С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А
вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37
вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52
e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua
код ЄДРПОУ: 02896762
Провадження 2/760/7561/25
В справі 760/3529/25
І. Вступна частина
26 червня 2025 року в місті Києві
Солом'янський районний суд м. Києва
у складі головуючого судді Коробенка С.В.
за участю секретаря Левіцької Н.О.
представника Позивача - ОСОБА_1
представника Відповідача - ОСОБА_9
розглянув у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ житлового будинку та визначення порядку користування земельною ділянкою.
ІІ. Описова частина
10 лютого 2025 року до Солом'янського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ домоволодіння в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою.
Зокрема Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з вимогою про поділ домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що є співвласником 1/2 частки зазначеного житлового будинку з допоміжними спорудами. Право власності на 1/4 частку було набуто ним на підставі свідоцтва про право на спадщину від 30 червня 1975 року, а ще 1/4 частка - за договором дарування від 20 серпня 2009 року.
Позивач зазначив, що у період з 1985 по 1987 роки він здійснив реконструкцію своєї частини будинку. За його твердженням, ці будівельні роботи були виконані за його власні кошти та за усним погодженням з тодішніми співвласниками, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , при цьому реконструкція не зачіпала частину будинку, що належала ОСОБА_6 . На підтвердження правомірності своїх дій та відсутності претензій з боку Відповідача, Позивач послався на заяву ОСОБА_3 від 03 липня 2009 року, посвідчену приватним нотаріусом. У цій заяві, як стверджує Позивач, Відповідач визнав самочинну добудову власністю ОСОБА_2 і не мав до неї жодних претензій, а також не заперечував проти оформлення Позивачем технічної документації на добудовані приміщення.
Позивач також вказав, що Відповідач ОСОБА_3 фактично не проживає у спірному домоволодінні з 1998 року. Через тривалу відсутність Відповідач не піклується своєю частиною будинку, не проводить необхідного ремонту, що призвело до її занепаду. На думку Позивача, це унеможливлює подальше спільне використання домоволодіння та є достатньою підставою для звернення до суду.
У зв'язку з вищевикладеним, Позивач, спираючись на висновок судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №24272 від 31.01.2025, складений судовим експертом Лісниченком С.В. в порядку підготовки до подання позову, просив суд здійснити поділ житлового будинку з допоміжними спорудами наступним чином:
-виділити ОСОБА_2 у приватну власність в натурі частку в житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , як на окремий об'єкт нерухомого майна, який відповідно до технічного паспорту від 27.03.2019 складається з наступних приміщень житлового будинку літера «А» (відокремлена група приміщень № 1, вул. Каменярів, 41, м. Київ): 1-1 передпокій (12,5 кв.м), 1-2 житлова (9,9 кв.м), 1-3 житлова (15,4 кв.м), 1-4 кухня (7,2 кв.м), 1-5 санвузол (4,0 кв.м), 1-6 шафа (0,8 кв.м), мансарда: 1-7 передпокій (18,2 кв.м), 1-8 житлова (21,0 кв.м), 1-9 житлова (12,1 кв.м), а також господарських будівель і споруд: а3 - погреб, Б1 - сарай (основана частина), Д1 - убиральня (основна частина), Е1 - гараж ( основна частина), е2 - оглядова яма, Е3 - сарай (надбудова), Ж1 - гараж (основна частина), 31 - сарай (основна частина), № 3 - хвіртка.
-виділити ОСОБА_3 у приватну власність в натурі частку в житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , як на окремий об'єкт нерухомого майна, який відповідно до технічного паспорту від 27.03.2019 складається з наступних приміщень житлового будинку літера «А» (відокремлена група приміщень № 2, АДРЕСА_1 ): 2-1 кухня (9,9 кв.м), 2-2 житлова (9,7 кв.м), 2-3 житлова (15,4 кв.м), а також господарських будівель і споруд: а5 - ганок, В1- гараж (основана частина), в2 - погреб, Г1 - убиральня (основна частина), № 2 - ворота.
З посиланням на те, що кожен з співвласників домоволодіння на своїх частинах земельної ділянки зносив старі господарські будівлі, споруджував нові, фактична вартість часток сторін у власності на будинок відрізняється від вартості ідеальних часток, і за розрахунком Позивача його частка перевищує вартість його ідеальної частини на 33101,00 гривень, у зв'язку з чим він вважає справедливим стягнути з нього на користь Відповідача ОСОБА_3 грошову компенсацію у вказаному розмірі.
Крім того, з посиланням на зазначений вище висновок судової експертизи Позивач просить також встановити порядок користування земельною ділянкою, на якій розташоване домоволодіння.
Позивач зазначає, що порядок користування земельною ділянкою між сторонами був встановлений рішенням Залізничного районного народного суду м. Києва від 14.06.1988. Згідно з вказаним рішенням, в якому йдеться посилання на висновок технічної експертизи від 20.08.1987 по варіанту № 1, судом було виділено в користування ОСОБА_4 земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 222 кв.м згідно з схематичним планом; а ОСОБА_2 та ОСОБА_5 судом було виділено в користування земельну ділянку № НОМЕР_2 площею 287 кв.м згідно з схематичним планом.
Проте, як зазначає Позивач, копія схематичного плану з перебігом часу у Позивача не зберіглася, оригінал плану, що знаходився в матеріалах справи, був знищений разом із справою.
Проте фактичне користування земельної ділянкою на даний час відповідає порядку, встановленого судом, і після 1988 року сторонами не змінювався.
Висновком проведеної на замовлення Позивача судової експертизи запропонований варіант встановлення порядку користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , згідно часток співвласників: ОСОБА_2 - 564/1000, ОСОБА_3 - 436/1000, з врахуванням порядку користування приміщеннями будинку, господарським будівлями та спорудами, що склався між співвласниками, за умови влаштування входу до убиральні «Д1» з центрального фасаду, без відхилення від вказаних часток (Додаток № 4 до висновку варіант № 1). Надання лише одного варіанту порядку користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 обумовлюється розташуванням будівель, споруд, частками співвласників, площею забудови та площею земельної ділянки.
На думку Позивача запропонований варіант відповідає існуючому варіанту розділу будинку та надвірних будівель і споруд, із врахуванням санітарних, протипожежних і будівельних норм та ураховує баланс інтересів обох сторін.
З огляду на наведене Позивач просить встановити порядок користування земельною ділянкою між співвласниками, викладений в додатку №4 до Висновку будівельно-технічної експертизи та земельно-технічної експертизи № 24272 від 02.02.2025 згідно з яким виділити:
- в загальне користування співвласників земельну ділянку площею 18,4 кв.м, що має форму багатокутника П-Р-Ч-Х-Щ-9-7-6-5-8-4-3-2-1-Ф-Т-С-П та земельну ділянку площею 9,7 кв.м, що має форму багатокутника Ж-Е-Д-Г-В-Ь-Й-Н-Ж;
- співвласнику ОСОБА_2 земельну ділянку площею 274,2 кв.м, що має форму багатокутника З-О-С-Т-Ф-1-2-3-4-8-5-6-11-10-12-М-Л-Г-Д-Е-Ю-А-Ц-К-И-З;
- співвласнику ОСОБА_3 земельну ділянку площею 208,7 кв.м, що має форму багатокутника О-Б-Я-Ш-Ю-Е-Ж-Н-Й-Ь-В-Г-Л-М-12-10-11-6-7-9-Щ-Х-Ч-Р-П-С-О.
Межі розподілу прокласти по лініям:
- відрізки Ф1, 1-2, 2-3 прокласти згідно розподілу житлового будинку літ. А;
- відрізок 3-4 довжиною 0,93 м прокласти з точки 3 по лінії тильного фасаду житлового будинку літ. А;
- відрізок 4-8 довжиною 2,4 м прокласти з точки 4 по лінії лівого фасаду житлового будинку літ. А;
- відрізок 8-5 довжиною 0,07 м прокласти з точки 8 по лінії тильного фасаду житлового будинку літ. А;
- відрізок 5-6 довжиною 0,85 м прокласти з точки 5 перпендикулярно до тильного фасаду житлового будинку літ. А;
відрізок 6-7 довжиною 1 м прокласти з точки 6 перпендикулярно до правого фасаду житлового будинку літ. А;
- відрізок 7-9 довжиною 2,25 м прокласти з точки 7 на відстані 1 м від відрізка 8-4;
- відрізок 9-Щ довжиною 1,18м прокласти з точки 9 на відстані 1 м від відрізка 4-3;
- відрізок Щ-Х довжиною 1,21м прокласти з точки Щ на відстані 1м від відрізка 1-2
;
- відрізок Х-Ч довжиною 6,39м прокласти з точки X на відстані 1м від відрізка 1-Ф;
- відрізок Ч-Р довжиною 1 м прокласти з точки Ч перпендикулярно до лівого фасаду житлового будинку літ. А;
- відрізок Р-П довжиною 6,46 м прокласти на відстані 1 м від лівого фасаду житлового будинку літ. А;
- відрізок Ч-Ф довжиною 1 м прокласти з точки Ч по лінії лівого фасаду житлового будинку літ. А;
- відрізок Ф-Т довжиною 4,5 м прокласти з точки Ф по лінії лівого фасаду житлового будинку літ. А;
- відрізок Т-С довжиною 1 м прокласти з точки Т перпендикулярно до центрального фасаду житлового будинку літ. А;
- відрізок С-О довжиною 2,64 м прокласти з точки С перпендикулярно до центрального фасаду житлового будинку літ. А;
- відрізок С-П довжиною 1 м прокласти шляхом з'єднання точок С та П;
- відрізок 6-11 довжиною 2,44 м прокласти з точки 6, перпендикулярно до тильного фасаду житлового будинку літ. А;
- відрізок 11-10 довжиною 0,79 м прокласти з точки 10 на відстані 2,44 м від відрізка 6-7;
- відрізок 10-12 довжиною 5,21 м прокласти з точки 10, на відстані 1 м від лівого фасаду сараю літ. 31;
відрізок 12-М довжиною 1,06 м прокласти з точки 12, перпендикулярно до лівого фасаду гаражу літ. Е1;
- відрізок М-Л довжиною 9,33 м прокласти з точки М, на відстані 1 м від лівого фасаду гаражу літ. Ж1;
- відрізок Л-Г довжиною 3,31 м прокласти з точки Л, на відстані 1 м від тильної межі земельної ділянки;
- відрізок Г-В довжиною 1,12 м прокласти з точки Г, перпендикулярно до тильного фасаду убиральні літ. Г1;
- відрізок Г-Д довжиною 2 м прокласти з точки Г, перпендикулярно до правого фасаду сараю літ. Б1;
- відрізок В-Ь довжиною 0,84 м прокласти з точки В по лінії тильного фасаду убиральні літ. Г1;
- відрізок Ь-Й довжиною 1,75 м прокласти з точки Ь по лінії лівого фасаду убиральні літ. Г1;
- відрізок Й-Н довжиною 0,88 м прокласти з точки Й по лінії центрального фасаду убиральні літ. Г1;
- відрізок Н-Ж довжиною 2,74 м прокласти з точки Н, на відстані 2 м від правого фасаду сараю літ. Б1;
- відрізок Ж-Е довжиною 2 м прокласти з точки Ж, перпендикулярно до правого фасаду сараю літ. Б1;
- відрізок Е-Ю довжиною 4,49 м прокласти з точки Е по лінії центрального фасаду сараю літ. Б1.
Схематичне зображення вказаного варіанту порядку користування земельною ділянкою викладено в додатку № 4 варіант № 1.
Позивач також заявив вимогу про стягнення з Відповідача судових витрат, що включають 44000 грн за проведення експертизи, а також 6000 грн за комплексні топографо-геодезичні вишукування, пов'язані зі створенням горизонтальної зйомки щодо розподілу земельної ділянки.
Ухвалою суду від 12 лютого 2025 року у справі було відкрите загальне позовне провадження.
22 квітня 2025 року до суду надійшов відзив Відповідача ОСОБА_3 на позовну заяву, в якому він повністю заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними, а також такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами.
У частині поділу домоволодіння в натурі, Відповідач заперечував таку можливість, посилаючись на те, що об'єкти нерухомості, які включають самочинно збудовані, реконструйовані або переплановані елементи, не підлягають поділу. Він стверджував, що такі об'єкти можуть бути предметом поділу лише після визнання на них права власності у встановленому законом порядку.
На підтримку своєї позиції Відповідач посилався на статтю 376 Цивільного кодексу України та пункт 2.3 Інструкції про поділ, виділ та розрахунок часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55.
Представник Відповідача наполягав, що Позивач здійснив самочинну реконструкцію своєї частини будинку у 1985-1987 роках без належного дозволу співвласників, і ця реконструкція досі не легалізована. Він також зауважив, що заява ОСОБА_3 від 03 липня 2009 року, на яку посилається Позивач, не є дозволом на реконструкцію чи її легалізацією, а лише підтверджує факт самочинної добудови Позивачем. Крім того, у цій заяві не зазначено площу самочинної добудови, що унеможливлює визначення її фактичного розміру.
Відповідач також вказував, що надані Позивачем технічні паспорти не є правовстановлюючими документами, а копії чеків та договорів на будівельні матеріали є неналежними та недопустимими доказами у цій справі.
Стосовно правових підстав звернення Позивача до суду, Відповідач заперечував твердження про невизнання його права власності на добудову, знову ж таки посилаючись на свою заяву від 03 липня 2009 року, де він чітко зазначив про відсутність претензій. Відповідач категорично заперечував факт недбалого ставлення до своєї частини будинку та неможливість спільного користування, стверджуючи, що Позивач не надав жодних належних доказів на підтвердження цих обставин. Він вважав, що обраний Позивачем спосіб захисту є неефективним, і якщо б Відповідач ухилявся від утримання майна, належним способом захисту було б стягнення понесених Позивачем витрат пропорційно його частці.
Відповідач також підкреслив, що Позивач сам у позовній заяві вказав, що будинок фактично поділений на дві окремі квартири ( № 1 та № 2 ) ще з 1971 року, і цей порядок користування зберігається сторонами донині. Нарешті, Відповідач зазначив, що він пропонував Позивачу спільно звернутися до експертної організації для визначення технічної можливості поділу, що, на його думку, свідчить про відсутність підстав для подання даного позову до суду.
Щодо встановлення порядку користування земельною ділянкою, Відповідач вказав, що це питання вже було вирішено рішенням Залізничного районного суду м. Києва від 14 червня 1988 року у справі № 2-649/88, яке набрало законної сили. Він зазначив, що цим рішенням порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , було встановлено згідно з варіантом № 1 висновку технічної експертизи від 20 серпня 1987 року, і цей порядок з того часу не змінювався. Відповідач посилався на принцип res judicata (правової визначеності) та практику Європейського суду з прав людини, стверджуючи, що повторне звернення з цією вимогою є неприпустимим.
06 травня 2025 року від Позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, в якій представник відхилив усі доводи Відповідача.
Представник Позивача повторно наголосив на тому, що Відповідач фактично не проживає у спірному будинку з 1998 року. На підтвердження цього до позову було додано копію Акту від 03 жовтня 2023 року, складеного Комісією органу самоорганізації населення «Комітет мікрорайону «Совки». Позивач стверджував, що через тривалу відсутність Відповідач не піклується частиною будинку, яку він займає, не проводить необхідного ремонту, що призвело до занепаду цих приміщень та зовнішньої частини будинку з його боку. Це, на думку Позивача, свідчить про протилежне ставлення сторін до будинку та фактично унеможливлює його подальше спільне використання, що є достатньою підставою для звернення Позивача з даним позовом.
Позивач також посилався на постанову Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 2114/2-3819/11, яка підкреслює необхідність дійсного вирішення спору, що перешкоджає сторонам спільно використовувати єдиний об'єкт нерухомості без його поділу (виділу частки) в натурі. На підставі викладеного, Позивач просив суд відхилити доводи відзиву при розгляді справи по суті.
У судовому засіданні представник Позивача позов підтримав у повному обсязі, а представник Відповідача заперечував проти позову з підстав, викладених у заявах по суті справи.
ІІІ. Мотивувальна частина
Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Кагановицької районної ради депутатів трудящих м. Києва від 21.12.1951 року за № 2073 ОСОБА_7 було надано право індивідуальної забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 розміром 482 кв.м (копія рішення виконавчого комітету Кагановицької районної ради додається, оригінал знаходиться в Державному архіві м. Києва).
На підставі вказаного рішення 24 липня 1952 року Житлове управління виконкому Кагановицької районної ради депутатів трудящих м. Києва уклало з ОСОБА_7 . Договір на право будівництва будинку та безстрокового користування земельною ділянкою, який був нотаріально посвідчено державним нотаріусом 2-ої Київської державної нотаріальної контори Вітковською 02 серпня 1952 року (копія договору на право будівництва додається, оригінал знаходиться у позивача).
Відповідно до п. 1 Договору на право будівництва Житлове управління відводить ОСОБА_7 , поіменованому на час будівництва - забудовник, а по закінченню - володілець побудованого будинку, ділянка комунальної землі площею 482 кв.м під індивідуальне будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 .
Згідно з п. 2 Договору на право будівництва вказана земельна ділянка відводиться забудовнику безкоштовно у безстрокове користування. Збудована на земельній ділянці будова являється особистою власністю осіб, що її побудували (п.14 Договору).
Відповідно даних інвентаризаційної справи на домоволодіння АДРЕСА_1 від 05.05.1971, складеної Київським міським бюро технічної інвентаризації, на відведеній йому земельній ділянці ОСОБА_7 збудував житловий будинок, що, згідно зі складеним 24.04.1974 журналом внутрішніх обмірів і підрахунку площі приміщень, складався з квартири 1 загальною площею 35,7 кв.м, в тому числі житловою 24,8 кв.м, та квартири 2 загальною площею 40,7 кв.м, в тому числі житловою 25,1 кв.м, всього по домоволодінню 76.4 кв. м загальної площі, в тому числі житлової - 49,9 кв.м.
21 листопада 1972 року ОСОБА_8 склав нотаріально посвідчений заповіт, яким 1/2 частину будинку за адресою: АДРЕСА_1 , заповідав громадянину ОСОБА_4 , а іншу 1/2 частину жилого будинку заповідав своїм онукам ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в рівних частках кожному.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер, після чого спадкоємці за заповітом прийняли спадщину, оформили свідоцтва на право на спадщину та ввели будинок в експлуатацію.
На підставі Акту прийняття в експлуатацію індивідуального домоволодіння, який було затверджено рішенням Виконавчого Комітету Райради Залізничного району м. Києва від 25.08.1975 №1869, прийнято в експлуатацію 1/2 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 .
В Акті зазначено, що в житлова площа домоволодіння представляє собою житловий будинок, одноповерховий і складається з 2-х квартир, квартира № 1 (яку займає Позивач) складається з 2-х житлових кімнат, кухні, передпокою, житловою площею 24,8 кв.м, корисною площею- 35,7 кв.м, квартира № 2 (яку займає Відповідач) складається з 2-х житлових кімнат, кухні, передпокою, кладової, ванної, туалету, житловою площею 25,1 кв.м, корисною 40,7 кв.м.
20 серпня 2009 року на підставі договору дарування частини житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочковою І.Л., зареєстрованого в Київському МБТІ 27.08.2009 ОСОБА_5 подарував, а ОСОБА_2 прийняв в дар 1/4 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що належала дарувальнику на підставі свідоцтва про право на спадщину
ІНФОРМАЦІЯ_2 співвласник будинку ОСОБА_4 помер. Спадщину, що відкрилась після його смерті, прийняв його син - ОСОБА_3 , Відповідач у справі.
Таким чином, сторони у справі, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , є співвласниками з рівними ідеальними частками житлового будинку з допоміжними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно зі ст. 113 ЦК Української PCP від 18 липня 1963 року володіння, користування і розпорядження майном при спільній часткові власності провадиться за згодою всіх учасників, а при відсутності згоди - спір вирішується судом.
Відповідно до статті 119 ЦК Української PCP від 18 липня 1963 року (чинний на момент здійснення позивачем прибудови) коли учасник спільної часткової власності на жилий будинок збільшить в ньому за свій рахунок корисну площу будинку шляхом прибудови, надбудови або перебудови, проведеної за згодою решти учасників і в установленому порядку, частки учасників у спільній власності на будинок і порядок користування приміщеннями в ньому підлягають відповідній зміні.
Згідно до ст. 4 ст. 357 ЦК України співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.
Безспірно встановлено, що протягом 1985-1987 років, за усною згодою інших співвласників будинку на той час - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , Позивач за власні кошти здійснив реконструкцію частини будинку, в якій він проживав, не зачіпаючи при цьому частину будинку, в якій проживав ОСОБА_4 .
Так, приміщення веранди площею 10,9 кв.м, позначене в журналі внутрішніх обмірів і підрахунку площ в техпаспорті за 1975 рік під номером 1, Позивач переобладнав в приміщення кухні, площею 7,0 кв.м та санвузол, площею 3,9 кв.м, позначені на експлікації технічного паспорту за 1987 рік під номером 4 та 5. Крім того, Позивач прибудував до його частини будинку приміщення передпокою площею 12,5 кв.м та шафи площею 0,7 кв.м, позначені на експлікації технічного паспорту за 1987 рік під номером 1 та 6 та надбудував над квартирою № 1 мансарду, яка складається з приміщень передпокою, площею 22,2 кв. м, житлового, площею 21,0 кв. м, житлового площею 10,0 кв. м., позначені на експлікації технічного паспорту за 1987 рік під номером 7-9. Загальна площа прибудованих та надбудованих приміщень складала 66,4 кв. м
Обставини збільшення загальної площі будинку у вказаний період підтверджується даними технічного паспорту на житловий будинок, що складений Київським міським бюро технічної інвентаризації 26.06.1987, в якому у розділі вартості приміщень станом на 26.06.1987 вказана, в тому числі, вартість мансарди - 6359 крб.
