30 червня 2025 рокуСправа № 160/13586/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Приватне підприємство "АГРОС" про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови у ВП №75740309 в частині накладення арешту, зобов'язання вчинити певні дії, -
12.05.2025р. через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни та, з урахуванням уточненого адміністративного позову від 29.05.2025р., просить:
- визнати протиправними дії відповідача в частині накладення арешту на майнове право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1224584800:02:002:0425, площею 4,8005 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування: Дніпропетровська область, П'ятихатський район, Пальмирівська сільська рада, як на речове право Приватного підприємства “Агрос»;
- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача у виконавчому провадженні № 75740309 в частині накладення арешту на майнове право оренди земельної ділянки кадастровий номер 1224584800:02:002:0425, площею 4,8005 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування: Дніпропетровська область, П'ятихатський район, Пальмирівська сільська рада, як на речове право Приватного підприємства “Агрос»;
- зобов'язати відповідача зняти арешт, накладений постановою відповідача у виконавчому провадженні № 75740309 на майнове право оренди земельної ділянки кадастровим номером 1224584800:02:002:0425, площею 4,8005 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування: Дніпропетровська область, П'ятихатський район, Пальмирівська сільська рада.
Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що у зв'язку з закінченням строку дії договору оренди землі від 01.08.2014 року, земельної ділянки площею 4,8005 га, кадастровий номер № 1224584800:02:002:0425, укладеного між ОСОБА_2 та Приватним підприємством «АГРОС» та не отриманням від орендаря письмового повідомлення про намір продовжити його дію, спадкоємець ОСОБА_1 , у зв'язку з набуттям 17.01.2024 року права власності на наведену земельну ділянку, мала на меті укласти новий договір оренди належної їй земельної ділянки з іншим орендарем, однак, з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна виявлено інформацію про державну реєстрацію обтяжень. 07.04.2025р. представник позивача звернулася до відповідача із заявою щодо скасування постанови про арешт майнових прав боржника Приватного підприємства «АГРОС», код ЄДРПОУ 36722702 у виконавчому провадженні № 75740309, в частині арешту права оренди земельної ділянки кадастровий номер 1224584800:02:002:0425, площею 4,8005 га, місце розташування: Дніпропетровська область, П'ятихатський район, Пальмирівська сільська рада власником якої є Скрипниченко Інна Степанівна та зняття арешту права оренди земельної ділянки із належної ОСОБА_1 ділянки кадастровий номер: 1224584800:02:002:0425, площею 4,8005 га, місце розташування: Дніпропетровська область, П'ятихатський район, Пальмирівська сільська рада. Листом №01.29/38638 від 01.05.2025р. приватний виконавець Русецька Оксана Олександрівна повідомила представника позивача про те, що на виконанні в офісі приватного виконавця перебуває зведене виконавче провадження № 75742612, що складається з чотирьох окремих виконавчих проваджень щодо примусового виконання наказів Господарського суду Дніпропетровської області №904/4964/23 від 15.01.2024р., №904/4964/23 від 15.01.2024р., №904/2103/24 від 24.03.2025р., №904/5031/24 від 23.01.2025р., боржником за якими є Приватне підприємство «АГРОС», в ході виконання виконавчих документів та відповідно до положень статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» було накладено арешт на майнові права боржника - право оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що належать Приватному підприємству «Агрос»; оскiльки вiдповiдно до чинного законодавства орендар-боржник (ПП «АГРОС») мае право вiдчужувати, передавати в заставу право оренди земельної дiлянки сiльськогосподарського призначення без погодження iз власником такої земельної дiлянки, то логiчним є висновок про можливiсть накладення арешту на такі майновi права в рамках виконавчого провадження; до заяви не додано лист заперечення з пiдтвердженням направлення листа на адресу орендаря та iнформацiї про розiрвання договору оренди, тому вiдсутнi будь-якi правовi пiдстави для задоволення заяви. Позивачка вважає такі дії та постанову відповідача у виконавчому провадженні № 75740309 в частині накладення арешту на майнове право оренди земельної ділянки кадастровий номер 1224584800:02:002:0425, площею 4,8005 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування: Дніпропетровська область, П'ятихатський район, Пальмирівська сільська рада, як на речове право Приватного підприємства “Агрос», протиправними, а тому звернулася до суду з даним позовом. В обґрунтування своєї правової позиції позивачка посилається на постанови Верховного Суду (а.с.51-56).
