Житомирський апеляційний суд
Справа №275/885/24 Головуючий у 1-й інст. Лівочка Л. І.
Категорія 96 Доповідач Талько О. Б.
17 червня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Талько О.Б.,
суддів: Коломієць О.С., Павицької Т.М.,
за участю секретаря Антоневської В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 275/885/24 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, заінтересована особа - Коростенська міська рада Житомирської області, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 18 грудня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Лівочки Л. І.,-
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Брусилів Житомирської області помер ОСОБА_2 . Після його смерті залишилося право на земельну частку (пай) КСП "Полісся" Коростенського району Житомирської області. Спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняли його дружина ОСОБА_3 та син спадкодавця - ОСОБА_4 , так як вони постійно проживали із ОСОБА_2 на день його смерті.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 .
Після її смерті залишилося право на земельну частку (пай) КСП "Полісся" Коростенського району Житомирської області.
Спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв її син ОСОБА_4 , так як постійно проживав із спадкодавцем на день її смерті.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 .
Спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняла його сестра ОСОБА_5 , яка постійно проживала із спадкодавцем на день його смерті та його доглядала.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 , не оформивши своїх спадкових прав після смерті батьків та брата, померла.
Після її смерті відповідно до сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0176877, виданого 21.05.1997 року ,сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0176878, виданого 21.05.1997 року, залишилася спадщина у вигляді права на земельну частку (пай) КСП "Полісся" Коростенського району Житомирської області, яке залишилося після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ..
Після смерті ОСОБА_6 (дружини) він звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини та прийняв спадщину в установлений законом термін.
22 липня 2024 року він подав нотаріусу заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай), які залишилися після смерті дружини ОСОБА_6 ..
Постановою від 24 липня 2024 року нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки ним не було надано доказів того, що ОСОБА_6 на день смерті ОСОБА_4 проживали разом.
Таким чином, просив суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт постійного проживання на час відкриття спадщини ОСОБА_6 із спадкодавцем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 18 грудня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Зокрема, зазначає, що під час розгляду справи ним було надано до суду докази того, що ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час смерті постійно проживав у будинку, який належав його дружині ОСОБА_6 та йому.
Зокрема, доказами постійного проживання ОСОБА_4 разом із ОСОБА_6 , яка являлася його сестрою, є акт № 88 від 17.07.2024 року, складений комісією щодо встановлення факту проживання померлого ОСОБА_4 на момент смерті в житловому будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі пояснень свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_4 на день смерті проживав в будинку своєї сестри ОСОБА_6 , яка здійснювала за ним догляд в результаті тяжкого захворювання печінки, із-за чого ОСОБА_4 не міг самостійно пересуватися.
Крім того, факт постійного проживання ОСОБА_6 разом з ОСОБА_4 на день його смерті підтвердили свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ..
Таким чином, під час розгляду справи ним були надані докази постійного проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на день його смерті.
Однак суд безпідставно та протиправно не взяв до уваги ці докази й безпідставно відмови у задоволенні його заяви.
Крім того, заінтересована особа - Коростенська міська рада Житомирської області, не надала суду доказів на спростування недостовірності акта № 88 від 17.07.2024 року та показів свідків щодо постійного проживання ОСОБА_6 разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 на час його смерті.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 перебували у шлюбі з 06.08.1983 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_2 .
Батьками ОСОБА_6 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_3 .
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_4 .
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який є братом ОСОБА_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_5 .
З архівної довідки (Витяг з погосподарської книги) від 11 квітня 2024 року №112 Книга № 26-а Брусилівської селищної ради на 2001-2005 роки, сторінка 55,особовий рахунок НОМЕР_6 вбачається, що по АДРЕСА_2 були зареєстровані ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
З довідки Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 08 липня 2024 року №3029, виданої ОСОБА_1 , вбачається, що на день смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , актовий запис № 27 від 11.03.2004 року, він був зареєстрований по АДРЕСА_2 , разом з ним були зареєстровані: ОСОБА_3 , 1937 р.н., та ОСОБА_4 , 1963 р.н.
З довідки Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 8 липня 2024 року №3030, виданої ОСОБА_1 , вбачається, що на день смерті ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_12 , актовий запис №52 від 16.06.2005 року, вона була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ,разом з нею був зареєстрований ОСОБА_4 , 1963 р.н.
З довідки Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 08 липня 2024 року №3028, виданої ОСОБА_1 , вбачається, що на день смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , актовий запис № 34 від 09.04.2008 року, він був один зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЖТ №0176878, виданого 21 травня 1997 року, ОСОБА_3 на підставі рішення Коростенської районної державної адміністрації від 19 травня 1997 року №151 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП "Полісся" Коростенського району Житомирської області, розміром 4,34 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).
Відповідно до сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЖТ №0176877, виданого 21 травня 1997 року, ОСОБА_2 на підставі рішення Коростенської районної державної адміністрації від 19 травня 1997 року №151 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП "Полісся" Коростенського району Житомирської області, розміром 4,34 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).
Свідок ОСОБА_8 пояснив, що є сусідом заявника. Знав і дружину заявника, яка давно померла. Йому відомо, що на сусідній вулиці проживали її батьки та брат. Пам'ятає, що колись давно брат дружини заявника йому казав, що після смерті батьків перейшов жити до сестри, що сестра йому допомагає. Не пам'ятає, щоб відвідував будинок заявника, коли там проживав брат його дружини. Хто помер раніше, дружина заявника чи її брат, він не пам'ятає.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що є сусідкою заявника, дружина якого давно померла. Їй відомо, що її батьки та брат проживали окремо. Коли померли батьки, то брат жив у сестри. Сестра допомагала брату. Їй відомо, що першим помер брат, а вже пізніше померла і дружина заявника. Так як події були давно, то вона не пам'ятає, чи бачила вона брата у будинку його сестри .
Постановою приватного нотаріуса від 24 липня 2024 року заявнику відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , на дві земельні ділянки (паї) розміром 4,34 в умовних кадастрових гектарах у землі, які перебувають у колективній власності КСП "Полісся" Коростенського району Житомирської області, так як не надано доказів того, що ОСОБА_6 на день смерті ОСОБА_4 проживали разом.
Інформаційною довідкою зі спадкового реєстру від 24 липня 2024 року підтверджується, що після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа не заводилась .
Інформаційною довідкою зі спадкового реєстру від 24 липня 2024 року підтверджується, що після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкова справа не заводилась .
Інформаційною довідкою зі спадкового реєстру від 24 липня 2024 року підтверджується, що після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкова справа не заводилась .
Інформаційною довідкою зі спадкового реєстру від 24 липня 2024 року підтверджується, що після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , заведено спадкову справу, у спадковому реєстрі № 56406368.
Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Частиною першою статті 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Аналізуючи положення цивільного законодавства, слід дійти висновку про те, що для підтвердження факту прийняття спадщини особі, яка не подала таку заяву нотарісу, необхідно доводити саме обставини, що підтверджують факт спільного постійного проживання зі спадкодавцем на момент смерті.
Відповідно до правового висновку, висловленого у постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.
В той же час, у постанові від 28 квітня 2021 року, справа № 204/2707/19, Верховний Суд зазначив, що для визнання спадкоємця таким, що прийняв спадщину, оскільки проживав разом із спадкодавцем, проживання має бути фактичним.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що дружина заявника постійно проживала разом зі своїм братом на час відкриття спадщини після смерті останнього.
Суд вірно зазначив, що надання ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадкодавцю ОСОБА_4 допомоги при житті не свідчить про її постійне проживання разом із ним.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для задоволення заяви про встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини ОСОБА_6 із спадкодавцем ОСОБА_4 , оскільки будь-яких доказів, які б свідчили, що ОСОБА_6 дійсно постійно проживала разом із ОСОБА_4 на момент смерті останнього, суду надано не було.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду.
Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 18 грудня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді: