про залишення позовної заяви без руху
02 липня 2025 р. Справа № 120/8934/25
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Сало Павло Ігорович, перевіривши в м. Вінниці матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
27.06.2025 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій відповідача щодо оголошення позивача в розшук як такого, що нібито ухиляється від виконання військового обов'язку, та щодо ненадання відповіді на запит позивача про публічну інформацію від 04.06.2025 та зобов'язання відповідача зняти позивача з бази розшуку "Оберіг", "Резер+" та подібних баз розшуку адміністративних правопорушень.
Ознайомившись з вказаною позовною заявою та доданими до неї матеріалами, приходжу до висновку, що таку заяву належить залишити без руху.
Частиною першою статті 171 КАС України визначено, що після одержання позовної заяви суддя з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Водночас положення статей 160, 161 КАС України поширюються на всі випадки звернення до адміністративного суду з позовною заявою, а їх недодержання свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам закону.
Щодо сплати судового збору.
Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI).
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
В силу вимог ч. 1 ст. 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру ставка судового збору для фізичної особи становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону № 3674-VI).
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 01.01.2025 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлений на рівні 3028,00 грн.
Отже, ставка судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру дорівнює 1211,20 грн за кожну немайнову вимогу.
Позивач фактично заявив дві позовні вимоги немайнового характеру, а саме:
1) щодо визнання протиправними дій відповідача щодо оголошення його в розшук як такого, що нібито ухиляється від виконання військового обов'язку;
2) щодо визнання протиправними дій відповідача щодо ненадання відповіді на запит позивача про публічну інформацію від 04.06.2025.
Похідними позовними вимогами є вимоги про зобов'язання відповідача до вчинення певних дій.
Відтак розмір судового збору, що підлягає сплаті при зверненні до адміністративного суду з такими позовними вимогами становить 2422,40 грн.
До позовної заяви не додано документа про сплату судового збору у вищезазначеному розмірі на відповідний розрахунковий рахунок.
Разом з тим позивач просить суд звільнити його від сплати судового збору, посилаючись на те, що він не має достатнього джерела доходу та перебуває у скрутному матеріальному становищі, а тому не може сплатити судовий збір без шкоди для його існування.
Вирішуючи заявлене клопотання, суд виходить з таких мотивів.
Судовий збір, як складова частина судових витрат, виконує компенсаційну, превентивну і соціальну функцію. Компенсаційна функція полягає у відшкодуванні коштів, витрачених державою на здійснення правосуддя, а також коштів, витрачених особами, що звертаються до суду або вчиняють певні процесуальні дії. Превентивна функція полягає в попередженні необґрунтованих звернень до судів, у забезпеченні виконання юридично зацікавленими в результаті справи особами своїх процесуальних обов'язків. Соціальна функція проявляється в тому, що судові витрати покликані забезпечити фактичну доступність до правосуддя.
Якщо компенсаційна функція судового збору лежить за межами судового процесу, то від виконання превентивної та соціальної функції судового збору безпосередньо залежить виникнення та розвиток судового процесу.
Згідно з ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Водночас частиною другою статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Таким законом є Закон України "Про судовий збір", який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Згідно із ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З аналізу наведених норм чітко вбачається, що умови, визначені статтею 8 Закону України "Про судовий збір", диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
При цьому визначальним є матеріальний стан заявника, який оцінюється судом в кожному конкретному випадку та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану заявника. Якщо залежно від рівня майнового стану особа позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення/ розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру або звільнення заявника від його сплати у відповідності до положень ст. 133 КАС України та ст. 8 Закону України "Про судовий збір".
До позовної заяви додано відомості з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування форми ОК-7, з яких слідує, що за період з січня по грудень 2024 року загальна сума доходу позивача становила 93900,00 грн.
Відтак, оскільки судовий збір, який підлягає сплаті за подання позовної заяви не перевищує 5% від суми доходу позивача за попередній рік і становить лише 2,58% від такого доходу, суд доходить до висновку про відсутність підстав для його звільнення від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір".
Крім того, стверджуючи про своє скрутне матеріальне становище, позивач не надав суду жодних доказів, які окремо або у своїй сукупності давали змогу зробити висновок про те, що фінансове становище позивача дійсно стоїть на перешкоді сплати судового збору, а сплата судового збору є надмірним тягарем для позивача, враховуючи його майновий стан.
Ба більше, з наданих документів про доходи позивача можна побачити, що позивач працює та отримує заробітну плату, не нижчу за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої з 01.01.2025 (8000 грн).
Водночас будь-яких переконливих доказів, які б підтверджували викладені у клопотанні обставини про відсутність достатніх джерел доходу заявника та, відповідно, неможливість у зв'язку з цим сплатити судовий збір за подання заяви (наприклад, наявність у позивача статусу малозабезпеченої особи, відсутність задовільних умов проживання, тимчасова непрацездатність, наявність потреби у лікуванні тощо) до позовної заяви не додано.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ("Пелевін проти України", № 24402/02, від 20 травня 2010 року, п. 27; "Наталія Михайленко проти України", № 49069/11, рішення від 30 травня 2013 року, п. 31) право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Згідно з іншою позицією ЄСПЛ, обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти ("Kreuz v. Poland", № 28249/95, п. 55).
Водночас встановлена законом вимога щодо судового збору сама собою не розглядається ЄСПЛ як порушення права на доступ до суду ("Urbanek v. Austria", № 35123/05).
Ураховуючи наведене і беручи до уваги, що позивач не обґрунтував неможливості сплати судового збору за подання позовної заяви та не надав суду відповідних доказів, які б доводили його незадовільне фінансове положення (як-от непропорційність передбаченого законом розміру судового збору в порівнянні з розміром отримуваного доходу; необхідність несення витрат на лікування, тощо) і, як наслідок, перешкоджали реалізації права на доступ до правосуддя, суд доходить висновку про відсутність достатніх правових та фактичних підстав для задоволення клопотання позивача про його звільнення від сплати судового збору за подання адміністративного позову.
Додатково суд враховує, що позивачем не надано доказів на підтвердження наявності у нього пільг зі сплати судового збору, передбачених ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Відтак позивачу необхідно:
1) додатково обґрунтувати клопотання та надати суду належні й допустимі докази на підтвердження свого майнового стану та неможливості сплати судового збору за подання позову, або ж:
2) надати суду документ про сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн за наступними реквізитами:
одержувач: ГУК у Він.обл./м.Вінниця/22030101,
код ЄДРПОУ 37979858,
банк: Казначейство України (ЕАП),
рахунок: UA028999980313181206084002856,
призначення платежу: *;101;(код ЄДРПОУ для юридичних осіб, РНОКПП або серія та номер паспорта громадянина України для фізичних осіб); судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький окружний адміністративний суд.
Щодо відсутності обґрунтування позовних вимог.
Відповідно до п.п. 4, 5 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Як видно зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 , предметом оскарження за відповідним позовом є оголошення позивача в розшук як такого, що нібито ухиляється від виконання військового обов'язку, та щодо ненадання відповіді на запит позивача про публічну інформацію від 04.06.2025 та зобов'язання відповідача зняти позивача з бази розшуку "Оберіг", "Резер+" та подібних баз розшуку адміністративних правопорушень.
Втім, зміст позовної заяви свідчить про відсутність належного правового обґрунтування позовних вимог.
Позивач фактично лише обмежився загальними посиланнями на статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", 210-1 КУпАП, 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації", постанову Кабінету Міністрів України № 1487, однак не конкретизував, у чому саме полягає їх порушення відповідачем, не навів аналізу правових норм у зв'язку з обставинами справи та не зазначив, яким чином дії відповідача суперечать цим нормам. Позовні вимоги є декларативними, не підкріплені юридичною аргументацією, що свідчить про їх необґрунтованість.
З наведеного суд робить висновок, що позовна заява фактично не містить правового обґрунтування заявлених вимог, що є обов'язковою складовою позову згідно з пунктами 4, 5 частини п'ятої статті 160 КАС України.
Суд зауважує, що здійснення адміністративного судочинства відбувається на засадах диспозитовності. Тобто розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог (ч.ч. 1, 2 ст. 9 КАС України).
Відтак відсутність належного обґрунтування позовних вимог істотно ускладнює перевірку доводів позивача та фактично унеможливлює розгляд справи по суті, оскільки суд перш за все здійснює оцінку дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень виходячи з доводів та аргументів позивача щодо їх неправомірності та протиправності.
З огляду на викладене позивачу слід подати уточнену позовну заяву, в якій належним чином обґрунтувати заявлені вимоги, у тому числі з посиланням на відповідні норми чинного законодавства та їх недотриманням відповідачем.
Висновки суду. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160 КАС України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене та враховуючи невідповідність поданого позову вимогам закону, позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без руху з наданням позивачу строку для усунення виявлених недоліків позовної заяви, про які зазначено в цій ухвалі.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 171, 256, 293, 294 КАС України, -
1. Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, протягом 10 (десяти) днів з дня отримання копії ухвали.
3. Копію ухвали надіслати (вручити) позивачу - для відома та виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя Сало Павло Ігорович