м. Вінниця
01 липня 2025 р. Справа № 120/16232/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справ за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що його довіритель проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, а 22 жовтня 2024 року подав рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" через сімейні обставини, які визначені абзацом 15 пункту 3 частини 12 цієї ж статті (у зв'язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання обов'язків військової служби, пов'язаних із забезпеченням національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії проти України під час дії воєнного стану рідного брата ОСОБА_2 ).
Листом військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 29 жовтня 2024 року ОСОБА_1 відмовлено у звільненні з військової служби, оскільки необхідною умовою для звільнення зі служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" є підтвердження факту загибелі рідного брата саме під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Водночас відповідач зазначив, що в сповіщенні сім'ї від 07 жовтня 2024 року № 13658, надісланого ІНФОРМАЦІЯ_2 , йдеться про те, що солдат ОСОБА_2 (військовослужбовець в/ч НОМЕР_2 ) загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 в районі населеного пункту Першотравенськ Дніпропетровської області при виконанні обов'язків військової служби, пов'язаних із забезпеченням національної безпеки і оборони, відсічі і стримувані збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Однак відповідач стверджує, що зазначене сповіщення не підтверджує факт здійснення рідним братом позивача заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України, під час яких він загинув, а є підставою для подання документів для призначення пенсії (матеріальної допомоги) і надання пільг у встановленому законодавством порядку.
Представник позивача із такою відмовою військової частини НОМЕР_1 не погоджується, а тому звернувся до суду із цим позовом з вимогою зобов'язати відповідача повторно розглянути рапорт позивача та прийняти рішення (наказ), яким звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
У позовній заяві в якості третьої особи визначено військову частину НОМЕР_2 , що розцінено судом як клопотання про залучення до участі у справі третьої особи.
Ухвалою від 10 грудня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання про залучення до участі у справі третьої особи та встановлено вставлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Копію ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі від 10 грудня 2024 року надіслано до електронного кабінету відповідача 11 грудня 2024 року о 20 год. 31 хв., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України днем вручення судового рішення є зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Відтак копію ухвали від 10 грудня 2024 року слід вважати врученою відповідачу.
При цьому відзив на позовну заяву від відповідача на адресу суду в строк, визначений ухвалою від 10 грудня 2024 року, не надійшов.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 є громадянином України та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, що не заперечується сторонами.
Свідоцтвом про народження від 24 серпня 1968 року підтверджується те, що ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) є сином ОСОБА_3 .
Свідоцтвом про народження від 15 листопада 1975 року підтверджується те, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) є сином ОСОБА_3 .
Тобто, вказаними доказами підтверджується той факт, що ОСОБА_1 (позивач) є рідним братом ОСОБА_2 .
22 травня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_2 сповістив ОСОБА_4 (матір позивача) про те, що солдат ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання у зоні безпосередніх бойових дій в районі населеного пункту Першотравенськ Дніпропетровської області при відсічі збройної агресії.
24 травня 2024 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 , відповідно до якого ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце смерті - грунтова дорога м. Першотравенськ - с. Росішки Синельниківського району Дніпропетровської області).
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 10 серпня 2024 року № 222 ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 від отриманих поранень, внаслідок перевертання вантажного автомобіля на ґрунтовій дорозі м. Першотравенськ - с. Росішки Синельниківського району Дніпропетровської області виключено зі списків особового складу Збройних Сил України та знято з усіх видів забезпечення з 22 травня 2024 року. Смерть пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
Довідкою військової частини НОМЕР_2 від 03 вересня 2024 року № 831 підтверджується те, що ОСОБА_2 в періоди з 27 квітня 2022 року по 31 травня 2022 року, з 06 червня 2022 року по 11 червня 2022 року, з 10 липня 2022 року по 31 серпня 2022 року, з 21 березня 2023 року по 28 березня 2023 року, з 01 травня 2024 року по 21 травня 2024 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України, перебуваючи в Луганській області, Лисичанській міській територіальній громаді, місті Лисичанськ, Миколаївській міській територіальній громаді Краматорського району Донецької області, селі Тихонівка Донецької області, Лиманській міській територіальній громаді Донецької області, місті Лиман, селі Гродківка Покровського району Донецької області.
Із листа військової частини НОМЕР_2 від 04 жовтня 2024 року вих. № 1569/3096, що наданий у відповідь на адвокатський запит представника позивача, слідує, що відповідно до висновків, отриманих за результатами проведеного службового розслідування, солдат ОСОБА_2 загинув під час виконання обов'язків військової служби на території Синельниківського району Дніпропетровської області (поза зоною ведення бойових дій). У зв'язку із чим відомості, зазначені у довідці № 831 від 03 вересня 2024 року, в частині включення до вказаної довідки періоду з 01 травня 2024 року по 21 травня 2024 року є помилковими.
22 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України із рапортом, у якому просив звільнити його з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" через сімейні обставини, які визначені абзацом 15 пункту 3 частини 12 цієї ж статті (у зв'язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання обов'язків військової служби, пов'язаних із забезпеченням національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії проти України під час дії воєнного стану, рідного брата ОСОБА_2 ).
До такого рапорту позивач долучив копію паспорта громадянина України, копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , копію сповіщення сім'ї від 07 жовтня 2024 року № 13658 про смерть ОСОБА_2 , копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 , копію витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 18 червня 2024 року, копію витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 18 червня 2024 року № 266.