В експлікації вказаного технічного паспорту до плану будинку зазначено, що загальна площа приміщень по квартирі № 1 , разом з мансардою, становить 102,8 кв.м, по квартирі № 2 - 40,7 кв.м, всього по домоволодінню - 143,5 кв.м., що свідчить про те, що площа частини будинку, якою користувався ОСОБА_4 , залишилася незмінною і складала 40,7 кв.м
Встановлено, що 03 липня 2009 року Відповідач ОСОБА_3 , який на цей момент прийняв спадщину, склав заяву, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Накемпій Г.К., в якій заявив, що самовільна прибудова до будинку АДРЕСА_1 здійснена ОСОБА_2 та є його власністю. Претензій щодо ОСОБА_2 з приводу цієї самовольної забудови він не має та не заперечує проти виготовлення технічної документації на самовільну прибудову та її узаконення ОСОБА_2 . Також зазначив, що претензій та заперечень щодо цієї обставини він не має і не буде мати в майбутньому.
06 липня 2009 року інший співвласник будинку на той час, ОСОБА_5 , також склав аналогічну заяву.
27 березня 2019 року Комунальним підприємством Київської міської ради «Київським міським бюро технічної інвентаризації» за заявою Відповідача був виготовлений технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 .
Відповідно до даних технічного паспорту від 27.03.2019, а саме експлікації приміщень будинку, загальна площа відокремлених приміщень групи 1 (квартира № 1 у технічному паспорту від 24.04.1975 та технічному паспорті від 26.06.1987), до складу яких входить прибудовані та надбудовані позивачем приміщення, складає 101,1 кв.м, в т.ч. житлова - 58,4 кв.м, а загальна площа відокремлених груп приміщень № 2 (квартира № 2 у технічному паспорту від 24.04.1975 та технічному паспорті від 26.06.1987) складає 35,0 кв.м, в т.ч. житлова - 25,1 кв.м.
Прибудовані та надбудовані позивачем приміщення в розділі технічного паспорту на будинок від 27.03.2019 «Експлікація приміщень будинку садибного типу» зазначені в графі «номери відокремлених груп приміщень» під номером 1 , до складу яких входять приміщення: 1 - передпокій, площею 12,5 кв.м, 6 - шафа, площею 0,8 кв.м та приміщення мансарди: 7 - передпокій, площею 18,2 кв.м, 8 - житлова, площею 21,0 кв.м, 9 - житлова, площею 12,1 кв.м, всього площею 64,6 кв.м
З порівняння планів будинку в технічному паспорті за 1987 рік та 2019 рік вбачається, що площа відокремленої групи приміщень № 2 (квартири № 2 в техпаспорті 1987р.) зменшилася внаслідок перерахунку площі кухні на 0,3 кв.м (10,2 кв. м в плані за 1987 рік та 9,9 кв.м в плані за 2019 рік) та знесення Відповідачем веранди площею 5,4 кв.м (в плані 1987 року), тобто всього - на 5,7 кв.м.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 жовтня 2020 року в справі № 623/214/17 (провадження № 61- 1978св20) вказано, що право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення. Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Крім того, згідно з частинами першою та другою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності. Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об'єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об'єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року№ 8.4-35//18/1).
У постанові Верховного Суду від 15 січня 2021 року у справі № 1540/3952/18 наведено наступний правовий висновок: «Індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 5 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію».
Встановлено, що 25 червня 2019 року через Центр надання адміністративних послуг Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації Відповідач ОСОБА_3 звернувся із заявою про державну реєстрацію права спільної часткової власності на житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 , до якої додав технічний паспорт на домоволодіння від 27.03.2019, у якому відсутні відмітки про самочинне будівництво
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Крижевського В.В. № 47581363 від 02 липня 2019 року проведена державна реєстрація права власності, форма власності приватна, спільна часткова на житловий будинок, що розташований: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 , відкрито розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об'єкт нерухомого майна.
Одночасно державним реєстратором був виданий витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в якому наведена актуальна інформація про об'єкт нерухомого майна: реєстраційний номер 1862774380000, тип об'єкта: житловий будинок загальною площею 136,1 кв.м, житлова площа 83,5 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також зазначена актуальна інформація про речове право на будинок: спільна часткова, в якій власнику ОСОБА_3 належить 1/2 частка.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.
Це свідчить про те, що всі добудови, здійснені Позивачем, були включені до офіційної реєстрації об'єкта нерухомого майна. Таким чином, державна реєстрація добудов в існуючому вигляді надає їм правового статусу законно існуючого об'єкта нерухомості. Це підтверджує, що об'єкт у його нинішньому стані є предметом права власності та може бути об'єктом поділу. Такі обставини спростовують заперечення Відповідача, який наполягає на відсутності можливості здійснити такий поділ з огляду на наявність на земельній ділянці об'єктів самочинного будівництва.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа мас право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.
За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном.
Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно з частиною першою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.
Таке право є складовою прав співвласника майна, яке перебуває у спільній частковій власності. Співвласник майна, яке перебуває у спільній частковій власності, має право в будь-який момент порушити питання про виділ його частки в натурі.
У відповідності до ч. 2 ст. 367 ЦК України у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Тлумачення положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави для висновку про те, що поділ будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.
Отже, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13, а також у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 545/3753/16-ц, від 25 вересня 2019 року у справі № 205/9065/15-ц, від 27 травня 2020 року у справі № 173/1607/15, від 11 жовтня 2021 року у справі № 607/1433 8/19-ц.
Висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 24272 від 31 січня 2025 року встановлено, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 , фактично розділений на дві частини і складається з двох ізольованих квартир, які мають окремі входи в будинок та окремі входи з вулиці на присадибну ділянку. На час проведення дослідження фактичні частки співвласників становлять: перший співвласник - ОСОБА_2 (кв. №1 ) 80/100; другий співвласник - ОСОБА_3 (кв. 2 ) - 20/100.
У висновку експерта зазначено про можливості поділу будинку відповідно до порядку користування приміщеннями будинку, господарським будівлями та спорудами, що склався між співвласниками, при цьому ремонтно-будівельні роботи по переплануванню приміщень житлового будинку виконувати не потрібно.
Фактичний поділ будинку на окремі квартири підтверджується також технічними паспортами будинку та відомостями інвентаризаційної справи.
У постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 570/4748/15-ц щодо тлумачення ч. 4 ст. 357 ЦК України, наведені наступні правові висновки: «Якщо ж поліпшення здійснено тільки у частці одного співвласника шляхом добудови (прибудови) та не торкаються іншої частки у спільному майні, то застосовуються положення частини четвертої статті 357 ЦК України, відповідно до якої не відбувається зміна розміру часток співвласників у спільному майні та не вимагається обов'язкової згоди інших співвласників на таку перебудову за умови, що вона не порушує їхніх прав та здійснена із дотриманням встановленого законом порядку.
У ЦК України встановлюються особливі правила щодо добудови (прибудови), здійсненої одним із співвласників житлового будинку, іншої будівлі або споруди.
Така добудова (прибудова) не є об'єктом права спільної власності і жодним чином не впливає на розмір часток, а стає об'єктом права власності лише того співвласника, який її зробив, за таких умов:
1) добудова (прибудова) зроблена за рахунок лише цього співвласника, а не інших співвласників;
2) добудова (прибудова) здійснена у встановленому законом порядку, що є необхідною передумовою для державної реєстрації права на нерухоме майно і набуття права власності на нього (абзац третій частини другої статті 331 ЦК України);
3) добудова (прибудова) не порушує прав інших співвласників, наприклад, не створює для них перешкод у користуванні майном, яке вони здійснюють згідно за домовленістю між собою (частини другої статті 358 ЦК України)».
Як встановлено судом вище, в процесі користування будинком Позивач прибудував в своїй частині будинку (кв. № 1 ) приміщення 1 - передпокій, площею 12,5 кв.м, 6 - шафа, площею 0,8 кв.м та надбудував над квартирою № 1 приміщення мансарди: 7 - передпокій, площею 18,2 кв.м, 8 - житлова, площею 21,0 кв.м, 9 - житлова, площею 12,1 кв.м., що збільшило його частину будинку на 64,6 кв.м та вплинуло на розмір фактичної частки.
В частині будинку, що відноситься до квартири № 2 Відповідачем було знесено приміщення веранди площею 5,4 кв.м, що також вплинуло на розмір фактичних часток.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, частки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є ідеальними у зв'язку із здійсненням кожним із співвласником після набуття ними права власності на частину будинку відповідних прибудов, надбудов до будинку та знесення частини приміщень будинку.
На момент подання позову між сторонами відсутній спір щодо порядку користування будинку, кожна із них самостійно користується і володіє своєю частиною будинку, а саме ОСОБА_2 - квартирою № 1 , а ОСОБА_3 - квартирою № 2 .
Враховуючи наведене, суд вважає можливим задовольнити вимоги Позивача про поділ в натурі домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , з припиненням права спільної часткової власності та:
- визнати за ним право приватної власності на окремий об'єкт нерухомого майна, який відповідно до технічного паспорту від 27.03.2019 складається з наступних приміщень житлового будинку літера «А» (відокремлена група приміщень № 1, вул. Каменярів, 41, м. Київ): 1-1 передпокій (12,5 кв.м), 1-2 житлова (9,9 кв.м), 1-3 житлова (15,4 кв.м), 1-4 кухня (7,2 кв.м), 1-5 санвузол (4,0 кв.м), 1-6 шафа (0,8 кв.м), мансарда: 1-7 передпокій (18,2 кв.м), 1-8 житлова (21,0 кв.м), 1-9 житлова (12,1 кв.м), а також господарських будівель і споруд: а3 - погреб, Б1 - сарай (основана частина), Д1 - убиральня (основна частина), Е1 - гараж (основна частина), е2 - оглядова яма, Е3 - сарай (надбудова), Ж1 - гараж (основна частина), 31 - сарай (основна частина), № 3 - хвіртка;
- визнати за ОСОБА_3 право власності на окремий об'єкт нерухомого майна, який відповідно до технічного паспорту від 27.03.2019 складається з наступних приміщень житлового будинку літера «А» (відокремлена група приміщень № 2, АДРЕСА_1): 2-1 кухня (9,9 кв.м), 2-2 житлова (9,7 кв.м), 2-3 житлова (15,4 кв.м), а також господарських будівель і споруд: а5 - ганок, В1- гараж (основана частина), в2 - погреб, Г1 - убиральня (основна частина), № 2 - ворота.
Суд також погоджується зі складеним Позивачем розрахунком грошової компенсації в сумі 33101,00 гривень, яка підлягає стягненню з нього на користь Відповідача, у зв'язку з перевищенням вартості фактичної його частки над ідеальною часткою у праві спільної власності на будинок.
Вирішуючи вимоги про встановлення порядку користування земельною ділянкою, суд звертає увагу на наступне.
Як встановлено вище, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у користуванні співвласників домоволодіння.
Більше того, порядок користування земельною ділянкою між сторонами вже був встановлений рішенням Залізничного районного народного суду м. Києва від 14.06.1988 у справі № 2-649/88, залишеним без змін ухвалою судової колегії Київського міського суду від 20.07.1988 року.
Відповідно до висновку технічної експертизи від 20.08.1987 по варіанту № 1 судом було виділено в користування ОСОБА_4 земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 222 кв.м згідно зі схематичним планом; а ОСОБА_2 та ОСОБА_5 судом було виділено в користування земельну ділянку № 2 площею 287 кв.м.
Водночас, зазначене рішення Залізничного районного суду м. Києва від 14 червня 1988 року не розкриває деталі затвердженого порядку користування земельною ділянкою з визначенням меж і кутів, оскільки в ньому міститься лише посилання на висновок експертизи. З відповіді Солом'янського районного суду м. Києва вбачається, що матеріали вказаної справи, включаючи висновок експертизи, були знищені, і в архіві суду зберігаються лише судові процесуальні документи.
Відсутність детального опису (схематичного плану) порядку користування земельною ділянкою та знищення матеріалів експертизи, на яку посилалося попереднє рішення, робить це рішення неможливим для фактичного виконання та контролю за його правильним виконанням. Хоча принцип res judicata має важливе значення для правової визначеності, він не може застосовуватися, коли попереднє рішення є фактично нереалізовуваним через відсутність необхідних для цього даних та засобів виконання та контролю.
У такому випадку виникає новий спір щодо порядку користування земельною ділянкою, який потребує судового вирішення для забезпечення ефективного захисту прав співвласників домоволодіння.
Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав та відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав. У даному випадку, неможливість реалізувати попереднє рішення створює перешкоди у здійсненні права користування земельною ділянкою, що вимагає нового судового втручання. Таким чином, суд вважає можливим задовольнити позов і в цій частині, встановивши новий, деталізований порядок користування земельною ділянкою.
Висновком експерта №24272 запропонований варіант встановлення порядку користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , з врахуванням порядку користування приміщеннями будинку, господарським будівлями та спорудами, що склався між співвласниками, за умови влаштування входу до убиральні «Д1» з центрального фасаду, без відхилення від часток співвласників (Додаток № 4 до висновку варіант № 1). Надання лише одного варіанту порядку користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 обумовлене розташуванням будівель, споруд, частками співвласників, площею забудови та площею земельної ділянки.
Суд погоджується з тим, що запропонований варіант відповідає існуючому варіанту розділу будинку та надвірних будівель і споруд, із врахуванням санітарних, протипожежних і будівельних норм та ураховує баланс інтересів обох сторін, а тому він може бути покладений в основу судового рішення про задоволення позову і в цій частині.
Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує наступним чнном.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Перелік витрат, пов'язаних з розглядом справи, визначений частиною 3 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України. До таких витрат належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані із залученням свідків, експертів, спеціалістів, проведенням експертиз, а також пов'язані з витребуванням доказів та вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи.
Позивачем віднесені його витрати за комплексні топографо-геодезичні вишукування по створенню горизонтальної зйомки щодо розподілу земельної ділянки в розмірі 6000 гривень до судових витрат, проте суд не може погодитися з такою позицією. Такі послуги не мають ознаки експертного дослідження в розумінні Цивільного процесуального кодексу України, і не можуть бути віднесені також і до витрат на оплату послуг спеціаліста. За таких обставин немає підстав для покладення на Відповідача обов'язку їх відшкодування.
Натомість, витрати Позивача на оплату вартості проведеної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи (висновок експерта від 31.01.2025 за №24272) в розмірі 44000 гривень підтверджені належними доказами і компенсація їх за рахунок Відповідача відповідає положенням ЦПК України.
IV. Резолютивна частина
Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд вирішив:
1. Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.
a) Поділити в натурі житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , припинивши право спільної часткової власності на нього, а саме:
- визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на окремий об'єкт нерухомого майна, який відповідно до Технічного паспорту від 27.03.2019 складається з наступних приміщень житлового будинку літера «А» (відокремлена група приміщень № 1, вул. Каменярів, 41, м. Київ): 1-1 передпокій (12,5 кв.м), 1-2 житлова (9,9 кв.м), 1-3 житлова (15,4 кв.м), 1-4 кухня (7,2 кв.м), 1-5 санвузол (4,0 кв.м), 1-6 шафа (0,8 кв.м), мансарда: 1-7 передпокій (18,2 кв.м), 1-8 житлова (21,0 кв.м), 1-9 житлова (12,1 кв.м), а також господарських будівель і споруд: а3 - погреб, Б1 - сарай (основана частина), Д1 - убиральня (основна частина), Е1 - гараж (основна частина), е2 - оглядова яма, Е3 - сарай (надбудова), Ж1 - гараж (основна частина), З1 - сарай (основна частина), № 3 - хвіртка;
- визнати за ОСОБА_3 право власності на окремий об'єкт нерухомого майна, який відповідно до Технічного паспорту від 27.03.2019 складається з наступних приміщень житлового будинку літера «А» (відокремлена група приміщень № 2, вул. Каменярів, 41, м. Київ): 2-1 кухня (9,9 кв.м), 2-2 житлова (9,7 кв.м), 2-3 житлова (15,4 кв.м), а також господарських будівель і споруд: а5 - ганок, В1- гараж (основана частина), в2 - погреб, Г1 - убиральня (основна частина), № 2 - ворота.
b) Встановити порядок користування земельною ділянкою, площею 0,0511 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням під індивідуальне будівництво житлового будинку згідно з варіантом № 1 викладеним в Додатку №4 Висновку будівельно-технічної експертизи та земельно-технічної експертизи № 24272 від 31.01.2025, складеного судовим експертом Лісніченком С.В., наступним чином:
- виділити у спільне користування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельну ділянку площею 18,4 кв.м, що має форму багатокутника П-Р-Ч-Х-Щ-9-7-6-5-8-4-3-2-1-Ф-Т-С-П та земельну ділянку площею 9,7 кв.м, що має форму багатокутника Ж-Е-Д-Г-В-Ь-Й-Н-Ж;
- виділити у користування ОСОБА_2 земельну ділянку площею 274,2 кв.м, що має форму багатокутника 3-О-С-Т-Ф-1-2-3-4-8-5-6-11-10-12-М-Л-Г-Д-Е- Ю-А-Ц-К-И-З;
- виділити ОСОБА_3 земельну ділянку площею 208,7 кв.м, що має форму багатокутника О-Б-Я-Ш-Ю-Е-Ж-Н-Й-Ь-В-Г-Л-М-12-Ю-11-6-7-9-Щ-Х-Ч-Р-П-С-О.
Межі розподілу прокласти по лініям:
- відрізки Ф1, 1-2, 2-3 прокласти згідно розподілу житлового будинку літ. А; відрізок 3-4 довжиною 0,93 м прокласти з точки 3 по лінії тильного фасаду житлового будинку літ. А;
- відрізок 4-8 довжиною 2,4 м прокласти з точки 4 по лінії лівого фасаду житлового будинку літ. А;
- відрізок 8-5 довжиною 0,07 м прокласти з точки 8 по лінії тильного фасаду житлового будинку літ. А;
- відрізок 5-6 довжиною 0,85 м прокласти з точки 5 перпендикулярно до тильного фасаду житлового будинку літ. А;
- відрізок 6-7 довжиною 1 м прокласти з точки 6 перпендикулярно до правого фасаду житлового будинку літ. А;
- відрізок 7-9 довжиною 2,25 м прокласти з точки 7 на відстані 1 м від відрізка 8-4;
- відрізок 9-Щ довжиною 1,18 м прокласти з точки 9 на відстані 1 м від відрізка 4-3;
- відрізок Щ-Х довжиною 1,21 м прокласти з точки Щ на відстані 1 м від відрізка 1-2;
- відрізок Х-Ч довжиною 6,39 м прокласти з точки X на відстані 1 м від відрізка 1-Ф;
- відрізок Ч-Р довжиною 1 м прокласти з точки Ч перпендикулярно до лівого фасаду житлового будинку літ. А;
відрізок Р-П довжиною 6,46 м прокласти на відстані 1 м від лівого фасаду житлового будинку літ. А;
- відрізок Ч-Ф довжиною 1 м прокласти з точки Ч по лінії лівого фасаду житлового будинку літ. А;
- відрізок Ф-Т довжиною 4,5 м прокласти з точки Ф по лінії лівого фасаду житлового будинку літ. А;
- відрізок Т-С довжиною 1 м прокласти з точки Т перпендикулярно до центрального фасаду житлового будинку літ. А;
- відрізок С-0 довжиною 2,64 м прокласти з точки С перпендикулярно до центрального фасаду житлового будинку літ. А;
- відрізок С-П довжиною 1 м прокласти шляхом з'єднання точок С та П;
- відрізок 6-11 довжиною 2,44 м прокласти з точки 6, перпендикулярно до тильного фасаду житлового будинку літ. А;
- відрізок 11-10 довжиною 0,79 м прокласти з точки 10 на відстані 2,44 м від відрізка 6- 7;
- відрізок 10-12 довжиною 5,21 м прокласти з точки 10, на відстані 1 м від лівого фасаду сараю літ. 31;
- відрізок 12-М довжиною 1,06 м прокласти з точки 12, перпендикулярно до лівого фасаду гаражу літ. Е1;
- відрізок М-Л довжиною 9,33 м прокласти з точки М, на відстані 1 м від лівого фасаду гаражу літ. Ж1;
- відрізок Л-Г довжиною 3,31 м прокласти з точки Л, на відстані 1 м від тильної межі земельної ділянки;
- відрізок Г-В довжиною 1,12 м прокласти з точки Г, перпендикулярно до тильного фасаду убиральні літ. Г1;
- відрізок Г-Д довжиною 2 м прокласти з точки Г, перпендикулярно до правого фасаду сараю літ. Б1;
- відрізок В-Ь довжиною 0,84 м прокласти з точки В по лінії тильного фасаду убиральні літ. Г1;
- відрізок Ь-Й довжиною 1,75 м прокласти з точки Ь по лінії лівого фасаду убиральні літ. Г1;
відрізок Й-Н довжиною 0,88 м прокласти з точки Й по лінії центрального фасаду убиральні літ. Г1;
- відрізок Н-Ж довжиною 2,74 м прокласти з точки Н, на відстані 2 м від правого фасаду сараю літ. Б1;
- відрізок Ж-Е довжиною 2 м прокласти з точки Ж, перпендикулярно до правого фасаду сараю літ. Б1;
- відрізок Е-Ю довжиною 4,49 м прокласти з точки Е по лінії центрального фасаду сараю літ. Б1.
с) Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості його частки в домоволодінні в розмірі 33101,00 грн.
3. Cтягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 44000,00 гривень.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Позивач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце поживання: АДРЕСА_11 ; РНОКПП НОМЕР_3 ;
Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстроване місце поживання: АДРЕСА_11 ; РНОКПП НОМЕР_4 .
Суддя: