Справа №:761/8804/25
Провадження №: 2/755/9746/25
про повернення скарги заявнику без розгляду
"01" липня 2025 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Хромова О.О., перевіривши матеріали скарги ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови про закриття виконавчого провадження, визнання рішення, дії і бездіяльності незаконними,
ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови про закриття виконавчого провадження, застосування штрафних санкцій за умисне невиконання рішення в порядку статті
382 Кримінального Кодексу України.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 07 березня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позову без руху. Позивачеві роз'яснено про порядок звернення до суду зі скаргою у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Також вказано на необхідність визначення правових підстав звернення до Шевченківського районного суду міста Києва саме із позовною заявою та обґрунтування вказаного способу захисту. Роз'яснено про неможливість об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства.
11 квітня 2025 року до Шевченківського районного суду міста Києва на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху від ОСОБА_1 надійшла нова редакція скарги на рішення, дії та бездіяльність Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови про закриття виконавчого провадження, визнання рішення, дії і бездіяльності незаконними. У своїй заяві ОСОБА_1 зазначила, що нею подано до суду саме скаргу в порядку статті 447 ЦПК України, а не позовну заяву.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 14 квітня 2025 року скаргу ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови про закриття виконавчого провадження, визнання рішення, дії і бездіяльності незаконними, передано на розгляд до Деснянського районного суду міста Києва за підсудністю.
Розпорядженням Голови Деснянського районного суду міста Києва від 04 червня 2025 року матеріали цивільної справи № 761/8804/25 передано до Київського апеляційного суду для визначення підсудності.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 червня 2025 року підсудність цивільної справи
№ 761/8804/25 за скаргою ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови про закриття виконавчого провадження, визнання рішення, дії і бездіяльності незаконними визначено Дніпровському районному суду міста Києва.
В порядку автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Хромовій О.О.
Перевіривши матеріали поданої скарги та долучених до неї документів, судом встановлено таке.
На обґрунтування поданої скарги ОСОБА_1 зазначає, що 17 листопада 2023 року рішенням Деснянського районного суду міста Києва, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року, серед іншого, ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді старшого майстра з експлуатації устаткування газових об'єктів АГЧ у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури з дати звільнення - 07 липня 2023 року. Отримавши виконавчий лист в частині поновлення на роботі, ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського відділу ДВС, державним виконавцем відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1, однак надалі винесено постанову про закриття виконавчого провадження від 22 грудня 2023 року з підстав, що боржником рішення суду про поновлення на роботі виконано в повному обсязі до відкриття виконавчого провадження, що підтверджується наказом про поновлення на роботі ОСОБА_1 від 17 листопада 2023 року
№ 560-ос. Однак вважає, що виконавцем не було перевірено чи було фактично виконано рішення, чи вручено ОСОБА_1 наказ про поновлення на роботі, чи допущено до роботи.
Так 01 березня 2024 року ОСОБА_1 надали наказ про поновлення на роботі і розпорядження про недопуск до роботи. 04 березня 2024 року ОСОБА_1 звільнено з роботи.
26 березня 2024 року ОСОБА_1 через приймальню Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Київ) подала скаргу на дії державного виконавця, просила скасувати постанову про закриття виконавчого провадження. Відомостей про розгляд скарги не отримала.
09 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Дніпровського районного суду міста Києва про визнання звільнення незаконним. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва позов залишено без розгляду. Ухвалою Київського апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження відмовлено.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Судом встановлено, що скаржником оскаржуються дії Головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мороз Л.Є. в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа Деснянського районного суду міста Києва від 29 листопада 2023 року по справі № 754/11207/23 про поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді старшого майстра з експлуатації устаткування газових об'єктів АГЧ у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури з дати звільнення - 07 липня 2023 року, а саме в частині винесення постанови від 22 грудня 2023 року про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Як роз'яснено в пункті 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» відповідно до статті 385 ЦПК України скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, а при оскарженні постанови про відкладення провадження виконавчих дій - у триденний строк, які обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.
Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання.
Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз'яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.
Відповідно до статті 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Водночас, частина п'ята статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Як уже зазначалося раніше ОСОБА_1 оскаржуються дії Головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мороз Л.Є. в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа Деснянського районного суду міста Києва від 29 листопада 2023 року по справі № 754/11207/23, а саме в частині винесення постанови від 22 грудня 2023 року про закінчення виконавчого провадження.
Таким чином, встановлений частиною п'ятою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» строк на звернення зі скаргою на дії/бездіяльність приватного виконавця, що становить 10 робочих днів, тривав до 05 січня 2024 року (включно).
ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою (позовною заявою) 26 лютого 2025 року (вхід. № 20097), тобто з пропуском встановленого законом процесуального строку.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску звернення до суду скаржник зазначає, що
26 березня 2024 року через приймальню Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подала скаргу на дії державного виконавця в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 в частині закінчення виконавчого провадження, просила скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження, поновити її на роботі.
Водночас, про результати розгляду скарги від 26 березня 2024 року ОСОБА_1 не відомо. При цьому, про порушення ї прав Дніпровським районним судом міста Києва та Київським апеляційним судом, в частині залишення позову про визнання звільнення незаконним та повернення апеляційної скарги, скаржникові стало відомо 25 лютого 2025 року.
З огляду на викладене просила поновити строк для подачі скарги.
Згідно із частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
В частині другій статті 449 ЦПК України передбачено, що пропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою.
Верховний Суд в своїх рішеннях неодноразово вказував, що строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, приватного виконавця необхідно виходити з того, що у ЦПК України не міститься переліку поважних причин пропуску строку, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга залишається без розгляду та повертається заявникові.
Строк звернення до суду зі скаргою на дії державного, приватного виконавця є не строком позовної давності, а процесуальним строком, а тому у разі його пропуску, скарга може бути розглянута по суті лише після вирішення питання про його поновлення, оскільки відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року в справі № 466/948/19 міститься висновок про те, що з'ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.
Із змісту наведеного убачається, що підставою для поновлення строку для подання скарги є факт пропуску заявником такого строку з поважних причин.
Поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для заявника подати у встановлений законом строк скаргу до суду. Це також ті обставини, що вказують на безпосереднє унеможливлення або ускладнення можливості вчинення процесуальних дій у визначених законом строк, що виникли об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк.
Крім того, поважність причин пропущеного строку для подання скарги пов'язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини та причини їх виникнення. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов'язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.
Перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, а тому суд відповідно до статті 89 ЦПК України, дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Зі змісту клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку встановлено, що оскаржувану постанову винесено 22 грудня 2023 року, дати отримання копії вказаної постанови скаржник не зазначає, доказів про вручення в іншу дату не надає.
З листа Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 12 березня 2024 року № 38368/С-7979/20.3.2 встановлено, що 06 березня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зі зверненням з приводу виконання рішення. Вказане звернення передано на розгляд до Управління забезпечення примусового виконання рішень за належністю. Також ОСОБА_1 роз'яснено про порядок звернення зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця у порядку статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».
До матеріалів справи також долучено паперову копію електронного листа ОСОБА_1 від
25 березня 2024 року до Міністерства юстиції України, який містив скаргу на бездіяльність Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Таким чином, відомостей про подачу скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 у порядку, встановленому статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» з матеріалів скарги не встановлено.
Таким чином, про винесення оскаржуваної постанови від 22 грудня 2023 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 скаржник ОСОБА_1 була обізнана майже півтора роки тому, правом на звернення зі скаргою до суду не скористалася, також не зверталася з відповідною скаргою до начальника відповідного територіального відділу органу виконавчої служби, керівник вищого органу державної виконавчої служби, вказаним правом не скористалася. При цьому, порядок оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця додатково роз'яснено ОСОБА_1 у листі Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 12 березня
2024 року № 38368/С-7979/20.3.2.
Суд звертає увагу скаржника, що поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Поважні причини - це ті обставини, що вказують на безпосереднє унеможливлення або ускладнення можливості вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, що виникли об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк.
При вирішенні питання про поновлення строків, суд враховує процесуальну поведінку особи, обізнаність особи про розгляд справи у суді, поважність причин, якими обґрунтовується пропущення встановленого законом строку, та їх доведеність, тривалість пропущеного строку, сутність доводів та інші обставини, які мають істотне значення.
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду у справі від 18 листопада 2020 року № 439/1493/15-ц та у справі від
18 листопада 2020 року № 466/948/19.
ЄСПЛ у справах «Салов проти України», пункт 93, «Сутяжник проти Росії», пункт
38 підкреслює, що відступ від принципу правової визначеності допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи. Зокрема, під правовим пуризмом у практиці ЄСПЛ розуміється невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.
Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Однак, для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Європейський суд з прав людини вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та
№ 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Європейський суд з прав людини наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оцінюючи поважність причин пропуску строку на подачу заяви суд звертає увагу скаржника на те, що вирішуючи питання поновлення строку, суд оцінює дотримання строків звернення до суду не тільки на час подачі первісної скарги, а й з врахуванням усього проміжку часу до постановлення відповідної ухвали про поновлення або відмову у поновленні таких строків.
В той же час, як вже зазначалося раніше, скаржник була обізнана про існування оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження, направляла письмові звернення щодо виконання рішення до Міністерства юстиції. Водночас, скаржникові було роз'яснено порядок оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця у порядку статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».
Відомостей про подачу скарги до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на дії державного виконавця від 26 березня 2024 року (29 березня 2024 року) до матеріалів справи не долучено.
Звернення у квітні 2024 року ОСОБА_1 до Дніпровського районного суду міста Києва з окремим позовом до Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, залишення позовної заяви без розгляду та повернення апеляційної скарги на ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду не можуть слугувати правовою підставою для поновлення пропущеного процесуального строку, оскільки не стосуються дій чи бездіяльності державного виконавця органу державної виконавчої служби в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа Деснянського районного суду міста Києва від 29 листопада 2023 року по справі № 754/11207/23 про поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді старшого майстра з експлуатації устаткування газових об'єктів АГЧ у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури з дати звільнення
- 07 липня 2023 року.
Слід зазначити, що поважними визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Суд також враховує, що ЦПК України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду із відповідним процесуальним документом, а також належного його оформлення.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні скарги/заяви, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемент права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи викладене, строк на звернення до суду з даною скаргою не може бути поновлено з тих підстав, які зазначені ОСОБА_1 у клопотанні, а тому суд визнає такі причини неповажними.
Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Аналізуючи вищевикладене, суддя приходить висновку про залишення без розгляду скарги ОСОБА_1 через пропуск строку на звернення до суду із скаргою.
Керуючись статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження», статтями 120, 126, 127, 260, 353, 447-449 ЦПК України, суддя -
Скаргу ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування постанови про закриття виконавчого провадження, визнання рішення, дії і бездіяльності незаконними, - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені статтею 354 ЦПК України.
Суддя О.О. Хромова