Номер провадження 22-ц/821/1250/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №694/2483/24 Категорія: 304090000 Смовж О. Ю.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
02 липня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т. Л.
суддіГончар Н. І., Сіренко Ю. В.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 01.05.2025 (повний текст складено 06.05.2025, суддя в суді першої інстанції Смовж О. Ю.) у цивільній справі за позовом ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
у вересні 2024 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом, яким просило стягнути з відповідача на свою користь кредитну заборгованість - за тілом кредиту 11 400,00 гривень, за нарахованими процентами 45 600,00 гривень, що разом становить 57 000,00 гривень та судовий збір, мотивуючи про те, що ОСОБА_1 , як позичальник, не виконав належним чином свої зобов'язання по вказаному кредитному договору,внаслідок чого у нього перед позивачем утворилася зазначена заборгованість.
Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 01.05.2025 позов у справі задоволено. Суд вказав на обґрунтованість доводів позивача про невиконання позичальником своїх договірних зобов'язань.
Відповідач подав на вказане рішення суду 28.05.2025 засобами поштового зв'язку апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та новим рішенням позовні вимоги відхилити.
В обґрунтування вказано на те, що позивачем не надано доказів того, що номер телефону, на який надсилався одноразовий ідентифікатор, належить відповідачу; саме відповідач особисто здійснював реєстрацію на сайті позивача; процедура ідентифікації відповідала законодавчим вимогам; «моніторинг дій відповідача» дійсно підтверджує вчинки позичальника, адже такий доказ створено одноосібно позивачем. Скаржник зауважує, що фото відповідача з паспортом могло бути надано і при укладенні іншого договору, а не того, про який доводить позивач. Кредитний договір є нікчемним, так як його укладеного не в письмовій формі та він не містить істотних умов - зобов'язань сторін, графіка погашення кредиту, порядку нарахування та сплати відсотків по кредиту. Позивач не надав первинних бухгалтерських документів у підтвердження передачі кредитних коштів позичальнику. Суд першої інстанції не врахував релевантну судову практику, на яку посилається відповідач. Суд надав оцінку аудіо запису телефонної розмови, наданому позивачем, з якого неможливо ідентифікувати особу, як відповідача.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заперечувало поти задоволення апеляційної скарги посилаючись на її безпідставність, просило суд рішення першої інстанції залишити без змін, як законне та належним чином обґрунтоване.
У своїй відповіді на вказаний відзив апелянт ОСОБА_1 наполягав на доводах своєї апеляційної скарг та просив суд її задовольнити.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення 57 000,00 грн. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При розгляді справи встановлено, що 27.05.2023 між сторонами справи укладений електронний договір про відкриття кредитної лінії №1212-6319, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 11 400 грн зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 2,5% в день знижена ставка та 3,0% в день стандартна ставка.
Відповідно до пунктів 4.1., 4.3., 4.5., 4.8., 4.9., 4.10 Договору розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір кредиту - 11 400,00 грн. Дата надання кредиту - 27.05.2023. Тип процентної ставки за користування кредитом - фіксована. Сплату процентів за користування кредитом позичальник зобов'язаний здійснювати не пізніше останнього дня кожного базового періоду. Базовий період складає 14 календарних днів. Стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 3% за кожен день користування кредитом, за виключенням строку використання права користування кредитом за промо-ставкою та/або знищеною, та/або пільговою процентною ставкою. Строк кредитування 300 календарних днів. Дата повернення кредиту 21.03.2024. Реальна річна процентна ставка на дату укладання цього договору складає 1 139 965,00 відсотків. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладання договору за весь строк кредитування складає 114 000,00 грн. та включає в себе суму кредиту та проценти за користування кредитом 102 600,00 грн.
Пунктом 4.2 Договору сторони погодили, що кредит надається шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього Договору, на банківський рахунок Позичальника шляхом використання вказаних Позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Кредит вважається наданим Позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку Кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб, зазначений позичальником при оформленні Кредиту.
ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» свої зобов'язання за Кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши 27.05.2023 відповідачу кредит в розмірі 11 400,00 грн., шляхом перерахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , яку позичальник вказав у Договорі про відкриття кредитної лінії №1212-6319 від 27.05.2023, що підтверджується довідкою ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та листом АТ КБ «ПриватБанк».
У порушення зазначених умов кредитного договору відповідач свої зобов'язання не виконав належним чином.
Кредитором прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме зменшення боргу по відсоткам та, у зв'язку з цим, заявлено вимоги про стягнення кредитного боргу за тілом кредиту 11 400,00 гривень, за нарахованими процентами 45 600,00 гривень, що разом становить 57 000,00 гривень.
Апеляційний суд зауважує, що відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно ст. 64 ЦПК України.
На офіційному веб-сайті ТОВ «УКР Кредит ФІНАНС» (http://creditcasa.com.ua) у вільному доступі для всіх клієнтів ТОВ «УКР Кредит ФІНАНС» розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, а саме, документи: Договір кредиту (примірний Договір на момент укладення); Правила надання грошових коштів у кредит (діючі на момент укладення договору); Згода на обробку персональних даних; Публічна інформація; Положення про конфіденційність. Крім того на веб-сайті ТОВ «УКР Кредит ФІНАНС» розміщена довідкова інформація з наданням розгорнутої інформації щодо порядку та умов надання послуг.
Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами.
Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Також статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
На час розгляду справи кредитний договір, за яким відповідач отримав кредит, є чинним, недійсним у судовому порядку не визнавався, сума боргу по тілу кредиту та нарахованим відсоткам за користування кредитними коштами позичальником наданими доказами не спростовується.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, встановивши, що відповідач, як позичальник, отримав кредитні кошти за договором та не повернула їх у визначені строки разом із нарахованими відсотками, отже має непогашену заборгованість, вірно вказав про те, що позовні вимоги про стягнення коштів є обґрунтованими.
При цьому суд першої інстанції вірно встановив суму заборгованості, яка підтверджується матеріалами справи та складає 57 000 грн.
З такими висновками суду в цій справі апеляційний суд погоджується повністю, адже вони підтверджуються наявними у справі доказами та ґрунтуються на встановлених фактичних обставинах та правому регулюванні правовідносин сторін.
Апеляційним судом відхиляються аргументи скаржника про те, що позивачем не надано доказів того, що номер телефону, на який надсилався одноразовий ідентифікатор, належить відповідачу, саме відповідач особисто здійснював реєстрацію на сайті позивача, а процедура ідентифікації відповідала законодавчим вимогам, адже кредитний договір містить точні персональні дані позичальника - реквізити паспорта, зареєстроване місце проживання, ПІБ, РНОКПП, номер телефону, електронну пошту.
Сторони договору погодили, що його укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства через мобільний додаток чи інші засоби (п.п. 3.1, 3.2 кредитного договору).
Додатково слід врахувати, що персональні дані позичальника, необхідні для укладення договору, були отримані кредитором після самостійного повідомлення відповідачем.
Іншого способу отримати персональні дані позичальника кредитор не мав.
Також позичальник не надав доказів звернення до правоохоронних органів з приводу вчинення шахрайських дій, а саме протиправного заволодіння сторонніми особами від його імені чужими грошовими коштами.
Аргументи скаржника про те, що «моніторинг дій відповідача» є неналежним доказом, адже його створено одноосібно позивачем, апеляційний суд оцінює критично, оскільки інші докази у справі, зокрема, зміст кредитного договору та порядок його укладення в електронній формі, підтверджують порядок вчинення позичальником дій, зафіксований у довідці про моніторинг, складеній кредитором, який і забезпечує функціонування власної інформаційно-телекомунікаційної системи.
Аргументи скаржника про те, що його фото з паспортом могло бути надано і при укладенні іншого договору, апеляційний суд відхиляє, адже приписи ч.6 ст.81 ЦПК України забороняють встановлювати обставини справи, ґрунтуючись на припущеннях.
Слід відхилити посилання скаржника і про те, що кредитний договір є нікчемним, так як його укладеного не в письмовій формі та він не містить істотних умов - зобов'язань сторін, графіка погашення кредиту, порядку нарахування та сплати відсотків по кредиту, адже зміст договору, зокрема, його положення, викладені вище по тексту цієї постанови, містять істотні умови щодо надання та повернення кредитних коштів разом зі сплатою відсотків за їх користування.
Також у статті 3 ЗУ «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Отже за обставин цієї справи сторони в належній форму уклали відповідний кредитний договір.
Апеляційний суд відхиляє посилання скаржника на те, що позивач не надав первинних бухгалтерських документів у підтвердження передачі кредитних коштів позичальнику, адже ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому перерахування коштів за Договором №1212-6319 від 27.05.2023 було здійснено за допомогою оператора послуг платіжної інфраструктури.
Відтак позивач не володіє та не може володіти первинними бухгалтерськими документами, які б підтверджували надання кредиту.
Посилання скаржника про те, що суд першої інстанції не врахував релевантну судову практику, на яку посилається відповідач, а також надав оцінку аудіо запису телефонної розмови, наданому позивачем, з якого неможливо ідентифікувати особу, як відповідача, на правильність вирішення спору у справі не спливають, адже районним судом свої висновки по суті позовних вимог належним чином обґрунтовано на наявних у справі доказах щодо спірних правовідносин за кредитним договором, зокрема, положеннях такого договору, доказах перерахунку кредиту на банківську картку позичальника, розрахунком заборгованості, виконаному згідно умов кредитного договору, а також відсутності спростувань з боку позичальника про повернення коштів кредиту.
Скаржнику слід врахувати, що принцип змагальності, закріплений у ст.12 ЦПК України, полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Простіше кажучи, позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.
При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.
Така правова позиція відображена в постанові ВС від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.
Інших доводів, які б свідчили про те, що спір у справі суд першої інстанції вирішив невірно, подана апеляційна скарга не містить.
Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 01.05.2025 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі положень ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 01.05.2025 у даній цивільній справі - залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 02.07.2025.
Суддя-доповідач
Судді