Ухвалою суду від 10.06.2025р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватне підприємство "АГРОС", призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 30.06.2025р. згідно до ч.2, ст.12, ч.4 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язано: відповідача - надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази, які свідчать про правомірність оспорюваної постанови з урахуванням прав та інтересів позивачки, яка є власником земельної ділянки, зазначеної у позові, виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, а також і витребувано від відповідача копію постанови у виконавчому провадженні №75740309 про накладення арешту на майнове право оренди земельної ділянки кадастровий номер 1224584800:02:002:0425; третю особу - надати суду письмові пояснення по суті позову та докази на їх підтвердження з дотриманням вимог ч.9 ст.79, ст.ст. 165, 176 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.76-77).
26.06.2025р. через систему «Електронний суд», на виконання вимог вищенаведеної ухвали суду, від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог за позовом позивача відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що на виконанні в офісі приватного виконавця Русецької Оксани перебуває зведене виконавче провадження №75742612 де боржником виступає ПП «АГРОС» та згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, останнє є орендарем земельних ділянок, а тому в рамках виконавчого провадження № 75742612 було винесено постанову про опис та арешт майна боржника; дії відповідача щодо накладення арешту на майнові права оренди земельних ділянок є правомірними та спрямовані на забезпечення виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 904/4964/23 від 15.01.2024 року, наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 904/2103/24 від 24.03.2025 року та наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 904/5031/24 від 23.01.2025 року, тому відсутні підстави для визнання неправомірними дій приватного виконавця у виконавчому провадженні № 75742612 та скасування постанови про арешт майна боржника; право оренди земельної ділянки відповідно до Договору оренди землі від 01.08.2014 року зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.09.2014 року, номер відомостей про речове право: 7182202 та станом на день накладення арешту на земельну ділянку, кадастровий номер 1224584800:02:002:0425, відомості про припинення права оренди земельної ділянки у реєстрі відсутні; оскільки відповідно до чинного законодавства орендар-боржник (ПП «АГРОС») має право відчужувати, передавати в заставу право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення без погодження із власником такої земельної ділянки, то логічним є висновок про можливість накладення арешту на такі майнові права в рамках виконавчого провадження; позивач - ОСОБА_1 не є стороною виконавчого провадження, а отже не наділена процесуальним правом на оскарження дій приватного виконавця у виконавчому провадженні. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач посилається на постанови Верховного Суду (а.с.88-93).
Третя особа, на виконання ухвали суду від 10.06.2025р., письмових пояснень та доказів в їх обґрунтування суду не надала, ухвалу суду про відкриття провадження у справі отримала в електронному кабінеті системи «Електронний суд» 11.06.2025р. відповідно до вимог ст.ст. 18, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, наявною в матеріалах справи (а.с.85).
Частинами 1, 2 ст.268 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Факт направлення до електронних кабінетів учасників справи та отримання ними 11.06.2025р. ухвали про відкриття провадження у даній справи та призначення справи до розгляду, підтверджується наявними у справі довідками про доставку електронного листа (а.с.79,82,85).
Отже, учасники справи є повідомленими про дату та місце розгляду справи у встановленому порядку згідно ч.2 ст.268 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.4 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі.
Враховуючи викладене, рішення у даній справі приймається 30.06.2025р., тобто у межах строку визначеного ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до вимог ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.
ОСОБА_2 належала земельна ділянка площею 4,8005 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Пальмирівської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області, що підтверджується копією Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ДП № 045012 від 16.03.2001р. (а.с.15,21).
01 серпня 2014 року між ОСОБА_2 (Орендодавець) та Приватним підприємством «Агрос» (Орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Пальмирівської сільської ради, П'ятихатського району Дніпропетровської області.
В оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,8005 гектарів, з них ріллі - 4,8005 га, яка за якісним складом придатна для сільськогосподарського виробництва і належить Орендодавцю на підставі Державного акту на земельну ділянку, серії ІІІ-ДП № 045012, який виданий 16.03.2001р., Головою Пальмирівської сільської ради народних депутатів Дідок В.І., та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за ДП № ПХ262. Кадастровий номер земельної ділянки 1224584800:02:002:0425.
