков