Номер провадження 22-ц/821/1220/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №707/285/25 Категорія: 305010300 Суходольський О.М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
01 липня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т. Л.
судді секретарГончар Н. І., Сіренко Ю.В. Любченко Т.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника позивача - адвоката Карпова С. О. на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 05.05.2025 (повний текст складено 07.05.2025, суддя в суді першої інстанції Суходольський О. М.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до держави України в особі Державної казначейської служби України, Черкаської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним перебуванням під слідством і судом,
у січні 2025 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Карпова С. О. звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтовано тим, що на підставі рапорту слідчого відділу Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області Артемова А. А. 25.02.2020 розпочато кримінальне провадження № 12020251010000902 за фактом порушення ОСОБА_1 правил безпеки дорожнього руху. Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснювалось групою прокурорів Черкаської місцевої прокуратури.
Позивач вказав, що 19.06.2020 йому було вручене повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
23.06.2020 прокурором Черкаської місцевої прокуратури затверджено обвинувальний акт, згідно якого ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він 24.02.2020 близько 14 год. 45 хв., керуючи автомобілем ГАЗ 22171-5404, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині бульвару Шевченка зі сторони вул. Дашковича в напрямку до вул. Байди Вишневецького на регульованому перехресті з вказаною вулицею при виконанні маневру повороту ліворуч для подальшого руху по проїзній частині вул. Байди Вишневецького в напрямку до вул. Гоголя в м. Черкаси проявив неуважність та порушив вимоги: п. 2.3.6) Правил дорожнього руху України.
Крім того, під час руху ОСОБА_1 , керуючи вказаним автомобілем, грубо порушуючи вказані правила безпеки дорожнього руху, не дав дорогу зустрічному транспортному засобу, а саме автобусу Богдан А092, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався по проїзній частині бульвару Шевченка на дозволяючий його рух зелений сигнал світлофора, та який застосував екстрене гальмування, уникнувши зіткнення з автомобілем ГАЗ 22171-5404, в результаті чого в салоні автобусу відбулося падіння пасажира ОСОБА_2 , яка сиділа на задньому пасажирському сидінні. Внаслідок даної ДТП потерпіла ОСОБА_2 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 15.06.2020 №02-01/512 отримала тілесні ушкодження у вигляді травми лівого колінного суглобу з пошкодженням зв'язкового апарату та порушенням цілісності зовнішнього меніску, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я, та численних забоїв з саднами та крововиливами обох плечових та обох колінних суглобів, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_1 відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи від 17.06.2020 року №4/39Е-20 знаходиться у причинному зв'язку з виникненням вказаної ДТП та настанням наслідків у вигляді заподіяння потерпілій ОСОБА_2 середнього ступеня тяжкості та легких тілесних ушкоджень. Таким чином, відповідно до даних обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Позивач вказує, що більш ніж чотири роки проводився судовий розгляд справи, а 12.07.2024 року прокурором прийнято рішення про відмову від підтримання державного обвинувачення.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 18.07.2024 кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.1 ст. 286 КК України закрите у зв'язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення на підставі п. 2 ч. 2 ст. 284 КПК України. Зазначена ухвала суду набрала законної сили 26.07.2024.
Судовий розгляд справи тривав понад 4 роки, весь цей час ОСОБА_1 вважав, що до нього може бути застосовано покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами до 3-х років і він втратить роботу водія та не зможе забезпечити мінімальні потреби для своєї сім'ї. На іншу роботу він не зможе влаштуватись, оскільки не володіє іншою професією та є інвалідом ІІІ групи, що обмежує його працездатність. Також він має дружину інваліда ІІІ групи, яка також є обмежено працездатною. Крім того, для участі в судових засіданнях протягом чотирьох років позивач постійно відпрошувався з роботи, що негативно вплинуло на його стосунки з керівництвом установи. Також доводилося нести значні витрати на послуги адвоката та його приїзд до Соснівського районного суду м. Черкаси. Вказані вище обставини спричинили позивачу ряд негативних наслідків, моральні втрати і страждання, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, емоційну напругу, нервозність та дратівливість.
У зв'язку з викладеними обставинами ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на свою користь 393 869,00 грн у відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним перебуванням під слідством і судом у кримінальному провадженні №12020251010000902 за ч.1 ст.286 КК України.
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 05.05.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції послався на відсутність підстав в розумінні ст. 1 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» для відшкодування позивачеві шкоди, адже він не був незаконно засудженим (навпаки, прокурор, дотримуючись принципу законності та справедливості вжив процесуальні заходи, з метою запобігти притягнення до відповідальності невинної особи), а також, не був незаконно взятим і утриманим під вартою, бо запобіжний захід відносно нього не обирався, фактів незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку чи виїмки не встановлено, фактів незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежували його права теж не встановлено. У даному випадку наявність ухвали про закриття кримінального провадження не доводить незаконність перебування особи під слідством і судом.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник позивача адвокат Карпов С. О. подав апеляційну скаргу якій, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність обставин зазначених в судовому рішенні фактичним обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що стосовно ОСОБА_1 19.06.2020 року мав місце факт незаконного повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Вказує, що висновок суду про те, що у даному випадку наявність ухвали про закриття кримінального провадження не доводить незаконність перебування особи під слідством і судом, є хибним, оскільки підставою для відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення є відсутність в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Так, у постанові процесуального прокурора від 12.07.2024 року про відмову від підтримання державного обвинувачення зазначено підставою для прийняття прокурором такого рішення є неможливість надати стороною обвинувачення доказів того, що в даному випадку має місце склад злочину. Також, факт незаконності повідомлення про підозру ОСОБА_1 підтверджується ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 18.07.2024 року, в якій також зазначено, що прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення, оскільки, за результатами досліджених у ході судового розгляду доказів, зібраних у справі під час досудового слідства, їх перевірки, оцінки та аналізу в умовах відкритості та змагальності процесу, останні не підтвердили в діях ОСОБА_1 склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Також наголошує на тому, що представником позивача вживались заходи для ознайомлення з постановою Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 346/4626/15, на яку посилається суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, однак за номером справи на сайті «Судова влада», в базі «Ліга Закон» та в ЄДРСР відсутня постанова, яка б стосувалася питання розгляду судами справи про відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством та судом.
Також вказує, що з аналізу інформації, що міститься в ЄДРСР вбачається, що відмова прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді є підставою для відшкодування моральної шкоди особі відносно якої закрито кримінальне провадження.
У відзиві на апеляційну скаргу Державна казначейська служба України заперечує проти задоволення апеляційної скарги та вважає, що рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 05.05.2025 належить залишити без змін, оскільки воно постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, при всебічно з'ясованих обставинах справи.
Черкаська обласна прокуратура також подала відзив на апеляційну скарну, в якому вказуючи на необґрунтованість апеляційної скарги просить залишити її без задоволення, адже суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому скасуванню не підлягає.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
При розгляді справи встановлено, що 19.06.2020 ОСОБА_1 вручене повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він керуючи автомобілем ГАЗ 22171-5404, реєстраційний номер НОМЕР_1 , грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, рухаючись по проїзній частині бульвару Шевченка зі сторони вул. Дашковича в напрямку до вул. Байди Вишневецького, при виконанні маневру повороту ліворуч на зелений сигнал світлофора для руху по проїзній частині вул. Байди Вишневецького в напрямку до вул. Гоголя, зупинивши на коротку мить керований автомобіль перед проїзною частиною бульвару Шевченка в напрямку до вул. Дашковича, після чого продовжив свій рух прямо, не дав дорогу зустрічним транспортним засобам, а саме автобусу Богдан А092, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався по проїзній частині бульвару Шевченка в напрямку до вул. Дашковича, перетинаючи перехрестя з вул. Байди Вишневецького на дозволяючий його рух зелений сигнал світлофора, та який застосував екстрене гальмування, уникнувши зіткнення з автомобілем ГАЗ 22171-5404, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті чого в салоні автобусу відбулося падіння пасажира ОСОБА_2 , яка сиділа на задньому пасажирському сидінні.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_2 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 15.06.2020 №02-01/512 отримала тілесні ушкодження у вигляді травми лівого колінного суглобу з пошкодженням зв'язкового апарату та порушенням цілісності зовнішнього меніску, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я; численних забоїв з саднами та крововиливами обох плечових та обох колінних суглобів, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм автомобіля ГАЗ 22171-5404, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , а саме вимог пп. 10.1, 16.6 Правил дорожнього руху України, відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи від 17.06.2020 №4/39Е-20 знаходиться у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді заподіяння потерпілому ОСОБА_2 середнього ступеня тяжкості та легких тілесних ушкоджень.
Дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження (а.с. 35-42).
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 18.07.2024 кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.1 ст. 286 КК України закрите у зв'язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення на підставі п. 2 ч. 2 ст. 284 КПК України. Зазначена ухвала суду набрала законної сили 26.07.2024 року (а.с. 52-55).
З наявної в матеріалах справи постанови Черкаської окружної прокуратури про відмову від підтримання державного обвинувачення у кримінальному провадженні №12020251010000902 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України вбачається, що у ході судового розгляду потерпілою ОСОБА_2 за власною ініціативою було долучено до матеріалів судової справи додаткові медичні документи щодо проходження нею лікування травм, отриманих внаслідок дорожньо-транспортної події. Відповідна документація не була предметом дослідження під час проведення первинної судово-медичної експертизи та складення за її результатом висновку від 15.06.2020 № 02-01/512 у зв'язку з тим, що потерпіла продовжувала лікування ще після скерування обвинувального акту до суду. У зв'язку з цим захисник обвинуваченого ОСОБА_1 заявив клопотання про призначення повторної судово-медичної експертизи з наданням експерту всіх наявних у справі медичних документів потерпілої ОСОБА_2 , яке задоволено судом. За результатом проведеної експертизи, згідно з висновком експерта від 30.01.2023 № 02-01/45, у потерпілої ОСОБА_2 мали місце ушкодження, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. У зв'язку із тим, що мали місце два висновки судово-медичних експертиз, які суперечать один одному, прокурором було заявлено клопотання про призначення комісійної судово-медичної експертиз, з метою усунути відповідні розбіжності, яке задоволено ухвалою суду. За результатом проведеної комісійної судово-медичної експертизи, згідно з висновком від 18.07.2023 № 04-01/27 експертами встановлено, що у потерпілої ОСОБА_2 мали місце ушкодження у вигляді саден та крововиливів обох плечових та обох колінних суглобів, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Отже, за результатами проведених у ході судового розгляду повторної судово-медичної та комісійної судово-медичної експертиз установлено, що у потерпілої ОСОБА_2 мали місце ушкодження у вигляді саден та крововиливів обох плечових та обох колінних суглобів, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. З огляду на встановлені обставини, проаналізувавши надані суду докази в їх сукупності, прокурор дійшов висновку, що винуватість підсудного ОСОБА_1 у вчиненні злочину, в якому він обвинувачується не доведена поза всяким розумним сумнівом, тому що суду не надано безспірних доказів того, що в даному випадку має місце склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, зокрема настання наслідків у вигляді середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Ураховуючи наведене, на підставі ч. 1 ст. 340 КПК України, прокурором Черкаської окружної прокуратури за погодженням з першим заступником керівника Черкаської окружної прокуратури 12.07.2024 прийнято рішення про відмову від підтримання публічного обвинувачення, висунутого ОСОБА_1 , яке направлено до суду (а.с. 43-50)
Як наслідок, ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси 18.07.2024 кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України закрито у зв'язку з відмовою прокурора від підтримання публічного обвинувачення на підставі п. 2 ч. 2 ст. 284 КПК України. Рішення набрало законної сили 26.07.2024 (а.с. 52-55).
Правовідносини, наявні між сторонами справи на підставі вищенаведених фактичних обставин, мають таке правове регулювання.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Відповідно до ч. ч. 1, 2, ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.
Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» від 01.12.1994 № 266/94 (далі - Закон України № 266/94-ВР).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням Документ сформований в системі «Електронний суд» 04.06.2025 6 заподіювача.
Також, у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 346/4623/15, зокрема, зазначено, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1 ст. 1176 ЦК України та п. 1 ч. 1 ст.1 Закону.
З аналізу наведених норм вбачається, що для відшкодування моральної шкоди в порядку, що встановлений України № 266/94-ВР необхідна наявність певних передумов, а саме: встановлення незаконності дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури чи суду в ході розслідування кримінального провадження відносно особи, внаслідок яких останній спричинена моральна шкода. При цьому, незаконність перебування особи під слідством і судом, за правилом ст. 2 Закону України № 266/94-ВР підтверджується постановленням виправдувального вироку, або встановленням в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду факту незаконних дій органів досудового розслідування та прокуратури в ході здійснення кримінального провадження, або закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31.08.2022 у справі № 306/701/20 залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову про відшкодування моральної шкоди. У справі Верховний Суд визнав реабілітуючою таку підставу, як закриття кримінального провадження у зв'язку з відмовою прокурора від державного обвинувачення, оскільки не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпано можливості їх отримання.
Аналогічні висновки зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду й у постанові від 16.11.2022 у справі № 522/11959/19, в якій зазначив, що закриття кримінального провадження за обвинуваченням позивача відбулося з реабілітуючих підстав (стороною обвинувачення не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпано можливості їх отримання), а тому позивач має право на отримання відшкодування моральної шкоди згідно із Законом № 266/94-ВР.
Погодився Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду з висновками судів попередніх інстанцій про необхідність відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів прокуратури, з тих підстав, що кримінальне провадження закрито у зв'язку з відмовою прокурора від державного обвинувачення за відсутністю доказів вини / відсутності в діянні складу кримінального правопорушення у постановах від 26 квітня та 12 червня 2023 року у справах № 201/223/21 та № 127/15952/22 відповідно.
15.12.2020 Велика Палата Верховного Суду розглянула справу №752/17832/14-ц за позовом про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності та незаконним взяттям під варту з тих підстав, що постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 23 травня 2015 року провадження у кримінальній справі стосовно позивача було закрите у зв'язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення. У своїй постанові Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди на підставі положень Закону 266/94-ВР.
За таких обставин висновок суду першої інстанції у даній справі про те, що наявність ухвали про закриття кримінального провадження не доводить незаконність перебування особи під слідством і судом та, відповідно, позивач не має право на відшкодування моральної шкоди на підставі положень Закону 266/94-ВР, є помилковим та таким, що суперечить вищенаведеним висновкам ВС, які в силу вимог ч.4 ст.263 ЦПК України є обов'язковими до врахування.
Далі, відповідно до ст.4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
Законодавством України встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, а не граничний.
Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02.12.2015 у справі № 6-2203цс15, згідно частини третьої статті13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 686/23731/15-ц зроблено висновок, що «моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час тазусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості».
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), розмір моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, необхідно визначати виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред'явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвалою про закриття кримінального провадження.
Встановлення правильного періоду перебування особи під слідством і судом впливає на правильність визначення мінімального розміру моральної шкоди, який не може бути зменшено, однак суд може його збільшити з урахуванням конкретних обставин справи.
Визначаючи строк перебування ОСОБА_1 під слідством і судом, апеляційний суд виходить з того, що його початком є день повідомлення про підозру 19.06.2020, а завершення - 26.07.2024, день набрання законної сили ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 18.07.2024, яким кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.1 ст. 286 КК України закрите у зв'язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення на підставі п. 2 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Таким чином, строк перебування позивача під слідством і судом становить 4 роки, 1 місяць та 7 днів.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», на час розгляду справи установлено мінімальну заробітну плату на рівні 8 000,00 грн.
З урахуванням наведеного, розмір морального відшкодування ОСОБА_1 за період перебування під слідством і судом становить 393 869,00 грн (8 000,00 грн х 49 міс) + (7 днів х 267,00 грн).
Відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1176 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем.
Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Відповідно до пункту 4 Положення про ДКС України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є ДКС України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Таким чином, відповідачем у справі є Держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов'язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення.
Такі висновки викладені у пункті 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №910/23967/16 (провадження № 12-110гс18).
Оцінюючи встановлені обставини справи в сукупності з нормами закону, якими ті врегульовані, беручи до увагу судову практику Верховного Суду, апеляційний суд приходить до переконання про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення на його користь моральної шкоди, завданої незаконним перебуванням під слідством і судом,в розмірі 393 869,00 грн. та стягнення цієї суми на його користь з Держави Україна шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 05.05.2025 у даній справі належить скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права - ст. ст. 1, 2 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», та ухвалити постанову про задоволення позовних вимог.
Апеляційний суд враховує, що згідно приписів п.11 ч.2 ст.3 ЗУ «Про судовий збір» за розгляд даної категорії позовних заяв судовий збір не справляється, а обрахунок розміру судового збору в апеляційному суді базується на ставці, що застосовується до подачі саме позовної заяви.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - задовольнити.
Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 05.05.2025 у даній цивільній справі - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди у даній справі - задовольнити.
Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів державного бюджету на користь ОСОБА_1 393 869,00 грн (триста дев'яносто три тисячі вісімсот шістдесят дев'ять гривень) у відшкодування моральної шкоди.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 01.07. 2025.
Суддя-доповідач
Судді