Договір укладено на десять років з моменту його державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк (а.с.17-19).
Зазначений договір оренди земельної ділянки від 01 серпня 2014 року зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.09.2014р. за №7182202 (а.с.34).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, наявною у справі (а.с.24).
Згідно копії Витягу з Державного реєстру речових прав від 17.01.2024р., земельна ділянка з кадастровим номером: 1224584800:02:002:0425 площею 4,8005 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Пальмирівської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області, з 17.01.2024р. належить на праві власності ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право на спадщину (а.с.23,25,26).
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 04.04.2025р. позивачкою було виявлено інформацію про державну реєстрацію обтяжень, а саме: Номер запису про обтяження: 56518016. Дата, час державної реєстрації: 03.09.2024 17:06:05. Державний реєстратор: Русецька Оксана Олександрівна, Приватний виконавець Русецька О.О., Дніпропетровська обл. Документи, подані для державної реєстрації: рішення державного виконавця, приватного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, серія та номер: 75740309, видавник: Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька О.О. Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 74870314 від 03.09.2024 р. 17:07:14, ОСОБА_3 , Приватний Олександрівна, Дніпропетровська обл. Вид обтяження: арешт нерухомого майна виконавець Русецька Оксана Відомості про суб'єктів обтяження: особа, майно/права якої обтяжуються: Приватне підприємство «АГРОС», код ЄДРПОУ 36722702. Обтяжувач: Приватний виконавець Русецька Оксана Олександрівна, причина відсутності РНОКПП: інша причина відсутності коду Зміст, характеристика обтяження: арешт права оренди земельної ділянки Опис предмета обтяження: арешт права оренди земельної ділянки (а.с.34).
07.04.2025р. представник позивача звернулася до відповідача із заявою щодо скасування постанови про арешт майнових прав боржника Приватного підприємства «АГРОС», код ЄДРПОУ 36722702 у виконавчому провадженні № 75740309, в частині арешту права оренди земельної ділянки кадастровий номер 1224584800:02:002:0425, площею 4,8005 га, місце розташування: Дніпропетровська область, П'ятихатський район, Пальмирівська сільська рада власником якої є Скрипниченко Інна Степанівна та зняття арешту права оренди земельної ділянки із належної ОСОБА_1 ділянки кадастровий номер: 1224584800:02:002:0425, площею 4,8005 га, місце розташування: Дніпропетровська область, П'ятихатський район, Пальмирівська сільська рада (а.с.27-30).
Листом №01.29/38638 від 01.05.2025р. приватний виконавець Русецька Оксана Олександрівна повідомила представника позивача про те, що на виконанні в офісі приватного виконавця перебуває зведене виконавче провадження № 75742612, що складається з чотирьох окремих виконавчих проваджень щодо примусового виконання наказів Господарського суду Дніпропетровської області №904/4964/23 від 15.01.2024р., №904/4964/23 від 15.01.2024р., №904/2103/24 від 24.03.2025р., №904/5031/24 від 23.01.2025р., боржником за якими є Приватне підприємство «АГРОС», в ході виконання виконавчих документів та відповідно до положень статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» було накладено арешт на майнові права боржника - право оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що належать Приватному підприємству «Агрос»; оскiльки вiдповiдно до чинного законодавства орендар-боржник (ПП «АГРОС») мае право вiдчужувати, передавати в заставу право оренди земельноi дiлянки сiльськогосподарського призначення без погодження iз власником такої земельної дiлянки, то логiчним є висновок про можливiсть накладення арешту на такі майновi права в рамках виконавчого провадження; до заяви не додано лист заперечення з пiдтвердженням направлення листа на адресу орендаря та iнформацiї про розiрвання договору оренди, тому вiдсутнi будь-якi правовi пiдстави для задоволення заяви (а.с.31-32).
Правомірність дій відповідача в частині накладення арешту на майнове право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1224584800:02:002:0425, площею 4,8005 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування: Дніпропетровська область, П'ятихатський район, Пальмирівська сільська рада, як на речове право Приватного підприємства “Агрос», а також і правомірність винесення постанови відповідачем у виконавчому провадженні № 75740309 в частині накладення арешту на майнове право оренди земельної ділянки кадастровий номер 1224584800:02:002:0425, площею 4,8005 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування: Дніпропетровська область, П'ятихатський район, Пальмирівська сільська рада, як на речове право Приватного підприємства “Агрос», є предметом спору у даній справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404).
Відповідно до ст.1 Закону №1404 визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 5 Закону №1404 встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до статті 10 Закону №1404 визначено, що заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Пунктом 6 ч.3 ст.18 Закону №1404 передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (стаття 48 Закону №1404).
Згідно з частинами 1, 2 статті 56 Закону №1404 арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення та накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Аналіз зазначених норм у сукупності дає підстави для висновку, що під час здійснення виконавчого провадження для забезпечення реального виконання рішення виконавець має право накладати арешт на майно боржника.
Так, як встановлено судом з матеріалів справи, в межах виконавчого провадження №75740309 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою О.О. було винесено постанову від 21.08.2024р. про арешт майна боржника, за якою накладено арешт на нерухоме майно, а саме на право оренди земельних ділянок, зокрема, право оренди земельної ділянки за кадастровим номером 1224584800:02:002:0425, місцезнаходження: Дніпропетровська обл., П'ятихатський р., с/рада Пальмирівська, що підтверджується змістом копії відповідної постанови (а.с.101-108).
Окрім того, відповідач прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та вніс відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень (а.с.34).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №904/968/18 зазначено, що, визначаючи наявність чи відсутність у приватного виконавця права накладати арешт на майнові (речові) права боржника, відповідні норми Закону України "Про виконавче провадження" слід застосовувати у їх системному зв'язку зі спеціальним законодавством, яке регулює зміст відповідного права, а також порядок його виникнення, зміни та припинення.
За приписами статті 177 Цивільного кодексу України визначено, що об'єктами цивільних прав є речі, гроші, цінні папери, цифрові речі, майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага.
Згідно до ч.1, ч.2 ст. 178 Цивільного кодексу України передбачено, що об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.
Види об'єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об'єкти, вилучені з цивільного обороту) або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об'єкти, обмежено оборотоздатні), а також види об'єктів цивільних прав, що можуть належати лише певним учасникам обороту, встановлюються законом.
Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами (стаття 190 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що право оренди земельної ділянки є майновим (речовим) правом, похідним від права власності, яке підлягає державній реєстрації, оборотоздатність якого, зокрема, залежить від повноважень учасників цивільного обороту.
Так, відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (частина 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі").
Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України "Про оренду землі").
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 № 1423-IX частину 5 статті 93 Земельного кодексу України викладено у такій редакції: "5. Право користування (оренда, емфітевзис) земельною ділянкою сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу її користувачем без погодження із власником такої земельної ділянки, крім випадків, визначених законом. Відчуження, застава права користування земельною ділянкою здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюються відчуження або на користь якої передається у заставу право користування. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права користування у порядку, передбаченому законодавством".
Крім того, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання вчинення нотаріальних та реєстраційних дій при набутті прав на земельні ділянки" від 02.05.2023 № 3065-IX частину 5 статті 93 Земельного кодексу України викладено у такій редакції: "5. Право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу (іпотеку) її користувачем без погодження з власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом. Відчуження, передання у заставу (іпотеку) права оренди земельної ділянки здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюється відчуження або на користь якої передається у заставу (іпотеку) право оренди землі. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права оренди землі у порядку, передбаченому законодавством".
Тобто, наведеними змінами, внесеними Законами України від 28.04.2021 № 1423-IX, від 02.05.2023 № 3065-IX до частини 5 статті 93 Земельного кодексу України, були розширені повноваження орендаря щодо розпорядження правом оренди земельної ділянки, зокрема, орендар набув право відчужувати, передавати в заставу право оренди земельною ділянкою сільськогосподарського призначення без погодження із власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом.
Такі винятки визначені, зокрема, статтею 8-1 Закону України "Про оренду землі" та стосуються земель державної або комунальної власності.
Так, відповідно до частини 1, 2 статті 8-1 Закону України "Про оренду землі" право на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності не може бути відчужено її орендарем іншим особам, внесено до статутного капіталу, передано у заставу, крім передбачених частиною 2 цієї статті випадків. Право на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності, наданої для будівництва житлового будинку, може бути відчужене орендарем за згодою орендодавця у разі, якщо таке будівництво розпочате, на строк та на умовах, визначених первинним договором оренди, або якщо таке відчуження передбачено первинним договором оренди.
Під час виконання судового рішення про стягнення заборгованості щодо боржника-орендаря межі оборотоздатності права оренди земельної ділянки як об'єкта стягнення у виконавчому провадженні слід визначати залежно від змісту прав орендаря за договором оренди, а не прав власника такої земельної ділянки (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №904/968/18).
Оскільки орендар-боржник згідно із змінами, внесеними Законами України від 28.04.2021 № 1423-IX, від 02.05.2023 № 3065-IX до частини 5 статті 93 Земельного кодексу України, набув право відчужувати, передавати в заставу право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення без погодження із власником такої земельної ділянки, то приватний виконавець мав право накладати арешт на майнові (речові) права боржника відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".
Наведені висновки відповідають висновкам Верховного Суду, викладених у його постанові від 11.07.2024р. у справі №904/9875/21, що підлягають обов'язковому врахуванню адміністративним судом за приписами ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, щодо посилання позивача на необхідність застосування у даних правовідносинах висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №904/968/18, слід зазначити наступне.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №904/968/18 Верховний Суд зазначив, що аналіз статті 19 Конституції України, статей 10, 18, 56 Закону України "Про виконавче провадження", статті 3 Закону "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" вказує на те, що виконавець не наділений правом накладення арешту на право оренди земельної ділянки боржника-орендаря, яке як майнове право є за змістом наведених вище законодавчих норм відмінним від майна (коштів) об'єктом цивільних прав та має обмежену оборотоздатність для боржника-орендаря.
Велика Палата Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №904/968/18 виходила із того, що частиною 5 статті 93 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент ухвалення приватним виконавцем постанови - 17.10.2018) право оренди земельної ділянки визнано оборотоздатним об'єктом для власника такої ділянки, що слідує з положення цієї частини про те, що "право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом".
Таким чином, висновок про те, що виконавець не наділений правом накладення арешту на право оренди земельної ділянки боржника-орендаря, сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 904/968/18 з урахуванням іншого матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, тому він не може бути застосованим до правовідносин у цій справі, що розглядається.
Окрім того, щодо посилання позивачки на те, що у зв'язку з закінченням строку дії договору оренди землі від 01.08.2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та Приватним підприємством «АГРОС» та не отриманням від Орендаря письмового повідомлення про намір продовжити його дію, вона, як спадкоємець у зв'язку з набуттям 17.01.2024 року права власності на земельну ділянку, мала на меті укласти новий договір оренди належної їй земельної ділянки з іншим орендарем, слід зазначити наступне.
Згідно з частиною п'ятою статті 6 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
За змістом пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що речові права на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації.
Державна реєстрація припинення права оренди здійснюється шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Так, відповідно до абзацу другого частини першої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права на земельну ділянку, похідні від права власності, що припиняються після завершення строку дії відповідного договору, містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з дня державної реєстрації набуття речового права до дня закінчення строку дії договору, що обраховується відповідно до Цивільного кодексу України.
Після закінчення строку дії договору державна реєстрація речового права припиняється за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відтак, для припинення права оренди землі у зв'язку з закінченням строку дії договору, заявнику необхідно звернутися з заявою про державну реєстрацію припинення іншого речового права за договором оренди землі.
Тобто, факт припинення правовідносин оренди землі засвідчується саме державною реєстрацією в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Разом з тим, зі змісту наявної у справі Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а.с.34) вбачається, що вона не містить відомостей щодо державної реєстрації припинення правовідносин оренди землі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
З аналізу вищенаведених норм та встановлених судом обставин у їх сукупності, суд приходить до висновку, що за умови відсутності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей щодо державної реєстрації припинення права ПП «Агрос» оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1224584800:02:002:0425, площею 4,8005 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування: Дніпропетровська область, П'ятихатський район, Пальмирівська сільська рада, то приватним виконавцем правомірно було накладено арешту на таке майнове право боржника - ПП «Агрос» - право оренди вказаної земельної ділянки, що відповідає вищенаведеним приписам Закону України «Про виконавче провадження» та наведеній вище судовій практиці з даного питання.
Згідно ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Проте, позивачем не було надано суду жодних належних, достатніх і допустимих доказів, які б свідчили про протиправність дій приватного виконавця в частині накладення арешту на майнове право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1224584800:02:002:0425, площею 4,8005 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування: Дніпропетровська область, П'ятихатський район, Пальмирівська сільська рада, як на речове право Приватного підприємства “Агрос» та протиправність прийняття постанови відповідачем у виконавчому провадженні № 75740309 в частині накладення арешту на майнове право оренди земельної ділянки кадастровий номер 1224584800:02:002:0425, площею 4,8005 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування: Дніпропетровська область, П'ятихатський район, Пальмирівська сільська рада, як на речове право Приватного підприємства “Агрос», з урахуванням встановлених судом обставин, аналізу вищенаведених норм матеріального права та з урахуванням правової позиції Верховного Суду, яка наведена вище.
Разом з тим, щодо посилань відповідача на те, що позивач - ОСОБА_1 не є стороною виконавчого провадження, а отже не наділена процесуальним правом на оскарження дій приватного виконавця у виконавчому провадженні, то судом такі доводи відповідача відхиляються, з урахуванням позиції Верховного Суду, викладеній у його постанові від 11.12.2024р. у справі №160/15607/23, яка підлягає обов'язковому врахуванню адміністративним судом за приписами ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність дій приватного виконавця щодо накладення арешту на майнове право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1224584800:02:002:0425, площею 4,8005 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування: Дніпропетровська область, П'ятихатський район, Пальмирівська сільська рада, як на речове право Приватного підприємства “Агрос» та щодо прийняття постанови у виконавчому провадженні №75740309 в частині накладення арешту на майнове право оренди земельної ділянки кадастровий номер 1224584800:02:002:0425, площею 4,8005 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування: Дніпропетровська область, П'ятихатський район, Пальмирівська сільська рада, як на речове право Приватного підприємства “Агрос», суд приходить до висновку, що вчиняючи наведені дії та приймаючи таку постанову, відповідач діяв у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та з урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, діями відповідача та оспорюваною постановою у виконавчому провадженні №75740309 в частині накладення арешту на майнове право оренди земельної ділянки кадастровий номер 1224584800:02:002:0425, площею 4,8005 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування: Дніпропетровська область, П'ятихатський район, Пальмирівська сільська рада, як на речове право Приватного підприємства “Агрос», відповідач не допустив порушень прав та інтересів позивача, а тому у задоволені даних позовних вимог позивачці слід відмовити.
Виходячи з того, що у адміністративного суду відсутні обґрунтовані правові підстави для визнання протиправними дії відповідача, а також і для визнання протиправною та скасування постанови відповідача у виконавчому провадженні № 75740309 в частині накладення арешту на майнове право оренди земельної ділянки кадастровий номер 1224584800:02:002:0425, площею 4,8005 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування: Дніпропетровська область, П'ятихатський район, Пальмирівська сільська рада, як на речове право Приватного підприємства “Агрос» (основних вимог), а, відповідно, відсутні і підстави для задоволення і похідних вимог позивача про зобов'язання відповідача зняти арешт, накладений постановою відповідача у виконавчому провадженні № 75740309 на майнове право оренди земельної ділянки кадастровим номером 1224584800:02:002:0425, площею 4,8005 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування: Дніпропетровська область, П'ятихатський район, Пальмирівська сільська рада.
Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, у зв'язку з чим у задоволенні даного позову позивачеві слід відмовити повністю.
При прийнятті даного рішення, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову судові витрати покладаються на суб'єкта владних повноважень.
Отже, з урахуванням того, що у адміністративного суду відсутні підстави для задоволення позову, судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем за квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №49402288 від 27.03.2025р. та за квитанцією №6407-2919-6002-5982 від 29.05.2025р., слід покласти на позивача за нормами ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 78, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, 268-287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови у ВП №75740309 в частині накладення арешту, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача згідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення відповідно до вимог статті 295, 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва