01 липня 2025 року ЛуцькСправа № 140/1830/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мачульського В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХРОМ САЙКЛС» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ХРОМ САЙКЛС» (далі - ТОВ «ХРОМ САЙКЛС», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Львівської митниці (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100060/2 від 11.02.2025.
Позов мотивований тим, що з метою митного оформлення в режимі імпорту товарів (частини та пристрої до велосипедів), які поставлялися на умовах зовнішньоекономічного контракту від 02.08.2024 №19-1-2024, укладеного між фірмою HEBEI BAISIKE BICYCLE CO. LTD та ТОВ «ХРОМ САЙКЛС», позивач через уповноваженого декларанта подав 11.02.2025 до Львівської митниці митну декларацію (далі - МД) №25UA209230012015U5. Митну вартість товару декларант визначив за основним методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Однак відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою вартістю та оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2025/000276 (далі - картка відмови в митному оформленні (випуску) товарів), та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від №UA209000/2025/100060/2 від 11.02.2025 за резервним методом товар 1 та товар 2 на рівні 5,02 доларів США/кг, посилаючись на відомості вантажно-митних декларацій №24UA204060009755U0 та №25UA20500020000334U2. При цьому митний орган дійшов висновку, що вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом з огляду на те, що подані документи, не містять усіх даних для підтвердження митної вартості.
Позивач не погоджується з таким рішенням й вважає, що для митного оформлення відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) декларант надав достатні документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару за першим методом - вартість самого товару та витрати на транспортування, і які не мають ніяких розбіжностей у визначенні якісних та кількісних показників, а у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Позивач повідомив, що компанією-експортером відповідно до умов контракту на партію товарів загальною вартістю 6513,50 доларів США було виставлено проформу-інвойс, у якій визначено умови оплати: 30% - передоплата (advance), 70% - перед доставкою (before shipment), тож 08.08.2024 було сплачено аванс згідно платіжної інструкції №5, а на підставі рахунка-фактури від 02.08.2024 №BSK-URKM-2401 - решту суми. Крім того декларантом до митного оформлення було надано документи про підтвердження взаємовідносин товариства з суб'єктами-перевізниками, котрі організовували перевезення товару морським транспортом на умовах FOB - XINGANG (Китай) з Китаю та транзитом через Польщу до України. Так на виконання укладеного договору між ТОВ «ХРОМ САЙКЛС» з логістичною компанією SLT Trans Logistic Sp. Z.о.о., остання залучила Товариство з обмеженою відповідальністю «Транслогістик-ЮА» (далі - ТОВ «Транслогістик-ЮА») на підставі договору експедиційного обслуговування від 11.11.2021 №28720, а те у свою чергу відповідно до договору від 10.103.2023 №1003 для виконання послуг перевезення залучило фактичного перевізника - фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ). Докази оплати експедиторських послуг на загальну суму 2147,00 доларів США надані митному органу; заявлені витрати на перевезення є співмірними з маршрутом перевезення товару.
На переконання позивача, рішення про коригування митної вартості прийняте відповідачем всупереч положенням статей 54, 55, 64 МК України, без дотримання умов, передбачених частинами другою, третьою статті 53 Кодексу. До того ж у рішенні, крім номера та дати іншої митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, відповідач не навів пояснення щодо зроблених коригувань та не навів порівняльного аналізу, тобто, не довів, чи з точно такими ж характеристиками товар ввозився на митну територію України. Відповідачем не виконано обов'язок і щодо послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (а.с.85).
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.89-95). В обґрунтування цієї позиції вказав, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару відповідно до положень частини п'ятої статті 54 МК України митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, та запитувати від декларанта встановлені статтею 53 МК України документи і відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визначення митної вартості. Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару за МД №25UA209230012015U5 від 11.02.2025, було виявлено невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Так опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та виявлено наступне:
- товар постачається за прямим контрактом від виробника, але документи, які підтверджують ТМ та виробника не надано.
- платіжні документи б/н від 23.10.2024 та б/н від 08.08.2024 не встановленої форми і не можуть бути взяті до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов'язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою № 216.
- п.1.1 контракту передбачається, що Продавець продає, а покупець купує товари в кількості за цінами і на умовах викладених в Додатках(інвойсах), які є невід'ємною частиною Контракту.
- рахунок на перевезення від 05.02.2025 № 38/2/2025 не містить відомостей, щодо розвантажувальних, навантажувальних робіт, портових витрат, оформлення транзитної декларації.
У зв'язку із наявністю розбіжностей в поданих до митного оформлення документах декларанту запропоновано надати додаткові документи. На вимогу митного органу ТОВ «ХРОМ САЙКЛС» надано заявку на перевезення, платіжні документи щодо транспорту, декларацію країни відправлення, яка не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару. Вищезазначена МД не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту, через відсутність в ній дати експорту, у зв'язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними. Документального підтвердження або спростування виявлених розбіжностей не надано. Декларантом не усунуто та не роз'яснено виявлені розбіжності. Що є, підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю, відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ. З наведених підстав за результатом проведеної відповідно до положень частини четвертої статті 57 МК України процедури консультації з декларантом та у зв'язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування інформації для визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК України, митну вартість скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості відповідно до статті 64 Кодексу та митну вартість визначено на підставі цінової інформації, наявної в митного органу.
Відповідач вважає, що його рішення відповідає вимогам митного законодавства, є законним та обґрунтованим (містить причини, через які митна вартість імпортованого товару не може бути визнана, підстави перевірки складових митної вартості та перелік документів, що можуть усунути сумнів у достовірності вартісних показників, джерела використаної інформації).
Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
Як слідує з матеріалів справи 02.08.2024 між ТОВ «ХРОМ САЙКЛС» (Україна) та фірмою HEBEI BAISIKE BICYCLE CO. LTD (Китай) був укладений зовнішньоекономічний контракт №19-1-2024, за умовами якого продавець продає, а покупець купує аксесуари та запчастини до велосипедів; загальна сума контракту становить 6513,50,00 доларів США; продавець поставляє продукцію на умовах FOB- XINGANG відповідно до Правил Інкотермс-2010 (а.с.40зворот-42).
11.02.2025 року для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України на умовах FOB- XINGANG (Китай) партії товарів, зокрема Товар 1.1. «Частини для велосипедів: сідла велосипедів в асортименті (модель N829- B, N829, N312E, M094, N710, C021, M023, N944, N524, 076, 063, N-185-13, N669A). Виробник: HEBEI BAISIKE BICYCLE CO. LTD, 1.2. «частини до велосипедів: велосипедні корзини для багажника, або фронтальні, сітчаті, плетені, з кріпленням та аксесуарами в асортименті (CK-36, CK-70A, CK-84). Виробник: HEBEI BAISIKE BICYCLE CO. LTD», на митний пост Львівської митниці подано митну декларацію № 25UA209230012015U5 (а.с.22-23). Митну вартість партії товару визначено за основним методом - за ціною договору (контракту) фактурна вартість товару становить 6513,00 доларів США. До підтвердження митної вартості додано:
1) Пакувальний лист від 11 жовтня 2024 року.
2) Рахунок-фактура (BSK-URKM-2401) від 11 жовтня 2024 року.
3) Коносамент WJXG241012061 від 24 жовтня 2024 року.
4) Автотранспортна накладна №448648 від 06 лютого 2025 року.
5) Сепровідний Т1 № 25PL322010NS89ASM4.
6) Сертифікат про походження товару С247634376810003.
7) Банківський платіжний документ, що стосується товару від 08 серпня 2024 року.
8) Банківський платіжний документ, що стосується товару від 23 жовтня 2024 року.
9) Зовнішньоекономічний контракт №19-1-2024 від 02 серпня 2024 року.
10) Договір про надання послуг митного брокера від 10 травня 2020 року.
11) Договір (контракт) про перевезення №02/501 від 05 січня 2024 року.
12) Договір (контракт) про перевезення №05-2024 від 09 жовтня 2024 року.
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту вказано на наявність розбіжностей у поданих документах запропоновано подати такі документи: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі- продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Згідно з листом від 11.02.2025 (а.с.42зворот-43) на електронне повідомлення митниці позивач надав заявку на перевезення, платіжні документи щодо транспорту, декларацію країни відправлення.
11.02.2025 Львівська митниця прийняла рішення №UA209000/2025/100060/2 про коригування митної вартості товарів (а.с.20).
Як зазначено у графі 33 рішення, надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни товару, що була фактично сплачена, зокрема:
1) Надані на вимогу митного органу додаткові документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.
2) Товар постачається за прямим контрактом від виробника, але документи які підтверджують торгову марку виробника відсутні. До митного оформлення не надано ліцензій виробника товару.
3) До митного оформлення не надано копії свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN.
4) Надані до митного оформлення платіжні документи не можуть бути взяті до уваги, адже вони не встановленої форми, не містить усіх необхідних реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті.
5) Наданий до митного оформлення рахунок-фактура підписаний лише Продавцем товару, відсутній підпис Покупця, тому такий документ вважається непідписаним.
6) Рахунок на перевезення від 05 лютого 2025 року №38/2/2025 не містить відомостей щодо розвантажувальних та навантажувальних робіт.
У зв'язку із ненаданням додаткових документів, які спростовують виявлені розбіжності, та у зв'язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта) митну вартість товару визначено за резервним методом (стаття 64 МК України) на підставі цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби (ЄАІС Держмитслужби), а саме №24UA204060009755U0 та №25UA20500020000334U2 за якими проведено митне оформлення товарів на рівні 5,02 доларів США за 1 кг. товару.
Одночасно із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів Львівська митниця видала картку відмови в митному оформленні (випуску) товарів №UA209230/2025/000376 (а.с.47).
Товар було випущено у вільний обіг за МД №24UA209230012402U2 від 11.02.025 із застосуванням положень частини сьомої статті 55 МК України (а.с.49зворот-50).
Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товарів звернувся до суду із цим позовом.
При вирішення спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частина п'ята статті 54 МК України передбачає, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема в постановах від 27 березня 2020 року у справі №540/2605/18, від 21 жовтня 2021 року у справі №420/4820/19.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом - за ціною договору (контракту) декларант подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (пункти 2, 3, 4, 6), а саме: 1) Пакувальний лист від 11 жовтня 2024 року; 2) Рахунок-фактура (BSK-URKM-2401) від 11 жовтня 2024 року; 3) Коносамент WJXG241012061 від 24 жовтня 2024 року; 4) Автотранспортна накладна №448648 від 06 лютого 2025 року; 5) Сепровідний Т1 № 25PL322010NS89ASM4; 6) Сертифікат про походження товару С247634376810003; 7) Банківський платіжний документ, що стосується товару від 08 серпня 2024 року; 8) Банківський платіжний документ, що стосується товару від 23 жовтня 2024 року; 9) Зовнішньоекономічний контракт №19-1-2024 від 02 серпня 2024 року; 10) Договір про надання послуг митного брокера від 10 травня 2020 року; 11) Договір (контракт) про перевезення №02/501 від 05 січня 2024 року; 12) Договір (контракт) про перевезення №05-2024 від 09 жовтня 2024 року.
Крім того на вимогу митниці було подано копію експортної митної декларації №021720240000265110 від 20 жовтня 2024 року, інформацію про товари з каталогу виробника від 11 лютого 2025 року, прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 16 липня 2024 року, інформацію про ціни товарів з мережі Інтернет від 11 лютого 2025 року, договір (контракт) про перевезення №28720 від 11 листопада 2021 року, договір (контракт) про перевезення №1003 від 10 березня 2023 року.
На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню.
Так контрактом від 02.08.2024 №19-1-2024 визначено, що продавець - фірма HEBEI BAISIKE BICYCLE CO. LTD (Китай) продає, а покупець - ТОВ «ХРОМ САЙКЛС» (Україна) купує аксесуари та запчастини до велосипедів в кількості, за цінами у на умовах викладених в додатках (інвойсах); загальна сума контракту складає 6513,00 доларів США. Відповідно до пункту 3 цього контракту оплата здійснюється на таких умовах: 100% від загальної суми замовлення та/або контракту сплачує покупець на умовах попередньої оплати за товар, що може бути оплачена частинами за двостороннім погодженням (30% аванс та 70% перед доставкою, що вказується у рахунках на оплату); всі платежі за контрактом здійснюються у валюті - долар США.
Згідно з рахунком-проформою від 02.08.2024 №BSK-URKM-2401 сторонами зовнішньоекономічного контракту узгоджено поставку партії товару на загальну суму 6513,00 доларів США та умови його оплати: 30% передоплата та 70% перед доставкою (а.с.25-26,78-79 переклади).
Платіжною інструкцією в іноземній валюті від 08.02.2024 №5 позивач перерахував на рахунок продавця 1954,05 доларів США (а.с.52зворот).
Згідно з рахунком-фактурою від 02.08.2024 №BSK-URKM-2401 на поставку товару на загальну суму 6513,00 доларів США, 1954,05 доларів США сплачено та до сплати 4559,45 доларів США. Цим документом визначено номенклатуру товару.
В подальшому ТОВ «ХРОМ САЙКЛС» на рахунок продавця сплатило 4559,45 доларів США, що підтверджено платіжною інструкцією в іноземній валюті №9 від 23.10.2024 (а.с.53).
Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів - це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує вартість товару. Вказана в МД №25UA209230012015U5 (графа 22) фактурна вартість оцінюваного товару відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі) від 02.08.2024 №BSK-URKM-2401. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.
Суд зауважує, що у платіжних інструкціях вказано інформацію про грошовий переказ: а саме «передоплата за велосипедні запчастини у розмірі 30 відсотків згідно з рахунком-проформою від 02.08.2024 №BSK-URKM-2401 та контрактом від 02.08.2024 №19-1-2024 (у платіжній інструкції від 08.08.2024 №5) та «передоплата за велосипедні запчастини у розмірі 70 відсотків згідно з рахунком-проформою від 02.08.2024 №BSK-URKM-2401 та контрактом від 02.08.2024 №19-1-2024» (у платіжній інструкції від 23.10.2024 №9). Платежі здійснено на рахунок продавця компанії HEBEI BAISIKE BICYCLE CO. LTD, платіжні реквізити якої відповідають тим, що зазначені в контракті.
Пунктами 5, 6, 7 частини десятої статті 58 МК України обумовлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.
Згідно з пунктами 6, 8 частини другої статті 53 МК України декларант має обов'язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - лише якщо здійснювалося страхування.
Контрактом від 02.08.2024 №19-1-2024 визначено, що продавець поставляє продукцію на умовах FOB- XINGANG, Китай, що вказуються в інвойсах та рахунках, відповідно до правил Інкотермс-2010. Продавець здійснює поставку товару впродовж 10 календарних днів з моменту надходження 100% попередньої оплати на розрахунковий рахунок продавця (пункти 2.1-2.2).
Умови поставки FOB (Free On Board або Франко борт … назва порту відвантаження) означають, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. З цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміну FOB на продавця покладається обов'язок з митного очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом. Водночас ціна FOB означає, що контрактна ціна за товар включає в себе вартість експортних та інших зборів, а також вартість доставки в порт, відвантаження та завантаження вантажу на борт судна, крім вартості транспортування в порт призначення. З огляду на умови поставки FOB покликання відповідача у спірному рішенні про невключення декларантом до митної вартості товару витрат на митні (формальності) процедури у порту призначення, розвантажувальні роботи та страхування вантажу є безпідставним.
Визначаючи митну вартість за першим методом, декларант відповідно до пункту 10 статті 58 МК України до фактурної вартості додав витрати з перевезення товару 2147,00 доларів США.
Суд зазначає, що законодавець не ставить в обов'язок декларанту подання конкретних документів, які підтверджують транспортні витрати.
ТОВ «ХРОМ САЙКЛС» для підтвердження понесення витрат на транспортування було надано до митного оформлення договір про здійснення діяльності в області перевезень зовнішньоторговельних платежів від 09.10.2024 №02/0501(а.с.31зворот-33); рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 05.02.2025 №38/2/2025 (а.с.34зворот).
Відповідно до договору від 09.10.2024 №02/0501 замовник - ТОВ «ХРОМ САЙКЛС» доручає і оплачує, а виконавець - SLT Trans Logistic Sp. Z.о.о. здійснює перевезення зовнішньоторговельних вантажів та/або організовує таке перевезення. За змістом договору замовник зобов'язується подавати виконавцю попередню письмову заявку на транспортування вантажу і повідомляти попередню інформацію про графік і кількість вантажу та/або контейнерів, які підлягають експедируванню, а оплату послуг виконавця за цим договором проводиться замовником в доларах США на підставі і за рахунком виконавця протягом трьох робочих днів з моменту виставлення рахунку замовнику засобами факсимільного електронного зв'язку.
Судом встановлено, що на виконання зазначених умов договору від 09.10.2024 №02/0501 між сторонами укладено заявку-перевезення №05-2024 товару - велосипедних частин та аксесуарів на суму 6513,00 доларів США згідно з інвойсом від 02.08.2024 №BSK-URKM-2401. В цій заявці визначено маршрут: XINGANG- Kovel (а.с.36). Як слідує з листа ТОВ «ХРОМ САЙКЛС» від 11.02.2024, заявка-перевезення №02/0501 була подана декларантом разом із скан-копією договору перевезення від 09.10.2024 №02/0501 та була повторно надана у порядку частини восьмої статті 55 МК України.
Відповідно до рахунка-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від 05.02.2025 №38/2/2025 (а.с.34зворот) вартість транспортних витрат становить: морських шляхом - 1507,00 доларів США, на території Польщі - 448,00 доларів США, та на території України - 192,00 доларів США, а разом 2147,00 доларів США, сплата яких підтверджується квитанцією від 13.02.2025 №68 (а.с.35). Варто зауважити, що ненадання митному органу квитанції від 13.02.2025 №68 (при тому що були надані договір про здійснення діяльності в області перевезень зовнішньоторговельних платежів від 05.01.2024 №02/0501 та рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 05.02.2025 №38/2/2025) не може бути підставою для коригування митної вартості товару №2 за резервним методом, оскільки з наданих документів можливо встановити вартість витрат на перевезення товару до кордону України (при тому що одночасно перевозилася вся партія товару на суму 6513,00 доларів США).
Крім того згідно з коносаментом від 24.10.2024 №26-SLT090124 (а.с.80зворот) товар 24.10.2024 було відправлено з СІНЬГАН (Китай), а відповідно до автотранспортної накладної (CMR) від 06.02.2025 №448648 (а.с.57) перезавантажено у Gdansk (Польща), звідки він прямував до міста Ковеля (Україна). Вказаний маршрут узгоджується із маршрутом, зазначеним у заявці-перевезення №02/0501.
Окрім цих витрат, жодних інших витрат позивачем понесено не було (інше не випливає із досліджених документів).
Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.
Натомість в оскаржуваному рішенні Львівська митниця зазначила, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена, у зв'язку із чим від декларанта були витребувані додаткові документи, перераховані у частині третій статті 53 МК України.
Як вказано у пункті 2 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.
З наведеного слідує, що правовою підставою для витребування митним органом від декларанта додаткових документів є наявність перелічених у частині третій статті 53 МК України підстав, про які митний орган зобов'язаний у письмовій формі повідомити декларанта із зазначенням у такому повідомленні конкретних причин, за яких заявлена декларантом митна вартість не може бути визнана на основі поданих ним документів.
Вказана норма законодавства спрямована на те, щоб декларант був обізнаний з недоліками (хибами), які виявлені митним органом та які в свою чергу перешкоджають митному органу підтвердити задекларовану митну вартість товарів, за яких декларант мав би реальну можливість їх усунути шляхом подання додаткових документів.
Зазначений правовий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2020 року у справі №820/3231/16.
Суд зазначає, що надіслане митницею повідомлення про надання документів (а.с.48 зворот) не містить інформації, що дозволяла б з'ясувати, які саме відомості про складові числового значення митної вартості відсутні або не підтверджуються поданими позивачем документами. Крім того, відповідач в електронному повідомленні зобов'язав позивача надати додаткові документи, проте, не зазначив, які саме обставини в частині підтвердження числових значень складових митної вартості товарів ці документи повинні підтвердити. Такі дії митного органу не узгоджуються з положеннями пункту 2 частини четвертої статті 54 МК України та сприяють тому, що декларант, будучи необізнаним щодо фактичних причин, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана, позбавляється можливості усунути такі розбіжності (недоліки, хиби) на стадії здійснення митного контролю правильності визначення задекларованої ним митної вартості товарів.
Протиправність витребування додаткових документів підтверджується правовою позицією Верховного Суду у постанові від 23 квітня 2021 року у справі №808/1402/18, якою визначено, що: «…16. Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
17. Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість…».
Як видно з матеріалів справи, на підставі положень частини восьмої статті 55 МК України ТОВ «ХРОМ САЙКЛС» листом від 11.02.2025 скерувало Львівській митниці документи для підтвердження митної вартості товарів, що декларувався згідно з МД №25UA209230012015U5 від 08.02.2025, зокрема: заявку на перевезення, платіжні документи щодо транспорту, декларацію країни відправлення.
З вказаних документів судом встановлено, що 11.11.2021 між компанією SLT Trans Logistic Sp. Z.о.о. (виконавець), яка відповідно до пункту 1.1 договору від 05.01.2024 №02/0501 здійснює перевезення зовнішньоторговельних вантажів самостійно або ж організовує таке перевезення, та ТОВ «Транслогістик-ЮА» (замовник) укладено договір №28720, за умовами якого виконавець надає замовнику за винагороду послуги з транспортно-експедиторського обслуговування експортних, імпортних вантажів замовника, що включають в себе: організацію перевезення всіма необхідними видами транспорту, оплату послуг перевізників, організацію зберігання, огляду, вантажно-розвантажувальних робіт, інші послуги відповідно до заявок замовника.
У свою чергу 10.03.2023 ТОВ «Транслогістик-ЮА» (замовник) уклало договір №1003 з ФОП ОСОБА_1 (виконавець). Відповідно до пункту 1.1 цього договору замовник доручає і оплачує перевезення вантажу, а виконавець бере на себе зобов'язання перевезти вантаж по території України та/або за її межами, в міжнародному сполученні і доставити його належному отримувачу згідно з транспортною накладною вантажним автотранспортом (контейнером, тент, реф, ізотерм), що належить виконавцю на праві власності або залучений (для перевезень на території України) в іншій формі, на умовах погоджених сторонами до цього договору.
Заявка на перевезення вантажу від 31.01.2025 (а.с.66) підписана сторонами ТОВ «Транслогістик-ЮА» та ФОП ОСОБА_1 (а.с.66), який і здійснював безпосереднє перевезення вантажу, про що видно з міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) від 06.02.2025 №448648 (а.с.31 зворот).
З огляду на вище викладене суд відхиляє доводи відповідача про непідтвердження декларантом митної вартості товару через те, що згідно з автотранспортною накладною (CMR) від від 06.02.2025 №448648 перевезення вантажу здійснив PE YUSHCUK VIKTOR, тоді як відповідно до рахунка-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від 05.02.2025 №38/2/2025 перевізником є компанія SLT Trans Logistic Sp. Z.о.о.
За встановлених обставин митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які надані декларантом в порядку частини восьмої статті 55МК України та містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Водночас суд зауважує, що вказані документи складені на виконання угоди SLT Trans Logistic Sp. Z.о.о. з третіми сторонами, з якими позивач безпосередньо у відносини не вступав, але які були задіяні до перевезення вантажу. Оплату послуг позивач мав обов'язок провести виконавцю Logistic Sp. Z.о.о., тому відносини останнього з третіми особами, визначення ними маршруту транзитною територією, не можуть впливати на визначення митної вартості товарів, яка підтверджена первинними документами, у яких позивач є стороною договірних відносин.
Окремо суд зауважує на безпідставності вимоги митного органу про надання виписки з бухгалтерської документації. Для витребовування документів бухгалтерського та податкового обліку (якщо мова йде про документи, які стосуються руху ідентичних та/або подібних оцінюваному товару в середині країни за попередні періоди) відповідно до частини четвертої статті 53 МК України митний орган має довести існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем, який вплинув на заявлену декларантом митну вартість, проте у цьому випадку ні у вимозі декларанту, ні у спірному рішенні таке обґрунтування не наведене.
Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару. Також ненадання позивачем прайс-листів виробника товару не може позбавляти позивача можливості декларувати товар на підставі інших документів, про які домовилися сторони зовнішньоекономічного контракту і які за правилами частини другої статті 53 МК України підтверджують митну вартість товару.
Однак за обставин цієї справи ТОВ «ХРОМ САЙКЛС» подано як копію митної декларації країни відправлення, так і прайс-лист та каталог продукції.
При вирішенні спору суд також враховує, що відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Натомість у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митних декларацій (№24UA204060009755U0 від 26.12.2024 та №25UA20500020000334U2 від 16.01.2025), на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку суду, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10 червня 2021 року у справі №815/6854/17, від 14 липня 2020 року у справі №809/1734/16 та ін.) формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу для визначення митної вартості товару.
Отже, підстави вважати, що рішення відповідача від 11.02.2025 №UA209000/2025/100060/2 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому це рішення підлягає скасуванню як протиправне.
Таким чином, позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в загальній сумі 2422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №831 від 20.02.2025.
Отже, на користь ТОВ «ХРОМ САЙКЛС» необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 2422,40 грн.
При вирішенні питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн суд зазначає наступне.
Частинами першою, третьою статті 132 КАС України установлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вказаних правових норм, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.
Для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії таких документів: договору про надання правової допомоги від 09.08.2023 №77-ЮП, укладеного між Адвокатським бюро «Крючкова» (далі - Адвокатське бюро) та ТОВ «ХРОМ САЙКЛС» (а.с.14-17), попереднього (орієнтованого) розрахунку №24/02-1 від 24.02.2025 (а.с.70 зворот), рахунка-фактури №684 від 17.02.2024 (а.с.18), акта приймання-передачі наданих послуг №684 (а.с.69зворот), платіжної інструкції №830 від 19.02.2025 на суму 4000,00 (а.с.19).
Відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг №684 Адвокатським бюро надано послуги щодо оскарження рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100060/2 (є предметом цієї справи), представництво інтересів позивача у суді першої та апеляційної інстанції. Загальна вартість послуг становить 4000,00 грн.
При цьому відповідно до попереднього (орієнтованого) розрахунку №24/02-1 від 24.02.2025 для ТОВ «ХРОМ САЙКЛС» надано та надалі планується надати такі види послуг: ознайомлення керівника позивача із процесуальними правами та обов'язками щодо захисту прав та інтересів (30 хв); ознайомлення з рішенням про коригування митної вартості товару № UA209000/2025/100060/2 та іншими товаросупровідними документами, наданими до митного оформлення (1,5 год), пошук інформації щодо контрагента в мережі інтернет та перевірка правосуб'єктності учасників зовнішньоекономічної операції (1 год), складання стратегії представництва у суді (1 год), вивчення судової практики з відповідних правовідносин (2 год); складання та подання позовної заяви (3 год). Розмір гонорару становить 4000,00 грн.
Відповідач заперечив щодо стягнення витрат на правничу допомогу у зв'язку з їх неспівмірністю із категорією справи і предметом позову (а.с.93зворот-95).
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу цієї справи, суд зазначає, що предметом спору є одне рішення про коригування митної вартості; справа належить до категорії справ незначної складності, її розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, з урахуванням сталої судової практики Верховного Суду у цій категорії справ. При цьому такі послуги, як складання стратегії представництва у суді, вивчення судової практики з відповідних правовідносин, ознайомлення із товарно-супровідними документами передбачають складання позовної заяви і подання її до суду, тож дублювання послуг не повинно бути підставою для збільшення їх вартості. Також не містить обґрунтування надання такої послуги, як пошук інформації щодо контрагента в мережі інтернет та перевірка правосуб'єктності учасників зовнішньоекономічної операції з огляду на суть правовідносин у справі. Крім того, з акта приймання-передачі послуг слідує, що загальна вартість послуг (4000,00 грн) включає ведення судової справи не тільки у суді першої, а й у суді апеляційної інстанції. Однак суд першої інстанції при вирішенні спору не здійснює розподіл судових витрат, які підлягатимуть розподілу у разі апеляційного провадження (якщо таке матиме місце). Тому заявлені судові витрати на цій стадії судового процесу є явно завищеними та в частині стосуються ще не наданих послуг.
Виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, обсягу наданих адвокатом послуг (з врахуванням включення в акт приймання-передачі послуг за супровід у суді апеляційної інстанції), справедливим буде відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; решту витрат повинен понести позивач.
З урахуванням наведеного, на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати в загальному розмірі 4422,40 грн (з них: судовий збір в сумі 2422,40 грн, та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 000,00 грн.).
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 134, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Митного кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ХРОМ САЙКЛС» (45001, Волинська область, місто Ковель, вулиця Соборна, будинок 1А, код ЄДРПОУ 43313034) до Львівської митниці (79007, Львівська область, місто Львів, вулиця Костюшка, будинок 1, код ЄДРПОУ ВП 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100060/2 від 11.02.2025.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХРОМ САЙКЛС» за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці судові витрати у сумі 4422,40 (чотири тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський