Справа № 510/143/25
Провадження 2/510/1227/25
01 липня 2025 року Ренійський районний суд Одеської області
у складі: головуючого судді - Сорокіна К.В.,
при секретарі - Івановій Н.С.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в місті Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позивач у підготовче судове засідання не з'явилась, направила до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Відповідач у підготовче судове засідання не з'явився, направив до суду заяву про визнання позовних вимог, в якій також просив розглянути справу за його відсутності.
Частиною 3 ст. 200 ЦПК України визначено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Судом встановлено, що визнання відповідачем позову не порушує права, свободи та інтереси інших осіб та не суперечить закону.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
Судом в ході судового розгляду справи встановлені наступні обставини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилась дитина ОСОБА_3
25 січня 2022 року сторони зареєстрували шлюб у Ренійському відділі державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 13.
З часом, в сімейному житті у сторін почали виникати конфлікти на ґрунті взаємного непорозуміння, з'явились діаметрально різні погляди на сімейне життя, вони перестали підтримувати подружні стосунки, проживають окремо один від одного. Шлюб носить суто формальний характер та подальше його збереження є неможливим оскільки суперечить волі та інтересам позивача. Сторони не бажають зберегти шлюб, примирення не можливе, тому подальшого сенсу у збереженні шлюбу немає.
Дослідивши матеріали справи та надані документи, суд дійшов наступних висновків.
За ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Однією з причин припинення шлюбу є його розірвання.
Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Оскільки шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, розірвання шлюбу може відбутися за їхньою спільною заявою або за заявою когось з них.
У відповідності до ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно ч. 1 ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку, що сім'я сторін розпалась остаточно, примирення неможливе, шлюб існує суто формально і підлягає розірванню, а також враховує фактичні обставини справи і інтереси кожного з подружжя, між якими втратилися почуття любові і пошани, взаємодопомоги і підтримки, тобто морально - правові підстави шлюбу, обставини викладені у позовній заяві знайшли своє належне підтвердження у судовому засіданні, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
З матеріалів справи встановлено, що позивачем при зверненні до суду з позовом було сплачено судовий збір у належному розмірі 1211 грн. 20 коп., що підтверджується квитанцією, код: 9367-3400-2953-6020 від 21 січня 2025 року.
Таким чином 50 відсотків судового збору, які складають 605 грн. 60 коп., підлягають поверненню позивачу на підставі ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у зв'язку з визнанням позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір сплачений позивачем при зверненні до суду з позовом.
Враховуючи визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, стягненню з нього на користь позивача підлягає 50 відсотків судового збору сплаченого позивачем при зверненні до суду з позовом, що складає 605 грн. 60 коп.
Крім того, в матеріалах справи наявна квитанція, код: 9375-1372-6750-7446 від 09 квітня 2025р. про сплату 1211 грн. 20 коп.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
З врахуванням наведеного, позивачу слід повернути переплачену суму судового збору у розмірі 1211 грн. 20 коп., сплачену за квитанцією, код: 9375-1372-6750-7446 від 09 квітня 2025 року.
Керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 81, 89, 133, 141, 200, 206, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 25 січня 2022 року у Ренійському відділі державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 13 - розірвати.
Після розірвання шлюбу відновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 ».
Повернути ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого згідно квитанції код: 9367-3400-2953-6020 від 21 січня 2025 року, в сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 )50 відсотків судового збору сплаченого позивачем при поданні позовної заяви до суду в сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Повернути ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), переплачену суму судового збору у розмірі 1211 грн. 20 коп., за квитанцією код: 9375-1372-6750-7446 від 09 квітня 2025 року.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя К.В. Сорокін