20 червня 2025 рокуСправа №160/10478/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
10 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:
визнати незаконною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації не відбутої частини щорічної відпустки за період з 28.06.2022 до 05.03.2025, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу - 05.03.2025;
визнати незаконною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 30.06.2023 до 05.03.2025, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу - 05.03.2025;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію не відбутної частини щорічної відпустки за період з 28.06.2022 до 05.03.2025, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу - 05.03.2025;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію відпустки, як учаснику бойових дій за період 30.06.2023 до 05.03.2025, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу - 05.03.2025.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що він в період з 28.06.2022 року по 05.03.2025 року проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05 березня 2025 року ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
ОСОБА_1 вважає протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації не відбутої частини щорічної відпустки за період з 28.06.2022 до 05.03.2025, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу; щодо компенсації відпустки, як учаснику бойових дій за період з 30.06.2023 до 05.03.2025, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу, у зв'язку з чим звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 квітня 2025 року для розгляду адміністративної справи №160/10478/25 визначено суддю Олійника В.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні.
15 квітня 2025 року на адресу військової частини НОМЕР_1 направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.
16 квітня 2025 року військовою частиною НОМЕР_1 отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
13 травня 2025 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив, в якому представник відповідача, ознайомившись з матеріалами позовної заяви, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, з урахуванням наступного.
Відповідно до частини 17 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин, а саме: щорічна, канікулярна, а також військовослужбовцям строкової військової служби.
Згідно з пунктом 18 статті 10-1 Закону №2011-XІІ в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
За приписами пункту 19 статті 10-1 Закону №2011-XII надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
Таким чином, з наведеного вбачається, що надання військовослужбовцю - учаснику бойових дій пільги у вигляді додаткової відпустки зі збереженням заробітної плати протягом 14 календарних днів припинено та поставлено в залежність від наявності або відсутності дії «особливого періоду».
Отже, в особливий період надання додаткової відпустки учасникам бойових дій неможливе.
Відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197, у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Відповідно до Наказу Міністра Оборони України №260 від 07.06.2018 року «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» статті 8 «Грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців».
Військовослужбовець у рік звільнення з військової служби подає рапорт довільної форми командиру частини з проханням виплати грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
Форма рапорту є імперативною та обов'язковою для виконання відповідачем.
Однак, ОСОБА_1 за період проходження служби військової служби не подав рапорту про надання йому додаткової відпустки відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» або про виплату компенсації за не використані дні додаткової відпустки.
Крім того, позивачем за період проходження військової служби не було подано рапорт про надання йому додаткової відпустки відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» або про виплату компенсації за не використані дні щорічної та додаткової відпустки.
Працівник, який змінює місце роботи в поточному році, матиме право на додаткову відпустку за новим місцем роботи за умови, що він не використав її за попереднім місцем роботи. Підтвердженням слугуватиме довідка, видана попереднім роботодавцем.
Додаткова відпустка учасникам бойових дій це оплачувана відпустка.
Розрахунок суми відпускних проводять згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, виходячи з заробітку за останні 12 календарних місяців роботи.
Щодо компенсації за додаткову відпустку, то у разі невикористання військовослужбовцями - учасниками бойових дій щорічної основної або додаткової відпустки у рік звільнення виплачується грошова компенсація (пункт 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Верховний Суд в постанові від 16 травня 2019 року у справі № 620/4218/18 зазначав, що норми закону не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання в році звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження служби в особливий період.
Надання учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», додаткової відпустки із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік передбачено статтею 77-2 КЗпП України, статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Виплата грошової компенсації за невикористані дні за іншими видами додаткових відпусток статтею 83 КЗпП України та статтею 24 Закону України «Про відпустки» не передбачена.
Згідно зі статтею 83 КЗпП України, статтею 24 Закону України «Про відпустки» грошова компенсація за невикористану відпустку може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки та додаткової відпустки для працівників, які мають дітей, тільки в разі звільнення його з роботи, а під час неї - лише за частину цих відпусток за умови, що тривалість наданих йому при цьому щорічної й додаткової відпусток становить не менше 24 календарних днів та що працівник не є особою віком до 18 років.
Додаткова відпустка учасникам бойових дій, що визначена 77-2 КЗпП України, статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» не належить до категорії щорічних відпусток, а отже на неї не поширюються норми, передбачені для щорічних відпусток.
Додаткова відпустка учасникам бойових дій надається у календарному році, а не за робочий рік, тобто незалежно від стажу роботи.
Оплата такої відпустки здійснюється за рахунок підприємства, а для її отримання статус працівника має бути підтверджений відповідним посвідченням учасника бойових дій або інваліда війни.
У разі невикористання зазначеної додаткової відпустки її не можна перенести на наступний календарний рік, не можна подовжити у разі хвороби працівника та не можна ділити на частини.
Отже, законодавством не передбачено можливості заміни зазначеної додаткової відпустки грошовою компенсацією.
Підсумовуючи вищевикладене, на думку представник відповідача, будь-якої вини чи протиправних дій з боку військової частини НОМЕР_1 стосовно ОСОБА_1 допущено не було, а тому вимоги щодо зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачеві грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023-2025 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу 05.03.2025 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, задоволенню не підлягають.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 17 липня 2023 року.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 28.06.2022 року по 05.03.2025 року проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується записами військового квитка серії НОМЕР_4 від 02 травня 2022 року.
Наказом ТВО командира військової частини НОМЕР_1 №67 від 05 березня 2025 року молодшого сержанта 3 ОСОБА_2 призваного під час мобілізації, командира взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 1 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем, призначеного розпорядженням Генерального Штабу Збройних Сил України від 19 лютого 2025 року №50 в розпорядження командира військової частини НОМЕР_5 , вважати таким що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби Харківська область.
3 05 березня 2025 року виключити із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Виплатити: щомісячну грошову премію за особистий внесок у загальні результати служби у повному розмірі, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за період з 01 березня по 05 березня 2025 року.
Вислуга у Збройних Силах станом на 05 березня 2025 року становить: календарна 02 роки 08 місяців 07 днів.
Щорічну основну відпустку за 2022 рік використав тривалістю 07 діб.
Щорічну основну відпустку за 2023 рік використав тривалістю 30 діб
Щорічну основну відпустку за 2024 рік використав тривалістю 10 діб.
Щорічну основну відпустку за 2025 рік не використав.
Грошову допомогу на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення за 2025 рік не отримував.
Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік не виплачувалась.
Військові перевізні документи для проїзду військовослужбовця, членів його сім'ї та перевезення домашніх речей не надавались.
Зняти з відповідних видів котлового забезпечення з 06 березня 2025 року, видати продовольчий атестат.
Підстава: розпорядження Генерального Штабу Збройних Сил України від 19 лютого 2025 року №50, рапорт про здачу справ та посади від 05.03.2025.
ОСОБА_1 до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом про нарахування та виплати компенсації: невідбутої частини щорічної відпустки за період з 28.06.2022 до 05.03.2025 року та компенсації відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 30.06.2023 до 05.03.2025 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу, додатково не звертався.
ОСОБА_1 вважає протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації невідбутої частини щорічної відпустки за період з 28.06.2022 до 05.03.2025, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу; щодо компенсації відпустки, як учаснику бойових дій за період з 30.06.2023 до 05.03.2025, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 року за №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності з 01.03.2018 року.
Пунктом 8 постанови №704 установлено, що умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
На виконання постанови №704 наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 р. №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначений Порядком №260.
Згідно з пунктом 2 Порядку №260 грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Відповідно до пункту 17 Порядку №260, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану" у зв'язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022 року, який неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та триває до теперішнього часу.
У пункті 116 Положення про проходження громадянами України служби вказано - матеріальне та грошове забезпечення військовослужбовців, зарахованих у розпорядження відповідних командирів (начальників) здійснюється у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 Постанови КМУ від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначено - установити, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Щодо невиплати грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку (учасника бойових дій) та грошової компенсації невикористаної основної відпустки за 2023-2025 роки суд виходить з наступного.
За час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 , крім основної відпустки, позивач мав право на додаткову відпустку, тривалістю 14 календарних днів на рік, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3351-ХІІ, статті 72 -2 Кодексу законів про працю України та статті 16-2 Закону України «Про відпустки».
Відповідно до статті 4 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3351-ХІІ, ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Згідно статті 5 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3351-ХІІ, учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
З аналізу вищевказаних норм Закону вбачається те, що позивач підпадає під визначення «учасник бойових дій», а отже користується всіма соціальними гарантіями та пільгами, які надаються даній категорії осіб.
Так, згідно пункту 12 частини 1 статті 12 Закону учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Крім того, відповідно до статті 77-2 Кодексу законів про працю України, учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Згідно статті 16-2 Закону України «Про відпустки» №504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Відповідно до положень статті 24 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А 1 групи.
Згідно з ч. ч. 1, 2, 8 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.
Щорічна основна відпустка надається протягом календарного року.
У особливих випадках з дозволу прямого начальника, уповноваженого Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, керівниками правоохоронних органів та керівниками розвідувальних органів України, щорічна основна відпустка за минулий рік надається в першому кварталі наступного року, якщо раніше її не було надано.
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки».
Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
У разі, якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів від 20 серпня 2014 року №413 «Про затвердження Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення» рішення про надання та позбавлення статусу учасника бойових дій приймається відповідними комісіями.
Право на отримання додаткової відпустки, як учасник бойових дій військовослужбовці набувають саме з моменту отримання статусу учасника бойових дій, який підтверджується посвідченням учасника бойових дій.
Абзацом 3 пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах 1 та 2 цього пункту, військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Так, постановою від 21 серпня 2019 року Великої Палати Верховного Суду, за результатами розгляду зразкової справи №620/4218/18 (Пз/9901/4/19), зроблено наступний правовий висновок: «відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197, у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки».
Отже, з урахуванням норм чинного законодавства, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби, їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону №504/96-ВР та пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону №3551-ХІІ.
З матеріалів справи вбачається, що наказом ТВО командира військової частини НОМЕР_1 №67 від 05 березня 2025 року молодшого сержанта 3 ОСОБА_2 призваного під час мобілізації, командира взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 1 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем, призначеного розпорядженням Генерального Штабу Збройних Сил України від 19 лютого 2025 року №50 в розпорядження командира військової частини НОМЕР_5 , вважати таким що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби Харківська область.
Щорічну основну відпустку за 2022 рік використав тривалістю 07 діб.
Щорічну основну відпустку за 2023 рік використав тривалістю 30 діб
Щорічну основну відпустку за 2024 рік використав тривалістю 10 діб.
Щорічну основну відпустку за 2025 рік не використав.
А отже, судом встановлено, що за час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 позивачем було частково використано щорічну основної відпустку за 2022-2024 роки, додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2023-2025 роки не використано, що підтверджується витягом з наказу т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 від 05 березня 2025 року №67.
Суд враховує, що ОСОБА_1 з 17 липня 2023 року є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 .
Отже, при звільненні позивача відповідач був зобов'язаний провести з ним остаточний розрахунок за невикористану частину основної щорічної відпустки та додаткової відпустки за 2023-2025 роки (за участь у бойових діях).
Натомість, в порушення законодавства України, військова частина НОМЕР_1 не провела з позивачем остаточний розрахунок за невикористану частину основної щорічної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023-2025 роки.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати позивачеві грошової компенсації за невикористану частину основної щорічної відпустки за 2022, 2023, 2024, 2025 роки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023, 2024, 2025 роки, є протиправною.
Отже, суд вважає, що належним способом захисту в даному випадку є необхідність зобов'язання військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошову компенсацію за невикористану частину основної щорічної відпустки за 2022, 2023, 2024, 2025 роки та грошову компенсацію за додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2023, 2024, 2025 роки, виходячи з грошового забезпечення, станом на день звільнення з військової служби - 05 березня 2025 року, із урахуванням вже виплачених сум.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судом встановлено, що позивач є учасником бойових дій та звільнений від сплати судового збору, у зв'язку з чим розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану частини основної щорічної відпустки за 2022, 2023, 2024, 2025 роки та грошової компенсації за додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, за 2023, 2024, 2025 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 05 березня 2025 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошову компенсацію за невикористану частину основної щорічної відпустки за 2022, 2023, 2024, 2025 роки та грошову компенсацію за додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, за 2023, 2024, 2025 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 05 березня 2025 року, з урахуванням вже виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник