02 липня 2025 р. Справа № 120/6421/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту гуманітарної політики Вінницької обласної військової адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Департаменту гуманітарної політики Вінницької обласної військової адміністрації (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо недотримання норм ст. 19 Закону України “Про звернення громадян» під час розгляду звернення позивача від 29 квітня 2025 року (вх. №01-О-1900-11) та нерозгляду цього звернення по суті;
- визнати протиправними рішення та дії відповідача щодо безпідставної передачі розгляду звернення позивача від 29 квітня 2025 року (вх. №01-О-1900-11) іншому органу;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути звернення позивача від 29 квітня 2025 року (вх. №01-О-1900-11) з повним дотримання норм ст. 19 Закону України “Про звернення громадян», зокрема в частині об'єктивної, всебічної і вчасної перевірки звернень; невідкладного вживання заходів до припинення неправомірних дій або бездіяльності; виявлення і усунення причин та умов, які сприяли порушенням; вирішення питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення; вжиття заходів для усунення причин, що породжують звернення позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 29 квітня 2025 року ним надіслано на електронну адресу Департаменту гуманітарної політики Вінницької обласної військової адміністрації звернення, яке зареєстрували за вхідним номером 01-О-1900-11. У цьому зверненні позивач повідомив про порушення, яке вчинили посадові особи Кузьминецького професійного аграрного ліцею Вінницької області, а саме про неправомірне відкликання працівника з чергової відпустки та, керуючись ст. 19 Закону України “Про звернення громадян», просив вирішити питання про відповідальність посадових осіб, які вчинили це порушення.
У відповіді на вказане звернення відповідач зазначив про те, що на підставі ч. 3 ст. 7 Закону України “Про звернення громадян» заяву позивача направлено до Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці для розгляду по суті.
Своєю чергою, Управління Держпраці не розглянуло звернення позивача по суті, мотивуючи це тим, що застосування дисциплінарного стягнення має вирішуватися відповідачем та не належить до повноважень Держпраці.
Таким чином не погоджуючись з діями відповідача щодо не розгляду його звернення від 29 квітня 2025 року по суті та передачі його до Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 19.05.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за вказаним позовом та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
02.06.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні.
Відповідач зазначає, що Департамент гуманітарної політики Вінницької обласної військової адміністрації правомірно на підставі ч. 3 ст. 7 Закону України "Про звернення громадян" направив заяву ОСОБА_1 від 29.04.2025 (вх. № 01-О-1900-11) до Центрального-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, тобто діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України та жодним чином не порушив прав та інтереси позивача.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив такі обставини справи.
29.04.2025 позивач надіслав на електронну адресу Департаменту гуманітарної політики Вінницької обласної військової адміністрації звернення, яке зареєстрували за вхідним номером 01-О-1900-11.
У цьому зверненні від 29.04.2025 позивач повідомив про порушення, яке, на його думку, вчинили посадові особи Кузьминецького професійного аграрного ліцею Вінницької області, а саме про неправомірне відкликання працівника з відпустки та покладання на працівника обов'язків, виконання яких не передбачено його посадою. При цьому, керуючись ст. 19 Закону України “Про звернення громадян», просив розглянути його звернення, здійснити перевірку та вирішити питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення.
Листом від 02.05.2025 за №01-0-1900-11 відповідач повідомив позивача, що його заяву від 29.04.2025 розглянуто та враховуючи зміст заяви, на підставі ч. 3 ст. 7 Закону України “Про звернення громадян», таку заяву направлено до Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (лист від 02.05.2025 №01.07-2619) для розгляду по суті.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.
Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити до органів державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів врегульовані Законом України від 02.10.1996 № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон № 393/96-ВР).
Цей Закон також забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Вказані конституційні положення, а також положення Закону України "Про звернення громадян" містять правову процедуру розгляду звернень особи, зокрема до суб'єктів владних повноважень, яка гарантує доступ особи до інформації, обов'язок розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Правова процедура ("fair procedure" - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади, та встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.
Встановлена правова процедура, як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.
Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права, тобто особа правомірно очікує отримати у передбачений законом спосіб відповідь на порушене перед суб'єктом, якому адресовано звернення, питання відповідно та у спосіб, передбачений законом.
Частиною першою статті 1 Закону № 393/96-ВР визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до ст. 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.
Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 5 цього Закону звернення громадян адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду (ч. 1 ст. 7 Закону № 393/96-ВР).
При цьому частинами третьою, четвертою статті 7 цього Закону передбачено, що якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Отже, відповідно до норм чинного законодавства звернення громадян мають розглядатися тим органом, до компетенції якого належить вирішення порушених у цих зверненнях питань.
Аналогічний висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 800/580/17.
За змістом частини 1, 3, 4 статті 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону № 393/96-ВР скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
За приписами статті 18 Закону № 393/96-ВР громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
Згідно із ст. 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті.
За приписами частини першої, другої статті 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
Таким чином, у разі надходження до органу звернення громадянина, відповідний орган повинен об'єктивно, всебічно і вчасно перевірити викладені у цьому зверненні обставини та письмово повідомити громадянина про результати перевірки заяви і суть прийнятого рішення. Це закономірно означає, що орган, до якого відбулося звернення, зобов'язаний надати мотивовану та обґрунтовану відповідь або прийняти рішення про відмову у задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні, скарзі).
Верховний Суд у постанові від 27.04.2020 у справі № 813/4351/16 зазначив, що саме по собі надання будь-якої відповіді на звернення громадянина у визначені законом строки не слід вважати повним і належним виконанням свого обов'язку суб'єктом владних повноважень. Істотною умовою такої відповіді є її належне обґрунтування і вирішення поставлених у зверненні питань (із урахуванням суті відповідного звернення і на підставі його ґрунтовного й всебічного вивчення).
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач ОСОБА_1 вказує на те, що відповідач об'єктивно та усебічно не перевірив його заяву від 29.04.2025, не дотримався вимог ст. 19 Закону України "Про звернення громадян" і безпідставно надіслав його звернення для розгляду до іншого органу, хоча розгляд звернення належав до компетенції Департаменту, що призвело до того, що заява позивача не була розглянута по суті.
Надаючи оцінку таким твердженням позивача та доводам відповідача, що розгляд питань, порушених в заяві позивача від 29.04.2025, не входить до його повноважень, суд зазначає таке.
Як можна побачити зі змісту заяви позивача від 29.04.2025 (вх. № 01-О-1900-11), таке звернення фактично зводилося до притягнення до дисциплінарної відповідальності керівника Кузьминецького професійного аграрного ліцею Вінницької області за допущені, на думку заявника, порушення, пов'язані із неправомірним відкликанням працівника з чергової відпустки.
Вказане звернення відповідач надіслав для розгляду по суті до Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (лист від 02.05.2025 № 01.07-2619).
Останнє, у свою чергу, листом від 06.05.2025 повідомило позивача про те, що його звернення не стосується порушення його особистих трудових прав, а ймовірних порушень з боку керівника установи, а тому в Управління Держпраці немає підстав для проведення позапланової перевірки ліцею за заявою позивача. При цьому акцентовано увагу на тому, що відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України " Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" підставою для здійснення позапланових заходів є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду саме її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності).
Отже, суд констатує, що звернення позивача від 29.04.2025 вх. № 01-О-1900-11 не було розглянуто по суті тим суб'єктом, якому воно було надіслане відповідачем. Відтак визначальним для вирішення справи є необхідність з'ясування питання про те, чи дійсно у відповідача були відсутні повноваження на розгляд тих питань, які порушував у своїй заяві позивач, і чи дійсно у нього не має правових підстав для розгляду такого звернення по суті.
В цьому контексті суд враховує, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.10.2017 № 831-р "Питання управління державними закладами професійної (професійно-технічної) освіти, підпорядкованими Міністерству освіти і науки" Вінницька обласна державна (військова) адміністрація в особі Департаменту гуманітарної політики до завершення процедури передачі з державної у комунальну власність підпорядкованих Міністерству освіти і науки державних закладів професійної (професійно-технічної) освіти, виконує повноваження засновника цих закладів освіти, зокрема щодо:
- оперативного управління майном закладів освіти;
- здійснення матеріально-технічного і фінансового забезпечення закладів освіти, аналізу та контролю за провадженням їх фінансово-господарської діяльності;
- оголошення та проведення конкурсів на заміщення вакантних посад директорів закладів освіти;
- призначення на посаду директорів закладів освіти;
- звільнення з посади директорів закладів освіти;
- заохочення, преміювання та притягнення до дисциплінарної відповідальності призначених директорів закладів освіти.
Крім того, згідно з п. 5 ч. 4 Положення про Департамент гуманітарної політики Вінницької обласної державної адміністрації Департамент відповідно до покладених на нього завдань виконує повноваження з управління державними закладами професійної (професійно-технічної) освіти щодо заохочення, преміювання та притягнення до дисциплінарної відповідальності призначених директорів закладів освіти.
Таким чином, зі змісту процитованих нормативних положень можливо зробити висновок, що саме до повноважень Департаменту гуманітарної політики належать, зокрема, питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності призначених директорів закладів освіти.
Водночас, з огляду на проаналізований вище зміст заяви позивача від 29.04.2025, суд не вбачає підстав вважати, що таке звернення не охоплювалося вказаними повноваженнями відповідача.
Відтак суд доходить висновку, що саме Департамент гуманітарної політики Вінницької обласної військової адміністрації був уповноважений на розгляд заяви позивача по суті, що додатково підтверджується відповіддю Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 06.05.2025 № ЦЗ/3.1/595-ЗВ-25.
Верховний Суд у постанові від 24.11.2021 у справі № 380/2272/20, досліджуючи приписи Закону України "Про звернення громадян", зауважив, що законодавець, передбачаючи право/обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування пересилати за належністю звернення громадян іншому (відповідному) органу чи посадовій особі, мав на меті забезпечити заявнику об'єктивний та всебічний розгляд його заяви. Водночас вказаний обов'язок органів державної влади та місцевого самоврядування щодо пересилання звернення може бути реалізований виключно за сукупністю таких умов: 1) питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень; 2) звернення пересилається лише відповідному, а не будь-якому органу чи посадовій особі за належністю, тобто тому органу, до повноваження якого входить вирішення питань, що порушені у зверненні; 3) пересилання повинно відбутися в термін не більше п'яти днів; 4) про факт пересилання обов'язково повідомляється громадянин, який подав звернення.
Застосовуючи наведений правовий висновок до обставин цієї справи, суд вважає, що у спірному випадку відповідач помилково визнав заяву позивача такою, що не підлягає розгляду Департаментом гуманітарної політики, а тому неправомірно надіслав таку заяву для розгляду до неналежного органу, за наявності власних повноважень для розгляду порушених у зверненні питань.
Отже, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, передбачені чинним законодавством.
З огляду на викладене суд визнає протиправними бездіяльність відповідача щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 29.04.2025 (вх. № 01-О-1900-11) та дії відповідача щодо пересилання зазначеної заяви для розгляду до Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.
Визначаючись щодо способу захисту порушеного права позивача, суд враховує, що заява позивача не була розглянута по суті відповідачем, як уповноваженим суб'єктом.
Таким чином, для відновлення порушених прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах відповідача необхідно зобов'язати виконати відповідний обов'язок, а саме розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.04.2025 (вх. № 01-О-19000-11) по суті з дотриманням норм статті 19 Закону України "Про звернення громадян".
При цьому суд наголошує, що питання обґрунтованості поданої заяви має вирішуватись саме відповідачем в ході її розгляду та за результатами перевірки наведених у ній доводів.
Частиною першою статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За правилами статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до переконання, що адміністративний позов належить задовольнити частково у визначений судом спосіб.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а будь-яких інших судових витрат у справі не встановлено, питання про їх розподіл не вирішується.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 263, 295, 371 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними бездіяльність Департаменту гуманітарної політики Вінницької обласної військової адміністрації щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 29 квітня 2025 року (№ 01-О-1900-11) та дії Департаменту гуманітарної політики Вінницької обласної військової адміністрації щодо пересилання зазначеного звернення для розгляду до Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.
Зобов'язати Департамент гуманітарної політики Вінницької обласної військової адміністрації розглянути заяву ОСОБА_1 від 29 квітня 2025 року (вх. № 01-О-1900-11) по суті з дотриманням вимог статті 19 Закону України "Про звернення громадян".
У решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 02.07.25.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
Відповідач: Департамент гуманітарної політики Вінницької обласної військової адміністрації (код ЄДРПОУ 43960389, місцезнаходження: вул. Миколи Оводова, 33, м. Вінниця, 21050).
Суддя Слободонюк Михайло Васильович