Листом військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 29 жовтня 2024 року ОСОБА_1 відмовлено у звільненні з військової служби, оскільки необхідною умовою для звільнення зі служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" є підтвердження факту загибелі рідного брата саме під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану. Водночас відповідно до сповіщення сім'ї від 07 жовтня 2024 року № 13658, надісланого ІНФОРМАЦІЯ_2 , солдат ОСОБА_2 (військовослужбовець в/ч НОМЕР_2 ) загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 в районі населеного пункту Першотравенськ Дніпропетровської області при виконанні обов'язків військової служби, пов'язаних із забезпеченням національної безпеки і оборони, відсічі і стримувані збройної агресії проти України під час дії воєнного стану. Відтак зазначене сповіщення не підтверджує факт здійснення рідним братом позивача заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України, під час яких він загинув, а є підставою для подання документів для призначення пенсії (матеріальної допомоги) і надання пільг у встановленому законодавством порядку.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє станом на сьогоднішній день.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон № 2232-XII; у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).
За змістом частин першої та третьої статті 1 Закону № 2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до підпункту "г" пункту 1 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану:
а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
б) за станом здоров'я:
на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;
за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
в) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі;
г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
д) у зв'язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
е) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу);
з) у зв'язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.
Водночас згідно з абзацом 16 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану: якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Із системного аналізу вказаних норм слідує, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII через сімейні обставини або з визначених названим Законом поважних причин, за умови, що такі військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу, серед яких така обставина: якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі у антитерористичній операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Спір у цій справі виник у зв'язку з відмовою відповідача у звільненні позивача з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ.
Підставою для такої відмови слугувало те, що, на думку відповідача, смерть ОСОБА_2 не пов'язана із здійсненням заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях або під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Отже, для визначення підстав звільнення позивача з військової служби суд має з'ясувати, чи пов'язана смерть ОСОБА_2 із здійсненням заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях або під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Так, відповідно до сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_5 від 22 травня 2024 року № 5109 солдат ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання у зоні безпосередніх бойових дій в району населеного пункту Першотравенськ Дніпропетровської області при відсічі збройної агресії російської федерації.
Зміст наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 10 серпня 2024 року № 222 свідчить про те, що ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 від отриманих поранень внаслідок перевертання вантажного автомобіля на ґрунтовій дорозі АДРЕСА_1 . Смерть пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
Довідкою військової частини НОМЕР_2 від 03 вересня 2024 року № 831 підтверджується те, що ОСОБА_2 з 27 квітня 2022 року по 31 травня 2022 року, з 06 червня 2022 року по 11 червня 2022 року, з 10 липня 2022 року по 31 серпня 2022 року, з 21 березня 2023 року по 28 березня 2023 року, з 01 травня 2024 року по 21 травня 2024 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Луганській області, Лисичанській міській територіальній громаді, місті Лисичанськ, Миколаївській міській територіальній громаді Краматорського району Донецької області, селі Тихонівка Донецької області, Лиманській міській територіальній громаді Донецької області, місті Лиман, селі Гродківка Покровського району Донецької області.
З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 загинув під час виконання заходів необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України під час дії воєнного стану.
При цьому із конструкції правової норми пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII та абзацу 16 пункту 3 частини 12 статті 26 цього ж Закону слідує, що військовослужбовець має право на звільнення з військової служби (у разі якщо не висловив бажання її проходити) зокрема у разі загибелі його рідного брата під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
На переконання суду, наявні в матеріалах справи докази підтверджують те, що позивач має право на звільнення з військової служби через сімейні обставини у зв'язку із загибеллю його рідного брата під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Посилання відповідача у листі від 29 жовтня 2024 року на те, що ОСОБА_2 загинув внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (що підтверджується актом службового розслідування, затвердженого т.в.о. командира військової частини НОМЕР_6 від 18 червня 2024 року) не спростовує того факту, що така пригода сталася під час виконання обов'язків військової служби, адже ним виконувалося ним виконувалося відповідне бойове завдання на виконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 (наведене підтверджується актом службового розслідування).
На переконання суду, внесення змін до довідки № 831 від 03 вересня 2024 року, якою підтверджується безпосередня участь ОСОБА_2 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів Держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, в частині виключення одного з періодів (01 травня 2024 року - 21 травня 2024 року) участі у відповідних заходах на підставі висновків акта службового розслідування свідчить про неправомірність таких дій військової частини НОМЕР_2 , оскільки висновки акта службового розслідування жодним чином не спростовують участь ОСОБА_2 у забезпеченні національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Відтак суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо відмови у звільненні позивача з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4, абзацу 16 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову служб" є протиправними.
У рішенні Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30 січня 2003 року зазначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулася за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Відтак, оскільки позивач у визначений законодавством спосіб реалізував своє право на звільнення з військової служби, подавши відповідний рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України разом із документами, що підтверджують сімейні обставини та підстави для звільнення з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4, абзацу 16 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову служб", у відповідача не було будь-яких альтернативних варіантів, окрім як за наслідками розгляду такого рапорту військовослужбовця прийняти рішення про звільнення його з військової служби.
Таким чином, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» з підстав, що зазначені в абзаці 16 пункту 3 частині 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
За таких обставин відсутні підстави для зобов'язання відповідача повторно розглядати рапорт позивача про його звільнення з військової служби, а тому в цій частині вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані представником позивача, суд доходить висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов'язаних з розглядом справи, не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо відмови у звільненні з військової служби ОСОБА_1 .
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 )
Відповідач: військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_8 )
Повний текст рішення суду складено 01.07.2025
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович