02 липня 2025 рокуСправа № 160/8050/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, подана представником позивача - адвокатом Трофименко Мариною Володимирівною, у якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи з 24.04.2011 до 09.07.2018 на ЗАТ «Золотодобувна компанія «Полюс» помічником машиніста бурової установки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши до пільгового стажу період його роботи з 24.04.2011 до 09.07.2018 на ЗАТ «Золотодобувна компанія «Полюс» помічником машиніста бурової установки.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 14.08.2024 позивачу було призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При призначенні пенсії до його пільгового стажу не зараховано період роботи з 24.04.2011 до 09.07.2018 на ЗАТ «Золотодобувна компанія «Полюс» (Красноярський край) помічником машиніста бурової установки. Позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування вказаного періоду та проведення перерахунку пенсії. Однак листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 10.02.2025 в цьому було відмовлено з підстави припинення участі Російської Федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки станом на час роботи позивача у Російській Федерації була чинною Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. Припинення участі Російської Федерації в Угоді та прийняття постанови Кабінету Міністрів України «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» № 1328 від 29.11.2022 не може бути підставою для незарахування спірного періоду роботи, підтвердженого записами у трудовій книжці та трудовим договором, до пільгового стажу позивача.
Ухвалою суду від 24.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи, витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію пенсійної справи позивача.
Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі доставлено до електронного кабінету відповідача 24.03.2025 о 23:55 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Згідно з ч. 6 ст. 251 КАС України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
З урахуванням наведених положень строк для подання відзиву і витребуваних доказів тривав до 09.04.2025.
14.05.2025 до суду надійшло клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи витребуваних судом доказів.
Станом на час розгляду справи від відповідача до суду відзив не надійшов. Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Зважаючи на те, що відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі, своїм правом на подання відзиву відповідач не скористався, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах, призначену з 14.08.2024 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, що підтверджується копією його паспорта та матеріалами пенсійної справи.
Трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 , заповнена вперше 14.12.1990, містить записи №№20-25 про роботу в ЗАТ «Золотодобувна компанія «Полюс» Олімпіадський гірничо-збагачувальний комбінат, буровибуховий цех, бурова дільниця кар'єра (Крайня Північ, Північно-Єнісейський район, Красноярський край), з 27.05.2015 перейменованому в АТ «Золотодобувна компанія «Полюс», з 29.05.2017 - в АТ «Полюс Красноярск»: з 24.04.2011 до 04.12.2011 - помічником машиніста бурової установки; з 05.12.2011 до 09.07.2018 - машиністом бурової установки.
У пунктах 1.2, 1.8 трудового договору № 50189/П від 22.04.2011, укладеного між ЗАТ «Золотодобувна компанія «Полюс» (роботодавцем) і ОСОБА_1 (працівником), зазначено професію працівника - помічник машиніста бурової установки, форма здійснення трудового процесу - вахтовий метод.
Згідно з пунктом 3.4 трудового договору робота працівника за посадою (спеціальністю), вказаною в п. 1.2 договору, здійснюється в особливо небезпечних, особливо важких умовах праці.
Відповідно до розрахунку стажу позивача (форми РС-право) до його пільгового стажу за Списком № 1 зараховано періоди: з 25.04.2003 до 31.12.2003, з 01.01.2004 до 01.03.2004 (помічник машиніста бурової установки на буровій дільниці кар'єра), з 08.06.2005 до 24.03.2010, з 30.06.2010 до 01.04.2011 (машиністом бурової установки на буровій дільниці), з 27.03.2020 до 08.03.2022 (машиністом бурової установки на буровій дільниці у кар'єрі завглибшки 150 м і глибше), з 23.06.2022 до 29.07.2022, з 17.01.2023 до 19.01.2023, 21.01.2023, з 23.02.2023 до 12.03.2023, з 13.03.2023 до 16.03.2023, з 17.03.2023 до 17.04.2023, з 30.04.2023 до 15.05.2023, з 01.06.2023 до 30.06.2023, з 07.07.2023 до 26.08.2023, з 01.09.2023 до 26.11.2023, з 30.11.2023 до 04.02.2024 (машиністом бурової установки).
Період роботи позивача з 24.04.2011 до 09.07.2018 не зараховано до пільгового стажу за Списком № 1 та загального страхового стажу.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 10.02.2025 на звернення представника позивача від 20.01.2025 повідомлено, що у зв'язку з припиненням з 01.01.2023 Росією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, відсутні підстави для зарахування ОСОБА_1 до страхового та пільгового стажу періоду роботи на ЗАТ «Золотодобувна компанія «Полюс» Красноярського краю з 24.04.2011 до 09.07.2018.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законі України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з частинами першою-другою статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
За змістом ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Згідно з ч. 3 ст. 24 цього Закону за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявності трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (далі Порядок № 637), в редакції станом на час звернення позивача до управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії, було передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Підставою незарахування позивачеві до страхового та пільгового стажу періоду роботи з 24.04.2011 до 09.07.2018 на території Російської Федерації відповідач зазначив припинення з 01.01.2023 участі Російської Федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону № 1058-ІV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, учасниками якої були зокрема Україна та Російська Федерація, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Згідно зі статтею 11 зазначеної Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», що набрала чинності 02.12.2022, якою постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї постанови.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 року № 72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 року № 376 (зі змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка вчинена 13.03.1992 року в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.
Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023, яке було опубліковане у Офіційному віснику України 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для України 19.06.2023.
У Рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У спірний період роботи позивача на території Російської Федерації вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з урахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав.
За наявності положень Угоди, що були чинними у спірний період роботи позивача, та гарантували право на пенсійне забезпечення, позивач не може нести тягар негативних наслідків у виді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.
Статтею 13 Угоди встановлено, що кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Угода Про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі Пенсійного забезпечення, підписана 13.03.1992, припинила дію для України 19.06.2023.
За таких обставин безпідставними є посилання відповідача на ту обставину, що з 01.01.2023 РФ також припинила участь в Угоді, позаяк вказане не впливає на чинність Угоди для України до 19.06.2023. Крім того, з урахуванням статті 13 Угоди не зважаючи на вихід України з цього міжнародного договору, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Такий висновок відповідає викладеному Верховним Судом у постанові від 18.11.2024 у справі № 340/4436/23.
Отже, відмова відповідача у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу позивача не ґрунтується на чинному законодавстві України.
Трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 в частині записів щодо періоду роботи з 24.04.2011 до 09.07.2018 не містить відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах. У матеріалах пенсійної справи позивача, копії яких надано відповідачем, відсутні уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального стажу роботи позивача за вказаний період.
На підставі вищенаведеного, з огляду на відсутність відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах щодо періоду роботи позивача з 24.04.2011 до 09.07.2018, суд дійшов висновку, що відповідачем під час призначення пенсії безпідставно не враховано спірний період роботи позивача до його страхового стажу.
Під час судового розгляду доведено наявність підстав для зобов'язання відповідача зарахувати спірний період роботи позивача до його страхового стажу та здійснити з урахуванням вказаного періоду роботи перерахунок пенсії позивача з 14.08.2024, тобто з дати її призначення.
З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, та правових висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Позивачем за подання позовної заяви до суду сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією № 7910-0582-3286-2329 від 12.03.2025.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн.
Позивач у позовній заяві також просить стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.
Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною четвертою статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 10000,00 грн до позовної заяви додано: копію договору про надання професійної правничої допомоги № 09/01/25-3 від 09.01.2025, укладеного між Адвокатським об'єднанням «Приват юрист» та ОСОБА_1 ; копію акта прийому-передачі наданих послуг до договору про надання професійної правничої допомоги № 09/01/25-3 від 09.01.2025; копію квитанції № 01 від 13.03.2025 на суму 10000,00 грн.
Відповідно до пункту 3.1 договору № 09/01/25-3 від 09.01.2025 за послуги, що надаються Адвокатським об'єднанням за умовами даного договору, клієнт сплачує Адвокатському об'єднанню гонорар, остаточний розмір якого та порядок оплати встановлюється згідно акту приймання-передачі наданих послуг.
В акті прийому-передачі наданих послуг до договору № 09/01/25-3 від 09.01.2025 зазначено, що Адвокатське об'єднання «Приват юрист» надало ОСОБА_1 такі юридичні послуги: підготовка та подання до ПФУ заяви про перерахунок пенсії з урахуванням стажу у ЗАТ «Золотодобувна компанія Полюс» - 1500,00 грн (1 год., ставка гонорару за 1 год. - 1500,00 грн); підготовка та подання до суду позову про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії (визнання протиправним та скасування рішення Пенсійно фонду України щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії) - 10000,00 грн (4 год., ставка гонорару за 1 год. - 2500,00 грн).
Згідно з квитанцією № 01 від 13.03.2025 Адвокатським об'єднанням «Приват юрист» прийнято від ОСОБА_1 10000,00 грн оплати за договором про надання правничої допомоги № 09/01/25-1 від 09.01.2025.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу адвоката суд враховує, що розгляд справи за позовом ОСОБА_1 здійснювався судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), до суду представником позивача було подано позовну заяву з доданими до неї документами.
Враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку, що обґрунтованим, документально підтвердженим і пропорційним до предмета спору розміром витрат на правничу допомогу є сума 2000,00 грн, яка відповідно до положень ст. 139 КАС України підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 24.04.2011 до 09.07.2018.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 24.04.2011 до 09.07.2018, та з урахуванням зазначеного періоду провести з 14.08.2024 перерахунок і виплату пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) та витрати на правничу допомогу в сумі 2000,00 грн (дві тисячі гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання, зазначене у позовній заяві: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427.
Повний текст рішення складено 02.07.2025.
Суддя В.В. Рянська