СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/27108/24
пр. № 1-кп/759/761/25
02 липня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12024100080003127 від 04.10.2024 відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Снігурівка Миколаївської області, українець, громадянин України, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживав у хостелі у м. Києві, працює неофіційно різноробочим на будівництві, в силу ч. 3 ст. 88 КК України раніше не судимий,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
сторони та інші учасники: прокурор ОСОБА_4 , потерпілий ОСОБА_5 , обвинувачений ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_6 ,
Указом Президента України та Верховного Головнокомандувача Збройних сил України від 24.02.2022 № 64/2022 та Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІX введено воєнний стан на всій території України, дія якого неодноразово продовжувалась та який діє на даний час.
06.09.2024 приблизно о 16 годині 30 хвилин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , в умовах воєнного стану шляхом вільного доступу таємно викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , завдавши останньому матеріальної шкоди на загальну суму 12 664 гривень.
Так, 06.09.2024 приблизно о 12 годині 00 хвилин ОСОБА_3 , перебуваючи в кафе «Барбос», розташованому по просп. Берестейському, 136 у м. Києві, познайомився з ОСОБА_5 , з яким вони разом почали вживати алкогольні напої. Пізніше ОСОБА_5 запропонував ОСОБА_3 прослідувати до його місця проживання, а саме в квартиру
АДРЕСА_2 , на що останній погодився та вони разом направилися за вказаною адресою. Перебуваючи у вказаній квартирі, ОСОБА_3 помітив на кухні планшет марки «Lenovo» та мобільний телефон марки «Ulefone», які його зацікавили, та, розуміючи, що він перебуває в скрутному матеріальному становищі, він вирішив таємно викрасти вказане майно з метою подальшого обернення на свою користь.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що ОСОБА_5 заснув та не спостерігає за його діями, ОСОБА_3 , керуючись корисливим мотивом, усвідомлюючи, що в країні введено воєнний стан, розуміючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у виді заподіяння майнової шкоди потерпілому, таємно викрав зі стола на кухні чуже майно, яке належить ОСОБА_5 , а саме: планшет марки «Lenovo Tab М10 (3rd Gen), 4/64 LT», вартістю 6 666 грн. та мобільний телефон марки «Ulefone Armor X 11 Pro, 4/64 GB Black, вартістю 5 998 грн, а всього на загальну суму 12 664 грн, з яким він вийшов з приміщення квартири та в подальшому розпорядився на власний розсуд.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю та підтвердив, що відомості, викладені в обвинувальному акті, відповідають дійсності. Показав, що біля станції метро «Житомирська» зайшов в «наливайку» щоб випити. Там познайомився з потерпілим, з яким разом вживали алкоголь, після чого пішли до потерпілого додому. Перебравши, потерпілий заснув, а ОСОБА_3 побачив у квартирі телефон і планшет, які взяв з собою і покинув приміщення квартири. Пізніше через спільного знайомого ОСОБА_7 він повернув потерпілому телефон. У вчиненому щиро розкаюється, шкодує про вчинене, просить суворо не карати. Покарання за вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.06.2024 у виді штрафу в розмірі 17000 грн. не сплатив, однак йому відомо, що суд звільнив його від цього покарання у зв'язку з декриміналізацією.
Потерпілий ОСОБА_5 в судові засідання не з'являвся, хоча був належним чином повідомлений про дату, місце та час розгляду справи; про причини неявки суд не повідомляв. У зв'язку з цим суд розглянув справу за його відсутності.
Крім повного визнання своєї винуватості обвинуваченим ОСОБА_3 , його винуватість у вчиненні інкримінованого правопорушення доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним, при цьому судом з'ясовано, що обвинувачений та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також їм роз'яснено, що вони у такому випадку позбавляються права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів по даному кримінальному провадженню за кримінальним правопорушенням, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 щодо часу, місця, способу, розміру шкоди, мотиву та мети, форми вини за кримінальним правопорушенням, які ніким не оспорюються, визнано недоцільним, за згодою учасників кримінального провадження, у зв'язку із відсутністю сумнівів правильного розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена повністю, а його неправомірні дії слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
Даючи оцінку даним обвинувального акту про те, що ОСОБА_3 вчинив таємне викрадення чужого майна повторно, оскільки вироком Святошинського районного суду міста Києва від 27.06.2024 його засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 17000 гривень, який обвинуваченим не сплачено, суд бере до уваги, що ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 16.04.2025 у справі №367/2826/25 ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання за вироком Святошинського районного суду міста Києва від 27.06.2024 у зв'язку з усуненням караності діяння.
Частиною 3 статті 88 КК України визначено, що особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання або із звільненням від покарання чи такі, що відбули покарання за діяння, кримінальна протиправність і караність якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості.
Відтак в силу положень ч. 3 ст. 88 КК України ОСОБА_3 вважається таким, що не має судимості за вироком Святошинського районного суду міста Києва від 27.06.2024. У зв'язку з наведеним, вчинення крадіжки повторно суд визнає недоведеним, оскільки кваліфікуюча ознака «повторність», яка інкримінована обвинуваченому, не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відповідно до вимог ст. 65 КК України бере до уваги ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, характеризуючі дані про його особу, сімейний стан, вік обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином. ОСОБА_3 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, відтак відсутні сумніви в його осудності. ОСОБА_3 працює неофіційно різноробочим на будівництві, до затримання постійно проживав у хостелі, неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, в силу вимог ч. 3 ст. 88 КК України вважається раніше не судимим.
Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання, є щире каяття обвинуваченого та часткове відшкодування завданого збитку.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, не встановлено.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
На підставі викладеного, враховуючи конкретні обставини вчинення кримінального проступку, особу винного, його ставлення до вчиненого, наявність двох обставин, що пом'якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості й індивідуалізації покарання, вважає, що для виправлення ОСОБА_3 та попередження нових злочинів йому слід призначити покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі.
Щодо ОСОБА_3 суд також вбачає підстави для звільнення його від відбування покарання з випробуванням та визначення іспитового строку в порядку та в межах, передбачених ст. 75 КК України. При цьому суд враховує щире каяття обвинуваченого, його молодий вік, добровільне відшкодування ним частини завданого збитку, фактичне перебування його під вартою під час судового розгляду з 12.06.2025 до 02.07.2025.
Речові докази та витрати на залучення експертів під час кримінального провадження відсутні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
На підставі п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, з урахуванням призначеного покарання, запобіжний захід обвинуваченому необхідно змінити, застосувавши до нього особисте зобов'язання.
На підставі викладеного, керуючись ст. 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Відповідно до положень частини 5 статті 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 у строк покарання період його тримання під вартою під час судового розгляду з 12.06.2025 до 02.07.2025 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 (три) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили змінити на запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, звільнивши його з-під варти негайно.
Покласти на ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили обов'язки, передбачені пп. 1-3 ч. 5 ст.194 КПК України, а саме:
1) прибувати за викликом до суду;
2) не відлучатись із м. Києва без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок суду відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду, і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Копію вироку негайно вручити обвинуваченому, прокурору.
Суддя ОСОБА_1