Справа № 755/22086/24
"19" травня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Гончарука В.П.,
за участю секретаря : Гриценко О.І., Печуркіної Я.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської районної у місті Києві державноїх адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної у місті Києві державноїх адміністрації про надання дозволу на зняття з реєстраційного обліку або дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без згоди батька, суд,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду та відповідно до позовних вимог просила суд надати дозвіл на зняття з реєстраційного обліку її неповнолітнього сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом матір'ю ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 без згоди батька - ОСОБА_3 ;
Надати дозвіл на реєстрацію місця проживання неповнолітнього ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом матір'ю ОСОБА_1 за адресою без згоди батька - ОСОБА_3 .
Позивач обгрунтовує вимоги ти 3 лютого 2007 року уклала шлюб з відповідачем ОСОБА_4 .
У шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 Свідоцтво про народження, серія НОМЕР_1 , видане відділом реєстрація актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у місті Києві від 26 серпня 2010 року, актовий запис №2539).
Після розірвання шлюбу 19.10.2022 р. з неповнолітній син залишився проживати разом зі позивачем за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач переїхав в інше місце проживання.
Після припинення шлюбних відносин, позивач з відповідачем ОСОБА_3 фактично припинили спілкування та стосунки не підтримують.
квартири АДРЕСА_3 належить на праві власності позивачу а інша частка в розмірі частки спірної квартири належить братові, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказані обставини підтверджуються копією договором купівлі-продажу квартири, посвідченого Зверьковою Н.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 20 жовтня 2000 року за реєстровим №7651).
Так, як із сім'єю брата позивачу зі своїм сином проживати не зручно, ними було прийнято рішення щодо продажу квартири АДРЕСА_4 , для того покращення житлових умов.
Для оформлення договору купівлі-продажу квартири потрібно знятися з реєстраційного обліку усім зареєстрованим особам з квартири, тому позивач з сином звернулася до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської РДА міста Києва про зняття них з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_2 .
Після зняття з реєстраційного обліку з квартири, до купівлі нової квартири, позивач з сином планує зареєструватися та проживати у квартирі за адресою: АДРЕСА_5 , власником якої є сестра позивача.
Проте Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування осіб Святошинської РДА міста Києва неповнолітньому ОСОБА_2 , було відмовлено у знятті з реєстраційного обліку із квартири у зв'язку з не наданням письмової згоди батька дитини. Даний факт підтверджується листом про підстави відмови, виданим Святошинською районною в місті Києві ДА відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб від 30 жовтня 2024 року за №1881/26.
Доказами того, що позивач зверталася до Святошинської районної в місті Києві ДА (відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб) є опис документів, що надано до ЦНАП суб'єктами господарювання, громадянином для виконання адміністративної послуги № 781130-009047742-791017 від 23.10.2024 року.
У листі про підстави відмови, виданим Святошинською районною в місті Києві ДА відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб від 30 жовтня 2024 року за №1881/26 чітко зазначено, що саме з причин не надання згоди батька дитини, компетентним реєстраційним органом було відмовлено в знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання дитини.
Позивач не мала можливості подати в електронній формі засобами Порталу Дія заяву про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання дитини у зв'язку з ти, що не має біометричного паспорту для використання Порталу державних послуг Дія.
Водночас, слід зауважити, що вищезазначені підстави відмови Святошинської районної в місті Києві ДА (відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб) є правомірними, оскільки державний орган при цьому керувався чинними нормами законодавства України.
З врахуванням викладеного позивач просить суд задовольнити позовні вимоги позивача для покращення умов проживання в тому числі і неповнолітнього ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 23 грудня 2024 р. по даній справі було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.
Відповідач ОСОБА_3 в зал судового засідання не з'явився, не скористався своїм правом на подачу відзиву, сповіщався судом належним чином про день, місце та час розгляду справи в суді.
У відповідності до п.2 ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та доказів в порядку заочного розгляду
В судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги з обставин викладених в позові, вказуючи на те, що вона діє в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_7 , так як хоче покращити умови проживання в тому числі й свого сина шляхом придбання нового житла за рахунок продажу своєї частки в квартирі АДРЕСА_4 , вказаній вище.
Відповідач ОСОБА_3 не йде на контакт у вирішенні побутових проблем свого сина та фактично будь - якої участі в його житі не приймає.
Від третьої особи Служби у справах дітей та сім'ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації до суду надійшов висновок Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації від 20.03.2025 р. про недоцільність зняття з реєстраційного обліку неповнолітнього ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 без письмової згоди батька.
Суд заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи дійшов наступного, що ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно частин 1 та 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства.
Також статтею 13 ЦК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як убачається з матеріалів справи, що 3 лютого 200 7 року позивач уклала шлюб з відповідачем ОСОБА_3 .
У шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
19.10.2022 р шлюб між сторонами було розірвано неповнолітній син після розірвання шлюбу став проживати разом з позивачем ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
Вказана квартира є спільною сумісною власністю та належить в рівних долях позивачу ОСОБА_1 та її брату ОСОБА_5
ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування осіб Святошинської РДА міста Києва неповнолітньому ОСОБА_2 , було відмовлено у знятті з реєстраційного обліку із квартири у зв'язку з не наданням письмової згоди батька дитини
У відповідача ОСОБА_3 з існує заборгованість зі сплати аліментів перед позивачем ОСОБА_1 щодо утримання їх спільного сина ОСОБА_7 , яка складає 43858,69 грн.
