Справа № 521/11000/25
Номер провадження № 2-о/521/422/25
про залишення заяви без руху
01 липня 2025 року м. Одеса
Суддя Хаджибейського районного суду міста Одеси Леонов О.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи - ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису
У червні 2025 року до Хаджибейського районного суду міста Одеси надійшла заява ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису.
Після надходження заяви, головуючого суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст. 14, 33 ЦПК України.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, суд приходить до висновку, що заява подана з порушенням вимог ст. 175, 177 ЦПК України, у зв'язку з чим потребує залишенню без руху, виходячи з такого.
Окреме провадження - це одностороннє провадження, в якому відсутній спір про право.
Порядок розгляду справ окремого провадження щодо встановлення фактів, що мають юридичну значення регулюється ст.ст. 315-319 Глави 6 ЦПК України.
Вимоги до змісту та форми заяви про видачу обмежувального припису визначені статтею 350-4 ЦПК України.
Відповідно до положень цієї статті у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути, зокрема, зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують. У разі неможливості надати докази, до заяви може бути додане клопотання про їх витребування.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.350-3 ЦПК України заінтересованими особами у справах про видачу обмежувального припису є особи, стосовно яких подано заяву про видачу обмежувального припису. Заінтересованими особами також можуть бути інші фізичні особи, прав та інтересів яких стосується заява про видачу обмежувального припису, а також органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції.
Згідно з ч. 1 ст. 350-5 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб.
Відповідно до ст. 350-1 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статті, а якщо зазначена особа перебуває у закладі, що належить до загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, - за місцезнаходженням цього закладу.
З матеріалів справи не можливо встановити місце реєстрації чи перебування заявника, оскільки до суду не надано доказів, що заявник проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відсутність підтверджених відомостей щодо місця проживання (перебування) ОСОБА_1 перешкоджає суду з'ясувати питання щодо підсудності даної справи.
Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про запобіганнята протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньомудомашнього насильствау будь-якому його прояві.
Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 2 ст.350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності). У разі неможливості надати докази, визначені пунктом 3 частини першої цієї статті, до заяви може бути додано клопотання про їх витребування.
За таких обставин положеннями чинного ЦПК України чітко зазначено, що звертаючись до суду із заявою про видачу обмежувального припису, заявник повинен надати суду докази, що підтверджують необхідність видачі судом обмежувального припису. Виняток із вищенаведеного поширюється лише на випадки неможливості надання доказів, у разі чого заявником може бути подане клопотання про їх витребування.
Також, заявницею не долучено до матеріалів справи постанов про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення ним домашнього насильства.
На підставі вищевказаного заявниці необхідно надати суду докази, що підтверджують обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, так як відповідно до ч. 3 ст.26 Закону України «Про запобіганнята протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Також, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України передбачено, що позивач повинен додати допозовної заявиї ї копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
За результатами вивчення заяви суд дійшов висновку, що її подано без додержання вищенаведених вимог процесуального закону, оскільки до заяви не надано примірник заяви про видачу обмежувального припису, не надано доказів, місця проживання чи перебування заявниці, не долучено до матеріалів справи постанов про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення ним домашнього насильства.
З огляду на викладене, вважаю, що заява не є належним чином оформленою та подана до суду не у відповідності до вимог цивільного процесуального закону, який діє на час подачі заяви.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.11.1950), містить рекомендації щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81) 7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року.
Судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.
З огляду на вищенаведене, суддя приходить до висновку, що подана позовна заява не відповідає вимогам, встановленим законодавством та підлягає залишенню позовної заяви без руху, для усунення вказаних недоліків в строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали.
Відповідно до ст.185 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяв и постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Керуючись ст. 175,177,185 ЦПК України, Хаджибейський районний суд міста Одеси
Заяву ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи - ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису - залишити без руху.
Повідомити заявнику про необхідність виправити зазначені недоліки заяви в десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
Роз'яснити, що якщо заявник відповідно до ухвали суду у встановлений строк, виконає вимоги, визначені статтями 175, 177 ЦПК України, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві (ч.3 ст. 185 ЦПК України).
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху направити позивачу до виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя О.С. Леонов