Статтею 160 СК України визначено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України слідує, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Частиною 4 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає
Згідно ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Частиною 2 статті 29 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 154 СК України батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень
Згідно п. 52 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою КМУ від 07.02.2022 №265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрі територіальних громад» визначено, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) дитини віком від 14 до 18 років здійснюється за згодою її батьків або інших законних представників чи одного з них, крім випадку зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання такої дитини у гуртожитку закладу освіти у період чи після закінчення навчання.
Статтею 3 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20.11.1989 року із змінами, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року №789-ХІІ, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до абз. 2 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №18 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Як убачається з матеріалів справи, що позивач отримала відмову в знятті з реєстраційного обліку свого сина ОСОБА_7 , так -як не отримала письмову згоду батька - відповідача по справі ОСОБА_3 , в той же час вбачається, що на час розгляду справи між позивачем та відповідачем фактично припинено спілкування після розірвання шлюбу та відповідач на час розгляду справи фактично не спілкується зі своїм сином ОСОБА_7 .
Крім того як слідує з матеріалів справи, що на даний час неповнолітньому ОСОБА_8 виповнилося 14 років та останній в силу вимог сімейного законодавства сам вправі вибирати місце свого проживання.
Доказів того, що неповнолітній ОСОБА_7 не має бажання, наміру в подальшому проживати зі своєю мамою - позивачем ОСОБА_1 до суду надано не було.
Відповідно до ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, у томі числі і спілкуватися зі своїм батьком, бабусею та дідусем.
Конвенцією ООН «Про права дитини» визначено, що в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Дитина має право вільно висловлювати власні погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага.
Дитина має право вільно висловлювати свої думки; це право включає свободу шукати, одержувати і передавати інформацію та ідеї будь-якого роду.
Відповідно до ч. 1 ст. З Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У відповідності до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, посувати її до самостійного життя та праці (ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі ст. 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ст. 3, 18 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Статтею 27 Конвенції передбачено, що дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У п. 54 рішення ЕСПЛ « Хант проти України» ( від 07.12.2006 року), суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі Olsson v. Sweden, від 27 листопада 1992 року) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі Johansen v. Norway від 7 серпня 1996 року, п. 78.)
Практика ЕСПЛ встановлює акценти, відповідно до яких при розгляді сімейного спору пріоритет мають інтереси дитини над інтересами батьків; діти, народжені у шлюбі, і діти, народжені поза шлюбом, є рівними у своїх правах; будь-яке обмеження, накладене на особисте спілкування у відносинах між батьками та дітьми, повинне ґрунтуватися на належних до справи та обґрунтованих причинах, висунутих для захисту інтересів дитини і для подальшого об'єднання сім'ї. (Справа «Савіни проти України» від 18 грудня 2008р., «МакМайкл проти Сполученого Королівства» від 24 лютого 1995 року).
Визначаючи конкретний порядок участі позивача у вихованні дитини, суд враховує те, що форми й методи виховання дитини не повинні суперечити Конституції України (стаття 52), Конвенції про права дитини від 2 листопада 1989 року ( статті 8,12, 16, 19, 28, 31, 32, 34, 36, 37), Декларації прав дитини, ЗУ України «Про охорону дитинства» та приймає до уваги те, що позивач бажає брати участь у вихованні рідної дочки, і таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
З врахування викладеного суд критично ставиться до висновку Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації від 20.03.2025 р. про недоцільність зняття з реєстраційного обліку неповнолітнього ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 без письмової згоди батька, так -як у вказаному висновку не зазначено в чому саме порушуються права неповнолітнього та яким чином це вплине його на інтереси.
Одним із принципових положень, закріплених у Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, є те, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
За приписами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.ст. 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору ( ст. 94 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надані сторонами докази суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з обставинами справи. Сторонами надано належним чином завірені копії відповідних документів.
Аналізуючи зібрані у справі письмові докази, з урахуванням наданих до суду доказів , суд прийшов висновку про доцільність задоволення позовних вимог.
Питання судовий витрат суд вирішує у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Конвенцією про права дитини, Декларацією прав дитини, Законом України «Про охорону дитинства», статями 19, 141, 150, 151, 153, 157-159 Сімейного Кодексу України, статтями 7, 10, 76, 81, 133, 244-245, 259, 263-265, ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської районної у місті Києві державноїх адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної у місті Києві державноїх адміністрації про надання дозволу на зняття з реєстраційного обліку або дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без згоди батька - задовольнити.
Надати дозвіл ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_2 ) на зняття із зареєстрованого місця проживання неповнолітнього ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою : АДРЕСА_2 та на реєстрацію його місця проживання разом з матір'ю ОСОБА_1 без згоди батька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 адреса реєстрації : АДРЕСА_6 на колристь ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_2 ) - 1211,2 грн. витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
повний текст рішення складено 19.05.2025 р.
Суддя: